№ 14344528, 18.03.2011, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/908/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2011 р.м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі :

Головуючої судді Баргаміної Н.М.

при секретарі Хоботні Є. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Прилуцького міжрайонного прокурора в інтересах Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансової санкції, -

В С Т А Н О В И В :

Прилуцький міжрайонний прокурор 24.02.2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просить стягнути з відповідача фінансову санкцію у сумі 1700 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що під час перевірки автотранспорту, належного відповідачу, виявлено порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» а саме, надання послуг з перевезення пасажирів при цьому у водія відсутній витяг з паспорту маршруту та ліцензійна картка, у звязку з чим було прийнято постанову про застосування фінансових санкцій, але відповідач фінансові санкції в добровільному порядку не сплатив.

В судовому засіданні представник прокуратури, представник Головної державної інспекції на автомобільному транспорті позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

В судове засідання відповідач не зявився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином натомість надав суду заяву від 09.03.2011 року про розгляд справи без її участі. В судовому засіданні , яке відбулося 09.03.2011 року, відповідач заперечував проти позову, та пояснив суду, що підприємницькою діяльністю не займається, доходів не отримує, а транспорт, щодо якого було проведено перевірку, передано за відповідним договором в оренду.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі Закон) передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Планові перевірки здійснюються не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти. Позапланові перевірки здійснюються лише на підставі надходження в письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки поданих фактів та виконання припису про порушення цього законодавства. Не частіше одного разу на квартал здійснюються рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху. При проведенні позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, стосовно терміну проведення перевірки не інформується.

На виконання статті 6 Закону Кабінетом Міністрів України постановою від 8 листопада 2006 року N 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі Порядок), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.

Відповідно до пунктів 14-17 Порядку рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону. Під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи відповідно до завдання на перевірку. Під час проведення такої перевірки можливе застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис «Головавтотрансінспекція». Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Пункт 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає поняття автомобільного перевізника, як фізичну або юридичну особу, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до положень Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

В статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» зазначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Пунктом 1.9. Положення про ліцензійну картку, що додається до ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку, від 22.07.2010, № 514, ліцензійна картка повинна бути в автотранспортному засобі під час його використання для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів.

04.08.2010 року державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області на підставі завдання на перевірку від 03.08.2010 року № 077869 була проведена перевірка транспортного засобу марка Паз 32054, номерний знак НОМЕР_1, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, за наслідками якої складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, з якого вбачається, що під час перевірки було виявлено порушення, а саме при наданні послуг по перевезенню пасажирів на міському маршруті № 28 в режимі регулярних перевезень згідно дорожнього листа, при цьому у водія відсутній витяг з паспорту маршруту та відсутня ліцензійна картка.

Водія транспортного засобу було ознайомлено з актом про проведення перевірки, від підпису та пояснень відмовився.

Пунктами 25-28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 встановлено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій. Фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направляв відповідачу повідомлення № 1810 від 30.08.2010 року, відповідно до якого розгляд справи щодо порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 законодавства про автомобільний транспорт призначено на 08.09.2010 року.

В довідці за підписом в. о. начальника відділу ліцензування Поклада О. В., вказано, що на транспортний засіб ПАЗ 32054 д/н НОМЕР_1, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, ліцензійна картка не оформлена (а. с. 7).

На підставі зазначеного акту та за наслідками розгляду справи про порушення відповідачем законодавства про автомобільний транспорт, начальником територіального управління Головавтотрансінспекції у Чернігівській області, згідно положень ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» прийнято постанову від 08.09.2010 року № 0111804 про застосування фінансових санкцій до відповідача в сумі 1700 грн., копія якої міститься в матеріалах справи.

Відповідно ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи вбачається, що постанова про застосування фінансових санкцій не оскаржувалась, сума накладеної фінансової санкції суб'єктом господарювання в добровільному порядку сплачена не була.

Заперечення відповідача не можуть прийняті до уваги судом, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведення судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч.4 ст.94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 17,18,104,122,160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) в доход державного бюджету м. Прилуки на рахунок: 31114106700006, код ЄДРПОУ 22822145, КБК 21081100, МФО 853592, УДК м. Прилуки фінансову санкцію в сумі 1700 грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Баргаміна Н.М.