№ 14625667, 28.03.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.03.2011 р. справа №22/96/10-9/24/10-22/120/10

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф.

суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А.

від позивача:не з»явився

від відповідача:не з»явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуКомунального сільськогосподарського підприємства «Запоріжзеленгосп»Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області

від05.01.2011 року

у справі№22/96/10-9/24/10-22/120/10 (суддя Ярешко О.В.)

за позовомКомунального сільськогосподарського підприємства «Запоріжзеленгосп»Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Запоріжжя простягнення основного боргу в розмірі 3 750рн., інфляційних в розмірі 107,48грн., 3% річних в розмірі 55,06грн., пені в розмірі 294,27грн.

ВСТАНОВИВ:

У 2010 році Комунальне сільськогосподарське підприємство «Запоріжзеленгосп»Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Запоріжжя про стягнення основного боргу в розмірі 3 750рн., інфляційних в розмірі 107,48грн., 3% річних в розмірі 55,06грн., пені в розмірі 294,27грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.01.11р. позовні вимоги Комунального сільськогосподарського підприємства «Запоріжзеленгосп»Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя задоволені частково, а саме: стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Запоріжжя основний борг в розмірі 450грн., 3% річних в розмірі 6,57грн., інфляційні в розмірі 19,84грн., пеню в розмірі 31,73грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, Комунальне сільськогосподарське підприємство «Запоріжзеленгосп»Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 05.01.11 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач, Комунальне сільськогосподарське підприємство «Запоріжзеленгосп»Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя до судового засідання апеляційної інстанції не з»явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 07.02.2011р., але через канцелярію суду надав клопотання, в якому просить розглянути справу без участі представника скаржника. Вимоги апеляційної скарги підтримує.

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Запоріжжя до судового засідання апеляційної інстанції не з»явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 07.02.2011р., своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу без участі представників сторін, а постанова направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду не відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2008р. між Комунальним сільськогосподарським підприємством “Запоріжзеленгосп” Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя (надалі зберігач) та Фізичною особоюпідприємцем ОСОБА_4, м. Запоріжжя (надалі - поклажодавець) був укладений договір зберігання №4, за умовами п. 1.1, 3.1 якого поклажодавець зобовязувався передати, а зберігач прийняти автомобілі: маз автокран державний номер НОМЕР_1, РАФ державний номер НОМЕР_3, з щомісячною оплатою грошових коштів в розмірі 300грн. не пізніше 15 числа місяця. Строк дії договору зберігання №4 від 21.08.2008р.: з 21.08.2008р. по 21.08.2009р.

В зв»язку з закінченням строку дії договору зберігання №4 від 21.08.2008р., 22.08.2009р. між Комунальним сільськогосподарським підприємством “Запоріжзеленгосп” Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя (надалі зберігач) та Фізичною особоюпідприємцем ОСОБА_4, м. Запоріжжя (надалі - поклажодавець) був укладений договір зберігання, відповідно до п. 1.1 якого поклажодавець зобовязувався передати, а зберігач прийняти автомобілі: маз автокран державний номер НОМЕР_1, РАФ державний номер НОМЕР_3, Камаз 5410 державний номер НОМЕР_2.

Пунктом 2.1.1. договору зберігання б/н від 22.08.2009р. передбачено, що зберігач забезпечує місце для збереження майна, а після закінчення зберігання повертає поклажедавцю те саме майно.

Пунктом 2.2.1. договору зберігання б/н від 22.08.2009р. встановлено, що поклажодавець своєчасно сплачує послуги по зберіганню майна, а також за споживані комунальні послуги (водоспоживання, участь у витратах по ремонту території автоцеху та інше) згідно рахунку, наданого зберігачем.

Відповідно до п. 3.1. договору зберігання б/н від 22.08.2009р., оплата здійснюється поклажодавцем щомісячно, шляхом перерахування грошових коштів в сумі 450 грн. з ПДВ на розрахунковий рахунок зберігача 26004191809500 в АКІБ “УкрСиббанк”, МФО 351005, ОКПО 03362413 в строк, не пізніше 15 числа місяця, наступного за тим, що підлягає оплаті.

Строк дії договору: 22 серпня 2009р. 22 серпня 2010р. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання сторонами ( п. 7.1, 7.3 договору зберігання б/н від 22.08.2009р.).

Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками.

На думку позивача, відповідачем зобов"язання з внесення плати за зберігання майна виконані частково, тому на думку позивача, рахується заборгованість у сумі 3750грн. за період з вересня 2009р. по червень 2010р.

Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 Цивільного кодексу України).

Зі змісту ст. 207 Цивільного кодексу України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів звязку.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України у силу зобовязання одна особа (боржник) зобовязана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботу, оплатити кошти та інше або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його боргу. Зобовязання виникають з договору або інших підстав, які зазначені у статі 11 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності ( ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України).

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 938 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, відповідач заявками від 21.08.2008р., від 21.08.2009р. просив дозволу поставити на автостоянку автомобілі: маз автокран державний номер НОМЕР_1, РАФ державний номер НОМЕР_3, камаз 5410 державний номер НОМЕР_2.

Так, між сторонами були укладені договори зберігання №4 від 21.08.2008р. та б/н від 22.08.2009р., за умовами яких поклажодавець зобовязувався передати, а зберігач прийняти автомобілі: маз автокран державний номер НОМЕР_1, РАФ державний номер НОМЕР_3, Камаз 5410 державний номер НОМЕР_2.

Приписами ч. 3 ст. 937 Цивільного кодексу України встановлено, що прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

В даному випадку, позивачем належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України та ст. 937 Цивільного кодексу України, передачі поклажедавцем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, м. Запоріжжя зберігачу - Комунальному сільськогосподарському підприємству “Запоріжзеленгосп” Запорізької обласної ради саме за договором зберігання б/н від 22.08.2009р. автомобілів: маз автокран державний номер НОМЕР_1, РАФ державний номер НОМЕР_3, Камаз 5410 державний номер НОМЕР_2, до матеріалів справи не надано.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність доказів передачі позивачу на зберігання транспортних засобів відповідачем та надання позивачем відповідачу саме послуг зі зберігання автомобілів ні по договору зберігання № 4 від 21.08.2008р., ні по договору зберігання б/н від 22.08.2009р., але судова колегія вважає неправомірним стягнення господарським судом боргу в розмірі 450грн. за договором, виходячи з наступного.

Водночас, позивачем надані до матеріалів справи копії банківських виписок про оплату ПП ОСОБА_4 ( арк.с. 69 80) послуг за автостоянку та послуг зберігання відповідно до різних рахунків, серед яких визначений рахунок № ЗЛ-000053 від 28.02.2009р., який є в матеріалах справи на арк.с. 94. В даному рахунку відсутнє будь-яке посилання на договір зберігання №4 від 21.08.2008р. або договір зберігання б/н від 22.08.2009р.

За матеріалами справи є супровідний лист б/н від 07.10.2010р. (арк. с. 67) про направлення актів здачі-прийняття робіт від 30.10.2009р., від 30.11.2009р., від 31.12.2009р., від 29.01.20101р., від 26.02.2010р., від 31.03.2010р., від 30.04.2010р., від 31.05.2010р., від 30.06.2010р., від 31.07.2010р. на адресу відповідача в процесі слухання справи. В даних актах, які є в матеріалах справи, крім акту №ЗЛ-0000265 від 31.07.2010р., та які підписані тільки з боку позивача, є посилання на договір № 4 від 21.08.2008р., який з 22.08.2009р. втратив свою чинність, в зв»язку з укладенням договору б/н від 22.08.2009р. При цьому, складання актів здачі-прийняття робіт ( послуг) не передбачено умовами договору б/н від 22.08.2009р., який визначений в якості підстави позову.

Відповідач в запереченнях до позову заперечує проти надання позивачем послуг зберігання за період з вересня 2009р. по червень 2010р. на суму 4500грн. та зазначає, що ним здійснена оплата за автостоянку за вересень 2009р. листопад 2009р., а з грудня 2009р. по травень 2010р. автомобілі на зберігання позивачу не передавалися. Крім того, ним оплачені послуги за автостоянку у травні та червні 2010р. в сумі 750грн.

Враховуючи всі матеріали справи в їх сукупності та те, що відповідачем оплачувалися за банківським виписками послуги за автостоянку та за зберігання без визначення в якості підстави договору, судова колегія вважає, що між сторонами склалися фактичні правовідносини з надання послуг за період з вересня 2009р. по листопад 2009р. та з травня 2010р. по червень 2010р. відповідно до ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України.

Позивачем ні заяв, ні клопотань в порядку ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України щодо зміни предмету або підстави позову до матеріалів справи не надавалося.

Приймаючи до уваги, що позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України надання саме послуг зі зберігання відповідачу за договором б/н від 22.08.2009р., який визначений позивачем в якості підстави позову та наявності у відповідача за період з вересня 2009р. по червень 2010р. боргу за даним договором в розмірі 3750грн., апеляційна інстанція вважає, що позивачем не доведено неналежне виконання відповідачем згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України грошових зобов»язань з внесення плати за зберігання саме за договором б/н від 22.08.2009р. Тому позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 3 750грн. є необґрунтованими, не доведені належним чином та не підлягають задоволенню.

Посилання позивача на наявність підписаних актів звірок відхиляється судовою колегією, оскільки акти звірок свідчать про господарські правовідносини між сторонами, але не доводять наявність боргу за договором б/н від 22.08.2009р. саме в розмірі 3750грн.

Таким чином, суд першої інстанції неправомірно частково задовольнив позовні вимоги та стягнув борг в розмірі 450грн., в зв»язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині, відмовивши позивачу у задоволенні вимог про стягнення основного боргу в розмірі 3 750грн.

Враховуючи недоведеність позивачем наявності боргу за договором б/н від 22.08.2009р., правові підстави для стягнення інфляційних в розмірі 107,48грн., 3% річних в розмірі 55,06грн., пені в розмірі 294,27грн., відсутні.

Крім того, господарським судом порушені положення п. 3.5 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 із змінами і доповненнями, внесеними наказами Вищого господарського суду України від 17.11.2003 № 57, від 25.10.2004 № 64, відповідно до якого номер справи присвоюється суддею, який її призначає та повинен містити порядковий номер судді, встановлений керівництвом суду у визначеному ним порядку, відокремлений похилою рискою від порядкового номеру справи цього ж судді протягом поточного року.

З огляду на вищевикладене, судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з»ясовані всі обставини справи, що мають значення для справи, в зв»язку з чим рішення господарського суду Запорізької області від 05.01.2011р. у справі №22/96/10-9/24/10-22/120/10 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального сільськогосподарського підприємства «Запоріжзеленгосп»Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 05.01.2011 року у справі №22/96/10-9/24/10-22/120/10 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 05.01.2011 року у справі №22/96/10-9/24/10-22/120/10 скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Комунального сільськогосподарського підприємства «Запоріжзеленгосп»Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Запоріжжя про стягнення основного боргу в розмірі 3 750рн., інфляційних в розмірі 107,48грн., 3% річних в розмірі 55,06грн., пені в розмірі 294,27грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова

Надр.5 прим:1 у справу;2 позивачу;3 відповідачу; 4 ДАГС;5ГС Запоріз. обл.