Решение № 14430809, 11.03.2011, Хозяйственный суд города Киева

Дата принятия
11.03.2011
Номер дела
61/83
Номер документа
14430809
Форма судопроизводства
Хозяйственное
Государственный герб Украины Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/8311.03.11 За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Соммельє», м. Київ

До:Товариства з обмеженою відповідальністю «Аннет 18», м. Київ

Про: стягнення боргу 3 436 грн. 00 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:Солод Р.Р., довіреність №02/11 від 01.03.2011 Відповідача:не з’явились

          В судовому засіданні 11.03.2011 була оголошена вступна та резолютивна частина рішення.                                        

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Соммельє»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 3 436 грн. 00 коп. ( 2054 грн. 28 коп. –основний борг, 1381 грн. 72 коп. –штрафні санкції: 10% від простроченої суми основного боргу у розмірі 205 грн. 43 коп., пені в розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу, що становить 1150 грн. 40 коп., 3 % річних від простроченої суми основного боргу у розмірі 9 грн. 46 коп., інфляційних у сумі 16 грн. 43 коп.) заборгованості, у зв’язку з порушенням умов Договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2011 було порушено провадження у справі № 61/83 та призначено розгляд справи на 11.03.2011.

Представник позивача в судовому засіданні 11.03.2011 подав уточнений розрахунок позовних вимог, відповідно до якого сума основного боргу становить 2 054 грн. 28 коп., 9 грн. 46 коп. - три відсотки річних, 36 грн. 98 коп. - інфляційні витрати, 48 грн. 85 коп. - пені.

Відповідач в судове засідання 11.03.2011 не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв, клопотань не подав.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду, якими сторін повідомлялось про розгляд справи надсилались судом належним чином.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Соммельє»(надалі –постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРОЄ»було укладено договір №74/10 (надалі - договір).

Згідно довідки Головного управління статистики у м. Києві №21-10/1039-1 від 03.03.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРОЄ»відповідно до реєстраційних дій від 09.02.2011 було перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Аннет 18»(надалі –покупець, відповідач).

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов’язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов’язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник поставляє, а покупець приймає і зобов’язується сплатити на умовах, визначених даним договором, товар в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у накладних, які засвідчують передачу-прийом товару від постачальника до покупця, і є невід’ємною частиною цього договору; сукупність всіх сум, вказаних в накладних за поставлений товар є ціною цього договору.

Відповідач зобов’язується розрахуватись за поставлені товари не пізніше ніж 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки товару; відповідач здійснює оплату товару в гривнях, переказом суми на рахунок позивача (п.3.3 договору).

01.01.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено доповнення №1 до договору, в якому погоджено перелік і дані осіб, яким довіряється завіряти своїм підписом факт здобуття товарно-матеріальних цінностей відповідно до товарно-транспортних накладних і/або накладних, а також погоджено відтиск штампу.

На виконання умов договору позивачем здійснено поставку відповідачу товару, що підтверджується видатковою накладною №С-05950 від 23.11.2010 на суму 2 054 грн. 28 коп., що міститься в матеріалах справи.

В порушення умов договору відповідач оплату за поставлений позивачем у встановлені строки не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 2 054 грн. 28 коп.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноваженої особи відповідача на товаророзпорядчих документах.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених договором.

Матеріалами підтверджено, що станом на дату винесення рішення відповідач не розрахувався повністю з позивачем за поставлений товар, а тому має заборгованість перед позивачем в розмірі 2 054 грн. 28 коп.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 2 054 грн. 28 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 9 грн. 46 коп. трьох відсотків річних, 36 грн. 98 коп. інфляційних витрат, 48 грн. 85 коп. пені (враховуючи поданий позивачем уточнений розрахунок).

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, уточнені вимоги позивача про стягнення з відповідача 9 грн. 46 коп. трьох відсотків річних, 36 грн. 98 коп. інфляційних витрат обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 3.4 договору, в разі затримки оплати товару, відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, в разі затримки оплати понад тридцять днів, додатково стягується штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюється Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Відповідно до ст. 1 зазначеного закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 зазначеного Закону передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином зазначеним законом встановлений граничний розмір саме договірної неустойки, який не може бути збільшений сторонами, а не загальний (фіксований) розмір неустойки, що встановлена законом.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 48 грн. 85 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі за уточненим розрахунком позивача.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.

Згідно наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобов’язання щодо поставки оплаченого Товару, в порядку та на умовах, встановлених Договором.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Таким чином, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 25, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд, -

          

В И Р І Ш И В :

1. Здійснити процесуальне правонаступництво відповідача по справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Троє, замінивши його правонаступником –Товариством з обмеженою відповідальністю «Аннет 18».

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аннет 18»(03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 95; код 31030077) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Соммельє»(04071, м. Київ, пров. Електриків, буд. 13; код 35877773) 2 054 (дві тисячі п’ятдесят чотири) грн. 28 коп. –основного боргу, 9 (дев’ять) грн. 46 коп. –трьох відсотків річних, 36 (тридцять шість) грн. 98 коп. –інфляційних витрат, 48 (сорок вісім) грн. 85 коп. –пені, 63 (шістдесят три) грн. 81 коп. - державного мита та 147 (сто сорок сім) грн. 64 коп. - витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

          4. В іншій частині позову –відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяА.М. Івченко Дата підписання рішення: 16.03.2011

Предыдущий документ : 14430807
Следующий документ : 14430810