Єдиний державний реєстр судових рішень Єдиний унікальний номер 205/7245/26
Єдиний унікальний номер 205/7245/26
Провадження № 2/205/4864/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2026 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Приходченко О.С.
при секретарі Король Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрнафта», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,
ВСТАНОВИВ:
03 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулася через систему «Електронний суд» до Новокодацького районного суду міста Дніпра з позовом до відповідача АТ «Укрнафта», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, який було зареєстровано судом 04 червня 2026 року.
Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 09 червня 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позивач у своєму позові посилалася на те, що 14 березня 2026 року о 09.30 годині біля електроопори № 376 по вул. Набережній Заводській у м. Дніпрі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Honda M-NV, держномер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля Mercedes-Benz Actros 1842, держномер НОМЕР_2 , який належить АТ «Укрнафта», з причепом EVERLAST, держномер НОМЕР_3 , який належить АТ «Укрнафта», якими на момент ДТП керував працівник Управління транспорту АТ «УКРНАФТА», яке є філією (відокремленим підрозділом) АТ «Укрнафта», ОСОБА_2 . Постановою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 07 травня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення № 205/3861/26 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль, належний ОСОБА_1 , був знищений. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування». ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування. 22 квітня 2026 року на рахунок позивача страховою компанією було перераховано страхове відшкодування у розмірі 250 000 грн. за страховим випадком, що стався з вини ОСОБА_2 . На момент дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з АТ «Укрнафта» (працевлаштований до Управління транспорту АТ «УКРНАФТА», яке є філією (відокремленим підрозділом) АТ «Укрнафта»). Позивачем на адресу «Укрнафта» було направлено досудову вимогу про сплату відшкодування, непокритої сумою страхування, яку відповідачем залишено без задоволення. Згідно з висновком експерта ОСОБА_3 № 10542 від 15 квітня 2026 року, автомобіль Honda M-NV, держномер НОМЕР_1 , знищений, оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля є вищою, ніж його ринкова вартість. Вартість матеріального збитку заподіяного власникові транспортного засобу, ОСОБА_1 , становить 485 977 грн. 93 коп., що є більшою за ліміт страхового відшкодування. Таким чином, внаслідок вчинення працівником Управління транспорту АТ «Укрнафта», яке є філією (відокремленим підрозділом) АТ «Укрнафта», ОСОБА_2 , адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 було завдано матеріального збитку, який перевищує максимальний встановлений законом розмір страхового відшкодування, що є підставою для стягнення з АТ «Укрнафта» різниці між страховою виплатою та матеріальним збитком у розмірі 235 977 грн. 93 коп. Крім цього, внаслідок пошкодження належного позивачеві автомобіля останній завдано моральну шкоду, оскільки для придбання вказаного автомобіля вона приклала значних зусиль та матеріальних витрат, є внутрішньо переміщеною особою, яка внаслідок війни була вимушена залишити її домівку на території бойових дій. Внаслідок знищення автомобіля позивачка перенесла значене нервове потрясіння, оскільки в її автомобіль в`їхала вантажівка з причепом, яка могла просто розчавити її в автомобілі, оскільки габарити та вага автомобілів є несумісними. Водій перевозив легкозаймисті матеріали, які могли спричинити значну пожежу, що у сукупності наражало на небезпеку життя та здоров`я позивача. Як наслідок такого нервового потрясіння у позивача погіршився сон, вона тривалий час перебуває у стані хвилювання та вимушено думає та згадує про дорожньо-транспортну подію, наслідки якої могли бути непередбачуваними для неї. У зв`язку зі знищенням автомобіля життя позивача та життя її рідних істотно змінилося, оскільки внаслідок винних дій ОСОБА_2 вона та члени її сім`ї втратили можливість використовувати автомобіль за його призначенням та вимушені вести не той спосіб життя, який склався у них у зв`язку з володінням власним транспортом. Такі вимушені зміни у житті позивачки змусили її нести додаткові витрати на послуги таксі та громадського транспорту, витрачати зайвий час на вирішення життєвих питань, хоча до цього вона мала у власності автомобіль та пересувалась на ньому, на залучення експерта, оплату послуг СТО для забезпечення можливості експерту та представникові страхової компанії оглянути пошкоджений автомобіль. Просила суд стягнути з відповідача непокриту страховим відшкодуванням суму матеріальної шкоди у розмірі 235 977 грн. 93 коп., витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 8 000 грн. та моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.
Відповідач АТ «Укрнафта» у відзиві на позовну заяву зазначив, що він не заперечує факт настання дорожньо-транспортної пригоди 14 березня 2026 року за участю транспортного засобу, який перебував у користуванні працівника АТ «Укрнафта», а також не заперечує факт наявності постанови суду у справі про адміністративне правопорушення про притягнення водія до адміністративної відповідальності. Разом з тим, сам по собі факт дорожньо-транспортної пригоди та наявність постанови про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності не є безумовною підставою для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивач зобов`язаний довести належними, допустимими та достовірними доказами саме розмір шкоди, причинно-наслідковий зв`язок та обґрунтованість кожної складової заявлених вимог. Цивільно-правова відповідальність водія на момент дорожньо-транспортної пригоди була належним чином застрахована, і позивач вже отримала страхове відшкодування у максимально можливому розмірі, передбаченому законом, а саме 250 000 грн. Таким чином, обов`язок із відшкодування шкоди у межах страхової суми виконаний належним чином, що саме по собі свідчить про відсутність бездіяльності чи ухилення з боку відповідача або пов`язаних осіб. Заявлені позовні вимоги у частині стягнення різниці між страховим відшкодуванням та нібито встановленим розміром шкоди ґрунтуються виключно на висновку експерта № 10542 від 15 квітня 2026 року, який не може вважатися достатнім доказом розміру збитків. Висновок складений на замовлення позивача, без забезпечення принципу змагальності та без участі відповідача, що вже саме по собі знижує рівень його об`єктивності. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що висновок експерта, складений на замовлення сторони, підлягає оцінці судом нарівні з іншими доказами і не має наперед встановленої сили. Окрім цього, сам зміст висновку викликає обґрунтовані сумніви, оскільки визначення вартості транспортного засобу та розміру шкоди здійснено без належного обґрунтування вихідних даних, без належного аналізу ринку аналогічних транспортних засобів, без урахування ступеня зносу, технічного стану до ДТП та інших істотних факторів, які прямо впливають на кінцеву вартість. Він фактично містить декларативне твердження про перевищення вартості ремонту над ринковою вартістю без належного економічного та технічного обґрунтування таких висновків. Таким чином, зазначений документ не може вважатися достатнім доказом для визначення саме такого розміру шкоди, який заявлений позивачем. Розмір шкоди має бути доведений належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях або односторонніх розрахунках сторони, саме позивач несе обов`язок доведення фактичного розміру завданих збитків. Стосовно вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000 грн., вони є явно завищеними, необґрунтованими та такими, що не підтверджені жодними належними доказами. Позивачем не надано жодного медичного документа, який би підтверджував погіршення стану здоров`я, психологічні розлади чи інші наслідки, які могли б свідчити про наявність моральних страждань саме у заявленому обсязі. Самі по собі загальні твердження про переживання, хвилювання чи зміну способу життя не можуть вважатися достатньою підставою для стягнення моральної шкоди. Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити сам факт її завдання, протиправність поведінки, причинний зв`язок та обґрунтований розмір, підтверджений доказами, а не лише суб`єктивною оцінкою позивача. Крім того, моральна шкода не може бути способом збагачення та повинна відповідати засадам розумності і справедливості. Додатково відповідач вважає за необхідне звернути увагу суду на особливий статус АТ «Укрнафта» як підприємства, що має критичне значення для економіки та енергетичної безпеки держави. В умовах дії правового режиму воєнного стану в Україні підприємство забезпечує безперебійне функціонування паливно-енергетичного сектору, що є складовою обороноздатності держави. Безпідставне покладення на підприємство додаткових фінансових зобов`язань, які не підтверджені належними доказами, суперечить принципу справедливого балансу інтересів та може негативно вплинути на виконання ним стратегічних функцій. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що 14 березня 2026 року о 09.30 годині біля електроопори № 376 по вул. Набережній Заводській у м. Дніпрі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Honda M-NV, держномер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля Mercedes-Benz Actros 1842, держномер НОМЕР_2 , який належить АТ «Укрнафта», з причепом EVERLAST, держномер НОМЕР_3 , який належить АТ «Укрнафта», якими на момент ДТП керував працівник Управління транспорту АТ «Укрнафта», яке є філією (відокремленим підрозділом) АТ «Укрнафта», ОСОБА_2 .
Постановою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 07 травня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення № 205/3861/26 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. (а.с. 12-14).
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» (а.с. 15).
Третя особа, ОСОБА_2 , на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з відповідачем на посаді водія автотранспортних засобів 3 класу групи транспортних сервісів (а.с. 77-79).
Транспортний засіб Honda M-NV, держномер НОМЕР_1 , на праві власності належить ОСОБА_1 (а.с. 27, 28).
22 квітня 2026 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на рахунок ОСОБА_1 було перераховано суму страхового відшкодування у розмірі 250 000 грн. (а.с. 23).
Автомобіль Mercedes-Benz Actros 1842, держномер НОМЕР_2 , та причіп EVERLAST, держномер НОМЕР_3 , на праві власності який належать АТ «Укрнафта» (а.с. 25, 26).
Згідно з висновком експерта-товарознавця ОСОБА_3 № 10542 від 15 квітня 2026 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого в дорожньо-транспортній пригоді автомобіля Honda M-NV, держномер НОМЕР_1 , складає 664 683 грн. 53 коп., вартість матеріального збитку, завданого в результаті дорожньо-транспортної пригоди власникові транспортного засобу Honda M-NV, держномер НОМЕР_1 , складає 485 977 грн. 93 коп. (а.с. 29-37).
Стосовно заперечень відповідача в частині неналежного доказу висновку експерта-товарознавця ОСОБА_3 № 10542 від 15 квітня 2026 року, оскільки його складено на замовлення позивача, без забезпечення принципу змагальності та без участі відповідача, що вже саме по собі знижує рівень його об`єктивності, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до статей 1166, 1187, 1192 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується в повному обсязі особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, а розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Водночас обов`язок особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, врегульовано статтею 1194 ЦК України, яка передбачає, що у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди така особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Відповідно до ст. 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Згідно з ч.1, п. 1 ч. 2, 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст. 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Статтею 12 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.
Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
10 вересня 2003 року постановою Кабінету Міністрів України № 1440 затверджено Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», який є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.
Пунктами 50-55 вказаного Національного стандарту № 1, зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.
28 жовтня 2004 року постановою Кабінету Міністрів України № 1442 затверджено Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна», який є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.
Приписами ч. 6 ст. 9 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Таким чином, оцінка рухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 та з урахуванням Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.
У зазначених у пункті 5.1 розділу V цієї Методики випадках орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), визначає обсяги ремонтних робіт з відновлення КТЗ або характер та обсяг його пошкоджень.
Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не забороняє потерпілій особі самостійно запрошувати експерта або оцінювача для визначення розміру збитків.
Разом з цим, суд відзначає, що відповідач, будучи обізнаним про дорожньо-транспортну пригоду, скоєну своїм працівником при виконанні ним трудових обов`язків, ОСОБА_2 , особисто мав можливість отримати відомості про визначення розміру матеріального збитку. Також, після отримання від позивача претензії про сплату непокритої страховим лімітом розміру матеріальної шкоди, відповідач мав можливість внести рецензію на такий визначений у висновку розмір шкоди, чим не скористався. Крім цього, відповідачем, у разі наявності заперечень стосовно визначеного висновком експерту розміру матеріальної шкоди, завданої власникові пошкодженого транспортного засобу, заявлено не було.
За цих обставин доводи відповідача про неналежність висновку експерта-товарознавця ОСОБА_3 № 10542 від 15 квітня 2026 року, як доказу, суд відхиляє.
Суд зауважує, що відповідач не скористався своїми процесуальними правами та не заявляв клопотань у передбачений процесуальним законом спосіб.
Отже, суд приходить до висновку, що позивач надала судові докази розміру спричинених їй збитків, та довів, що відповідач не відшкодував їй збитки в повному обсязі.
Таким чином, враховуючи доведеність повного покриття збитків страховою компанією в межах страхового ліміту, як і доведеність позивачем розміру завданого їй матеріального збитку, якого вона зазнала при настанні дорожньо-транспортної пригоди, скоєної винними діями особи, яка перебувала у трудових відносинах із відповідачем, що не покритий страховою компанією, суд приходить до висновку, що відшкодуванню з боку відповідача підлягає різниця між встановленим висновком експерта розміром матеріальної шкоди та виплаченою сумою страхового відшкодування, що становить 235 977 грн. 93 коп.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. суд приходить до такого висновку за наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 3 статті 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Проаналізувавши дійсні обставини справи, характер і тривалість моральних страждань позивачів, тяжкість вимушених змін у життєвих обставинах позивача, час та зусилля, необхідні для організації свого пересування та членів її сім`ї, суд приходить до висновку, що слід визначити компенсацію моральної шкоди у розмірі 5 000 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Положеннями ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем для оцінки розміру матеріальної шкоди, завданої їй у результаті дорожньо-транспортної пригоди, було залучено експерта-товарознавця, послуги якого були сплачені ОСОБА_1 у розмірі 8 000 грн. (а.с. 79), що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 2 111 грн. 82 коп. (а.с. 1).
З урахування часткового задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 988 грн. 07 коп. (240 977 грн. 93 х 2 111 грн. 82 коп. / 255 977 грн. 93 коп. = 1 988 грн. 07 коп.).
Таким чином, загальна сума, яку належить стягнути з АТ «Укрнафта» на користь ОСОБА_1 становить 250 966 грн. (240 977 грн. 93 коп. + 8 000 грн. + 1 988 грн. 07 коп. = 250 966 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, ч. 4 ст. 268 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Укрнафта» (ЄДРПОУ 00135390, юридична адреса: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду у розмірі 235 977 (двісті тридцять п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят сім) гривень 93 коп., моральну шкоду у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень, а також судовий збір у розмірі 1 988 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят вісім) гривень 07 коп., а всього 250 966 (двісті п`ятдесят тисяч дев`ятсот шістдесят шість) гривень.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя:
Судебное решение № 141549713, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська было принято 31.07.2026. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти необходимые данные об этом судебном решении. Мы предоставляем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных содержит полный спектр необходимой информации, позволяя вам быстро находить необходимые данные.
то решение относится к делу № 205/7245/26. Фирмы, указанные в тексте настоящего судебного документа: