Решение № 14430607, 15.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/5215.03.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Край-ЛЦ» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенар»

Про стягнення 232 365,94 грн.

                    Суддя Палій В.В.

Представники сторін:

Від позивача           Гончарук В.В. –предст. (дов. від 28.02.2011р.)           

Від відповідача          не з’явився

           ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача 232 365,94грн. –основного боргу, який виник внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором комерційної концесії від 26.06.2007р., а також витрати по сплаті державного мита –2323,66грн. та витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.02.2011р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/52, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 01.03.2011р.

У судовому засіданні 01.03.2011р. представник позивача подав суду витребувані документи. Також представник позивача подав суду витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача, згідно якого адресою місцезнаходження відповідача є: 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 35.

У судове засідання представник відповідача не з’явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суду не повідомив.

З метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи за адресою місцезнаходження та з метою витребування неподаних суду документів, розгляд справи 01.03.2011р. відкладено.

У судовому засіданні 15.03.2011р. представник позивача подав суду докази надсилання на адресу відповідача згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців копії позовної заяви та доданих до неї документів. Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача не з’явився, письмових пояснень суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача є: м. Київ, вул. Нижній Вал, 35, відповідно, ухвала суду від 01.03.2011р. була направлена за вказаною адресою, проте, кореспонденція повернулась на адресу суду із відміткою поштового відділення про те, що адресат за зазначеною адресою не зареєстрований. Відповідно до ст. 64 ГПК України за відсутності сторони за адресою місцезнаходження, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином. Також, ухвали суду були направлені на іншу адресу, яка зазначена у позовній заяві, 04073, м. Київ, вул. Петропавлівська, 12, та отримані уповноваженим представником відповідача, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позовні вимоги, оглянувши оригінали документів, суд, -

в с т а н о в и в :

26.06.2007р. між позивачем та відповідачем укладено договір комерційної концесії, відповідно до умов якого правоволоділець (позивач) зобов’язується надати користувачеві (відповідач) за плату право користування комплексом належних правоволодільцеві прав з метою виготовлення, використання, ввезення, пропозиції до продажу, продажу і іншого введення в господарський обіг товарів, надання послуг і виконання робіт з використанням торговельної марки «НАШ КРАЙ».

Відповідно до п. 1.2 договору під комплексом прав (далі –франшиза) сторони розуміють:

-          право на використання знака для товарів і послуг (торгової марки) НАШ КРАЙ;

-          документацію з веденню бізнесу, а саме:

·          регламент директора;

·          регламент категорійного менеджера;

·          регламент працівника бухгалтерії;

·          регламент адміністратора;

·          регламент касира;

·          регламент менеджера торгового залу;

·          регламент працівника охорони;

·          регламент технолога;

·          регламент кухаря;

·          регламент технічного працівника;

·          регламент вантажника;

·          регламент завідувача складом;

·          положення про безпеку;

·          положення про бюджетування.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору позивачем було надано відповідачу копію документа, що підтверджує право власності на торгову марку, дані про розмір інвестицій, вартість обов’язкового для придбання устаткування та інвентарю, технологію роботи магазина, що включає основні принципи і задачі торгового підприємства, технологічну схему і документообіг, правила функціонування внутрішніх підрозділів (торгового залу, розрахунково-касового вузла, охорони), методи і форми планування і звітності, надано у використання бази постачальників та асортименту товарів.

Також, позивач зазначає, що згідно умов договору забезпечив організування ввідного навчання персоналу відповідача на базі функціонуючого супермаркету, організовування проведення тренінгів та семінарів для працівників відповідача згідно навчальних програм, проведення атестації персоналу, проведення рекламної підтримки як на стадії відкриття магазину, так і в його подальшій роботі (загальна реклама в ЗМІ, проведення різних рекламних акцій у торговому залі магазина), надання юридичної підтримки, консультації, інформування про нововведення, зміни у законодавстві, нормативній документації. Позивачем була надана допомога відповідачу на стадії відкриття магазину в складанні оптимальної планограми торгового залу, схеми розташування відділів, у придбанні обладнання. Було виділено куратора для відповідача, який консультував з питань організації виробничих процесів та контролював їх дотримання.

Відповідач доказів на підтвердження протилежного –суду не надав.

Згідно з п. 2.3.22 договору відповідач протягом 5 (п’яти) днів, наступних за звітним періодом (звітний період дорівнює календарному місяцю), надає позивачеві зведені бухгалтерські дані у вигляді копії звіту «Про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій»або будь-який інший, який по суті є аналогічний вищевказаному. Звіт повинен бути підписаний керівником підприємства і головним бухгалтером. Звіт направляється позивачу разом з документом, що підтверджує сплату винагороди за звітний період.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що періодичні внески сплачуються щомісячно та в повному обсязі не пізніше 5-ого числа кожного місяця у розмірі 1,5% від суми з ПДВ реалізованих товарів відповідачем за звітний місяць.

Так, на підставі Звітів відповідача «Про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій»(копії яких знаходяться в матеріалах справи) за період з 27.06.2007р. по 31.10.2010р. позивачем було нараховано роялті у розмірі 458 321,11грн.

Відповідач здійснив часткову оплату періодичних внесків загалом у сумі 145038,36грн., що підтверджується виписками банку з рахунку позивача, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також, як зазначає позивач, 01.12.2009р. між сторонами було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 80916,81грн.

Проте, станом на час звернення з позовом до суду, відповідач не здійснив оплату періодичних внесків у повному обсязі на суму 232 365,94грн. (458321,11грн. - 145038,36грн. - 80916,81грн.), у встановлені договором строки, в зв’язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за в сумі 232 365,94грн.

Позивачем було надіслано на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості, проте відповідач заборгованість не сплатив.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 232 365,94грн. – основного боргу.

Відповідно до статті 1115 Цивільного кодексу України за договором комерційної концесії одна сторона (право володілець) зобов’язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару (або) надання послуг.

Згідно статті 1116 ЦК України предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації.

Договором комерційної концесії може бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 232365,94грн. основного боргу по оплаті періодичних внесків за договором вважається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме: 232 365,94грн. –основного боргу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенар»(м. Київ, вул. Нижній Вал, 35; м. Київ, вул. Петропавлівська, 12, код ЄДРПОУ 22939108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Край-ЛЦ» (Волинська обл., Луцький р-н, с. Зміїнець, вул. Березова, 22; м. Луцьк, вул. Карбишева, 1, код ЄДРПОУ 33537597) 232365,94грн. –основного боргу, 2323,66грн. –державного мита, 236,00грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його оголошення.

Суддя В.В. Палій