№ 14318486, 15.03.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2011 р. м. Вінниця Справа № 2а/0270/559/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Воробйової І.А.,

при секретарі судового засідання: Чорному В.В.

за участю представників :

позивача : ОСОБА_1

відповідача : ОСОБА_4., ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вороновицького психоневрологічного будинку-інтернату

до: Контрольно-ревізійного відділу у Вінницькому та Тиврівських районах

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Вороновицького психоневрологічного будинку-інтернату до Контрольно-ревізійного відділу у Вінницькому і Тиврівському районах про визнання протиправним та скасування пункту 9 рішення, яке оформлено у вигляді вимоги про усунення виявлених порушень № 02-19/1528 від 10.11.2010 р.

Позовні вимоги мотивовані зокрема, наступним.

З 1 жовтня 2010 року по 1 листопада 2010 року контролерами ревізорами Контрольно ревізійного відділу у Вінницькому і Тиврівському районах проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Вороновицького психоневрологічного будинку-інтернату, за результатом якої складено акт, в якому, зокрема, зафіксовано використання службового автомобіля без наявності документів, що підтверджують виробничу потребу. За результатом проведеної перевірки позивачу направлено вимогу про усунення виявлених порушень, у пункті 9 якої, поміж іншого, зазначено про необхідність стягнення з осіб, винних у списанні бензину на суму 21,31 тис. грн. без документів, що підтверджують виробничу необхідність, шкоду у порядку і розмірі встановленому Законом.

На думку позивача, вказаний пункт вимоги є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки, відповідно до вимог чинного законодавства, достатньою підставою для підтвердження здійснення службової поїздки є подорожній лист. Таки листи ревізорам було надано під час перевірки, а тому відсутні підстави вважати, що автомобіль використовувався не у службових цілях.

Водночас, в судовому засіданні представник позивача зазначила, що оскаржується не весь зміст пункту 9 вимоги, а тільки та частина, в якій зазначено про необхідність стягнення коштів. Щодо решти вимог, викладених в оскаржуваному пункті, то вони не є предметом оскарження.

Представники відповідача проти заявленого позову заперечили, просили в його задоволені відмовити, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях, зокрема, на думку відповідача, відсутність документів, що підтверджують використання автомобіля у виробничій необхідності є достатньою підставою для прийняття рішення щодо стягнення коштів з осіб, винних у списанні бензину без документів, що підтверджують виробничу необхідність.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України ««Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»(далі Закон про ДКРС).

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобовязань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у субєктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

В силу частини 7 статті 10 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” управління має право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Частиною другою статті 15 цього Закону, встановлено, що законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Відповідно до ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії).

Форма вимоги, яку органи державної контрольно-ревізійної служби України повинні пред'являти підконтрольним установам, що ревізуються - не встановлена. Тобто юридичної форми вимоги, як рішення органу виконавчої влади - офіційного письмового документа, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, не передбачено.

Разом з тим, представники не заперечували проти того, що оскаржуваний лист є вимогою в розумінні статті 10 Закону України "Про Державну контрольно - ревізійну службу в Україні" та є обовязковим до виконання.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку вимога Контрольно-ревізійного відділу є розпорядчим документом субєкта владних повноважень, який обовязковий для виконання, визначає строки виконання, порушення яких є підставою для звернення до суду в інтересах держави щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Так, на виконання зазначених вище норм, з 1 жовтня 2010 року по 1 листопада 2010 року, відповідно до пункту плану контрольно-ревізійної роботи КРВ у Вінницькому і Тиврівському районах на 4 квартал 2010 року та на підставі направлень від 1.10.2010 р. та 18.10.2010 р. за № №272, 274, 275, 285, ревізорами КРВ проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Вороновицького психоневрологічного будинку інтернату за період з 1.11.2008 р. по 1.10.2010 р., за результатом якої складено акт № 02-15/183 від 3.11.2010 р., в якому зазначено, зокрема, про наступне.

Суспільною ревізією щодо виконання роботи водієм службового автомобіля ВАЗ 21112 державний НОМЕР_1 ОСОБА_3(даний автомобіль підпорядкований директору інтернату) встановлено виїзд по маршруту «Вороновиця Вінниця (ГУПСЗН Вінницької ОДА)-Вороновиця за період з 1.11.2008 р. по 1.10.2010 р., при цьому, ревізії не представлено будь-які документи, що підтверджують виробничу потребу здійснення даного маршруту. В ході ревізії сформовано реєстр шляхових листів, якими підтверджено використання та списання бензину марки А-95 за вказаним маршрутом на загальну суму 16291,59 грн., без документів, що підтверджують виробничу необхідність.

Також в ході ревізії встановлено виїзд вказаного автомобіля до різних населених пунктів, зокрема: Немирів, Якушенці, Пилявка, Калинівка, Кордишівка, Василівка, Комарів, Жабелівка, Красне без документів, що підтверджують виробничу необхідність здійснення даного виїзду. Таким чином в 2008 році використано та списано бензин марки А-95 на суму 212,38 грн., в 2009 році 1919,14 грн., в 2010 році -2887,56 грн.. Всього на загальну суму 5019 грн. на поїздки до різних населених пунктів без документів, що підтверджують виробничу необхідність.

Внаслідок допущених порушень Інтернату завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 21310,67 грн.

В подальшому, за результатом проведеної ревізії Контрольно-ревізійним відділом у Вінницькому і Тиврівському районах, направлено на адресу Вороновицького психоневрологічного будинку - інтернату лист № 02-19/1528 від 10.11.2010 р. «про усунення виявлених порушень», в пункті 9 якого зазначено наступне:

«Дотримуватися вимог Постанови Кабінету Міністрів україни «Про впорядкування викоритвання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями від 04.06.2003 року №848 в частині здійснення поїздок службовим автотранспортом лише у виробничих цілях. Стягнути з осіб, винних у списанні бензину на суму 21,31 тис. грн.. без документів, що підтверджують виробничу необхідність, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст..ст.130, 133,136 Кодексу законів про працю України. Дотримуватися вимог пп.. 2.2, 2.4, Наказу Державного комітету статистики України «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та інструкції про порядок її застосування № №74 від 17.02.1998 р. в частині дотримання порядку оформлення подорожніх листів, а саме: зазначення коду режиму роботи (робота у буденні дні, відрядження, робота у вихідні дні та інше), наявності підписів відповідальних осіб, в чиє розпорядження надається автомобіль».

Не погоджуючи з даною вимогою в частині стягнення шкоди у розмірі 21031 грн. позивач звернувся з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями»№ 848 від 4 червня 2003 р., обслуговування легковими автомобілями посадових осіб установ та організацій, які повністю утримуються за рахунок державного чи місцевих бюджетів (далі - установи), здійснюється в межах установлених лімітів та асигнувань, передбачених у їх кошторисах.

Легкові автомобілі використовуються тільки для поїздок, пов'язаних із службовою діяльністю посадових осіб. Після кожної поїздки посадова особа, в розпорядження якої надано автомобіль, в подорожньому листі водія підтверджує особистим підписом час закінчення обслуговування.

Тобто, з наведеної норми вбачається, що використання легкового автомобіля посадовими особами бюджетних установ здійснюється для поїздок, повязаних із службовою діяльністю, у межах установлених лімітів та асигнувань, а також за умови заповнення подорожнього листа. При цьому, єдиним підтвердження використання автомобіля для службового користування законодавець визначив наявність подорожнього листа.

Як встановлено судом підставою для виставлення оскаржуваної вимоги є виїзди автомобіля ВАЗ 21112 державний НОМЕР_1 до різних населених пунктів без документів, що підтверджують виробничу потребу/необхідність, як наслідок, використання та списання бензину на загальну суму 21031 грн. При цьому, наявність подорожніх листів, що підтверджують поїздки не оспорюється, перевищення установлених норм, лімітів та асигнувань щодо використання бензину ревізією не встановлено.

Крім того, відповідачем не доведено та не надано суду переліку документів, передбачених чинним законодавством, які б могли підтверджувати виробничу необхідність.

За сукупністю наведених обставин, а також враховуючи положення частини 3 статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога видана без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, необґрунтовано, не добросовісно, не на підставі, і не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому є протиправною і підлягає скасуванню, в частині її оскарження.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Мотивація та докази, надані відповідачем, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно положень статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 9 рішення контрольно-ревізійного відділу у Вінницькому і Тиврівському районах, в частині "Стягнення з осіб, винних у списанні бензину на суму 21,31 тис. грн. без документів, що підтверджують виробничу необхідність, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст. ст. 130, 133, 135 Кодексу Законів України про працю України", яке оформлено у вигляді вимоги про усунення виявлених порушень № 02-19/1528 від 10.11.2010 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Вороновицького психоневрологічного будинку-інтернату (вул. Гагаріна, 24, смт. Вороновиця, Вінницький район, Вінницька обл, код ЄДРПОУ 02770050) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн. ( три гривні сорок копійок), сплачених згідно квитанції №17 від 10.02.2011 року.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна