Постановление суда № 14289697, 10.03.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

"10" березня 2011 р.

Справа № 5016/331/2011(3/29)

Миколаїв

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кредит Європа

Лізинг”

юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 77-А

фактична адреса:01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, Бізнес центр “Парус”, 9-й поверх

до відповідача: Закритого акціонерного товариства “Укртранспродгрупа

Вісон”

54036, м.Миколаїв, вул. Очаківська, 1-Б, код ЄДРПОУ 30976782

про: стягнення заборгованості у розмірі 477768,72 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Мішенко О.В., за довіреністю;

Від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду стягнути з відповідача суму основного боргу 384853,35 грн., пеню –24718,68 грн., 3% річних –4711,60 грн., інфляційні –12427,04 грн., що разом складає 477768,72 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору фінансового лізингу від 12.02.08 р. № 39, акту прийому-передачі майна від 28.02.08 р., норм ст.ст. 525, 526, 549, 625 Цивільного кодексу України, п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 230 Господарського кодексу України, та мотивовані тим, що відповідач свої зобов’язання за договором щодо сплати періодичних лізингових платежів виконує не в повному обсязі, внаслідок чого за період з травня 2010 р. по січень 2011 р. за ним виникла заборгованість в розмірі 384 853,35 грн.

Ухвалою від 11.02.11 р. суд зобов’язав позивача надати відповідні документи, а саме: докази часткової оплати заборгованості з лізингових платежів; докази вручення відповідачу рахунків –фактур на суму несплачених лізингових платежів; копії рахунків-фактур на суму пені (п.1.5 договору фінансового лізингу №39 від 12.02.2008р.) та докази їх вручення відповідачу.

Необхідно зазначити, що вказані вимоги позивач не виконав, витребувані судом матеріали не надав, поважних причин невиконання вимог суду не повідомив.

Відповідач в судове засідання 10.03.11 р. свого представника не направив, відзив по суті позовної заяви не надав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 5400113673822.

При цьому, 09.03.11 р. відповідач скерував до суду клопотання, в якому просить суду відкласти розгляд справи в зв’язку з відрядженням керівника підприємства.

Назване клопотання визнано судом необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що вказана відповідачем у клопотанні причина про перенесення судового засідання не є достатньою, оскільки представництво інтересів відповідача може здійснюватися також любою іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною перенесення судового засідання може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об’єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а таких причин, у даному випадку, немає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку припинити провадження у даній справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне:

Матеріали справи свідчать, що 12 лютого 2008 року між сторонами був укладений договір фінансового лізингу № 39, за умовами якого, позивач, як лізингодавець, зобов’язався придбати і передати у володіння та користування лізингоодержувачу на певний строк майно (надалі –предмет лізингу), а відповідач, як лізингоодержувач, зобов’язався прийняти цей предмет лізингу, користуватись ним, сплачувати лізингодавцю плату яка визначена в додатку № 2 до цього договору, та в кінці строку дії договору придбати предмет лізингу собі у власність за умови сплати всіх існуючих за цим договором платежів, у відповідності до діючого законодавства та положень цього договору.

Предметом лізингу, відповідно до специфікації, яка є додатком № 1 до договору, виступив: екскаватор POOSAN SOLAR 340 LC-V- 1 одиниця.

Вартість майна складає: 1 206 950,00 грн.

Перший лізинговий платіж (авансовий) складає 120 695,00 грн. (п. 1.2.4 договору). Кількість лізингових періодів –60 місяців (п. 1.2.9 договору).

Для сплати всіх платежів за цим договором сторони обумовили, що відповідні суми будуть перераховуватися у валюту платежу (гривню) за офіційним курсом Національного банку України на дату пред’явлення рахунку-фактури до сплати. У разі затримки сплати лізингових платежів, на суму пені буде виписано окремий рахунок згідно умов даного договору.

Валютою платежу є українська гривня (п. 1.2.1 договору).

Відповідно до умов п. 3.5 та п. 3.8 договору лізингоодержувач зобов’язується сплачувати лізингові платежі відповідно до графіку лізингових платежів, визначеному в додатку 2 до даного договору. Будь-які затримки стосовно строків сплати вважатимуться затримкою платежів. По кожному платежу лізингодавець зобов’язується підготувати рахунок-фактуру, в якому зазначається сума до сплати, відповідна сума ПДВ, та курс обміну валют, що слід застосувати.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 „Повідомлення, юридичні адреси та вирішення спорів” договору фінансового лізингу № 39 від 12.02.08 р. сторони дійшли згоди, що намагатимуться врегулювати всі непорозуміння, які виникають у зв’язку із цим договором, шляхом мирних переговорів. У разі неможливості врегулювання суперечностей шляхом мирних переговорів, їх вирішення буде передане компетентним судам в місці розташування головного офісу лізингодавця.

Додатковою угодою № 3 від 24.08.09 р. до договору фінансового лізингу № 39 від 12.02.08 р. сторони домовились змінити та викласти текст статті 15 «Повідомлення, юридичні адреси та вирішення спорів»договору фінансового лізингу № 39 від 12.02.08 р. в редакції наступного змісту: підпункт 15.3. У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Волошиновичем Олегом Петровичем постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Лучаніновим Сергієм Івановичем або Андреєвим Вадимом Анатолійовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Відповідно до ч.2 ст. 1 Закону України „Про третейські суди” (далі –Закон) до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 цього Закону наведені в ньому терміни вживаються у такому значенні: третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин; третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Згідно із ст. 5 Закону юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Статтею 6 Закону визначена підвідомчість справ третейським судам, а саме встановлено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки.

Зміст п. 15.3 ст.15 додаткової угоди № 3 від 24.08.09 р. до договору фінансового лізингу № 39 від 12.02.2008р. свідчить, що між ТОВ «Кредит Європа Лізинг»та ЗАТ «Укртранспродгрупа Вісон»була укладена третейська угода у вигляді третейського застереження в договорі, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України „Про третейські суди”, в ній наявна вказівка на конкретно визначений третейський суд, регламент якого згідно з ч.2 ст.12 Закону є невід’ємною частиною даного договору.

На дату укладення третейської угоди в формі третейського застереження в додатковій угоді № 3 від 24.08.09 р. до договору фінансового лізингу № 39 від 12.02.2008р. положення останньої відповідали вимогам Закону та не існувало обмежень на її укладення. В свою чергу, положення Закону України „Про третейські суди” не передбачають наразі жодних обмежень стосовно розгляду спорів, що виникли з діючих та дійсних третейських угод. Доказів та обґрунтувань зворотного матеріали справи та пояснення позивача не містять.

Відповідно до ст. 27 Закону третейський суд, з додержанням вимог цього Закону, самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи. Сторона має право заявити про відсутність у третейського суду компетенції стосовно переданого на його вирішення спору до початку розгляду справи по суті. Сторона має право заявити про перевищення третейським судом меж його компетенції, якщо в процесі третейського розгляду виникне питання, розгляд якого не передбачено третейською угодою або яке не може бути предметом такого розгляду відповідно до регламенту третейського суду чи цього Закону. У випадках, передбачених частинами другою та третьою цієї статті, третейський суд повинен відкласти розгляд справи або зупинити розгляд справи по суті до вирішення ним питання щодо наявності у нього відповідної компетенції. З питань наявності чи відсутності компетенції третейський суд у зазначених випадках виносить мотивовану ухвалу. Якщо третейський суд дійде висновку щодо неможливості розгляду ним конкретного спору внаслідок відсутності у нього компетенції, третейський розгляд припиняється, а витрати, понесені третейським судом, відшкодовуються сторонами в рівних частках. При прийнятті позову третейський суд вирішує питання про наявність і дійсність угоди про передачу спору на розгляд третейського суду. У разі, якщо третейський суд дійде висновку про відсутність або недійсність зазначеної угоди, він повинен відмовити в розгляді справи. Про відмову у розгляді справи виноситься мотивована ухвала, яка надсилається сторонам. При цьому заявнику разом з ухвалою повертаються позовні матеріали.

Таким чином, вирішення питання про підвідомчість справи третейському суду віднесено законом до компетенції такого суду, при цьому такий суд має висловити позицію щодо наявності та дійсності угоди про передачу спору на розгляд третейського суду.

Відповідно, належним доказом нечинності третейської угоди є ухвала третейського суду про відмову у розгляді справи, або рішення господарського ( в даному випадку) суду про недійсність тієї частини договору, що містить третейську угоду сторін.

Такі докази, як і посилання на їх існування, суду не надані та позивачем в судовому засіданні не наголошено протилежне.

Отже, в аспекті спірного питання, місцевий господарський суд дійшов висновку про безпідставність звернення позивача з даним позовом до господарського суду з огляду на положення Закону України „Про третейські суди”, оскільки чинна та дійсна третейська угода, укладена між сторонами спору до порушення провадження у справі, зумовлює необхідність припинення провадження у справі за п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

При цьому, у разі, якщо третейський суд при зверненні сторони третейської угоди до нього з позовом дійде висновку про відмову у розгляді заяви з підстав, встановлених ст. 27 Закону України „Про третейські суди”, або третейську угоду буде визнано недійсною іншим судом, господарський суд розгляне спір по суті з дотриманням положень ст. 12 ГПК України.

Відповідно до ст. 51 Закону рішення третейського суду може бути оскаржено сторонами шляхом подання заяви про його скасування до компетентного суду (місцевий чи загальний суд за місцем розгляду справи третейським судом –ст. 2 Закону) та скасоване, зокрема, з підстав непідвідомчості справи третейському суду відповідно до закону.

Виходячи з викладеного, за наявності чинної третейської угоди між сторонами даного спору питання підвідомчості справи третейському суду згідно з ст. 15 додаткової угоди № 3 від 24.08.09 р. до договору фінансового лізингу № 39 від 12.02.2008р. вирішується або визначеним сторонами третейським судом з винесенням відповідної ухвали або (господарським) судом за результатами оскарження рішення третейського суду в даному спорі з мотивів непідвідомчості справи третейському суду.

Дослідивши матеріали даної справи, вислухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відсутні господарські зобов’язання, які дають підставу позивачу звертатися з даним позовом за захистом своїх прав до господарського суду.

Враховуючи викладене, суд припиняє провадження у даній справі.

Судові витрати ж підлягають поверненню позивачу.

Таким чином, керуючись ст. 47, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі припинити.

2. Відповідно до п. 2 ст. 8 Декрету КМУ “Про державне мито” від 21.01.1993р. № 7-93 державне мито в сумі 4780,71 грн., перераховане за платіжним дорученням № 21653 від 26.01.2011р., підлягає поверненню.

3. У відповідності до п. 13 Постанови КМУ від 21.12.2005 № 1258 “Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., перераховані по платіжному дорученню № 21654 від 26.01.2011 року, підлягають поверненню.

Суддя

О.Г. Смородінова