Решение № 141546639, 17.11.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Дата принятия
17.11.2026
Номер дела
367/3360/26
Номер документа
141546639
Форма судопроизводства
Гражданское
Государственный герб Украины Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 367/3360/26

Провадження №2/367/5078/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

17 листопада 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Мерзлого Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Колодезної В.В.,

представника позивача адвоката Семенець Г.Л.,

представника відповідача Мохонько О.А.,

представника третьої особи Суховолець У.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ірпінь у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрпошта», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство розвитку громад та територій України, Бучанська міська рада, про визнання бездіяльності протиправною, визнання права користування житловими приміщеннями та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

I. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

09.03.2026 ОСОБА_1 через представника адвоката Семенець Г.Л. звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укрпошта» (далі АТ «Укрпошта», відповідач), треті особи: Міністерство розвитку громад та територій України (далі Мінрозвитку), Бучанська міська рада, у якому просила: визнати протиправною триваючу бездіяльність АТ «Укрпошта», яка полягає у невчиненні дій щодо виокремлення житлових приміщень загальною площею 47,4 кв.м, позначених у Свідоцтві про право власності НОМЕР_1 від 12.12.2008 індексами 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, за адресою: АДРЕСА_1 , в окремий об`єкт нерухомості (квартиру АДРЕСА_2 ) та їх подальшої передачі з державної до комунальної власності; зобов`язати відповідача вчинити дії щодо виокремлення вказаних приміщень в окрему квартиру з присвоєнням їй поштової адреси квартира АДРЕСА_2 ; зобов`язати відповідача протягом 30 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили провести технічну інвентаризацію, виготовити технічну документацію на квартиру АДРЕСА_2 та в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 1482 від 21.09.1998, підготувати і подати до Мінрозвитку та Бучанської міської ради пакет документів для передачі квартири з державної у комунальну власність Бучанської міської територіальної громади; визнати за позивачем право на приватизацію вказаних житлових приміщень.

Позов обґрунтовано тим, що позивач з 1982 року працює в Ірпінському вузлі зв`язку (нині АТ «Укрпошта»). Наказом № 83 від 30.06.1999 їй було надано квартиру АДРЕСА_3 , де вона понад 25 років безперервно проживає, сплачує комунальні послуги за тарифами для населення та власним коштом здійснила газифікацію. Рішенням Ворзельської селищної ради № 96 від 12.04.2000 дозволено переобладнати приміщення вузла зв`язку під житлові квартири, рішенням № 161 від 27.08.2002 оформити право власності на будівлю та внести зміни до поетажного плану. Наказом УДППЗ «Укрпошта» № 219 від 08.09.2005 «Про перепрофілювання виробничого приміщення в житлове» та Свідоцтвом про право власності НОМЕР_1 від 12.12.2008, у якому приміщення 1-4 і 1-5 значаться як житлова кімната та кухня, на думку позивача, підтверджено житловий статус об`єкта. Ордер позивачу не видавався з вини служби кадрів відповідача, що визнано листом № 130-Г-2140 від 19.06.2008. Відповідач, маючи всі підстави з 2008 року передати житло територіальній громаді, цього не робить, чим блокує її право на приватизацію за Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», який, за доводами позивача, підлягає застосуванню до набутих нею прав незалежно від прийняття Закону України «Про основні засади житлової політики» № 4751-IX. Позивач посилалася на ст. ст. 47, 48 Конституції України, ст. ст. 1, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 4 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», ст. 125 Житлового кодексу Української РСР (далі ЖК), ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та ст. 1 Першого протоколу до неї.

Надалі, після отримання витребуваної судом копії Наказу № 83 від 30.06.1999, представник позивача подала заяву про зміну предмета позову (вих. № 05-07-26), прийняту до розгляду ухвалою суду від 04.08.2026, та позовну заяву в новій редакції від 15.07.2026 (вих. № 02-07-26), у якій позивач остаточно просить:

1) визнати протиправною бездіяльність АТ «Укрпошта» (код ЄДРПОУ 21560045) щодо нездійснення передачі житлових приміщень загальною площею 47,4 кв.м (індекси згідно зі Свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_1 від 12.12.2008: комора 1-1, коридор 1-2, коридор 1-3, житлова кімната 1-4, кухня 1-5), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з державної власності у комунальну власність Бучанської міської територіальної громади та щодо ухилення від вчинення дій, необхідних для такої передачі;

2) визнати за ОСОБА_1 право користування (проживання) на умовах безстрокового договору найму житлового приміщення вказаними житловими приміщеннями загальною площею 47,4 кв.м як окремим відокремленим та ізольованим житловим об`єктом (квартирою);

3) зобов`язати АТ «Укрпошта» протягом 60 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили вчинити дії щодо технічного виокремлення вказаних житлових приміщень в окремий об`єкт нерухомого майна (квартиру) з виготовленням технічного паспорта та передати вказаний об`єкт з державної власності у комунальну власність Бучанської міської територіальної громади в особі Бучанської міської ради у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 1482 від 21.09.1998;

4) судові витрати покласти на відповідача.

Зміну предмета позову позивач обґрунтувала тим, що Наказом № 83 від 30.06.1999 «Про надання службових житлових приміщень» їй, як підмінному начальнику відділення зв`язку, на підставі ст. ст. 119, 121, 122 ЖК надано службову квартиру загальною площею 47,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 . Однак рішення виконавчого комітету про включення приміщення до числа службових (ст. 118 ЖК) не приймалося і службовий ордер не видавався, тому, на думку позивача, приміщення юридично не набуло статусу службового, а між сторонами з моменту вселення виникли фактичні відносини безстрокового найму державного житлового фонду. Окремого об`єкта «квартира АДРЕСА_2 » у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не існує, оскільки відповідач зареєстрував за собою всю будівлю поштового відділення площею 147,15 кв.м як єдиний об`єкт, включивши до її складу житлові приміщення позивача. Водночас щодо другої службової квартири, наданої тим самим наказом ОСОБА_2 , відповідач, за твердженням позивача, провів виокремлення та підготовку до приватизації, що свідчить про його суперечливу та дискримінаційну поведінку. Вимогу про визнання права на приватизацію позивач вважає передчасною до завершення передачі приміщень у комунальну власність.

II. Позиції інших учасників справи

Відповідач АТ «Укрпошта» у відзивах на позовну заяву від 15.05.2026 та від 03.08.2026 (на позов у новій редакції), запереченнях від 01.06.2026 та від 10.08.2026 і поясненнях від 17.09.2026 просив у задоволенні позову відмовити повністю. Зазначив, що товариство є правонаступником УДППЗ «Укрпошта», єдиним акціонером якого є держава в особі Мінрозвитку, яке здійснює управління корпоративними правами держави та погоджує відчуження нерухомого майна. Згідно з переліком майна, схваленим протоколом засідання Комісії з перетворення УДППЗ «Укрпошта» № 8 від 05.12.2016, об`єкт «будівля житлова Ворзель / квартира ( АДРЕСА_1 )» не увійшов до статутного капіталу товариства і закріплений за ним на праві господарського відання, тому рішення щодо його подальшої долі має приймати орган управління. Відповідач звертався до Міністерства інфраструктури України (лист № 112.001.002.-77-21 від 13.08.2021) та до Мінрозвитку (лист № 1.30.002.-3634-26 від 04.02.2026) з питання подальших дій щодо об`єкта. Відповідно до абзацу першого частини дев`ятої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» державний житловий фонд, що перебуває у господарському віданні державних підприємств, передається у комунальну власність за їх бажанням, тобто закон встановлює право, а не обов`язок підприємства, а тому нереалізація такого права не може бути протиправною бездіяльністю. Єдиною підставою для вселення у службове приміщення є спеціальний ордер, який видається органом місцевого самоврядування (ст. 122 ЖК); ордера позивач не має, договір найму з нею не укладався. АТ «Укрпошта» не є наймодавцем і органом приватизації, а поділ, виокремлення та технічна інвентаризація державного майна потребують рішення органу управління та фінансування. Також відповідач посилався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.08.2021 у справі № 755/5706/18, від 06.07.2022 у справі № 753/8081/19, від 22.10.2025 у справі № 345/5137/23, та заперечував, що цитування ним норм закону у процесуальних документах є визнанням обставини належності об`єкта до житлового фонду.

У запереченнях від 01.06.2026 відповідач, крім того, просив залишити без розгляду відповідь на відзив від 27.05.2026 як подану з пропуском встановленого судом строку.

Позивач у відповіді на відзив від 27.05.2026, відповіді на відзив на позов у новій редакції та додаткових поясненнях від 12.08.2026 доводи відповідача заперечила. Зазначила, що об`єкт не увійшов до статутного капіталу товариства і закріплений за ним як об`єкт житлового фонду, а відповідач, цитуючи ч. 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», фактично визнав, що спірне майно є державним житловим фондом (ч. 1 ст. 82 ЦПК України). Абзацом четвертим ч. 9 ст. 8 цього Закону та постановою Кабінету Міністрів України № 1482 від 21.09.1998 передбачено обов`язок уповноважених органів вживати заходів щодо передачі відомчого житла. Вселення позивача відбулося не самоправно, а на підставі розпорядчого акта роботодавця, виданого на виконання рішення селищної ради № 96, а відсутність ордера є наслідком недбалості самого відповідача. Позивач власним коштом переобладнала надане їй нежитлове приміщення у житло; спірна квартира є її єдиним житлом. Висновки Верховного Суду у справі № 345/5137/23 стосуються неподібних правовідносин. Посилалася також на постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 щодо ефективного способу захисту.

Третя особа Мінрозвитку у письмових поясненнях від 19.05.2026 (вих. № 176/26) просила вирішити спір відповідно до вимог законодавства та зазначила, що частина вимог позивача сформована невірно: виділ або поділ майна відбувається за заявами осіб, що мають право на таке майно, присвоєння поштової адреси належить до повноважень органів місцевого самоврядування, а виготовлення технічної документації не є повноваженням товариства, яке може бути лише її замовником; вимога про визнання права на приватизацію квартири, якої не існує, є передчасною. Рішенням Ворзельської селищної ради № 96 від 12.04.2000 надано лише дозвіл на переобладнання приміщення вузла зв`язку під житлові квартири як службове житло на визначених у рішенні умовах. Згідно з Переліком об`єктів нерухомого майна, що є додатком до Акта передавання майна до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта» (затвердженого наказом Мінінфраструктури № 240 від 05.07.2017), поштове відділення за адресою: АДРЕСА_1 , передано до статутного капіталу товариства (пункт 173 Переліку), а Свідоцтво НОМЕР_1 підтверджує право власності товариства на поштове відділення і не є доказом житлового статусу об`єкта. Передача об`єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном, за згодою відповідної ради, через комісію та оформлюється актом приймання-передачі; законодавство не зобов`язує АТ «Укрпошта» приймати рішення визначеного змісту щодо власного майна, тому вимога про визнання бездіяльності протиправною не є ефективним способом захисту.

Третя особа Бучанська міська рада письмових пояснень щодо позову не надала.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 20.03.2026 вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони АТ «Укрпошта» вчиняти будь-які дії щодо зміни технічного статусу, функціонального призначення, перепланування або реконструкції приміщень, позначених у Свідоцтві НОМЕР_1 від 12.12.2008 індексами 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, загальною площею 47,4 кв.м, та будь-які дії, спрямовані на зміну правового статусу чи категорії зазначених приміщень, зокрема щодо їх включення до фондів соціального, доступного або орендного житла згідно із Законом № 4751-IX.

Ухвалою суду від 15.04.2026 відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 23.06.2026 задоволено клопотання представника позивача та витребувано у АТ «Укрпошта» засвідчену копію Наказу № 83 від 30.06.1999, яку відповідач надав суду 13.07.2026.

Ухвалою суду від 04.08.2026 заяву представника позивача про зміну предмета позову від 02.06.2026 залишено без розгляду, заяву про зміну предмета позову задоволено та прийнято до розгляду, встановлено строки для подання заяв по суті справи з урахуванням зміненого предмета позову.

Ухвалою суду від 21.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Щодо клопотання відповідача про залишення без розгляду відповіді на відзив від 27.05.2026 суд зазначає, що після її подання позивач змінила предмет позову, відповідач подав новий відзив, а позивач відповідь на нього, тобто сторони реалізували право на подання заяв по суті справи щодо остаточно визначених позовних вимог. Доводи сторін оцінюються судом у межах остаточно заявлених вимог, а вирішення питання щодо відповіді на відзив від 27.05.2026, яка стосувалася первісних вимог, на результат розгляду спору не впливає.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Семенець Г.Л. позовні вимоги в редакції від 15.07.2026 підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та заявах по суті справи, і просила позов задовольнити.

Представник відповідача Мохонько О.А. позов не визнав з підстав, викладених у відзиві, запереченнях та поясненнях, і просив у його задоволенні відмовити.

Представник третьої особи Мінрозвитку Лов`як С.С. подала клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак з технічних причин не змогла бути підключеною до відеоконференції. Під час судового розгляду в телефонному режимі повідомила суду, що Міністерство підтримує позицію, викладену у письмових поясненнях від 19.05.2026.

Представник третьої особи Бучанської міської ради в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасника справи, належним чином повідомленого про дату, час і місце засідання, не є перешкодою для розгляду справи по суті.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі та оцінивши їх у сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 1982 року перебуває у трудових відносинах з Ірпінським вузлом зв`язку, правонаступником якого є АТ «Укрпошта» (код ЄДРПОУ 21560045), утворене шляхом перетворення УДППЗ «Укрпошта» на підставі наказу Міністерства інфраструктури України від 11.11.2015 № 465. Єдиним акціонером товариства є держава, функції з управління корпоративними правами якої здійснює Мінрозвитку.

Наказом начальника Ірпінського вузла зв`язку № 83 від 30.06.1999 «Про надання службових житлових приміщень», виданим на підставі ст. ст. 119, 121, 122 ЖК, підмінному начальнику відділення зв`язку ОСОБА_1 надано службову квартиру загальною площею 47,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 (пункт 1), бухгалтеру ОСОБА_2 службову квартиру загальною площею 55,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_5 (пункт 2), а інспектору відділу кадрів доручено підготувати необхідні документи для пред`явлення в Ірпінський міськвиконком (пункт 3).

Рішенням Ворзельської селищної ради № 96 від 12.04.2000 надано дозвіл на переобладнання приміщення вузла зв`язку по АДРЕСА_6 під житлові квартири; рішенням Ворзельської селищної ради № 161 від 27.08.2002 дозволено оформити право власності на будівлю відділення зв`язку за вказаною адресою та внести зміни до поетажного плану.

Листом першого заступника Генерального директора УДППЗ «Укрпошта» 2005 року, адресованим директору Київської обласної дирекції УДППЗ «Укрпошта», повідомлено, що підприємство не заперечує проти переведення частини будівлі за адресою: АДРЕСА_6 , площею 47,6 кв.м з виробничої у житлову, з вказівкою провести переведення згідно із законодавством України. Наказом УДППЗ «Укрпошта» № 219 від 08.09.2005 вирішено питання про перепрофілювання виробничого приміщення площею 47,6 кв.м у житлове.

Згідно зі Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 12.12.2008 та витягом про реєстрацію права власності № 21248608 частина будівлі поштове відділення загальною площею 147,15 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності УДППЗ «Укрпошта» (державна форма власності) як єдиний об`єкт нерухомого майна. До складу цього об`єкта включено, зокрема, приміщення: комора 1-1 (2,4 кв.м), коридор 1-2 (1,9 кв.м), коридор 1-3 (8,7 кв.м), житлова кімната 1-4 (23,7 кв.м), кухня 1-5 (10,7 кв.м), загальною площею 47,4 кв.м, у яких проживає позивач. Окремий об`єкт нерухомого майна квартира АДРЕСА_2 як самостійний об`єкт речових прав не сформований і не зареєстрований, що визнає і сама позивач.

Доказів прийняття виконавчим комітетом відповідної ради рішення про включення спірних приміщень до числа службових, рішення про переведення їх із нежитлових у житлові, прийняття переобладнаних приміщень в експлуатацію як житла, видачі позивачу ордера (як службового, так і звичайного) або укладення з нею договору найму житлового приміщення матеріали справи не містять. Факт невидачі ордера позивач визнає, а відповідач у листі № 130-Г-2140 від 19.06.2008 зазначав, що документи для міськвиконкому мали бути підготовлені службою кадрів.

Листом № 112.001.002.-45-21 від 06.08.2021 АТ «Укрпошта» повідомило позивача, що приміщення є державною власністю в особі Міністерства інфраструктури України та що товариство звертається до міністерства за роз`ясненням щодо подальших дій з питання передачі приміщення до комунальної власності; відповідний лист № 112.001.002.-77-21 від 13.08.2021 долучено до матеріалів справи. Згідно з листом Мінрозвитку від 19.02.2026 № 4142/16/10-26 такого звернення у 2021 році міністерство не отримувало; водночас листом від 04.02.2026 № 1.30.002.-3634-26 АТ «Укрпошта» повідомило Мінрозвитку, що будівля (приміщення) за адресою: АДРЕСА_1 , не включена до переліку об`єктів, що підлягають передачі органам місцевого самоврядування для забезпечення житлових прав громадян.

Щодо правового режиму будівлі учасники справи подали суперечливі докази: за переліком майна, схваленим протоколом Комісії з перетворення УДППЗ «Укрпошта» № 8 від 05.12.2016, «будівля житлова Ворзель / квартира» за вказаною адресою не увійшла до статутного капіталу товариства та закріплена за ним на праві господарського відання; за Переліком, що є додатком до Акта передавання майна до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта», затвердженого наказом Мінінфраструктури № 240 від 05.07.2017, будівлю відділення зв`язку («будівля ВЗ Ворзель») за цією ж адресою передано до статутного капіталу (пункт 173).

Рішення Мінрозвитку (Міністерства інфраструктури України) як органу, уповноваженого управляти державним майном, про передачу спірних приміщень у комунальну власність, а також згоди Бучанської міської ради на їх прийняття не приймалося; доказів звернення позивача до цих органів з відповідними вимогами, як і оскарження їхніх рішень чи бездіяльності, матеріали справи не містять. Мінрозвитку та Бучанська міська рада беруть участь у справі як треті особи, вимоги до них позивачем не заявлено.

Доказів того, що квартира, надана пунктом 2 Наказу № 83 ОСОБА_2 , була виокремлена та передана у комунальну власність або приватизована, і на яких підставах, суду не надано.

V. Норми права, застосовані судом, та мотиви ухваленого рішення

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, звернувшись до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ч. 2 ст. 16 ЦК України; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За змістом ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи в межах заявлених вимог, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення; спосіб захисту має бути ефективним, тобто забезпечувати реальне поновлення порушеного права, а обрання позивачем неналежного (неефективного) способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).

Суд також враховує, що Законом України «Про основні засади житлової політики» від 13.01.2026 № 4751-IX, який набрав чинності 15.02.2026, Житловий кодекс Української РСР визнано таким, що втратив чинність, крім окремих статей, а положення щодо втрати чинності Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» набирають чинності через один рік з дня припинення або скасування воєнного стану. Оскільки спірні правовідносини щодо надання та користування приміщенням виникли у 1999 році, з урахуванням ст. 58 Конституції України до них застосовуються норми ЖК у редакції, чинній на час їх виникнення, а також чинний на час розгляду справи Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду».

1. Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльності АТ «Укрпошта»

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

АТ «Укрпошта» є юридичною особою приватного права (господарським товариством) і не належить до суб`єктів, перелічених у п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України. Закон не передбачає такого способу захисту цивільних прав, як визнання протиправною бездіяльності господарського товариства щодо розпорядження майном, яке перебуває у його власності або господарському віданні. Крім того, саме по собі визнання бездіяльності протиправною не породжує для позивача жодних прав щодо спірних приміщень і не призводить до їх поновлення.

Поза тим, протиправною може бути визнана лише бездіяльність особи, на яку законом покладено обов`язок вчинити певні дії. Згідно з абзацом першим частини дев`ятої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону. Отже, за загальним правилом закон надає балансоутримувачу право, а не покладає на нього обов`язок ініціювати таку передачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» передача об`єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном, а за ч. 2 цієї статті за наявності згоди відповідних рад. Передача здійснюється комісією з питань передачі об`єктів та оформлюється актом приймання-передачі. Постанова Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482, на яку посилається позивач, визначає процедуру подання та розгляду пропозицій щодо такої передачі і не встановлює для підприємства-балансоутримувача обов`язку ініціювати передачу конкретного об`єкта. Посилання позивача на інші абзаци ч. 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» висновків суду не змінюють, оскільки обов`язок вживати заходів щодо передачі відомчого житлового фонду, у випадках, коли він передбачений законом, покладається на органи, уповноважені управляти державним майном, та відповідні ради, до яких позивачем вимог не заявлено.

Окрім того, як встановлено судом, спірні приміщення не є самостійним об`єктом нерухомого майна, а є частиною зареєстрованого як єдиний об`єкт нежитлового приміщення поштового відділення загальною площею 147,15 кв.м. Об`єктом передачі у комунальну власність як житловий фонд можуть бути житлові будинки або квартири (інші ізольовані житлові приміщення), сформовані відповідно до закону. Позивачем не доведено, що спірні приміщення у встановленому законом порядку переведені з нежитлових у житлові та набули статусу окремого об`єкта житлового фонду: рішення селищної ради № 96 від 12.04.2000 надавало лише дозвіл на переобладнання, а лист УДППЗ «Укрпошта» 2005 року та Наказ № 219 від 08.09.2005 є внутрішніми актами підприємства, які не підміняють рішення органу місцевого самоврядування. Найменування окремих приміщень у технічній документації як «житлова кімната» та «кухня» не змінює правового режиму об`єкта, зареєстрованого як поштове відділення.

Доводи позивача про те, що відповідач визнав спірні приміщення державним житловим фондом, цитуючи ч. 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», суд відхиляє, оскільки за ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню обставини, які визнаються учасниками справи, тоді як наведення стороною норм права з метою аналізу своїх повноважень не є визнанням фактичних обставин, а відповідач у всіх заявах по суті справи заперечував житловий статус об`єкта.

Наявна у матеріалах справи суперечність між доказами щодо того, чи увійшла будівля до статутного капіталу АТ «Укрпошта», не впливає на результат вирішення цієї вимоги: якщо об`єкт є власністю товариства, то відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України власник на власний розсуд володіє, користується і розпоряджається своїм майном, а норми Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» щодо передачі державного житлового фонду до нього не застосовуються; якщо ж об`єкт є державним майном у господарському віданні товариства, то рішення про його передачу у комунальну власність належить до компетенції органу, уповноваженого управляти державним майном, і може бути прийняте лише за згодою відповідної ради, а не балансоутримувача.

За таких обставин вимога про визнання протиправною бездіяльності АТ «Укрпошта» задоволенню не підлягає як така, що не ґрунтується на законі та не відповідає належному способу захисту.

2. Щодо вимоги про визнання права користування приміщеннями на умовах безстрокового договору найму

Відповідно до ст. 58 ЖК на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Згідно зі ст. 61 ЖК користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем та наймачем. Предметом договору найму жилого приміщення є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення (ст. 63 ЖК).

Згідно зі ст. 118 ЖК службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього; жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету відповідної ради. Відповідно до ст. 122 ЖК на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення.

За висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 04.08.2021 у справі № 755/5706/18, від 06.07.2022 у справі № 753/8081/19, від 22.10.2025 у справі № 345/5137/23, закон визначає такі підстави набуття права користування приміщеннями державного або громадського житлового фонду: отримання ордера, укладення договору найму або вселення як члена сім`ї наймача.

Судом встановлено, що Наказом № 83 від 30.06.1999 позивачу було надано саме службову квартиру на підставі ст. ст. 119, 121, 122 ЖК, тобто роботодавець мав намір забезпечити її службовим житлом у зв`язку з характером трудових відносин, а не надати житло в безстрокове користування на загальних підставах. Рішення органу місцевого самоврядування про надання позивачу житла (як службового, так і в порядку загальної черги) не приймалося, ордер не видавався, договір найму житлового приміщення не укладався.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що незавершеність процедури надання приміщенню статусу службового в силу закону трансформувала відносини сторін у безстроковий найм державного житлового фонду. Чинне на час виникнення спірних правовідносин житлове законодавство не передбачало такої підстави виникнення права безстрокового користування житлом. Відсутність рішення про включення приміщення до числа службових і ордера означає не набуття позивачем більшого обсягу прав, ніж той, на який було спрямоване волевиявлення роботодавця, а відсутність передбаченої законом підстави для набуття права користування в будь-якому статусі. Наказ підприємства про надання службового житла не є ані ордером, ані договором найму.

Крім того, спірні приміщення не є окремою квартирою чи іншим ізольованим жилим приміщенням як самостійним об`єктом нерухомості, а є частиною зареєстрованого єдиним об`єктом поштового відділення, тобто не можуть бути предметом договору найму жилого приміщення в розумінні ст. 63 ЖК. Визнання за позивачем права користування ними «як окремим відокремленим та ізольованим житловим об`єктом (квартирою)» фактично означало б створення судом нового об`єкта нерухомості поза встановленою законом процедурою.

АТ «Укрпошта» не є органом, уповноваженим приймати рішення про надання житла та видачу ордерів, тому визнання за позивачем права безстрокового користування житлом у спорі з відповідачем не відповідає ні змісту спірних правовідносин, ні належному способу захисту.

Посилання позивача на ст. 125 ЖК суд відхиляє, оскільки ця норма встановлювала гарантії від виселення зі службових жилих приміщень без надання іншого житла окремих категорій працівників, а не підставу виникнення права безстрокового найму; до того ж вона підтверджує, що до відносин щодо службового житла законом застосовувався спеціальний режим. Позов про виселення позивача у цій справі не заявлявся, тому питання про застосування таких гарантій предметом розгляду не є.

Доводи позивача про порушення ст. 8 Конвенції суд також не приймає. Відмова у визнанні за позивачем права безстрокового найму та у зобов`язанні відповідача вчинити дії щодо передачі майна не є втручанням у її право на повагу до житла, оскільки цим рішенням позивач не виселяється і не позбавляється фактичного проживання у спірних приміщеннях. Питання пропорційності можливого втручання підлягатиме оцінці у разі виникнення спору про виселення.

За таких обставин вимога про визнання за позивачем права користування приміщеннями на умовах безстрокового договору найму задоволенню не підлягає.

3. Щодо вимоги про зобов`язання АТ «Укрпошта» технічно виокремити приміщення та передати їх у комунальну власність

Ця вимога є похідною від вимоги про визнання бездіяльності протиправною, у задоволенні якої відмовлено, а тому також не підлягає задоволенню.

Крім того, як зазначено вище, закон не покладає на АТ «Укрпошта» обов`язку здійснити поділ (виокремлення) свого майна та передати його у комунальну власність. Рішення про передачу об`єктів з державної у комунальну власність приймає орган, уповноважений управляти державним майном, за згодою відповідної ради, передача здійснюється комісією та оформлюється актом приймання-передачі (ст. ст. 4, 4-1, 7 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності»). Зобов`язання відповідача судом «передати» майно у комунальну власність фактично означало б вирішення питань, віднесених до дискреційних повноважень Мінрозвитку та Бучанської міської ради, які відповідачами у справі не є і щодо яких позивачем вимог не заявлено, а також примусове набуття територіальною громадою майна без згоди її представницького органу. Таке рішення не відповідало б принципу правової визначеності та не могло б бути виконане відповідачем самостійно.

Доводи позивача про дискримінаційну та суперечливу поведінку відповідача щодо квартири, наданої ОСОБА_2 , не підтверджені належними і допустимими доказами, а реалізація підприємством (за наявності) своїх правомочностей щодо іншого об`єкта не породжує для нього обов`язку вчинити аналогічні дії щодо спірних приміщень.

Посилання позивача на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції суд не приймає, оскільки за практикою Європейського суду з прав людини «законне сподівання» охоплюється поняттям «майна» лише тоді, коли воно має достатнє підґрунтя в національному законодавстві, зокрема підтверджене усталеною практикою (рішення Великої палати у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia), заява № 44912/98, від 28.09.2004). Позивач не набула права на приватизацію спірних приміщень, а її очікування щодо передачі приміщень у комунальну власність та подальшої приватизації такого підґрунтя у національному законодавстві не має.

Посилання позивача на постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 висновків суду не спростовують, оскільки в них сформульовано загальні вимоги до ефективності способу захисту, яким заявлені позивачем вимоги з наведених вище підстав не відповідають.

4. Висновки суду

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 89 ЦПК України), суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення відповідачем її прав, за захистом яких вона звернулася, а заявлені нею вимоги не відповідають належним та ефективним способам захисту, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Суд враховує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10.02.2010). Інші доводи сторін висновків суду не спростовують.

5. Щодо судових витрат та заходів забезпечення позову

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають. Відповідач доказів понесення судових витрат та заяви про їх розподіл не подавав.

Згідно з ч. 9 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення рішення суду про відмову у задоволенні позову заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 20.03.2026, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 7681, 89, 141, 158, 258, 259, 263265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрпошта», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство розвитку громад та територій України, Бучанська міська рада, про визнання бездіяльності протиправною, визнання права користування житловими приміщеннями на умовах безстрокового договору найму та зобов`язання вчинити дії щодо технічного виокремлення житлових приміщень і їх передачі у комунальну власність відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_7 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Укрпошта», код ЄДРПОУ 21560045, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22.

Третя особа: Міністерство розвитку громад та територій України, код ЄДРПОУ 37472062, місцезнаходження: 01135, м. Київ, просп. Берестейський, 14.

Третя особа: Бучанська міська рада, код ЄДРПОУ 04360586, місцезнаходження: 08292, Київська область, м. Буча, вул. Енергетиків, 12.

Повний текст рішення складено 17 листопада 2026 року.

Суддя: Л.В. Мерзлий

Часті запитання

Який тип судового документу № 141546639 ?

Документ № 141546639 це Решение

Яка дата ухвалення судового документу № 141546639 ?

Дата ухвалення - 17.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141546639 ?

Форма судочинства - Гражданское

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141546639 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Данные о судебном решении № 141546639, Ірпінський міський суд Київської області

Судебное решение № 141546639, Ірпінський міський суд Київської області было принято 17.11.2026. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти полезные данные об этом судебном решении. Мы предлагаем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных содержит полный спектр необходимой информации, позволяя вам удобно находить полезные данные.

Судебное решение № 141546639 относится к делу № 367/3360/26

то решение относится к делу № 367/3360/26. Фирмы, указанные в тексте настоящего судебного документа:


Наша система обеспечивает поиск по разным критериям, таким как регион или название суда. Также в личном кабинете есть возможность подробной настройки, что существенно ускоряет процесс поиска данных. Это позволяет эффективно экономить ваше время при получении необходимой информации из реестра судебных решений и других официальных источников.

Предыдущий документ : 141546207
Следующий документ : 141546641