Постановление суда № 14532184, 10.03.2011, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2 к –1/2011

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2011 року Бабушкінський районний суду міста Дніпропетровська у складі:

Головуючого судді – Бібіка М.М.,

при секретарі – Лобовій Ю.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську матеріали клопотання RDENIA Deutschland Coating GmbH», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю груп»; про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово –промисловій палаті України від 17 травня 2010 року,

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2010 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання Deutschland Coating GmbH»про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово –промисловій палаті України від 17 травня 2010 року, яким з ТзОВ Груп»було стягнуто 275 089,56 євро на користь DENIA Deutschland Coating GmbH». Право стягувача звернутися до суду із відповідним клопотанням про примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово –Промисловій палаті України передбачене положеннями розділу VІІІ ЦПК України. Строки для пред’явлення рішення іноземного суду до примусового виконання не сплинули. У зв’язку з чим Deutschland Coating GmbH» просили суд надати дозвіл на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово –промисловій палаті України від 17 травня 2010 року (а.с. а.с. 3 –4).

Про надходження цього клопотання ТзОВ Груп»було направлено відповідне повідомлення, яке останні отримали 28 жовтня 2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 33).

Ухвалою суду зазначене клопотання було призначено до судового розгляду.

Представник заявника Deutschland Coating GmbH»до судового засідання не з’явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності. Відповідно до вказаної заяви клопотання підтримує у повному обсязі (а.с. 50).

Представник ТзОВ груп»до судового засідання не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, повідомлялися належним чином (а.с. а.с. 35, 37, 40, 41, 42, 47 –49).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, доходить наступного висновку.

Судом було встановлено, що рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово –промисловій палаті України від 17 травня 2010 року було: зобов’язано ТзОВ груп»негайно після отримання цього рішення сплатити NIA Deutschland Coating GmbH»232 251,29 євро –вартість поставленого, але не сплаченого товару, 6 503,06 євро –пеню за несвоєчасну сплату товару, 29 343,64 євро –3 % річних за користування чужими коштами, а також 6 991,57 євро у рахунок відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього 275 089 євро 56 центів; провадження у справі в частині стягнення 3 716 євро закрити з віднесенням витрат по сплаті арбітражного збору в сумі 97,12 євро на позивача Deutschland Coating GmbH»; додаткові позовні вимоги про стягнення 2 390,06 євро залишити без розгляду, як не сплачені арбітражним збором. Вказане рішення є остаточним, а сторони, про дату, час та місце розгляду, були повідомлені належним чином. (а.с. а.с. 5 –14).

Зазначені вище правовідносини регулюються норами Конвенції про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, Конституцією України, Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ст. ІІІ Конвенції про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, яку підписала у тому числі Україна, «каждое Договаривающееся Государство признает арбитражные решения как обязательные и приводит их в исполнение в соответствии с процессуальными нормами той территории, где испрашивается признание и приведение в исполнение этих решений, на условиях изложенных в Конвенции. К признанию и привидению в исполнение арбитражных решений, к которым применяется настоящая конвенция, не должны применяться существенно более обременительные условия или более высокие пошлины и сборы, чем те, которые существуют для признания и приведения в исполнение внутренних решений».

Статтею 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»передбачено, що арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов’язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням цієї статті та статті 36 цього Закону, якою визначено підстави для відмови у визнанні або у виконанні арбітражного рішення.

Відповідно до Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово –промисловій палаті України (Додаток № 1 до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»від 24 лютого 1994 року № 4002 –ХІІ) –Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово –промисловій палаті України є самостійною постійно діючою арбітражною установою, що здійснює свою діяльність згідно із Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж», рішення якого не виконанні у строк, виконуються відповідно до закону і міжнародних договорів

Процедура визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні регламентована розділом VIII ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 390 ЦПК України та ст. 84 Закону України «Про виконавче провадження», умовами визнання та виконання рішення іноземного суду є наявність міжнародного договору України або взаємність за домовленістю ad hoc з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні.

Згідно зі ст. 391 ЦПК України, рішення іноземного суду може бути пред’явлено до примусового виконання в Україні протягом 3 років з дні набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред’явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашення заборгованості за останні три роки.

Статтею 392 ЦПК України визначено, що питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на клопотання стягувача розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.

В силу ч. 8 ст. 395 ЦПК України, якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на постановлення ухвали.

Таким чином, з урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та приведених норм закону, суд вважає можливим задовольнити клопотання та надати дозвіл на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово –промисловій палаті України від 17 травня 2010 року.

Станом на 21 лютого 2011 року, офіційний курс гривні до євро, встановлений Національним банком України, складає 10 гривень 82 копійки за 1 євро. Таким чином, сума боргу складає:

· (232 251,29 євро + 6 503,06 євро + 29 343,64 євро + 6 991,57 євро) х 10,82 гривень = 2 976 469 гривень 04 копійки.

Керуючись ст. 9 Конституції України, ст. ст. 35, 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», ст. 84 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 197, 208 –210, 390, 391, 392, 395 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Клопотання Deutschland Coating GmbH»–задовольнити.

Надати дозвіл на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово –промисловій палаті України від 17 травня 2010 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Груп»(м. Дніпропетровськ, вул. Московська, буд. № 25 А –2, ЄДРПОУ 32006951) на користь Deutschland Coating GmbH»(Німеччина (код 276) Joebkesweg 11, 48599 Гронау) суми боргу в розмірі 2 976 469 гривень 04 копійки.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя М.М. Бібік