Решение № 14568346, 03.03.2011, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2011 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Плавич С.В.,

за участю: позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 листопада 2010 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа, Ізмаїльська міська рада Одеської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом поновлення межі між земельними ділянками та перенесення паркану,

в с т а н о в и л а:

31 липня 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що йому на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11 червня 1962 року. Попередньому власнику будинку рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради народних депутатів № 53\5 від 30 січня 1959 року під будівництво та обслуговування вказаного житлового будинку передана у користування земельна ділянка площею 600 кв.м. Рішенням Ізмаїльської міської ради Одеської області № 251 від 17 лютого 1998 року вказана земельна ділянка передана йому у власність. Його земельна ділянка межує з ділянкою, якою користується власник будинку АДРЕСА_2, відповідач ОСОБА_4, який самочинно захопив частину його ділянки шляхом перенесення паркану. Добровільно вирішити спір відповідач не бажає.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 386, 391 ЦК України, позивач ОСОБА_2 просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 проти позову заперечувала і в своїх поясненнях зазначала, що в судовому засіданні не доведено, що саме з вини відповідача ОСОБА_4 розмір земельної ділянки належної позивачу зменшений.

Представник третьої особи, Ізмаїльської міської ради Одеської області, в судове засідання не з'явився.

Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_2 задоволено частково. Суд зобовязав відповідача ОСОБА_4 не перешкоджати позивачу у користуванні земельною ділянкою площею 600 кв.м. за адресою садиби АДРЕСА_1 та скасував заборону на видачу документації на приватизацію земельних ділянок № 4 та АДРЕСА_2, а також № 5 та АДРЕСА_3, вжиту ухвалою суду від 04 червня 2009 року.

У задоволенні позову в частині поновлення межі та перенесення паркану за планом, визначеним експертом, відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про поновлення межі та перенесення паркану скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, мотивуючи тим, що при вирішенні спору у цій частині вимог судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_2, пояснення на апеляцію позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню за таких підстав.

У відповідності до ч. 2 ст. 120 ЗК України та ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю, споруду, переходить право власності, право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника (землекористувача).

З матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11 червня 1962 року (а.с. 8-13).

Рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради народних депутатів Одеської області № 53\5 від 30 січня 1959 року попередньому власнику будинку ОСОБА_7 під будівництво та обслуговування вказаного житлового будинку передана у користування земельна ділянка площею 600 кв.м. (а.с. 4).

Рішенням Ізмаїльської міської ради Одеської області № 251 від 17 лютого 1998 року позивачу ОСОБА_2 під будівництво та обслуговування вказаного житлового будинку передано у власність земельна ділянка площею 0, 0600 га. (а.с. 5, 6).

Відповідач ОСОБА_4 є суміжним землекористувачем і йому належить житловий будинок АДРЕСА_2, розташований на земельній ділянці площею 600 кв.м. (а.с. 115-116).

З висновку № 94/12 судової будівельно-технічної експертизи від 05 січня 2009 року вбачається, що позивач ОСОБА_2 фактично користується земельною ділянкою № 4 площею 597 кв.м., а суміжний землекористувач, відповідач ОСОБА_4, - земельною ділянкою № 6 площею 610 кв.м.

Експертом встановлено, що у звязку зі зміщенням паркану, який розділяє земельні ділянки № 4 та № 6, сталося зміщення суміжної межі вказаних ділянок зі сторони вул. Транспортників в бік земельної ділянки № 4 на 0, 15 м, з тилу (по вул. Рєпіна) на 0, 17 0, 65 м (а.с. 42-48).

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що суміжний землекористувач, відповідач ОСОБА_4, перешкоджає позивачу ОСОБА_2 користуватися належною земельною ділянкою площею 600 кв.м. Тому його права у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України підлягають судовому захисту шляхом зобовязання відповідача усунути перешкоди у користуванні вказаною ділянкою.

Однак колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що немає підстав для задоволення вимог про поновлення межі між земельними ділянками № 4 та № 6 та перенесення паркану.

Висновком вказаної експертизи встановлено, що у звязку зі зміщенням паркану, який розділяє земельні ділянки № 4 та № 6 сталося зміщення суміжної межі вказаних ділянок зі сторони вул. Транспортників в бік земельної ділянки № 4 на 0, 15 м, з тилу (по вул. Рєпіна) на 0, 17 0, 65 м (а.с. 42-48).

Колегія суддів вважає, що у порушення положень ст. ст. 212, 214, 215 ЦПК України суд першої інстанції не врахував фактичних обставин, які мають значення для справи, і не дав належної оцінки вказаному доказу, наданому позивачем.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач ОСОБА_4 зобовязаний усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою № 4 шляхом відновлення суміжної межі між земельними ділянками № 4 та АДРЕСА_2 у відповідності із план-схемою земельних ділянок № 4 та № 6, додатку № 2 до висновку № 94/12 судової будівельно-технічної експертизи від 05 січня 2009 року (а.с. 48).

Отже, є законні підстави для задоволення позову і в частині вимог про поновлення межі між земельними ділянками № 4 та № 6 та перенесення паркану.

В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Неправильне застосування норм процесуального права, а саме, ст. ст. 212, 214, 215 ЦПК України, та матеріального права, а саме, ст. 386, 391 ЦК України, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для зміни рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову ОСОБА_2 в повному обсязі.

При подачі апеляційної скарги позивач сплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи не в повному обсязі. Тому йому необхідно доплатити вказані витрати в сумі 27 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п. 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 листопада 2010 року змінити й ухвалити нове рішення.

Зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_1, належною ОСОБА_2, шляхом відновлення суміжної межі між земельними ділянками № 4 та АДРЕСА_2 та перенесення паркану у відповідності із план-схемою земельних ділянок № 4 та № 6, додатку № 2 до висновку № 94/12 судової будівельно-технічної експертизи від 05 січня 2009 року.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 27 грн. на розрахунковий рахунок 31215263700007, МФО 828011, отримувач: ГУ ДКУ в Одеській області, Код ЄДРПОУ 23213460, Банк отримувача: ГУ ДКУ в Одеській області, призначення платежу: КБК 22050002, за ІТЗ Апеляц. суд Од. обл.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили рішенням.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

Р.Д. Громік