Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
17.11.2026Справа № 910/9813/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Невечери С.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В&В Будівництво"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО"
про стягнення 4028803,25 грн
представники учасників процесу:
від позивача: Опришко Е.В.
від відповідача: Заверюха Т.С.
РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ.
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "В&В Будівництво" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО" про стягнення 4028803,25 грн, з яких: 3802200,00 грн - основна заборгованість, 216569,15 грн - пеня, 10034,10 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором підряду на виконання робіт №16/03/26 від 16.03.2026 в частині оплати за виконані позивачем роботи.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань.
Ухвалою від 12.08.2026 Господарський суд міста Києва вказану позовну заяву залишив без руху.
18.08.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків від 17.08.2026.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.09.2026 прийняв вказану позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №910/9813/26, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 01.10.2026.
21.09.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
28.09.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 01.10.2026 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 22.10.2026 та запропонував сторонам надати пояснення щодо строку дії договору, того, хто розробляв проект договору.
05.10.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.
09.10.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
22.10.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, у якому відповідач просив визнати поважними причини пропуску та поновити строк на подання клопотання про долучення доказів та долучити до матеріалів справи докази направлення та повернення Листа №83/09-26 від 18.09.2026.
22.10.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача за наявними матеріалами.
У підготовчому засіданні 22.10.2026 суд постановив протокольну ухвалу про визнання поважними причин пропуску строку на подання доказів відповідачем, долучення до матеріалів справи доказів, доданих до клопотання від 21.10.2026 (вх. від 22.10.2026), додаткових пояснень позивача та відповідача, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.11.2026.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 29.10.2026 задовольнив заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Представник позивача в судовому засіданні 05.11.2026 надав пояснення по суті позовних вимог, позов просив задовольнити.
Представник відповідача 05.11.2026 проти позовних вимог заперечив, надав пояснення по суті заперечень.
У судовому засіданні 05.11.2026, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивачів та відповідача, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
У порядку ст.240 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 05.11.2026 судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов договору підряду на виконання робіт №16/03/26 від 16.03.2026 позивач виконав повністю зобов`язання перед відповідачем з виконання робіт за наслідком чого між сторонами підписано акт надання послуг № 1 від 10.04.2026 на суму 3802200,00 грн.
Однак в порушення умов договору відповідач не здійснив жодної оплати по договору, у зв`язку з чим заборгованість відповідача становить 3802200,00 грн.
Оскільки відповідач допустив прострочення грошового зобов`язання позивач нарахував пеню у сумі 216569,15 грн та інфляційні втрати у сумі 10034,10 грн.
У відповіді на відзив позивач відхилив заперечення відповідача та зазначив таке:
- відповідач не лише фактично прийняв результат робіт, а й письмово погодив усі юридично значущі показники господарської операції. У відзиві відповідач не заявляє, що роботи не виконані, виконані не в повному обсязі, мають недоліки або коштують менше від суми, яку він підтвердив своїм підписом;
- умови договору передбачають акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних робіт, але не встановлюють їх форми КБ-2в або КБ-3, тому висновок відзиву про те, що сторони нібито "чітко визначили" виключно форми КБ-2в і КБ-3, не відповідає тексту підписаного ними договору;
- Акт надання послуг № 1 від 10.04.2026 містить ці відомості, встановлені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";
- відповідачу було достовірно відомо, що без надання ним повного комплекту вихідної та проектно-кошторисної документації підрядник не мав належної документальної основи для складання деталізованих форм КБ-2в і КБ-3. Водночас відповідач допустив виконання робіт за погодженою Договірною ціною, прийняв їх у повному обсязі та не вимагав КБ-форм ані до початку робіт, ані під час виконання, ані під час підписання Акту № 1;
- відповідач не надав доказів, що до підписання Акта № 1 або у п`ятиденний строк, встановлений пунктом 11.3 Договору, він висував вимоги про іншої форми акта, повертав документ без підпису, заявляв зауваження до обсягу чи вартості робіт або складав перелік недоліків згідно з пунктом 4.4 Договору.
Позиція відповідача
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що не погоджується із заявленими позовними вимогами, вважає їх передчасними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач, звертаючись до суду із вимогою про стягнення вартості виконаних робіт, не врахував та фактично не виконав власні договірні зобов`язання, передбачені умовами договору, на підставі якого заявлений позов, а саме, не надав підряднику для підписання Акти форми КБ-2в та Довідки про вартість робіт для підписання, які є обов`язковими для складання та надання підряднику до 25 числа кожного звітного місяця та на підставі яких має здійснюватися оплата.
