№ 14422607, 22.03.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2011 р. Справа № 5023/659/11

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Богдашевського Т.С. (дов. № б/н від 03.01.2011р.)

відповідача - Смірнова І.Ю. (дов. № 301 від 06.09.2010р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім ім. Горького", с. Лебедівка, Сахновщинський район, Харківська область (вх. № 1044 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 24.02.11р. у справі № 5023/659/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КП "Леменг", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім ім. Горького", с. Лебедівка, Сахновщинський район, Харківська область

про стягнення 1 595 569,14 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 1 348 973,96 грн. основного боргу, 154 238,70 грн. пені, 92 356,48 грн. штрафу за договором поставки № 150110-1П, укладеним між сторонами по справі 15.01.2010 року, обґрунтовуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати вартості отриманої продукції за цим Договором.

Одночасно із позовною заявою позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом: накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім ім. Горького" у сумі 1595569,14 грн.; накладення арешту на поголів'я худоби, що знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім ім. Горького"; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім ім. Горького" вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення щодо відчуження будь-яким способом, зокрема шляхом продажу, дарування, застави, міни, передачі до статутних фондів інших господарських товариств, поголів'я худоби в цілому або частинами, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім ім. Горького".

В обґрунтування вимог заяви щодо забезпечення позову позивач послався на те, що відповідач взагалі не виконував свої зобов'язання за договором поставки № 150110-1П, укладеним між сторонами 15.01.2010 року., що призвело до утворення значної суми заборгованості. Позивач вважає, що у випадку прийняття судом рішення про задоволення позову, відповідач буде навмисно ухилятися від його виконання, в тому числі шляхом відчуження належного йому станом на момент подання позову майна.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.02.2011р. по справі № 5023/659/11 (суддя Присяжнюк О.О.) заяву про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на грошові кошти відповідача у даній справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім ім. Горького" у сумі 1595569,14 грн. В частині накладення арешту на поголів'я худоби, що знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім ім. Горького", а також в частині заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім ім. Горького" вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення щодо відчуження будь-яким способом, зокрема шляхом продажу, дарування, застави, міни, передачі до статутних фондів інших господарських товариств, поголів'я худоби в цілому або частинами, що належить відповідачу - в задоволенні клопотання відмовлено.

Відповідач з даною ухвалою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: недоведеність позивачем підстав на основі яких він обґрунтовує свою заяву про забезпечення позову, а також невідповідність висновків суду першої інстанції реальним обставинам справи, та просить ухвалу від 24.02.2011р. у даній справі скасувати та в задоволенні заяви щодо забезпечення позову відмовити.

В якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали відповідач вказує на те, що з моменту порушення провадження у даній справі, ним здійснено часткове перерахування суми боргу в розмірі 105 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2453 від 11.02.2011р. на суму 20 000,00 грн., № 2498 від 15.02.2011р. на суму 20 000,00 грн. та № 2520 від 21.02.2011р. на суму 65 000,00 грн. Вказане на думку заявника апеляційної скарги свідчить про відсутність підстав вважати, що виконання рішення про задоволення позову буде утруднено. Крім того, відповідача вважає, що суд не пересвідчився в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Арешт всіх рахунків, у тому числі і дотаційного, на думку відповідача ускладнить господарську діяльність його підприємства та призведе до несвоєчасної сплати працівникам заробітної плати та порушенню законодавства про оплату праці.

Позивач письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надав. Його уповноважений представник - Богдашевський Т.С. у судовому засіданні 17.03.2011р. просив ухвалу суду першої інстанції від 24.02.2011р., якою вжито відповідні заходи щодо забезпечення позову, залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, їх доводи та обґрунтування своєї позиції у справі, перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, при подачі позовної заяви позивач звернувся до господарського суду Харківської області з клопотанням про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми позовних вимог, на поголів'я худоби, що знаходиться у власності відповідача, заборони відповідачу вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення щодо відчуження будь-яким способом, зокрема шляхом продажу, дарування, застави, міни, передачі до статутних фондів інших господарських товариств, поголів'я худоби в цілому або частинами, що належить відповідачу.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Системно аналізуючи наведені приписи чинного законодавства, колегія суддів визначає, що підставами забезпечення позову є наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свобод і інтересам позивача до ухвалення рішення в справі, наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.

Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову, в зв"язку з чим заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.

В даному випадку, в обґрунтування клопотання про застосування заходів щодо забезпечення позову позивач послався на те, що відповідачем не виконуються зобов’язання по сплаті вартості отриманої продукції за договором поставки № 150110-1П, укладеним між ТОВ «КП «Леменг» та ТОВ «Аграрний дім ім. Горького»15.01.2010р., в добровільному порядку та порушені строки його оплати (через що нараховано 154238,70 грн. пені та 92356,48 грн. штрафу); сума заборгованості має значний розмір - 1 348 973,96 грн.; зобов’язання відповідача перед позивачем мають грошовий характер і ці кошти можуть бути витраченими останнім з грошових рахунків, в зв’язку з чим позивач вважає, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Крім того, позивач посилався на те, що основний борг за спірним Договором відповідачем не заперечується, що підтверджується наявним у справі актом звірки розрахунків від 23.12.2010р. Окрім іншого позивач наголосив, що відповідач є крупним виробником сільськогосподарської продукції, веде активну господарську діяльність, і все майно, яке використовує відповідач в господарській діяльності (земельні ділянки, рерухомість, техніка) є або орендованими, або знаходяться в іпотеці та заставі. На момент подачі даного позову позивачу стало відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрний дім ім. Горького»має велике поголів'я худоби, яке останнім часом дуже активно реалізує, проте це жодним чином не сприяє розрахункам із позивачем, що в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у зв'язку із відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення в разі задоволення позову.

Приймаючи оскаржувану ухвалу господарським судом враховано, що адекватність заходу до забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається, а оцінка такої відповідності здійснюється з урахуванням співвідношенням права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Розглянувши дане клопотання господарський суд з урахуванням всіх обставин справи, а також наявних в ній документальних доказів та вимог чинного законодавства, дійшов висновку про наявність правових підстав для його задоволення в лише в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах заявленої до стягнення суми в розмірі 1 595 569,14 грн., що знаходяться в банківських установах, мотивуючи ухвалу в цій частині тим, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Разом з цим, відмовляючи позивачеві в задоволенні клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення позову в частині накладення арешту на поголів’я худоби, що знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім ім. Горького", а також в частині заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім ім. Горького" вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення щодо відчуження будь-яким способом, зокрема шляхом продажу, дарування, застави, міни, передачі до статутних фондів інших господарських товариств, поголів'я худоби в цілому або частинами, що належить відповідачу - судом першої інстанції було зроблено обґрунтовані посилання на відсутність зв’язку між такими заходами до забезпечення позову і предметом позову, а також недоведеністю вимог клопотання в цій частині.

Колегія суддів вважає, що у вирішенні даного питання про вжиття такого заходу до забезпечення позову як арешт поголів"я худоби та заборону вчиняти певні дії, господарський суд Харківської області правильно здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття таких заходів та урахуванням відсутності зв’язку між таким заходом до забезпечення позову і змістом позовних вимог, а також обставинами, на яких ґрунтуються позовні вимоги, доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов, правомірно визначився про відмову в задоволенні клопотання в цій частині.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На думку колегії суддів, оскаржувана відповідачем ухвала господарського суду відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, яким судом надана правильна та належна правова оцінка, а також нормам чинного законодавства, в зв’язку з чим вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги в даному випадку і скасування прийнятої ухвали про вжиття заходів щодо забезпечення позову - немає, виходячи з наступного.

Колегія суддів враховує, що у розумінні положень розділу 10 Господарського процесуального кодексу України “Забезпечення позову”, розглядаючи заяву про забезпечення позову господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов’язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

З огляду на вказане, ухвала господарського суду в обов’язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття такого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду. Колегія суддів також визначає, що відповідно до пункту 3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду має містити мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.

Приймаючи оскаржувану господарський суд врахував, що позивач звернувся до відповідача з вимогою про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 1348973,96 грн., 154238,70 грн. пені та 92356,48 грн. штрафу, однак відповідач жодних дій, направлених на погашення заборгованості не провів, фактично ухиляючись від виконання своїх зобов’язань, в зв"язку з чим суд обгрунтовано визначився, що невжиття вищевказаних заходів до забезпечення позову може призвести до заподіяння шкоди інтересам позивача, а захист цих прав позивача може стати неможливим без прийняття вищезазначених заходів до забезпечення, оскільки для відновлення прав позивача необхідні будуть значні зусилля та витрати, через великий розмір заборгованості.

Між іншим, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, господарський суд в даному випадку, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, належним чином пересвідчився, зокрема, в тому, що між: сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясував обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, заявленим у позові вимогам. Господарський суд, встановлюючи зазначену відповідність, також у повному обсязі врахував, що вжиті заходи не перешкоджають господарській діяльності відповідача.

Так, із матеріалів справи вбачається, що вимоги позивача забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках в банківських установах, в сумі 1 595 569,14 грн. є розумними, логічними і абсолютно адекватними, оскільки позивач єдиним доступним для нього у цій ситуації способом намагається захистити свої майнові інтереси, так як арешт коштів на рахунках відповідача у вищевказаній сумі забезпечить безперешкодне виконання судового рішення. Докази відсутності грошових коштів на рахунках в банківських та інших установах або документи в підтвердження неплатоспроможності відповідача, які б унеможливлювали застосування заходів до забезпечення позову, відповідачем як суду першої так і апеляційної інстанції не надані.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі зазначає, що накладення арешту на його майно ускладнить господарську діяльність та призведе до несвоєчасної сплати працівникам ТОВ «Аграрний дім ім. Горького» заробітної плати.

Однак вказані доводи не підтверджені відповідачем жодними документальними доказами, тому колегія суддів вважає, що зазначений вид та спосіб забезпечення позову не є суттєвим обмеженням для відповідача, оскільки жодним чином не заважає веденню ним власної господарської діяльності. Вказані обставини не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.

Отже інтереси учасників процесу будуть збалансовані і не порушені, а застосовані заходи здатні реально забезпечити виконання судового рішення, не порушуючи при цьому їх права.

Окрім цього, правовими наслідками рішення по справі є стягнення грошових коштів, а тому зазначені в заяві заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача в банківських установах на суму 1 595 569,14 грн., пов’язані з предметом спору і не виходять за його межі. Правові підстави для скасування вжитих судом заходів щодо забезпечення позову відповідачем в апеляційній скарзі не наведені.

Разом з цим, позивач належним чином довів ті обставини, якими він обумовлює необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки їх невжиття може реально порушити його права.

На думку колегії суддів заявлена до стягнення сума боргу є істотною, відповідач має можливість розпоряджатися цими коштами на власний розсуд, а тому невжиття саме таких заходів може ускладнити виконання рішення суду про стягнення цієї суми з відповідача, що також знайшло своє відображення в оскарженій ухвалі суду.

Таким чином, виходячи із суми заявлених позовних вимог, яка є значною, та характеру позову, який є майновим, наявністю у відповідача необмежених можливостей щодо використання коштів, відсутністю фактичного забезпечення виконання зобов'язання, ненаданням доказів в підтвердження відсутності у нього грошових коштів в банківських установах, а також неподанням відповідачем суду апеляційної інстанції жодних доказів конкретного порушення вказаними заходами його законних прав або інтересів, колегія суддів, погоджуючись із висновками господарського суду, також визначає наявність правових підстав для вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на його рахунках банківських установах, в межах заявленої суми позову, оскільки в даному випадку існує реальна імовірність невиконання законного рішення суду.

З цих обставин, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд діяв в межах наданих йому процесуальним законом повноважень, а також вимог заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, що є підставою для залишення оскарженої ухвали без змін, як такої, що не суперечить приписам Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги наявність у позивача правових підстав вимагати вжиття заходів щодо забезпечення позову, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду від 24.02.2011 року по справі № 5023/659/11 про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтована, відповідає фактичним обставинам справи та прийнята з вірним застосуванням норм чинного законодавства, а доводи апеляційної скарги її не спростовують, в зв’язку з чим дійшла до висновку про відсутність підстав для скасування даної ухвали.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 33, 34, 43, 66, 67, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрний дім ім. Горького», с. Лебедівка, Сахновщинський район, Харківська область залишити без задоволення.

          Ухвалу господарського суду Харківської області від 24.02.2011р. по справі № 5023/659/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 22.03.2011р.