Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" листопада 2026 р.
м. Київ
Справа № 911/2566/26
Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами
позов Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 26/28, код 30019775)
до Приватного підприємства "ТД тризуб" (07053, Київська обл., Вишгородський р-н, селище Красятичі, вул. Воздвиженська, будинок 71, кабінет 5, код 45491247)
про стягнення 858,91 грн,
ВСТАНОВИВ:
Історія розгляду справи.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Приватного підприємства "ТД тризуб" про стягнення 858,91 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.09.2026 відкрито провадження у справи та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Через систему «Електронний суд» 22.09.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Суд не приймає доводи відповідача про неотримання позовної заяви з додатками, оскільки матеріали справи містять докази їх направлення, а саме: квитанцію № 8496316 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС.
Фактичні обставини справи та узагальнена позиція сторін.
14.10.2025 між Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (Замовник, Покупець) та Приватним підприємством «ТД ТРИЗУБ» (Постачальник) укладено договір поставки (за графіком поставки) №1920/УГВС/25, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався поставити металопрокат в асортименті, визначеному специфікацією до договору, а Покупець - прийняти та оплатити такий товар.
Згідно з пунктом 1.2 договору найменування, асортимент, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару визначаються у Специфікації №1, яка є невід`ємною частиною договору, а строк поставки товару - у Графіку поставки товару (Додаток №3 до договору).
Відповідно до пункту 5.1 договору строк, умови та місце поставки товару, а також відомості про вантажовідправників і вантажоотримувачів визначаються у Специфікації та Графіку поставки товару. Пунктом 5.2 договору сторони визначили порядок визначення дат прийняття та передачі товару, а також момент переходу права власності на товар і ризику його випадкового знищення або пошкодження.
Специфікацією №1 від 14.10.2025 сторони погодили загальну вартість товару у розмірі 90990,24 грн з ПДВ. Пунктом 3 зазначеної Специфікації та Графіком поставки від 14.10.2025 визначено строк поставки товару - протягом 90 календарних днів з дати укладення договору про закупівлю, у зв`язку з чим, як зазначає позивач, граничним строком поставки товару було 12.01.2026.
За твердженням позивача, відповідач виконав свої зобов`язання за договором частково, поставивши у межах встановленого строку товар на загальну суму 87699,41 грн з ПДВ. Натомість товар на суму 3290,83 грн з ПДВ відповідачем поставлений не був.
Позивач посилається на пункт 7.8 договору, відповідно до якого у разі прострочення Постачальником виконання зобов`язань з поставки товару останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а у разі прострочення понад тридцять днів додатково штраф у розмірі 7% від вартості такого товару. При цьому сторони погодили, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання Постачальником порушеного зобов`язання.
Як зазначає позивач, 23.07.2026 на електронну адресу відповідача направлено вимогу №306.4-306-1-7868 від 23.07.2026 щодо сплати штрафних санкцій за непоставлений товар. За твердженням позивача, станом на момент звернення до суду поставка товару на суму 3290,83 грн не здійснена, а зазначена вимога відповідачем не сплачена.
З огляду на невиконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару позивачем здійснено розрахунок штрафних санкцій за договором, відповідно до якого розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій становить 858,91 грн, з яких 628,55 грн - пеня та 230,36 грн - штраф.
Позивач зазначає, що відповідачем не виконано умови договору в частині поставки товару на суму 3290,83 грн, у зв`язку з чим, на його думку, останній має нести господарсько-правову відповідальність у вигляді сплати передбачених договором штрафних санкцій.
За наведених обставин позивач просить суд стягнути з Приватного підприємства «ТД ТРИЗУБ» на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» 858,91 грн штрафних санкцій, у тому числі 628,55 грн пені та 230,36 грн штрафу.
Приватне підприємство «ТД ТРИЗУБ» проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі та вважає їх необґрунтованими.
На підтвердження виконання зобов`язань за договором відповідач посилається на видаткову накладну №1044 від 12.11.2025, відповідно до якої ним поставлено позивачу товар на загальну суму 87699,41 грн, у тому числі ПДВ - 14616,57 грн. За твердженням відповідача, зазначена видаткова накладна містить підписи відповідальних осіб та відмітку про отримання товару представником покупця.
Крім того, відповідач посилається на товарно-транспортну накладну №Р1044 від 12.11.2025, у якій вантажовідправником зазначено ПП «ТД ТРИЗУБ», вантажоодержувачем - АТ «Укргазвидобування», а супровідним документом на вантаж - видаткову накладну №1044 від 12.11.2025. Як зазначає відповідач, зазначені документи підтверджують перевезення, доставку та передачу товару вантажоодержувачу.
Відповідач вказує, що товар був доставлений до визначеного місця розвантаження та прийнятий представником вантажоодержувача, при цьому у первинних документах відсутні зауваження АТ «Укргазвидобування» щодо кількості, асортименту, комплектності, якості товару, факту його поставки та прийняття.
Також відповідач зазначає, що вартість поставленого товару була повністю оплачена позивачем. На підтвердження цього посилається на виписку АТ «АБ «РАДАБАНК» по особовому рахунку ПП «ТД ТРИЗУБ» № НОМЕР_1 за 30.01.2026, відповідно до якої 30.01.2026 від АТ «Укргазвидобування» на рахунок відповідача надійшли грошові кошти у розмірі 87699,41 грн.
За твердженням відповідача, зазначений платіж проведено за документом №1000235868 через АБ «УКРГАЗБАНК», а у призначенні платежу міститься посилання на оплату металопрокату за договором №1920/УГВС/25 від 14.10.2025 та видатковою накладною №1044 від 12.11.2025.
Відповідач зазначає, що видаткова накладна №1044 від 12.11.2025, товарно-транспортна накладна №Р1044 від 12.11.2025 та банківська виписка за 30.01.2026, на його думку, взаємно узгоджуються та підтверджують поставку товару, його прийняття позивачем без зауважень і подальшу повну оплату його вартості.
Щодо заявленої до стягнення суми 858,91 грн відповідач зазначає, що заперечує проти позовних вимог у повному обсязі.
При цьому відповідач посилається на те, що копія позовної заяви АТ «Укргазвидобування» разом із доданими до неї документами йому не надходила та була відсутня в його електронному кабінеті. У зв`язку з цим, як зазначає відповідач, він не мав можливості встановити, яке саме порушення умов договору позивач покладає в основу позовних вимог, якою є правова природа заявленої до стягнення суми 858,91 грн, за який період та за якою формулою її розраховано.
Відповідач зазначає, що йому було невідомо, чи заявлена до стягнення сума є пенею, штрафом, процентами, збитками або іншою передбаченою договором чи законом відповідальністю.
Водночас, посилаючись на наявні у нього первинні документи, відповідач зазначає про підтвердження факту поставки товару 12.11.2025, його прийняття позивачем без зауважень та повної оплати вартості поставленого товару 30.01.2026.
Відповідач посилається на статті 73, 74 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що саме позивач має підтвердити належними, допустимими та достовірними доказами факт конкретного порушення відповідачем умов договору, момент виникнення такого порушення, період його існування, наявність передбачених договором або законом підстав для застосування відповідальності та правильність розрахунку суми 858,91 грн.
За твердженням відповідача, за відсутності таких доказів та з урахуванням документів, на які він посилається як на підтвердження поставки, прийняття товару без зауважень і повної оплати його вартості, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Також відповідач просить врахувати як докази належного виконання ним зобов`язань за договором поставки №1920/УГВ/25 від 14.10.2025 видаткову накладну №1044 від 12.11.2025, товарно-транспортну накладну №Р1044 від 12.11.2025 та банківську виписку за 30.01.2026 щодо надходження від позивача 87699,41 грн.
За результатами викладеного відповідач просить відмовити АТ «Укргазвидобування» у задоволенні позовних вимог про стягнення 858,91 грн у повному обсязі.
Висновки господарського суду
Судом встановлено, що 14.10.2025 між Акціонерним товариством «Укргазвидобування» та Приватним підприємством «ТД ТРИЗУБ» укладено договір поставки (за графіком поставки) №1920/УГВС/25, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався поставити позивачу металопрокат в асортименті, визначеному Специфікацією №1 до договору, а позивач прийняти та оплатити такий товар.
Згідно зі Специфікацією №1 від 14.10.2025 загальна вартість товару становить 90990,24 грн з ПДВ. Пунктом 3 Специфікації та Графіком поставки товару сторони погодили строк поставки - протягом 90 календарних днів з дати укладення договору, тобто до 12.01.2026 включно.
На виконання умов договору відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 87699,41 грн, що підтверджується видатковою накладною №1044 від 12.11.2025 та не заперечується сторонами.
Водночас матеріалами справи підтверджується, що товар на загальну суму 3290,83 грн (90990,24-87699,41) відповідачем поставлений не був, доказів виконання зобов`язання в цій частині матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтями 526, 629 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За змістом частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Частиною першою статті 612 цього Кодексу передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, ураховуючи погоджений сторонами строк поставки товару до 12.01.2026 та відсутність доказів поставки товару на суму 3290,83 грн, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав у повному обсязі взяті на себе договірні зобов`язання, чим допустив порушення умов договору.
При цьому суд відхиляє доводи відповідача про належне виконання зобов`язань за договором з огляду на те, що надані ним видаткова накладна №1044 від 12.11.2025 та товарно-транспортна накладна №Р1044 від 12.11.2025 підтверджують поставку товару лише на суму 87699,41 грн, яка не охоплює повної вартості товару, погодженої сторонами у Специфікації №1.
Посилання відповідача на повну оплату позивачем поставленого товару також не спростовує встановленого факту невиконання зобов`язання щодо поставки решти товару, оскільки банківська виписка за 30.01.2026 підтверджує перерахування коштів саме за фактично поставлений товар згідно з видатковою накладною №1044 від 12.11.2025 на суму 87699,41 грн. Водночас доказів поставки товару на решту погодженої сторонами суми відповідачем не надано.
Суд констатує, що відповідно до видаткової накладної №1044 від 12.11.2025 на суму 87699,41 грн, з огляду на погоджену сторонами Специфікацію№1 від 14.10.2025, відповідач недопоставив позивачу наступну продукцію на суму 3290,83 грн: "Швелер г/к №14П ст.3ПС" у кількості 0,009 т. та "Кутик г/к 75*75*6 ст.3ПС" у кількості 0.085 т.
Отже, обставини прийняття позивачем частини поставленого товару без зауважень та його подальшої оплати не свідчать про виконання відповідачем взятого на скбк за договором зобов`язання в повному обсязі та не звільняють останнього від відповідальності за непоставку решти погодженого до поставки строронами товару, з огляду на відсутність у матеріалах справи відомостей про відмову позивача від прийняття означеного вище недопоставленого товару чи погодження сторонами зміни обсягу поставки.
Щодо вимоги про стягнення пені та штрафу суд зазначає таке.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Згідно з частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Частиною третьою цієї статті визначено, що пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.8 договору сторони погодили, що у разі прострочення Постачальником виконання зобов`язань з поставки товару останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. При цьому сторони визначили, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання Постачальником порушеного зобов`язання.
Отже, сторони безпосередньо у договорі передбачили відповідальність постачальника за порушення строків поставки товару у вигляді пені та штрафу, а тому невиконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару у встановлений строк є підставою для застосування передбачених пунктом 7.8 договору штрафних санкцій.
Оскільки відповідач не поставив означений судом вище товар на суму 3290,83 грн у погоджений сторонами строк та не виконав відповідне зобов`язання станом на момент звернення позивача до суду, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення передбачених договором штрафних санкцій.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, відповідно до якого за порушення строків поставки товару нараховано 628,55 грн пені та 230,36 грн штрафу, а всього 858,91 грн.
З огляду на встановлене порушення відповідачем договірних зобов`язань, положення пункту 7.8 договору та відсутність доказів сплати нарахованих штрафних санкцій суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 628,55 грн пені та 230,36 грн штрафу.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем строків поставки товару, а договором передбачено відповідальність за таке порушення у вигляді пені та штрафу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Укргазвидобування» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі у розмірі 858,91 грн, з яких 628,55 грн - пеня та 230,36 грн - штраф.
В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.
Вирішення питання щодо судових витрат.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства "ТД тризуб" (07053, Київська обл., Вишгородський р-н, селище Красятичі, вул. Воздвиженська, будинок 71, кабінет 5, код 45491247) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 26/28, код 30019775) 628,55 грн пені, 230,36 грн штрафу та 2662,40 грн витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 19.11.2026.
Суддя А.Ф. Черногуз
Судебное решение № 141619952, Господарський суд Київської області было принято 19.11.2026. Форма судопроизводства - Хозяйственное, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти необходимые сведения об этом судебном решении. Мы предлагаем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных включает полный спектр необходимой информации, позволяя вам быстро находить необходимые сведения.
то решение относится к делу № 911/2566/26. Фирмы, указанные в тексте настоящего судебного документа: