№ 1443751, 03.03.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03.03.2008 р.                                                                                                     № 8/140

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовом Закритого акціонерного товариства «Фірма «Лейпціг»

до           Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в м. Києві

про скасування розпорядження № 05-В від 18.01.2008 року та зобов’язання вчинити певні дії

За участю представників сторін

Від позивача: Галка І.В. за дов. № 89/02/08 від 29.02.2008 р.

Від відповідача: Трушківський Я.В. за дов. № 11-КУ від 10.01.2008 р.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Фірма «Лейпціг»звернулось з адміністративними позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в м. Києві про визнання нечиним та скасування розпорядження № 05-В від 18.01.2008 р. про відмову у реєстрації випуску акцій позивача, зобов’язання зареєструвати випуск акцій позивача на підставі документів наданих для реєстрації випуску акцій від 26.12.2007 року за № 14684/05-01, зобов’язання видати позивачу свідоцтво про реєстрацію випуску акцій на загальну суму 17 000 грн. у кількості 10 000 простих іменних акцій номінальною вартістю 1,70 грн. кожна.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем неправомірно було відмовлено позивачу у реєстрації випуску акцій, оскільки на момент прийняття засновниками рішення про створення ЗАТ «Фірма «Лейпціг»і рішення про розподіл статутного капіталу на відповідну кількість акцій чинним був Закон України «Про цінні папери і фондову біржу»від 18.06.1991 року з відповідними змінами і доповненнями від 14.10.1992 року, а в основу відмови позивачу у реєстрації випуску акцій було покладено Положення про порядок реєстрації випуску акцій закритих акціонерних товариств, затвердженого рішенням Комісії від 11.06.2002 р. № 167, яке втратило чинність.

Відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, письмових пояснень по суті позову не надав.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

26.12.2007 року Закритим акціонерним товариством «Фірма «Лейпціг» були подані документи до Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в м. Києві для здійснення реєстрації випуску акцій ЗАТ «Фірма «Лейпціг».

18.01.2008 року відповідачем було прийнято розпорядження № 05-В, яким було відмовлено позивачу в реєстрації випуску акцій.

Підставою для відмови в задоволенні заяви Закритого акціонерного товариства «Фірма «Лейпціг»щодо реєстрації випуску акцій було те, що в пакеті документів було відсутнє рішення про випуск акцій, що є порушенням п. 2.2 Положення про порядок реєстрації випуску акцій закритих акціонерних товариств, затвердженого рішенням Комісії від 11.06.2002 р. № 167.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Закрите акціонерне товариство «Фірма «Лейпціг»засновано відповідно до рішення загальних зборів Товариства покупців членів трудового колективу організації орендарів «Фірма «Лейпціг»від 25.04.1994 року, оформленого протоколом № 4, які обрали закрите акціонерне товариство в якості організаційно-правової форми господарювання після приватизації майна цілісного майнового комплексу «Меблевий магазин «Лейпціг»шляхом викупу товариством покупців за договором купівлі-продажу майна вказаного цілісного майнового комплексу від 01.03.1994 року, укладеного між Товариством покупців і Фондом комунального майна м. Києва, посвідченого нотаріусом Восьмої Київської державної нотаріальної контори 03.03.1994 року за № 4-184.

Відповідно до протоколу установчих зборів від 19.07.1994 року було вирішено створити Закрите акціонерне товариство «Фірма «Лейпціг»та затвердити його статут.

20.07.1994 року засновниками товариства було укладено установчий договір «Про здійснення спільної діяльності по створенню Закритого акціонерного товариства «Фірма «Лейпціг».

Пунктом 6 вказаного договору було вирішено для забезпечення діяльності товариства створити статутний фонд у розмірі 1700000000 крб., який розподіляється на 10000 простих іменних акцій розміром 170000 крб. кожна.

Було вирішено, що всі акції товариства є простими іменними, а також, що засновникам видається сертифікат на сумарну номінальну вартість акцій з додатком купонного листа на виплату дивідендів.

На момент прийняття засновниками рішення про створення ЗАТ «Фірма «Лейпціг»і рішення про розподіл статутного капіталу на відповідну кількість акцій чинним був Закон України «Про цінні папери і фондову біржу»від 18.06.1991 року з відповідними змінами і доповненнями від 14.10.1992 року.

Стаття 2 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу»передбачає, що емітент – юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками.

Закон України «Про цінні папери та фондову біржу»регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку.

Таким чином, саме вищезазначений Закон визначив порядок обігу цінних паперів, а відтак саме відповідно до вимог даного Закону приймались рішення щодо створення ЗАТ «Фірма «Лейпціг»та реєстрації випуску акцій товариства, а тому на підставі вимог Закону відповідач повинен був приймати рішення про задоволення чи відмову у задоволенні заяви позивача.

Незважаючи на це відповідач в основу відмови позивачу у реєстрації випуску акцій поклав норми Положення про порядок реєстрації випуску реєстрації акцій закритих акціонерних товариств, затвердженого рішенням Комісії від 11.06.2002 року № 167, які встановлюють вимоги до певних документів, необхідних для реєстрації емісії акцій, що не були передбачені Законом України «Про цінні папери та фондову біржу», який діяв на момент прийняття зазначених документів.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що на момент прийняття спірного розпорядження, застосоване відповідачем Положення, яке лягло в основу відмови позивачу в реєстрації випуску акцій втратило чинність відповідно до рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.04.2007 р. № 942.

Позивач в обґрунтування своєї позиції зазначив, що подальша бездіяльність відповідача в частині не реєстрації випуску акцій позивача матиме як наслідок порушення ряду норм чинного законодавства, а саме зокрема, ч. 3 ст. 165 Господарського кодексу України, яка передбачає, що операції купівлі-продажу цінних паперів здійснюють їх емітенти, власники, а також торговці цінними паперами –посередники у сфері випуску та обігу цінних паперів; ч. 9 ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу»відповідно до якої, обіг акцій дозволяється після реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.

          Таким чином, з огляду на вищевикладене відповідач не здійснюючи реєстрації випуску акцій ЗАТ «Фірма «Лейпціг»порушує права позивача, а саме право на випуск цінних паперів (ст. 27 Закон України «Про господарські товариства»).

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, тому у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до Рішення Конституційного рішення суду України від 01.12.2004 року N 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності його дій.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання нечинним та скасування розпорядження Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у м. Києві № 05-В від 18.01.2008 року, а також зобов’язання відповідача зареєструвати випуск акцій Закритого акціонерного товариства «Фірма «Лейпціг»на підставі документів наданих для реєстрації випуску акцій від 26.12.2007 року за № 14684/05-01 та видати Закритому акціонерному товариству «Фірма «Лейпціг» (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 114, код 21648030) свідоцтво про реєстрацію випуску акцій на загальну суму 17 000 грн. у кількості 10 000 простих іменних акцій номінальною вартістю 1,70 грн. кожна, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Розпорядження Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у м. Києві (04071, м. Київ, вул. Хорива, 55-а, код 33750407) № 05-В від 18.01.2008 року про відмову у реєстрації випуску акцій Закритого акціонерного товариства «Фірма «Лейпціг»( 03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 114, код 21648030).

3. Зобов'язати Територіальне управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у м. Києві (04071, м. Київ, вул. Хорива, 55-а, код 33750407):

- зареєструвати випуск акцій Закритого акціонерного товариства «Фірма «Лейпціг»( 03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 114, код 21648030) на підставі документів наданих для реєстрації випуску акцій від 26.12.2007 року за № 14684/05-01;

- видати Закритому акціонерному товариству «Фірма «Лейпціг»(03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 114, код 21648030) свідоцтво про реєстрацію випуску акцій на загальну суму 17 000 грн. у кількості 10 000 простих іменних акцій номінальною вартістю 1,70 грн. кожна.

4. Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. присудити на користь Закритого акціонерного товариства «Фірма «Лейпціг»(03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 114, код 21648030) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Є. Пилипенко

Дата підписання постанови: 07.03.2008 р.