Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 129/3324/25
Провадження по справі № 2-а/129/42/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"16" листопада 2026 р. Гайсинський районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Швидкого О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін та їх представників адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Луценко Олександр Іванович, до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У С Т А Н О В И В:
22.09.2025р. ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Луценко О.І. звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 5611162 від 31.08.2025 про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн за ч. 1 ст. 126 КУпАП, закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю в його діях складу правопорушення та стягнути судові витрати.
Позов обґрунтовано тим, що 31.08.2025 позивач перебував біля готелю «Гостинний двір» за адресою: м. Гайсин, вул. Південна, 18 А. Працівники поліції звинуватили його в керуванні транспортним засобом та непред`явленні документів для перевірки. Позивач заперечував керування автомобілем, пояснював, що його привіз знайомий таксист, однак ці пояснення належним чином не перевірено.
Позивач також посилався на порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, нероз`яснення процесуальних прав, незабезпечення можливості скористатися правничою допомогою та відсутність належних доказів учинення ним правопорушення.
Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 24.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено її до судового розгляду.
Представник відповідача подав відзив, у якому просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за непред`явлення для перевірки посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб та страхового поліса.
На підтвердження факту керування автомобілем представник відповідача послався на два відеозаписи: із камери зовнішнього спостереження та з портативного відеореєстратора поліцейського. За твердженням відповідача, на зовнішньому записі видно, як після зупинки білого автомобіля з місця водія виходить особа у світлому одязі, а на записі нагрудної камери працівники поліції спілкуються з позивачем, одягненим у світлий одяг, поряд із білим автомобілем Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 . На думку відповідача, зіставлення цих записів підтверджує керування автомобілем саме позивачем.
Відповідач також зазначив, що позивачу роз`яснено права, клопотань під час розгляду справи він не заявляв, від отримання копії постанови відмовився.
Окремо представник відповідача заперечив проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн, посилаючись на незначну складність справи, розмір штрафу та завищення витраченого адвокатом часу.
У відповіді на відзив представник позивача підтримав позовні вимоги. Зазначив, що надані відеозаписи не дозволяють достовірно встановити особу водія, а інша присутня на місці події особа також була одягнена у світлий одяг. Заперечив проти належності та допустимості наданих відповідачем відеозаписів як доказів учинення позивачем інкримінованого правопорушення.
Справу розглянуто без участі сторін та їх представників.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі розгляду справи за відсутності всіх її учасників фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та надані відеозаписи, оцінивши доводи учасників справи, суд дійшов таких висновків.
31.08.2025 інспектором Гайсинського районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Зазнобою Романом Олексійовичем винесено постанову серії ЕНА № 5611162, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 425 грн.
Згідно з викладеними в постанові обставинами, 31.08.2025 о 01:45 год. у м. Гайсині по вул. Південній, 18 А ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , та під час перевірки не пред`явив передбачені Правилами дорожнього руху документи.
У пункті 7 постанови зазначено, що до неї додається відеозапис із бодікамери № 798234.
До відзиву відповідач додав диск, на якому містяться два відеозаписи: один із камери відеоспостереження, встановленої на будівлі готелю «Гостинний двір», другий із нагрудного відеореєстратора поліцейського.
Водночас на початку наданого запису з нагрудного відеореєстратора відображено ідентифікатор пристрою 796571, який не відповідає номеру 798234, зазначеному в пункті 7 оскаржуваної постанови.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч.2 ст.2 КАС України суд перевіряє, зокрема, чи прийняте рішення суб`єкта владних повноважень обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 ст.126 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки у передбачений законом спосіб посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та страховий поліс.
Пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України передбачено обов`язок водія механічного транспортного засобу мати при собі визначені цим пунктом документи.
Відповідно до підпункту «а» п.2.4 Правил дорожнього руху України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил та пред`явити для перевірки документи, зазначені в п.2.1.
Таким чином, необхідною передумовою притягнення позивача до відповідальності за інкриміноване правопорушення є встановлення того, що саме він керував транспортним засобом.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
За змістом ст.251 КУпАП доказами є фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані можуть установлюватися, зокрема, поясненнями осіб, показаннями свідків, відеозаписами та іншими документами.
Відповідно до ст.280 КУпАП під час розгляду справи необхідно з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 3 ст.283 КУпАП передбачено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити, зокрема, відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис, якщо такий запис здійснювався.
У постанові від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а Верховний Суд наголосив на обов`язковості зазначення в постанові технічного засобу, яким здійснено відеофіксацію, та пов`язав відсутність відповідних відомостей із неможливістю використання такого запису як належного та допустимого доказу вчинення правопорушення.
Згідно зі ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Статтею 75 КАС України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
За змістом ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед установленої сили.
Оцінюючи відеозапис із камери спостереження, встановленої на будівлі готелю «Гостинний двір», суд ураховує, що оскаржувана постанова не містить відомостей про цей технічний засіб та відповідний відеозапис. У пункті 7 постанови зазначено лише запис із бодікамери № 798234.
Відомостей про те, ким, коли, від кого та в який спосіб отримано запис із камери готелю, як здійснено його копіювання та долучення до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, відповідач не навів. Саме зазначення у відзиві місця розташування камери та подання диска із записом не дають можливості перевірити порядок отримання цього електронного доказу та його зв`язок із матеріалами, на підставі яких прийнято оскаржувану постанову.
Отже, йдеться не лише про відсутність згадки про зовнішню камеру в постанові, а й про відсутність відомостей, які дозволяють перевірити походження та порядок отримання відповідного запису.
За сукупності зазначених обставин суд не визнає відеозапис із камери спостереження готелю «Гостинний двір» допустимим доказом на підтвердження вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення та не покладає його в основу висновку про винуватість позивача.
Окремої оцінки потребує відеозапис із нагрудного відеореєстратора поліцейського.
У пункті 7 постанови вказано бодікамеру № 798234, тоді як на початку наданого суду запису відображено ідентифікатор реєстратора 796571. Ця розбіжність не дозволяє без додаткового підтвердження ототожнити поданий суду запис із записом, зазначеним у постанові.
Суд не може самостійно припускати, що така невідповідність є лише технічною опискою, або вважати доведеним, що різні позначення стосуються одного пристрою. Обов`язок підтвердити походження наданого доказу та пояснити його відповідність матеріалам, зазначеним у постанові, покладається на відповідача.
Разом із тим навіть оцінка змісту наданого запису з нагрудної камери не дає підстав установити факт керування автомобілем саме позивачем.
На цьому записі зафіксовано спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , який заперечує керування транспортним засобом. Установити з цього відеозапису, що саме позивач перебував за кермом автомобіля, неможливо.
Крім того, на відео присутні дві особи у білих футболках із чорними сумками через плече. З однією з них, а саме ОСОБА_1 , спілкуються поліцейські, тоді як інша особа перебуває біля автомобіля.
За таких обставин посилання відповідача на світлий одяг як ознаку, що дозволяє ідентифікувати позивача як водія, є непереконливим. Подібні ознаки одягу та особистих речей мають дві присутні особи, а сам факт спілкування поліцейських із ОСОБА_1 не підтверджує попереднього керування ним автомобілем.
Отже, наданий запис із нагрудної камери не підтверджує обов`язкової для притягнення до відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП обставини керування транспортним засобом саме позивачем. Розбіжність між номером камери в постанові та ідентифікатором на відеозаписі додатково перешкоджає його беззастережному ототожненню з доказом, зазначеним у постанові.
Викладений у відзиві висновок про підтвердження керування позивачем шляхом зіставлення двох записів суд відхиляє. Запис із зовнішньої камери не приймається як допустимий доказ із наведених вище підстав, а запис із нагрудного відеореєстратора самостійно не встановлює особу водія.
Заперечення позивачем керування саме по собі не є безумовним доказом відсутності правопорушення. Проте воно не звільняє відповідача від обов`язку довести правомірність притягнення позивача до відповідальності належними, допустимими та достатніми доказами.
Оскаржувана постанова містить висновок поліцейського про вчинення правопорушення позивачем, але за наявності спору щодо особи водія сама постанова не може бути достатнім підтвердженням правильності викладеного в ній висновку.
Загальні повноваження поліції щодо перевірки документів, використання інформаційних баз та застосування відеофіксації не замінюють доказування конкретних обставин правопорушення.
Суд не встановлює, що автомобілем керувала інша конкретна особа. Водночас неможливість визначити іншого водія не дає підстав покладати відповідальність на позивача на підставі припущення.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За встановлених обставин відповідач не довів належними та допустимими доказами факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , а отже, не довів наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
Інші доводи сторін щодо порядку оформлення матеріалів та розгляду справи не змінюють зазначеного висновку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи щодо рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати таке рішення і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, позов підлягає задоволенню, оскаржувана постанова визнанню протиправною та скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення стосовно позивача закриттю.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить із такого.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, що підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп., що підтверджується наданим платіжним документом. Ця сума підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Позивач також просить відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн.
Відповідно до ст.134 КАС України витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Їх розмір має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторони.
На підтвердження цих витрат надано акт приймання наданих послуг від 12.09.2025 за договором від 01.09.2025 та платіжний документ про сплату адвокату 3500 грн.
Згідно з актом адвокатом надано юридичну консультацію у справі вартістю 500 грн, тривалістю 0,5 години, та здійснено підготовку, написання, формування і відправлення до суду адміністративного позову вартістю 3000 грн, тривалістю 3 години.
Суд ураховує заперечення відповідача щодо розміру цих витрат, проте не вбачає достатніх підстав для їх зменшення. Надані послуги безпосередньо пов`язані із захистом прав позивача, їх зміст і вартість визначені в акті, а оплата підтверджена платіжним документом.
Зазначений час на консультацію та підготовку позову не є очевидно надмірним. Сам по собі розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження не свідчить про необґрунтованість витрат на допомогу адвоката.
Розмір оскаржуваного штрафу не є єдиним критерієм оцінки співмірності витрат, оскільки справа стосується правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
За таких обставин витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.2, 9, 7277, 90, 132, 134, 139, 229, 241246, 255, 286 КАС України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 5611162 від 31 серпня 2025 року, винесену інспектором Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Зазнобою Романом Олексійовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 605 грн 60 коп. судового збору та 3500 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 4105 грн 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів. Оскільки рішення ухвалене за відсутності всіх учасників справи, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя:
Судебное решение № 141561413, Гайсинський районний суд Вінницької області было принято 16.11.2026. Форма судопроизводства - Административное, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти полезные сведения об этом судебном решении. Мы обеспечиваем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных включает полный спектр необходимой информации, позволяя вам удобно находить полезные сведения.
то решение относится к делу № 129/3324/25. Фирмы, указанные в тексте настоящего судебного документа: