Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
19.11.2026Справа № 910/11509/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали господарської справи
за позовом Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141)
до Приватного підприємства "ЖОВТЕНЬ 17" (09133, Київська обл., Білоцерківський р-н, с-ще Терезине, вул. Селекційна, 32, ідентифікаційний код 43425523)
про стягнення 503 402, 80 грн,
Представники сторін: не викликались
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду міста Києва звернулася Київська міська рада (далі - позивач) з позовом до ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЖОВТЕНЬ 17" (далі - відповідач) про стягнення 503 402, 80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не сплачував орендну плату за користуванням земельною ділянкою площею 0,2005 га з кадастровим номером 8000000000:78:094:0117, місце розташування - проспект Володимира Івасюка, 12г в Оболонському районі м. Києва за період з 19.07.2026 по 24.08.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2026 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Київської міської ради було залишено без руху.
15.09.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 14.09.2026.
01.10.2026 (зареєстровано 02.10.2026) через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Приватним підприємством "ЖОВТЕНЬ 17" подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позову у повному обсязі з тих підстав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту використання усієї площі земельної ділянки, за яку власник землі намагається стягнути безпідставно збережені кошти; крім того позовна заява не містить доказів затвердження технічної документації з землеустрою щодо поділу земельної ділянки; стягнення коштів без визнання договору укладеним з урахуванням неможливості звернення відповідача до позивача суттєво порушуватиме баланс інтересів сторін та є неефективним способом захисту.
02.10.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" відповідачем (двічі) подано заяву про долучення доказів.
07.10.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Київською міською радою подано відповідь на відзив, відповідно до якої позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, зокрема зазначивши про необґрунтованість посилань на використання меншої площі земельної ділянки, оскільки відповідачем не визначено конкретну частину сформованої земельної ділянки, при цьому спірна земельна ділянка є сформованою шляхом поділу іншої земельної ділянки, має визначені межі, площу та кадастровий номер, і саме відповідач ініціював оформлення землевпорядної документації щодо земельної ділянки відповідної площі, що свідчить про його обізнаність щодо її площі та меж, а також про визнання ним необхідності використання земельної ділянки саме у визначених документацією площею; предметом спору є стягнення безпідставно збережених коштів, а не орендної плати.
Відповідач своїм правом на подання заперечень, передбаченим приписами статті 167 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 31.08.2026 №НВ-0001541332026 державна реєстрація земельної ділянки площею 0,2005 га з кадастровим номером 8000000000:78:094:0117, місце розташування - проспект Володимира Івасюка, 12г в Оболонському районі м. Києва, вид цільового призначення: 12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства проведена 19.07.2023 Відділом № 5 Управлінням надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 08.05.2023.
Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:094:0117 з 19.07.2023 сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України.
Згідно з інформаційною довідкою від 17.08.2026 № 490210963 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на вказаній земельній ділянці розташована будівля закладу ресторанного господарства (закусочна) - загальною площею 841,2 кв. м, яка належить ПП "ЖОВТЕНЬ 17", право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.12.2021, номер відомостей про речове право 45565142.
Разом з тим, у вищевказаній інформаційній довідці з реєстру зазначено, що Приватне підприємство "ЖОВТЕНЬ 17" є орендодавцем нерухомого майна, а Підприємство з іноземними інвестиціями "МАКДОНАЛЬДЗ ЮКРЕЙН ЛТД" є орендарем нерухомого майна.
Рішенням Київської міської ради від 08.09.2022 № 5419/5460 перейменовано проспект Героїв Сталінграду в Оболонському районі на проспект Володимира Івасюка.
Звертаючись до суду з даним позовом, Київська міська рада вказує, що відповідач з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою, на якій розташований зазначений об`єкт нерухомого майна.
Враховуючи те, що земельна ділянка сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з 19.07.2023 по 24.08.2026 в сумі 503 402, 80 грн.
Відповідач, в свою чергу, заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з тих підстав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту використання усієї площі земельної ділянки, за яку власник землі намагається стягнути безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,2005 га з кадастровим номером 8000000000:78:094:0117 за адресою: проспект Володимира Івасюка, 12г в Оболонському районі м. Києва - фактичною площею використання земельної ділянки є 0, 0482 га.
При цьому, Приватне підприємство "ЖОВТЕНЬ 17" посилається на відсутність доказів затвердження технічної документації з землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
На думку відповідача, стягнення коштів без визнання договору укладеним з урахуванням неможливості звернення відповідача до позивача суттєво порушуватиме баланс інтересів сторін та є неефективним способом захисту.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.
За змістом ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України, селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).
Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина 1 статті 190 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Крім того, правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст. 120 Земельного кодексу України.
Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.
Як вбачається із положень ст. 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).
При цьому, згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
З витягу №НВ-0001541332026 від 31.08.2026 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0,2005 га, кадастровий номер 8000000000:78:094:0117, вбачається, що Відділом № 5 Управлінням надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області 19.07.2023 здійснено державну реєстрацію зазначеної земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Київ, Оболонський р-н, проспект Володимира Івасюка, 12г.
Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:094:0117 з 19.07.2023 сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України.
При цьому, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 17.08.2026 Приватному підприємству "ЖОВТЕНЬ 17" (ідентифікаційний код 43425523) на праві власності належить будівля закладу ресторанного господарства (закусочна) - загальною площею 841, 2 кв. м. з 09.12.2021.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, докази оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою на якій розміщено об`єкт нерухомого майна, зареєстрований на праві власності за відповідачем у встановленому законом порядку у період з 19.07.2023 по 24.08.2026 (з моменту коли земельна ділянка вважається сформованою та є об`єктом цивільних прав) по 28.02.2026 (дата здійснення розрахунку) відсутні.
Отже, Приватне підприємство "ЖОВТЕНЬ 17" з 19.07.2023 до 24.08.2026 користується комунальною земельною ділянкою площею 0,2005 га з кадастровим номером 8000000000:78:094:0117 по проспекту Володимира Івасюка, 12г в Оболонському р-н м. Києва без оформлення правовстановлюючих документів, а відтак без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегло у себе кошти, які мало сплатити за користування нею.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 Цивільного кодексу України).
Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами, суд виходить з того, що згідно чинного законодавства України, зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні.
Відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17.
З огляду на викладене, Приватне підприємство "ЖОВТЕНЬ 17", як фактичний користувач земельної ділянки площею 0,2005 га з кадастровим номером 8000000000:78:094:0117 по проспекту Володимира Івасюка, 12г в Оболонському р-н м. Києва, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
З аналізу змісту норм ст. ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, абз. 4 ч. 1 ст. 144, абз. 5 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондиційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.
Згідно ст. 206 Земельного кодексу України, пп. 14.1.136. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) є територіальна громада міста Києва в особі позивача (Київської міської ради). Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.
Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т.ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.
Кваліфікація спірних правовідносин, як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.
Зі змісту вказаних норм, слід дійти висновку, що навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 по справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 по справі №922/3412/17, від 04.12.2019 по справі №917/1739/17, відповідно до яких вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої, і до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати регулюються ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, на переконання суду, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).
Згідно з п. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України, органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.
У відповідності до витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-9977276072026 від 17.08.2026 становить 3 999 081, 60 грн.
Згідно з пунктом 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.
Таким чином, нормативна грошова оцінка земельної ділянки у межах спірного періоду визначена позивачем на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за відповідні роки.
Судом з наявних в матеріалах справи відомостей Державного земельного кадастру встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:094:0117 належить до земель з видом цільового призначення: 12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.
Ставка орендної плати визначається за період з 19.07.2023 - 31.12.2023 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2023 рік" від 08.12.2022 № 5828/5869; 01.01.2024 - 31.12.2024 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2024 рік" від 14.12.2023 № 7531/7572; 01.01.2025 - 31.12.2025 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2025 рік" від 05.12.2024 № 426/10234, 01.01.2026 - 24.08.2026 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2026 рік" від 18.12.2025 № 313/10780.
Враховуючи наведене вище в сукупності, Київською міською радою за період з 19.07.2023 по 31.12.2023 була нарахована загальна сума відшкодування за користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:78:094:0117 у розмірі 503 402, 80 грн.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми коштів, яка підлягає стягненню з відповідача, суд дійшов висновку про її обґрунтованість, вірність та арифметичну відповідність.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 503 402, 80 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо недоведеності факту використання усієї площі спірної земельної ділянки, оскільки земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:78:094:0117 є сформованою та є самостійним об`єктом цивільних прав, водночас суду не надано доказів на підтвердження формування земельної ділянки меншої чи більшої площі для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.
Отже, розмір земельної ділянки, якою користується відповідач, обґрунтований та підтверджений належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.
Не беруться судом до уваги також доводи відповідача відсутність укладеного договору, оскільки зобов`язання відповідача щодо сплати орендної плати виникають в силу закону.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "ЖОВТЕНЬ 17" (09133, Київська обл., Білоцерківський р-н, с-ще Терезине, вул. Селекційна, 32, ідентифікаційний код 43425523) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,2005 га з кадастровим номером 8000000000:78:094:0117, місце розташування - проспект Володимира Івасюка, 12г в Оболонському районі м. Києва за період з 19.07.2026 по 24.08.2026 у сумі 503 402 грн 80 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 6 040 грн 83 коп.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 19.11.2026
Суддя Л.Г. Пукшин
Судебное решение № 141619607, Господарський суд м. Києва было принято 19.11.2026. Форма судопроизводства - Хозяйственное, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти важные сведения об этом судебном решении. Мы предлагаем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных включает полный спектр необходимой информации, позволяя вам удобно находить важные сведения.
то решение относится к делу № 910/11509/26. Юридические лица, указанные в тексте настоящего судебного документа: