№ 14159116, 11.03.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2011 р. м. Вінниця Справа № 2а/0270/439/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Воробйової І.А.,

при секретарі судового засідання: Чорному В.В.

за участю :

прокурора: Каменяр С.В.

представника позивача: Комісарчук М.І.

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Прокурора Вінницького району в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та зв"язку і йому підпорядковується- Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про: стягнення фінансової санкції

ВСТАНОВИВ :

Прокурор Вінницького району в інтересах держави - Міністерства транспорту та зв'язку України Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області звернувся з позовом про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 фінансових санкцій у розмірі 1700 грн.

Позов мотивовано, зокрема, тим, що до відповідача застосовано фінансові санкції у розмірі 1700 грн. за виявлене під час проведення перевірки порушення Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме, надання послуг по перевезенню пасажирів в режимі таксі, без оформлення документів, передбачених ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт"- ліцензійної картки. Застосований постановою штраф відповідачем не сплачено у добровільному порядку, що стало підставою для звернення до суду.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити, мотивуючи викладеними в позові обставинами.

Відповідач проти позову заперечив, вказуючи, що постанова про застосування фінансової санкції прийнята з порушенням чинного закондавства, так як на момент превірки ліцензійна картка була в нього наявна.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно завдання на перевірку №062981 від 20.09.2010 року, 20.09.2010 року державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області було здійснено перевірку транспортного засобу марки: Opel Vectra, державний номер НОМЕР_1, належного відповідачу та під його керуванням, щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. За результатами вказаної перевірки складено акт № 192415 від 20.09.2010 року, в якому зафіксоване виявлене порушення вимог статті 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: надання послуг з перевезення пасажирів в режимі таксі ( в салоні авто на момент перевірки перебував 1 пасажир), про що свідчив розпізнавальний ліхтар на даху автомобіля, без оформлення документів, передбачених ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт" - ліцензійної картки.

З даним актом водій ознайомився, однак від підпису та надання пояснень відмовився.

На підставі акта перевірки, постановою начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області №112122 від 18.10.2010 року до суб"єкта господарювання ОСОБА_2 з посиланням на абзац 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано фінансові санкції в сумі 1700 грн.

Дана постанова про накладення фінансових санкцій направлена відповідачу супровідним листом № 02-3/5565 від 19.10.2010 року. Станом на день розгляду даної справи доказів щодо оскарження постанови та її виконання в добровільному порядку - суду не надано.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України “Про автомобільний транспорт”(далі Закон).

Частинами 1, 3 статті 5 Закону, визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Статтею 39 Закону, зокрема, встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пажирські перевезення. Такими документами для водія таксі є посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, дорожній лист, інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються фінансові санкції - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. №1567 передбачено, що фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

У встановлені законодавцем строки відповідачем штраф не сплачено, постанову не оскаржено, відповідно, остання на момент розгляду даної справи та прийняття рішення є чинною.

Оскільки предметом розгляду даної справи є стягнення штрафної санкції, а тому правомірність прийняття постанови не є предметом розгляду та дослідження у даній справі. Несплата фінансових санкцій в добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до державного бюджету, що суттєво порушує інтереси держави.

Згідно статті 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно положень частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

З приписів статей 71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку що позов є обґрунтованими та підлягає задоволенню в межах заявлених вимог в сумі 1700 грн.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в дохід державного бюджету України (р/р 31111106700002, код ЄДРПОУ 34701167, держбюджет м. Вінниця, 21081100, ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015) 1700 грн. (одну тисячу сімсот грн.) фінансових санкцій.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна