Постановление суда № 14153990, 19.01.2011, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2011 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі :

головуючого Косогор Г.О.

суддів Ісаєвої Н.В., Ткачук О.О.

при секретарі Олініченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, -ОСОБА_5, про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, зобов'язання повернути прості іменні акції, та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, витребування простих іменних акцій, визнання цінних паперів правом спільної сумісної власності ,

встановила:

У січні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та просив визнати недійсним договор купівлі-продажу цінних паперів №В 07/06-08, укладений 07.06.2007р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зобов'язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 759 411 простих іменних акцій ВАТ «Одеський керамзитовий завод» та визнати за ОСОБА_3 права власності на 759 411 простих іменних акцій ВАТ «Одеський керамзитовий завод».В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення ОСОБА_4 своїх зобов'язань щодо сплати вартості цінних таперів а також на відсутність згоди дружини - ОСОБА_5 на відчуження цінних паперів, які є спільною сумісною власністю подружжя.

У свою чергу, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_5, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та просила суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №В 07/06-08, від 07.06.2007р., витребувати у ОСОБА_2 759 411 простих іменних акцій ВАТ «Одеський керамзитовий завод», визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 право власності на 759 411 простих іменних акцій ВАТ «Одеський керамзитовий завод», оскільки відчужені цінні папери були спільною сумісною власністю подружжя і ОСОБА_3 в порушення її прав самовільно розпорядився вказаними цінними паперами, що тягне недійсність

_________________

Справа №22ц1355/2011 р. Головуючий у І-ї інстанції

Свячена Ю.Б.

Категорія: 20 Доповідач: Косогор Г.О.

укладеної ним з ОСОБА_4 угоди купівлі-продажу, і як наслідок є підставою для віндикації.

У судовому засіданні суду першої інстанції сторони підтримали заявлені позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 липня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 було відмовлено, позов ОСОБА_5 - задоволено.

На дане рішення були принесені апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в яких ставляться питання про зміну рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 , та відмову останній у задоволенні її позову.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, що з”явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає за необхідне їх відхилити.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 червня 2007р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладеного договір купівлі-продажу цінних паперів № В 07/06-08.

Від імені та в інтересах ОСОБА_4 на підставі укладеного договору комісії № Б 07/06-07 від 07 червня 2007р. діяв АКБ «Фінбанк» (ліцензія ДКЦПФР серії АБ № 177007 від 15.06.2005р.)

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ст. 1018 Цивільного кодексу України, майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № В 07/06-08 від 07 червня 2007р., у власність ОСОБА_4 перейшли 759 411 простих іменних акцій ВАТ «Одеський керамзитовий завод» (код ЄДРПОУ 19049242).

З пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_5, наданих у судових засіданнях, та з наявних в матеріалах справи доказів (платіжне доручення №201 від 29 жовтня 2003р., договір К 01/34 від 22 жовтня 2003р.) вбачається, що 759 411 простих іменних акцій ВАТ «Одеський керамзитовий завод» було придбано ОСОБА_3 22 жовтня 2003р. у АТЗТ «Одесагрострой» за 379 755,5 гривень.

Вказані 759 411 простих іменних акцій ВАТ «Одеський керамзитовий завод» були придбані ОСОБА_3 під час зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_5

Також з матеріалів справи вбачається, що 379 755,5 гривень на придбання акцій ОСОБА_3 отримав в кредит у ВАТ «МТБ» і станом на дату розгляду справи вказаний кредит було погашено.

Згідно ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, яке придбано подружжям під час шлюбу, належить їм на праві загальної сумісної власності.

Згідно ст. 65 Сімейного Кодексу України чоловік (жінка) розпоряджаються майном, яке належить їм на праві спільної сумісної власності тільки за погодженням один з одним.

Згідно ч. 2 ст. 65 Сімейного Кодексу України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 31 Цивільного кодексу України, правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.

Враховуючи те, що згідно п.2.1. ст. 2 договору купівлі-продажу цінних паперів № В 07/06-08 від 07 червня 2007 р. вартість 759 411 простих іменних акцій ВАТ «Одеський керамзитовий завод» складала 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень, вказаний правочин не є дрібним побутовим.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 не надавала ОСОБА_3 згоди на відчуження 759 411 простих іменних акцій ВАТ «Одеський керамзитовий завод», які було придбано ними під час зареєстрованого шлюбу.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вивчивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що договір купівлі-продажу цінних паперів № В 07/06-08 від 07 червня 2007 р. було укладено з порушенням ст. 65 Сімейного кодексу України, що тягне за собою недійсність вказаного договору.

Так судом першої інстанції встановлено, що 23 квітня 2009 р. ОСОБА_4 продав куплені у ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу цінних паперів №В 07/06-08 від 07 червня 2007 р. 759 411 штук акцій ОСОБА_1

02 листопада 2009 р. ОСОБА_1 продала ОСОБА_2 759 411 штук акцій, які раніше ОСОБА_4 купив у ОСОБА_3

На підтвердження цього до матеріалів справи надано копію сертифікату акцій серії А №0000174 від 10 веерсня 2009 р. про реєстрацію за ОСОБА_2 1 211 712 штук простих іменних акцій ВАТ «Одеський керамзитовий завод».

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, я зв'язку з чим, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою (ч. 5 ст. 216 ЦК України).

Оскільки, недійсні угоди не породжують для сторін прав та обов'язків, до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються (п.п. 3.3 роз'яснень ВАСУ від 12.03.1999р. №02-5№111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»).

Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. N 9 «Про Судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст. 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим, вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного гравочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі.

Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов вірного висновку, що підставами для відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 є те, що по-перше,

несплата договірної ціни не є підставою для визнання договору недійсним. По-друге, право на звернення до суду з позовом про визнання угоди недійсною з підстав відсутності згоди другого подружжя має саме той з подружжя, який не був повідомлений про укладену угоду, тобто ОСОБА_5

Суд перевірив усі докази, які навели сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про задоволення позовних вимог ОСОБА_5 та відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 .

Судова колегія не приймає до уваги посилання у апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на те, що нібито не є доведеним факт знаходження у шлюбних відносинах ОСОБА_5 та ОСОБА_3 оскільки, як вбачається з матеріалів справи та наданих доказів, сторони знаходяться у шлюбі з 08 вересня 1990 року .

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 липня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Г.О. Косогор

Судді : О.О. Ткачук

Н.В. Ісаєва