Решение № 14575548, 29.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.11                                                                                           Справа№ 5015/224/11

за позовом: ПП «Тезко», м. Львів

до відповідача: ТзОВ виробнича фірма «Львів-інтех», м. Львів

про стягнення заборгованості за відвантажений товар та штрафу за протермінування оплати у розмірі 23556, 00 грн.

Суддя Н.Мороз

Представники:

від позивача – Сікиринський Ю. О.          

від відповідача - н/з

Суть спору:

Позов заявлено приватним підприємством «Тезко», м. Львів до товариства з обмеженою відповідальністю виробничою фірмою «Львів-інтех», м. Львів про стягнення заборгованості за відвантажений товар та штрафу за протермінування оплати у розмірі 23556, 00 грн.

Ухвалою господарського суду від 20.01.2011 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 17.02.2011 року.

Розгляд справи відкладався ухвалами суду від 17.02.2011р., 10.03.2011р. з причин, наведених у відповідних ухвалах.

Представник позивача в судове засідання з"явився, позовні вимоги підтримав, позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, вимог ухвали суду не виконав, причин неявки суду не повідомив.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:

Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару №09 від 02.01.2009р., згідно якого позивач (постачальник) зобов'язався передати відповідачу (покупцю) товар на умовах і строки визначені договором, а останній, в свою чергу прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість, згідно умов договору.

В силу ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.3 договору, відповідач зобов”язувався оплатити за отриманий товар протягом 15 календарних днів з моменту поставки товару.

В підтвердження виконання договірних зобов”язань позивачем представлено видаткові накладні, а саме №РН-0000323 від 28.10.2009р., №РН-0000342 від 10.11.2009р, №РН-0000360 від 25.11.2009р, №РН-0000370 від 04.12.2009р, №РН-0000396 від 24.12.2009р. та довіреності на отримання товару №45 від 28.10.2009р. та №51 від 25.11.2009р., згідно яких, як стверджує позивач, відповідачем отримано товар на загальну суму 12333,34 грн., проте його вартість не сплатив.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів N 88 від 24.05.95р. встановлено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Отже, накладна і є тим самим первинним

документом.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити, зокрема підстава для здійснення операцій.

Проте, при огляді поданих позивачем видаткових накладних, суд дійшов висновку про відсутність належних доказів, що підтверджують отримання відповідачем товару, доручення на постійне одержання матеріальних цінностей, в якому зазначається матеріально-відповідальних осіб на одержання товарно-матеріальних цінностей від постачальника, як і доповнення №3 із зразками підписів матеріально-відповідальних осіб покупця та зразком його печатки, підтверджених підписами керівника та головного бухгалтера суду не надано.

Однак, при огляді поданих позивачем видаткових накладних та довіреностей на їх отримання, суд дійшов про відсутність належних доказів, що підтверджують отримання відповідачем товару по накладних №РН-0000342 від 10.11.2009р. та №РН-0000396 від 24.12.2009р., оскільки довіреність, в якій зазначається матеріально-відповідальну особу на одержання товарно-матеріальних цінностей від постачальника, суду не надано, а відтак у відповідача не виникає обов”язку що їх сплати.

Враховуючи наведене, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 7217,14 грн. Доказів зворотнього суду не надано.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п.4.2 договору, позивачем за несвоєчасну відповідачем сплату, нараховано штраф у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день протермінування платежу, в розмірі 11223,33 грн. Оскільки, частково підлягає задоволенню вимога щодо сплати основного боргу, розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача становить 6567,59 грн.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідач своїм правом на захист не скористався, підставність позовних вимог не спростував.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги документально обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 692 ЦК України, ст.ст.179,193,216 ГК України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми «Львів-Інтех», м.Львів, вул. Стрийська, 98 (р/р 260064337 в Райфайзен банк Аваль, МФО 325570, код ЄДРПОУ 23884622) на користь приватного підприємства «Тезко», м.Львів, вул.. Б.мельницького, 294 (р/р 26008239866001 в ЗГРУ КБ «Приватбанк», м.Львів, МФО 325321, код ЄДРПОУ 25554455) –7217,14 грн. основного боргу, 6567,59 грн., штрафу, 137,80 грн державного мита та 138,06 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя                                                                                           Мороз Н.В.

Рішення складено 30.03.2011р.