№ 14213632, 08.02.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-6441/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2011 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Одеська залізниця»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000121360/0 від 10.03.2006 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач (далі ДП) звернувся до суду з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем (далі СДПІ) проведено планову документальну перевірку ДП щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003 року по 30.06.2005 року. За результатами цієї перевірки був складений акт від 03.03.2006 року №102/13-32.1/01071315/11. На підставі цього акту перевірки, за порушення п.1, п.5 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) (далі Закон про РРО), п.п.2.13, 2.15, 2.3, 2.10 п.2, «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління Національного банку України від 19.02.2001 року №72, п.3.1 ст.3 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, СДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000121360/0 від 10.03.2006 року, яким ДП були нараховані штрафні санкції в розмірі 1224515,52 грн. Позивач вважає протиправними висновки, викладені в спірному акті перевірки, а також рішення про нарахування йому штрафних санкцій, яке прийняте на підставі цих висновків, оскільки вони не ґрунтуються на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000121360/0 від 10.03.2006 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1224515,52 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав у повному обсязі позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у заяві (т.1 а.с. 2-6).

Представник відповідача позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях (т.1 а.с. 118-119, 143-146, т.3 а.с.19-29).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу у межах заявлених вимог, суд встановив наступне.

          Так, відповідно до п.п. 1, 5 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995р. №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.

Судом встановлено, що в період з 30.12.2005 року по 16.02.2006 року співробітниками СДПІ було проведено планову документальну перевірку ДП щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003 року по 30.06.2005 року.

В ході перевірки перевіряючими було встановлено порушення ДП вимог п.1, п.5 ст.3 Закону про РРО, п.п.2.13, 2.15, 2.3, 2.10 п.2, «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління Національного банку України від 19.02.2001 року №72, п.3.1 ст.3 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637.

За результатами цієї перевірки був складений акт від 03.03.2006 року №102/13-32.1/01071315/11 (т.1 а.с. 10-89).

          Згідно з п.1 ст.17 Закону про РРО за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну.

          Відповідно до ст.22 Закону про РРО у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Відповідно до зазначених норм, та на підставі акту перевірки від 03.03.2006 року, за зазначені порушення СДПІ було прийнято рішення №0000121360/0 від 10.03.2006 року про застосування до ДП штрафних (фінансових) санкції в розмірі 1224515,52 грн. (т.1 а.с.117).

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

Перевіривши законність зазначеного рішення СДПІ суд прийшов до висновку, що спірне рішення про застосування до ДП штрафних санкцій за порушення вимог п.1, п.5 ст.3 Закону про РРО, п.п.2.13, 2.15, 2.3, 2.10 п.2, «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління Національного банку України від 19.02.2001 року №72, п.3.1 ст.3 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, було прийнято відповідачем СДПІ частково не обґрунтовано та не на підставі закону, у зв’язку з чим заявлені позивачем вимоги про скасування цього рішення підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.250 Господарського кодексу України строки застосування адміністративно-господарських санкцій можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Судом встановлено, що спірне рішення в частині застосування до ДП штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1221895,10 грн. за порушення по службі електропостачання, встановлених актом перевірки від 28.08.2005 року №1829, по службі воєнізованої охорони, встановлених актом перевірки від 28.10.2005 року №807/13-32.1/23987925/9, по службі колії, встановлених актами перевірок від 10.08.2005 року №361-38/23-01071551, від 23.08.2005 року №1814, від 14.04.2005 року №855/2311-01071539, від 25.08.2005 року, від 23.12.2005 року №392/23-150/04733024, від 23.12.2005 року №392/23-150/04733024, по службі вагонного господарства, встановлених актами перевірок від 31.08.2005 року №1893, від 16.12.2005 року №946/13-32.1/26133678/28, від 31.08.2005 року №1893, по службі дирекції залізничних перевезень, встановлених актами перевірок від 31.10.2005 року №808/13-32.1/01071456, від 11.11.2005 року №829/13-32.1/01071485/13, по службі локомотивного господарства, встановлених актами перевірок від 05.09.2005 року №1902, від 23.12.2005 року №391/23-150/040711342, по пасажирській службі, встановлених актом перевірки від 18.11.2005 року №872/13-32.1/01071427/16, по службі сигналізації та зв’язку, встановлених актами перевірок від 04.11.2005 року №54/23-3013/12, від 27.10.2005 року №3088, по службі будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд, встановлених актами перевірок від 19.12.2005 року №954/13-32.1/01097183/29, від 26.08.2005 року №1843, від 26.08.2005 року №1843, по дорожній автобазі Одеської залізниці, встановлених актом перевірки від 07.10.2005 року №330/23-114/01071723, відповідачем прийнято з порушенням строків, встановлених ст.250 ГК України, оскільки адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, у зв’язку з чим, вимоги позивача в цій частині обґрунтовані на законі та підлягають задоволенню.

В іншій частині вимог суд вважає необхідним відмовити, оскільки в судовому засіданні ці вимоги не знайшли свого підтвердження і в ході розгляду справи позивачем не було надано заслуговуючих на увагу доказів обґрунтованості цих вимог.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході розгляду справи позивач частково довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, ст.250 Господарського кодексу України, Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995р. №265/95-ВР (із змінами та доповненнями), ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 159-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Державного підприємства «Одеська залізниця»задовольнити частково.

Скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі №0000121360/0 від 10.03.2006 року про застосування до Одеської залізниці штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1221895,10 грн.

          В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

08 лютого 2011 року .

/