Решение № 14623012, 16.03.2011, Хозяйственный суд города Киева

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/13816.03.11 За позовомасоціації «Всеукраїнська асоціація приватних інвесторів житлово-комунального господарства»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-консалтингове агентство «Київ -Діловий»

пророзірвання договору

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача Чернявський О.О. (дов. № 01 від 10.01.2011)

Від відповідача Ченчик Н.В. (дов. від 15.03.2011)

В судовому засіданні 16.03.2012 на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги асоціації «Всеукраїнська асоціація приватних інвесторів житлово-комунального господарства» до товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-консалтингове агентство «Київ -Діловий»про розірвання договору № 12/02 про надання послуг, укладеного 16.02.2010 між асоціацією «Всеукраїнська асоціація приватних інвесторів житлово-комунального господарства»та товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-консалтингове агентство «Київ -Діловий»

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.02.2011 порушено провадження у справі № 50/138 та призначено її до розгляду на 16.03.2011.

В судове засідання 16.03.2011 з’явились представники позивача і відповідача, подали документи на виконання вимог ухвали суду та надали пояснення по суті спору. Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого в повному обсязі визнав заявлені позовні вимоги.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.02.2010 між асоціацією «Всеукраїнська асоціація приватних інвесторів житлово-комунального господарства»(далі –позивач, замовник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-консалтингове агентство «Київ -Діловий»(жалі – відповідач, виконавець за договром) був укладений договір про надання послуг № 12/02.

Відповідно до пункту 1.1. договору, замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання надати інформаційні, консультаційні та рекламні послуги, пов'язані з захистом інтересів замовника, перелік яких наведений в додатку № 2 до цього договору, що є його невід'ємною частиною. Замовник зобов'язався оплатити надані виконавцем послуги в строки та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно пункту 3.1. договору, загальна вартість послуг, відповідно до умов цього договору всього складає з ПДВ 50 000,00 грн.

За приписами пункту 3.2. договору, оплата здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця.

Відповідно до п.п. 4.1. та 4.2. договору, перелік послуг, які виконавець надає замовнику кожного місяця, наведено в додатку № 2 до даного договору, що є його невід'ємною частиною. На протязі 3-х днів після закінчення кожного місяця виконавець надає замовнику у двох екземплярах підписані зі своєї сторони акт наданих послуг та звіт про надані послуги.

У відповідності до положень пункту 9.2. договору сторони встановили термін надання послуг з 01.03.2010 року по 31.05.2010 року.

Як встановлено судом, позивач на виконання умов п.3.2. договору перерахував на поточний рахунок відповідача кошти в розмірі, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. Проте, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов’язання, а саме відповідачем були надані інформаційні та PR-послуги на суму 25000,00 грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом здачі-прийомки виконаних робіт № 3 від 26.03.2010.

На виконання приписів ст. 188 Господарського кодексу України 02.12.2010 позивач звертався до відповідача з листом-пропозицією про розірвання договору № 12/02 від 16.02.2010 в зв’язку з невиконанням останнім своїх зобов’язань за договором. Однак зазначена пропозиція відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань. Даний факт підтвердив в судовому засіданні представник відповідача, пояснивши це відсутністю коштів для вказаних цілей.

Отже, внаслідок укладення договорів між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, підставою припинення договору суборенди є домовленість сторін.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 907 ЦК України).

У відповідності до положень ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно ч. 5. ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно статті 220 Господарського кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитись від прийняття виконання.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Поясненнями представника позивача та матеріалами справи підтверджується, що позивач при укладенні спірних договорів розраховував на отримання інформаційних послуг. Проте відповідач свої зобов’язання за договорами не виконав, чим позбавив позивача очікуваного від укладених договорів результату.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо розірвання договору про надання послуг № 12/02 від 16.02.2010 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати укладений між асоціацією «Всеукраїнська асоціація приватних інвесторів житлово-комунального господарства»та товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-консалтингове агентство «Київ -Діловий»договір про надання послуг № 12/02 від 16.02.2010.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-консалтингове агентство «Київ -Діловий»(01030, м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 1, ідентифікаційний код 35211250) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь асоціації «Всеукраїнська асоціація приватних інвесторів житлово-комунального господарства»(03110, м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 5/1, кв. 91, ідентифікаційний код 35756788 ) витрати по сплаті державного мита в розмірі 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя                                                                       Головатюк Л.Д

Дата підписання рішення 21.03.2011