Постановление суда № 141584077, 05.11.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Дата принятия
05.11.2026
Номер дела
180/718/24
Номер документа
141584077
Форма судопроизводства
Уголовное
Компании, указанные в тексте судебного документа
Государственный герб Украины Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 180/718/24

Провадження № 1-кп/204/405/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12023040000000085, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 січня 2023 року,

за участю: прокурора ОСОБА_3 , захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинувачених: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

В С Т А Н О В И В:

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим: ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , а також строку дії обов`язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_12 , у зв`язку із запобіжним заходом у вигляді застави.

В обґрунтування своїх клопотань пояснив, що знаходячись на більш м`якому запобіжному заході обвинувачені, усвідомлюючи невідворотність можливого покарання в разі визнання їх винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, в яких відповідно до обвинувального акту вони обвинувачуються, яке передбачає виключне покарання у вигляді позбавлення волі, з метою уникнення такого покарання можуть переховуватись від суду, оскільки обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень. Також, під час проведення негласних слідчих розшукових дій задокументовано наявність у обвинувачених значних матеріальних статків, а саме наявність значного розміру грошових коштів, отриманих в ході довготривалої злочинної діяльності, які останні в подальшому можуть використовувати для тривалого переховування від суду, шляхом постійної зміни місця проживання, оренди автомобілів, тощо. Крім цього, у справі наявний суспільний резонанс, який викликаний тим, що злочинні дії обвинувачених були направлені на участь у злочинній організації, учасники якої вчиняли особливо тяжкі злочини у сфері обігу наркотичних засобів, у тому числі під час широкомасштабної збройної агресії з боку Російської Федерації. Торгівля наркотичними засобами є ганебним явищем для держави та суспільства. У той час, коли суспільство згуртовується заради єдиної спільної мети - перемоги у війні, обвинувачені, з метою особистого незаконного збагачення, систематично вчиняли особливо тяжкі злочини, та отруювали громадян, у тому числі чоловіків та підлітків, збуваючи останнім наркотичні засоби, обіг яких обмежено. У зв?язку з цим, суспільство зацікавлене у тому, щоб особа, якщо вона дійсно вчинила злочин у якому обвинувачується, понесла відповідне справедливе покарання. Про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що обвинувачені знаходячись на свободі можуть незаконно впливати на свідків. Обвинувачені обізнані про спосіб зв`язку та місце проживання свідків, а тому шляхом погроз, шантажу або ж підкупу, можуть схилить вказаних осіб до надання певних показань, які будуть вигідні стороні захисту, або перешкоджати встановленню істини у даному кримінальному провадженні. Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що протиправна діяльність обвинувачених носила систематичний характер, була умисною та пов`язаною із бажанням швидкого незаконного збагачення за рахунок вчинення кримінальних правопорушень, а тому у разі застосування до обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів останні можуть вдатися до дій, які будуть спрямовані на продовження незаконної діяльності.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_8 заперечував проти задоволення клопотання та заявив клопотання про зміну запобіжного заходу стосовно його підзахисної. В обґрунтування свого клопотання зазначив, що обвинувачена ОСОБА_14 не має на меті уникати кримінальної відповідальності та переховуватися від суду. Вплинути будь-яким чином на свідків та інших осіб у кримінальному провадження обвинувачена також не має можливості. Водночас, обвинувачена до самого моменту її затримання мала постійне місце проживання, на її утриманні перебуває малолітня дитина, яка на даний момент залишається без батьківського піклування, оскільки обвинувачена перебуває тривалий час під вартою, а батько дитини позбавлений батьківських прав. Крім цього, його підзахисна є раніше не судимою та до моменту її затримання не перебувала у статусі підозрюваної особи у інших кримінальних правопорушень. Також, обвинувачена зазначає про те, що вона не намагатиметься переховуватись, а навпаки сприятиме суду у з`ясуванні обставин кримінального правопорушення, оскільки особисто зацікавлена у тому, щоб судом було швидше встановлено істину у справі та вона могла продовжити спокійне життя. Просив змінити стосовно його підзахисної запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачена ОСОБА_14 підтримала клопотання свого захисника.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 частково заперечував проти задоволення клопотання прокурора, а саме у частині визначення розміру застави. Просив зменшити розмір застави, оскільки вона є непомірною для його підзахисного.

Обвинувачений ОСОБА_10 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки прокурором не було наведено у своєму клопотанні жодних доказів наявності ризиків, на які прокурор посилається. Просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_15 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Пояснив, що у нього на утриманні перебуває дитина, яка його вже протягом тривалого часу не бачить. У разі ж зміни йому запобіжного заходу, він зобов`язується виконувати у повному обсязі покладені на нього обов`язки. Просив змінити застосований до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, або ж зменшити розмір застави до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора та підтримав у повному обсязі клопотання свого підзахисного.

Обвинувачений ОСОБА_13 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, заявив клопотання про зміну запобіжного заходу. В обґрунтування свого клопотання зазначив, що необхідно врахувати тривалість терміну його перебування під таким запобіжним заходом. Просив суд урахувати те, що ступінь ймовірності реалізації ним ризиків: переховування від суду, впливу на свідків та вчинення або продовження вчинення кримінальних правопорушень настільки мізерна, що може вимірюватися лише тяжкістю передбаченого покарання. За весь час проведення судового розгляду стороною обвинувачення не було надано суду жодного реального доказу будь-якого із перерахованих ризиків. Він є сиротою, та окрім бабусі, яка його виховала у нього нікого немає. Він за увесь час перебування під вартою в умовах установи виконання покарань не загубив себе, а навпаки займається спортом, творчістю та самоосвітою. Мріє про складання НМТ 2027 року. Він позитивно характеризується. Він дійсно змінився у позитивну сторону та бажає нормального, чесного життя без всіляких незрозумілих пригод та проблем із законом. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити застосований до нього запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт, а у разі неможливості, зменшити розмір застави до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_9 підтримала думку свого підзахисного. Повідомила, що ризики, на які посилається у своєму клопотанні прокурор, нічим не підтвердженні. Окрім цього, пояснила, що із плином часу такі ризики можуть втрачати свою актуальність. Просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити її підзахисному запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт, або ж зменшити раніше визначений розмір застави до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні, думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_12 , не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки прокурором у своєму клопотанні не навів жодного доказу наявності перерахованих ризиків. Крім цього, слід взяти до уваги те, що із плином часу ризики можуть зменшуватись, однак прокурором не наведено обґрунтування у своєму клопотанні щодо не зменшення перерахованих ризиків. Просив змінити запобіжний захід стосовно його підзахисного на домашній арешт за місцем постійного проживання останнього.

Обвинувачений ОСОБА_11 підтримав думку свого захисника.

Розглядаючи клопотання прокурора щодо продовження застосування запобіжних заходів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначених у п. 1-5 частини 1 вказаної статті.

Підставами застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, хоча зміст поняття «достатні підстави» не має чіткого законодавчого визначення, аналіз кримінального судочинства свідчить про те, що такими підставами є передбачувана небезпека вчинення обвинуваченим протиправних дій, зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, та дозволять суду на основі закону та внутрішнього переконання зробити висновок про необхідність обрання запобіжного заходу.

У кримінальному судочинстві поняття ризиків передбачає як тактичні ризики, так і конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваних та обвинувачених.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є заходом забезпечення кримінального провадження, тобто заходом кримінального процесуального примусу, оскільки такий захід дає можливість виявляти та зберігати докази, запобігти прогнозованій протиправній поведінці чи унеможливити ухилення від слідства та суду обвинуваченого. Такий превентивний та забезпечувальний захід спрямований на недопущення можливої протидії з боку обвинуваченого провадженню у кримінальній справі, та є ефективним засобом коригування його неправомірної поведінки.

Обмежуючи конституційні права обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, запобіжні заходи виконують позитивну роль, реалізуючи у кримінальному процесі матеріально-правовий принцип крайньої необхідності: завдання меншої шкоди, щоб запобігти більшій шкоді.

Як убачається із обвинувального акту: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорій тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень.

Клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу та покладених обов`язків щодо обвинувачених прокурор мотивував тим, що не перестали існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, що стало підставою для продовження строку обраного запобіжного заходу.

Згідно з практикою Європейського Суду, зокрема рішенням у складі Великої палати у справі «Labitav.Italy» від 06 квітня 2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у своєму рішенні від 26 липня 2001 року у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

На думку суду, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховування обвинувачених від суду, є підтвердженим, оскільки тяжкість імовірного покарання можна вважати істотним фактором на підтвердження цього ризику.

З урахуванням обставин вчинення кримінальних правопорушень, які ставляться у вину обвинуваченим: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 відповідно до обвинувального акту, наявні обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачені можуть переховуватись від суду, що є підставою для продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім цього, вказаний ризик збільшує свою актуальність у зв`язку із можливістю переховування обвинувачених на тимчасово окупованих територіях України, оскільки вказане набуває особливої актуальності в умовах наявної збройної агресії Російської Федерації та фактичної недоступності частини територій для правоохоронних органів України.

Так, окупація окремих територій Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей та АР Крим військовими формуваннями Російської Федерації унеможливлює ефективне проведення слідчих (розшукових) дій, забезпечення явки особи до суду.

Крім цього, тимчасово окуповані території України не визнають юрисдикцію судової системи, правоохоронних органів України чи судових повісток. Також, на вказаних територіях не застосовується й правова процедура екстрадиції.

Окрім цього, ризик переховування від суду стосується не ухилення обвинувачених від суду виключно за кордоном, а розповсюджується й на переховування в межах території України.

Ураховуючи, що вказане кримінальне провадження не є статистичним, що обумовлює можливість не прогнозованої зміни поведінки обвинувачених, співставлення можливих негативних для обвинувачених наслідків переховування у вигляді можливого ув`язнення у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у вигляді позбавлення волі у перспективі, робить цей ризик достатньо високим.

Вказані обставини, на думку суду, дають достатні підстави вважати обґрунтованою позицію прокурора щодо того, що тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні якого обвинувачуються останні, та наведені вище особливості закону про кримінальну відповідальність, є вагомим доводом, що підтверджує існування ризику переховування обвинувачених від суду.

Крім цього, вирішуючи питання необхідності продовження запобіжного заходу, слід виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не лише права обвинувачених, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як потерпілого, так і суспільства в цілому.

Слід також зазначити, що тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання осіб під вартою, проте обвинувачення ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши осіб під варту.

Суд зауважує, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченими зазначених дій.

Вирішуючи питання щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.

Так, в силу засади безпосередності дослідження судом показань, яка регламентована ст. 23 КПК України, та відповідно до визначених у ст. 224 КПК України правил проведення допиту в суді, під час судового розгляду суд отримує показання усно шляхом допиту особи у судовому засіданні.

Водночас, з огляду на закріплений у ст. 290 КПК України порядок ознайомлення захисту з матеріалами досудового розслідування, зокрема, з показаннями допитаних стороною обвинувачення осіб, очевидно, що обвинувачені можуть бути обізнаними із персональними даними свідків та змістом їх позасудових показань.

Беручи до уваги той факт, що на даний час свідки залишаються не допитаними, а тому можливо припустити про вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинувачених на свідків, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

При цьому, той факт, що свідки є залегендованими, жодним чином не нівелює наявність ризику впливу обвинувачених на них, оскільки останнім можуть бути відомі дійсні дані цих свідків.

Станом на день розгляду клопотань прокурора, відповідно до встановленого порядку дослідження доказів у кримінальному провадженні, свідки залишаються не допитаними, а тому існує велика ймовірність у разі зміни запобіжного заходу відносно обвинувачених на здійснення ними незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні.

Крім цього, слід взяти до уваги й характер обвинувачення, а саме участь у злочинній організації та незаконному обігу наркотичних засобів, що у свою чергу підтверджує можливість обвинувачених щодо узгодження позиції здійснення можливого впливу на свідків, в разі зміни запобіжного заходу на такий, який не буде пов`язаний із триманням під вартою.

Розглядаючи питання наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.

Судом при вирішенні питання щодо наявності вказаного ризику береться до уваги термін вчинення інкримінованих обвинуваченим, відповідно до обвинувального акту кримінальних правопорушень, а саме більш ніж вісім місяців, що у свою чергу може свідчити про стійкість злочинної поведінки останніх та в свою чергу підвищує ймовірність продовження протиправної діяльності шляхом продовження вчинення даного кримінального правопорушення або ж вчинення нового у разі застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу у тому числі в умовах домашнього арешту з урахуванням специфіки кримінального правопорушення, а тому даний ризик на даний час не втратив своєї актуальності.

Отже, встановлені під час розгляду клопотань обставини у своїй сукупності дають достатні підстави стверджувати, що наявні ризики, у достатній мірі виправдовують подальше застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Розглядаючи позицію сторони захисту щодо автоматичного зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України у зв`язку із плином часу та тривалим судовим розглядом, суд зазначає наступне.

Усталена прецедентна практика ЄСПЛ щодо оцінки ризиків при застосуванні заходів, пов`язаних з обмеженням свободи, зокрема рішення у справах «Нойместер проти Австрії», «Летельє проти Франції», «W. проти Швейцарії» вироблена у контексті найсуворішого запобіжного заходу: тримання під вартою. Саме стосовно тримання під вартою ЄСПЛ сформулював позицію, що тривале позбавлення свободи само по собі потребує наростаючого обґрунтування. Натомість жодне з цих рішень і жодне інше рішення ЄСПЛ не встановлює принципу, за яким ризики, що є підставою для застосування більш м`якого запобіжного заходу, автоматично зменшуються з перебігом часу або внаслідок сумлінної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Навпаки, у справі «Летельє проти Франції» ЄСПЛ наголосив: небезпека переховування від правосуддя повинна оцінюватися не лише у світлі тяжкості покарання, але й з урахуванням сукупності обставин, які можуть або підтвердити наявність цієї небезпеки, або свідчити про те, що вона є незначною.

Тобто оцінка ризиків є змістовною і фактологічною, а не темпоральною: визначальним є характер і динаміка ризикоутворюючих обставин, а не просто тривалість провадження.

Стороною захисту не представлено жодних нових даних, які б підтверджували зміну обставин провадження чи зменшення встановлених судом ризиків, які б дозволили дійти висновку про наявність підстав для можливості застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу.

Розглядаючи клопотання сторони захисту про можливість застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, який не буде пов`язаний із триманням під вартою, а саме домашнього арешту, суд зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинувачених під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками їх звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди права та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинувачених під вартою, а тому у задоволення клопотання сторони захисту у цій частині слід відмовити.

Судом не вбачається на даний час, надмірної тривалості тримання обвинувачених під вартою, оскільки ураховується тяжкість пред`явлених обвинуваченим обвинувачень, їх суспільна небезпека та сукупність ризиків, які продовжують існувати, процесуальна поведінка учасників процесу, та інші обставини, які не залежать від суду, а тому суд приходить до висновку, що таке обмеження прав обвинувачених на свободу є такими, що не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують ознаки суспільного інтересу, як,і не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

Підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених у вигляді тримання під вартою не відпали, більш м`які запобіжні заходи не в змозі гарантувати їх належну поведінку та невілювати ризики, передбачені ст. 177 КПК України , а тому дію обраного запобіжного заходу стосовно обвинувачених: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 слід продовжити на 60 днів.

Беручи до уваги доведеність обґрунтованості підозри, ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання винними у вчиненні кримінальних правопорушень, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу відносно обвинувачених з тримання під вартою на інший не пов`язаний із триманням під вартою, тому у задоволенні клопотання захисників та обвинувачених про зміну запобіжного заходу на домашній арешт слід відмовити.

Розглядаючи клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави, суд уважає, що воно не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 2 та п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається в таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого кримінального правопорушення, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Під час визначення судом розміру застави, було враховано, те що в своєму рішенні № 7-р(ІІ)/2024 від 19 червня 2024 року Конституційний Суд України зазначив, що законодавець закріпив дискрецію суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч. 6 ст. 176 КПК не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених ст. ст. 177, 178 Кодексу.

Відтак, судом, при розгляді клопотання, враховуючи вік обвинувачених, їх стан здоров`я, сімейний стан, тривалість судового розгляду, можливість забезпечення виконання обов`язків дійшов до висновку про необхідність визначення розміру застави як альтернативного заходу.

Під час постановлення ухвал Чечелівським районним судом міста Дніпра було визначено, що застава саме у визначеному розмірі, є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, ураховуючи у сукупності усі обставини судового провадження, та, виходячи з практики Європейського суду з прав людини та того, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Що стосується посилання сторони захисту, як на підставу зменшення розміру застави, надмірність визначеного розміру застави та неможливість обвинуваченими її внесення, суд зазначає наступне.

Можливість або ж неможливість внесення застави це оціночне поняття та не може бути підтвердженим лише самим фактом несплати застави, оскільки також може залежати й від волі обвинувачених, направлених виключно на зменшення розміру застави, а не на фактичну неспроможність внести таку заставу.

Крім того, невнесення суми застави не завжди може свідчити про відсутність коштів для її сплати. Для декого внести заставу означає розкрити наявність у себе прихованих активів, що спонукає не платити, а для іншого не бажання її сплачувати обумовлене страхом, що в разі засудження відповідні кошти можуть конфіскувати (наприклад, коли стаття, за якою оголошено підозру, передбачає конфіскацію).

Окремо слід зазначити, що при визначені розміру застави судом було взято до уваги особу обвинуваченого, суть та зміст пред`явленого йому обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Інших же обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість зменшення визначеного судом розміру застави до меж, визначених у п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, стороною захисту наведено не було, а судом встановлено не було.

Ураховуючи вказане, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони захисту у цій частині.

Розглядаючи клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу стосовно обвинуваченої ОСОБА_16 , суд уважає його таким, яке підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено, що ухвалами Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2024 року було обрано обвинуваченій ОСОБА_16 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому неодноразово було продовжено із визначенням розміру застави.

Відповідно до вимог п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Як було встановлено судом під час розгляду вказаного провадження, на утриманні обвинуваченої ОСОБА_16 до обрання стосовно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перебувала малолітня дитина ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку із застосуванням до обвинуваченої ОСОБА_16 запобіжного заходу, доньку ОСОБА_16 - ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення заходів щодо соціального захисту дитини та реалізації її прав на зростання у сімейному оточенні, було передано під піклування Служби у справах дітей Марганецької міської ради.

Батько дитини ОСОБА_17 ОСОБА_18 на підставі рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 червня 2024 року був позбавлений батьківських прав.

Таким чином, фактично неповнолітня ОСОБА_17 перебувала на утриманні та під піклуванням виключно ОСОБА_16 до застосування стосовно останньої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та є єдиною рідною людиною для малолітньої дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Обвинувачена ОСОБА_16 , на утриманні якої перебувала малолітня ОСОБА_17 , має постійне місце проживання, де проживала разом зі своєю малолітньою донькою, а саме за адресою АДРЕСА_1 .

Враховуючи тривалий розгляд вказаного кримінального провадження, його стадію, необхідність дотримання інтересів малолітньої дитини, наявність дитини, як стримуючого фактору для виконання вимог менш обтяжуючого запобіжного заходу, суд уважає за доцільне змінити застосований до ОСОБА_16 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі від 23 січня 2012 року № 30671/04 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Між тим, суд виходить з вірогідності причетності обвинуваченої до вчинення кримінальних правопорушень, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченою кримінальних правопорушень.

При вирішенні клопотання про зміну обвинуваченій ОСОБА_16 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, судом ураховано вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також підтвердження наявності ризиків, які дають достатні підстави суду уважати, що обвинувачена може здійснювати дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що запобіганню таких ризиків може забезпечити інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт.

Крім того, в разі визнання обвинуваченої ОСОБА_16 винною та призначення їй покарання у вигляді позбавлення волі, суд не позбавлений можливості вирішити питання про взяття під варту в порядку виконання вироку.

Тому, беручи до уваги ризики, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання винними у вчиненні кримінальних правопорушень, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу відносно обвинувачених: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , тому у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт слід відмовити, а обвинуваченим належить продовжити, згідно ст. 197 КПК України, строком на 60 днів, із визначення розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314-317, 334, 369, 371, 372 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 03 січня 2027 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 03 січня 2027 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 03 січня 2027 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 03 січня 2027 року включно.

Визначити відносно обвинувачених: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , заставу у розмірі 50 (п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 166400 (сто шістдесят шість чотириста) гривень, яка може бути внесена як самими обвинуваченими, так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями).

Визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу у розмірі 130 (сто тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 432640 (чотириста тридцять дві тисячі шістсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями).

Покласти на обвинувачених: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він/вона зареєстрований(на), проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади у разі наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинувачених з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений(на) зобов`язаний(на) виконувати покладені на нього/неї обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-підварти у зв`язку з внесенням застави обвинувачені вважаються таким, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» та Державної установи «Криворізький слідчий ізолятор», для виконання.

У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт або зменшення розміру застави відмовити.

Змінити запобіжний захід, обраний обвинуваченій ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вигляді тримання під вартою на нічний домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 03 січня 2027 року включно, заборонивши залишати житло у період часу із 20 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин наступного дня, крім випадків звернення за медичною допомогою, виходу до спеціального сховища у разі оголошення сигналу «Повітряна тривога», а також у невідкладних випадках, пов`язаних із ризиком для життя.

Покласти на ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , наступні обов`язки: не залишати житло у визначений час без дозволу суду, окрім випадків, визначених цією ухвалою; прибувати до суду на кожний виклик; утримуватися від спілкування зі свідками та обвинуваченими у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в України.

Копію ухвали суду направити до Відділу поліції № 1 Нікопольського районного управління поліції у Дніпропетровській області для виконання.

Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків стосовно ОСОБА_12 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , строк дії обов`язків, покладених ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 27 липня 2026 року, 03 січня 2027 року включно, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він/вона зареєстрований(на), проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади у разі наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі невиконання вказаних вище обов`язків застава буде звернена в дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1

Часті запитання

Який тип судового документу № 141584077 ?

Документ № 141584077 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141584077 ?

Дата ухвалення - 05.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141584077 ?

Форма судочинства - Уголовное

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141584077 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Сведения о судебном решении № 141584077, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Судебное решение № 141584077, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська было принято 05.11.2026. Форма судопроизводства - Уголовное, форма решения – Постановление суда. На этой странице вы сможете найти ключевые сведения об этом судебном решении. Мы предлагаем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе последних судебных прецедентов. Наша база данных содержит полный спектр необходимой информации, позволяя вам быстро находить ключевые сведения.

Судебное решение № 141584077 относится к делу № 180/718/24

то решение относится к делу № 180/718/24. Компании, указанные в тексте настоящего судебного документа:


Наша платформа поддерживает поиск по разным критериям, таким как регион или название суда. Также в личном кабинете есть возможность подробной настройки, что существенно ускоряет процесс поиска информации. Это позволяет эффективно экономить ваше время при получении необходимой информации из реестра судебных решений и других официальных источников.

Предыдущий документ : 141584075
Следующий документ : 141584080