Відповідач стверджує, що договором передбачено оформлення та надання Актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3. Таким чином, саме зазначені документи є погодженим сторонами способом підтвердження факту виконання робіт, їх обсягу, вартості та, відповідно, належною договірною підставою для проведення розрахунків між сторонами. Однак, позивачем не оформлені Акти форми КБ-2в та Довідки форми КБ-3.
Наданий позивачем загальний Акт сам по собі не може підміняти передбачений договором механізм документального підтвердження виконаних робіт, а тому вимоги позивача є передчасними та необґрунтованими.
Відповідач не заперечує свого обов`язку оплатити належним чином виконані позивачем роботи. Позиція Відповідача полягає в тому, що оплата виконаних робіт здійснюється після належного виконання позивачем передбачених договором процедур щодо їх документального оформлення та приймання, зокрема після складання та надання Актів КБ-2в і Довідок КБ-3 відповідно до умов п. 4.2., 4.3. договору.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
16.03.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО" (далі - генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "В&В Будівництво" (далі - підрядник) укладений договір підряду на виконання робіт №16/03/26 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, генпідрядник доручає, а підрядник зобов`язується виконати власними та залученими силами і засобами, якісно та у повному обсязі відповідно до затвердженої проектно-кошторисної у визначений цим договором строк до 31.12.2026 "Аварійно-відновлювальні роботи (капітальний ремонт) покрівлі корпусу№2, за адресою: Київ, вулиця Юрія Іллєнка, 2/10, який постраждав внаслідок військової агресії російської федерації проти України" (надалі - роботи), а замовник зобов`язується прийняти виконані обсяги робіт та здійснити підряднику їх оплату на умовах, визначених договором.
Відповідно до п. 1.6 договору фінансування робіт, передбачених цим договором, здійснюється генпідрядником.
Вартість цього договору визначається договірною ціною (Додаток № 1 до договору) та становить 3802200,00 грн (п. 3.1 договору).
Згідно з п. 3.2 договору загальна вартість робіт за цим договором визначається на підставі фактично виконаних підрядником обсягів робіт та оформлених належним чином і підписаних без зауважень сторонами Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідок про вартість виконаних робіт на весь об`єм робіт, які виконувались підрядником за цим договором.
У п. 4.1 договору сторони погодили, що розрахунки за договором здійснюються генпідрядником у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника, вказаний у реквізитах договору.
Розрахунки за фактично виконані роботи та надані послуги здійснюються генпідрядником до 20 числа місяця, наступного за звітним на підставі кожного оформленого Акту та Довідки про вартість робіт, з урахуванням авансових платежів. Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, визначається в межах вартості робіт, передбачених договірною ціною з урахуванням виконаних обсягів робіт та авансових платежів (п. 4.2 договору).
Згідно з п. 11.2 договору фактичною датою закінчення робіт (етапу робіт) є дата підписання Сторонами Акта, з наступним оформленням відповідних документів, що означає закінчення робіт (етапу робіт) і є підставою для здійснення остаточних розрахунків за виконані роботи, оформлення та передачі підрядником генпідряднику повного комплекту виконавчої документації.
Між сторонами погоджено та підписано Додаток № 1 до договору - Договірна ціна, відповідно до якого вартість робіт разом становить 3802200,00 грн.
10.04.2026 між сторонам підписаний Акт надання послуг № 1, відповідно до якого виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): Аварійно-відновлювальні роботи (капітальний ремонт) покрівлі корпусу№2 згідно договору підряду № 16/03/2026 від 16.03.2026 на суму 3802200,00 грн.
Позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату виконаних робіт.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором №16/03/26 від 16.03.2026 позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи в сумі 3802200,00 грн, а також нарахованих 216569,15 грн пені та 10034,10 грн інфляційних втрат.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч. 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2 ст.837 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Як встановив суд вище, на виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв роботи, а саме Аварійно-відновлювальні роботи (капітальний ремонт) покрівлі корпусу№2 згідно договору підряду № 16/03/2026 від 16.03.2026 на суму 3802200,00 грн, що підтверджується Актом надання послуг № 1 від 10.04.2026.
Акт підписаний сторонами без зауважень та заперечень та скріплений печатками підприємств.
Наданий позивачем акт, який є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що фіксує факт здійснення господарської операції, відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону України, та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи.
Відповідач не заперечує факту підписання Акту надання послуг № 1 від 10.04.2026 на суму 3802200,00 грн, як і не заперечує фактичного виконання робіт за договором.
В той же час відповідач стверджує, що позовні вимоги є безпідставними та передчасними, оскільки акт надання послуг № 1 від 10.04.2026 не є підставою для оплати, оскільки цей акт не може підміняти передбачений договором механізм документального підтвердження виконаних робіт
Суть заперечень відповідача зводиться до того, що позивач не надав відповідачу для підписання Акти форми КБ-2в та Довідки про вартість робіт КБ-3 для підписання, які є обов`язковими. Саме зазначені документи, за твердженням відповідача, є погодженим сторонами способом підтвердження факту виконання робіт, їх обсягу, вартості та, відповідно, належною договірною підставою для проведення розрахунків між сторонами.
При цьому, відповідач зазначив, що зобов`язаний мати належне документальне підтвердження обсягів, вартості та строків виконання робіт, у тому числі для цілей звітування перед основним замовником. За відсутності Актів КБ-2в та Довідок КБ-3 замовник фактично позбавлений можливості належним чином підтвердити перед основним замовником обсяг та вартість виконаних підрядником робіт, а також співвіднести такі роботи з відповідними етапами та умовами виконання робіт за основним договором.
Щодо вказаних доводів відповідача, суд зазначає таке.
Так, Верховний Суд у постанові від 16.04.2025 у справі №922/1834/24 зазначив таке: "За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи."
У цій справі відповідач не заперечує самого факту виконання позивачем робіт, обумовлених договором, не зазначає про їх невідповідність чи неналежну якість.
Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно із ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, відповідач зазначає, що Акти форми КБ-2В та Довідки форми КБ-3 є обов`язковими для підтвердження належного виконання робіт перед основним замовником.
Суд зазначає, що у даному випадку відповідач був вільний як у виборі контрагента, так і в праві визначати умови відповідного договору, а також не підписувати договір на неприйнятних для нього умовах.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що договір відповідач підписав без зауважень та заперечень.
Так відповідно до погодженого сторонами пункту 4.2 договору розрахунки за фактично виконані роботи та надані послуги здійснюються генпідрядником до 20 числа місяця, наступного за звітним на підставі кожного оформленого Акту та Довідки про вартість робіт, з урахуванням авансових платежів.
Згідно з п. 11.2 договору фактичною датою закінчення робіт (етапу робіт) є дата підписання Сторонами Акта, з наступним оформленням відповідних документів, що означає закінчення робіт (етапу робіт) і є підставою для здійснення остаточних розрахунків за виконані роботи, оформлення та передачі підрядником генпідряднику повного комплекту виконавчої документації.
Суд зазначає, що жодна умова договору не містить обов`язку позивача оформлювати Акти виконаних робіт форми КБ-2В та Довідки про вартість форми КБ-3.
Щодо відсутності Довідки про вартість робіт, то за твердженням позивача без надання відповідачем повного комплекту вихідної та проектно-кошторисної документації підрядник не мав належної документальної основи для складання деталізованих форм КБ-2в і КБ-3.
Зі змісту п. 5.3.1 договору вбачається, що генпідрядник (відповідач) зобов`язується надати підряднику (позивачу) фронт робіт, проекту та кошторисну документацію, вихідні дані, проект організації робіт.
З матеріалів справи вбачається, що сторони погодили лише договірну ціну, що є Додатком № 1 до договору.
Протокольною ухвалою від 22.10.2026 суд запропонував відповідачу надати пояснення щодо виконання ним п.5.3.1, п.5.3.2 договору, однак відповідач право на надання пояснень не скористався.
В той же час, відповідач підписав Акт надання послуг № 1 від 10.04.2026 на суму 3802200,00 грн без зауважень за заперечень.
Матеріали справи не містять доказів, що з моменту підписання Акту від 10.04.2026 і до моменту звернення позивача з цим позовом до суду, відповідач звертався до позивача з вимогою про оформлення Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідок про вартість виконаних робіт, як і не містять доказів, що у вказаний проміжок часу відповідач висловлював заперечення щодо того, що Акт надання послуг № 1 від 10.04.2026 є належним доказом підтвердження факту виконання робіт за договором.
Лише після звернення позивача з цим позовом до суду та відкриття провадження у справі відповідач 21.09.2026 звернувся до позивача з листом від 18.09.2026 вих № 83/09-26 у якому вимагав надати Акти виконаних робіт форми КБ-2В та Довідки про вартість форми КБ-3.
Суд зазначає у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
У цьому контексті суд зазначає, що відповідач, одержавши Акт надання послуг № 1 від 10.04.2026 на суму 3802200,00 грн не заявив позивачу, що такий акт не є належним доказом оформлення фактично виконаних робіт, не заявив вимоги про необхідність оформлення саме акту виконаних робіт, а не акту надання послуг, а підписав акт на всю договірну ціну без зауважень та заперечень, зазначивши, що претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт не має. Натомість свої заперечення щодо неналежного оформлення фактично виконаних робіт відповідач заявив лише під час судового розгляду, що, на переконання суду, свідчить про порушення відповідачем принципу добросовісності та доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).
Щодо посилань відповідача на постанову Верховного Суду від 03.12.2029 у справі № 909/574/18, то суд зазначає, що у справі № 909/574/18, на відміну від справи, що розглядається, сторони в укладеному договорі погодили, що розрахунки проводяться на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в), довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін.
Таким чином, посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 03.12.2029 у справі № 909/574/18 не можуть бути взяті до уваги, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, і в справі № 909/574/18 є різними.
Щодо посилань відповідача на Настанову з визначення вартості будівництва, затверджену Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 01 листопада 2021 року № 281, то суд зазначає, що ця Настанова є обов`язковою для визначення вартості будівництва об`єктів, що споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії (далі - державні кошти). Застосування цієї Настанови при будівництві об`єктів із залученням інших джерел фінансування обумовлюється договором.
Відповідно до умов п. 1.6 договору фінансування робіт, передбачених цим договором, здійснюється генпідрядником, сторони в договорі не визначили обов`язковість для них Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 01 листопада 2021 року № 281.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, зміст п. 4.2, 11.2 договору, суд дійшов висновку, що Акт надання послуг № 1 від 10.04.2026 на суму 3802200,00 грн є підставою для здійснення відповідачем розрахунків за виконані роботи.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч.1 ст.854 ЦК України).
Враховуючи п. 4.2 договору, підписаний сторонами Акт надання послуг № 1 від 10.04.2026, відповідач повинен був здійснити оплату виконаних позивачем робіт у строк до 20.05.2026.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Згідно з матеріалами справи, заборгованість відповідача за договором підряду № 16/03/2026 від 16.03.2026 становить 3802200,00 грн, доказів оплати заборгованості матеріли справи не містять.
Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 3802200,00 грн.
Також позивач заявив до стягнення 216569,15 грн пені та 10034,10 грн інфляційних втрат.
Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).
Згідно із розрахунку позивача, нарахування інфляційних втрат позивач здійснює за період травень-липень 2026 на суму основного боргу 3802200,00 грн.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що він є неправильним.
Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, виснувала, що якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується. Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з 21.05.2026, а тому інфляційна складова за травень 2026 не враховується.
За перерахунком суду розмір інфляційних втрат за період червень-липень 2026 становить 7592,99 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
У п. 10.1 договору сторони погодили, що у разі порушення генпідрядником умов договору щодо фінансування робіт, по перерахунку інших належних підряднику грошових коштів, підрядник має право вимагати від генерального підрядника сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.
Позивач нарахував пеню в розмірі 216569,15 грн за період з 21.05.2026 по 05.08.2026.
Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що сума пені є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення. Оскільки суд згідно із ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, то позовні вимоги про стягнення пені суд задовольняє в межах заявлених вимог, а саме у сумі 216569,15 грн.
Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
ВИСНОВКИ СУДУ
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "В&В Будівництво" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО", а саме в частині стягнення 3802200,00 грн основного боргу, 216569,15 грн пені, 7592,99 грн інфляційних втрат.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
За правилами у п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З урахуванням зазначених положень, оскільки позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору за подання цього позову підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО" (02002, м.Київ, вул.Сверстюка Євгена, буд.23, кімната 723, ідентифікаційний код 38622372) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "В&В Будівництво" (08290, Київська обл., Бучанський р-н, селище Гостомель, вул.Свято-Покровська, буд.108, кабінет 2, ідентифікаційний код 45859792) 3802200,00 грн основного боргу, 216569,15 грн пені, 7592,99 грн інфляційних втрат та 48316,35 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 17.11.2026.
Суддя С.О. Турчин
Судебное решение № 141537721, Господарський суд м. Києва было принято 17.11.2026. Форма судопроизводства - Хозяйственное, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти важные данные об этом судебном решении. Мы предоставляем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе последних судебных прецедентов. Наша база данных охватывает полный спектр необходимой информации, позволяя вам удобно находить важные данные.
то решение относится к делу № 910/9813/26. Фирмы, указанные в тексте настоящего судебного документа: