Дата принятия
17.11.2026
Номер дела
908/2702/23 (908/2204/26)
Номер документа
141537331
Форма судопроизводства
Хозяйственное
Государственный герб Украины Єдиний державний реєстр судових рішень

номер провадження справи 26/38/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2026 Справа № 908/2702/23 (908/2204/26)

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева Олексія Олексійовича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали господарської справи

за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, код ЄДРПОУ 19480600),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕРСОНАВТОТРАНС» (69063, м. Запоріжжя, вул. Покровська, буд. 30, код ЄДРПОУ 03119055),

про стягнення 75 355,86 грн,

у межах справи № 908/2702/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕРСОНАВТОТРАНС»,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕРСОНАВТОТРАНС» про стягнення 75 355,86 грн, з яких 73 379,25 грн основного боргу за спожиту електричну енергію, 1 561,38 грн 15 % річних та 415,23 грн інфляційних втрат.

Позивач також просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 328,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати електричної енергії, постачання якої здійснювалося позивачем як постачальником «останньої надії» у лютому 2023 року та квітнілипні 2024 року.

Позовну заяву подано 11.09.2026 через підсистему «Електронний суд».

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 відкрито провадження у справі № 908/2702/23 про банкрутство ТОВ «ХЕРСОНАВТОТРАНС».

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2702/23 (908/2204/26) у межах справи про банкрутство відповідача.

Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

02.10.2026 відповідачем в особі керуючої санацією арбітражної керуючої Венської Оксани Олександрівни подано відзив на позовну заяву.

У відзиві відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на недоведеність обсягів споживання електричної енергії, суперечності між показниками приладів обліку та відомостями оператора системи розподілу, необґрунтованість окремих складових нарахувань, зокрема технологічних втрат, а також на необхідність застосування спеціального нормативного регулювання визначення обсягів електроспоживання в умовах воєнного стану.

06.10.2026 позивачем подано відповідь на відзив, у якій він заперечив проти доводів відповідача та наполягав на задоволенні позовних вимог.

Позивач зазначив, що постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» здійснюється на умовах публічного договору, а дані про обсяги споживання електричної енергії отримуються від оператора системи розподілу та використовуються для проведення розрахунків зі споживачами.

09.10.2026 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, у яких підтримано раніше викладену позицію.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, якщо відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З огляду на обраний порядок розгляду справи судове засідання не проводилося, учасники справи до суду не викликалися.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази, доводи та заперечення, суд установив такі обставини.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу постачальник зобов`язується надавати споживачеві відповідні ресурси, а споживач оплачувати вартість прийнятих ресурсів.

Правові засади функціонування ринку електричної енергії визначені Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до статті 64 зазначеного Закону постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії споживачам у випадках, визначених законом.

Особливості укладення та виконання договорів постачання електричної енергії споживачу регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

Договір постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є публічним договором приєднання.

Отже, відсутність окремого письмового договору, підписаного обома сторонами, не виключає виникнення між ними договірних правовідносин.

Але, виникнення таких правовідносин не звільняє електропостачальника від обов`язку довести фактичні підстави та розмір заявленої до стягнення заборгованості.

Для вирішення спору суд має встановити не лише наявність договірних відносин, а й належність відповідного обсягу електричної енергії до періоду постачання позивачем, правильність його визначення, застосовану ціну та розмір непогашеного грошового зобов`язання.

Позивачем заявлено до стягнення 73 379,25 грн основної заборгованості, яка складається з: 20 761,42 грн за лютий 2023 року; 13 125,26 грн за квітень 2024 року;

26 168,30 грн за травень 2024 року; 2 480,84 грн за червень 2024 року; 10 843,43 грн за липень 2024 року.

На підтвердження заявлених вимог позивач посилається на акти купівлі-продажу електричної енергії, рахунки, реєстри та звіти АТ «Херсонобленерго», документи щодо направлення рахунків і актів відповідачу, а також платіжні документи.

Відповідач не обмежився загальним запереченням проти позову, а навів конкретні доводи щодо вихідних показників комерційного обліку, розрахункових величин та їх впливу на кінцевий обсяг електричної енергії.

За таких обставин предметом доказування є, зокрема, правильність визначення кожного спірного обсягу електричної енергії та його вартості.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини вважається доведеною, якщо докази, надані на її підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили.

При цьому суд виходить із необхідності розмежування двох обставин: формування електропостачальником нарахування на підставі отриманих від оператора системи розподілу відомостей та доведеності правильності відповідного нарахування в разі його предметного оспорювання.

Дані оператора системи розподілу мають істотне доказове значення, однак у разі встановлення конкретних суперечностей між складовими відповідного розрахунку суд зобов`язаний оцінити ці суперечності та їх вплив на достовірність кінцевого результату.

Щодо заборгованості за лютий 2023 року:

Як убачається з матеріалів справи, АТ «Херсонобленерго» повідомило позивача про віднесення ТОВ «ХЕРСОНАВТОТРАНС» до споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником «останньої надії», з 16.02.2023.

На підтвердження зазначеної обставини позивач посилається на лист оператора системи розподілу від 16.02.2023 № 20/07-0159.

Позивачем складено акт купівлі-продажу електричної енергії № 036893 від 28.02.2023.

Згідно із зазначеним актом обсяг електричної енергії становить 3 298 кВт·год, вартість без ПДВ 17 301,18 грн, ПДВ 3 460,24 грн, загальна вартість 20 761,42 грн.

На підставі зазначених даних позивачем виставлено рахунок від 13.03.2023.

Матеріали справи містять також відомості про направлення рахунка та акта на електронну адресу відповідача.

Суд зазначає, що направлення рахунка та акта є доказом доведення до споживача відповідного нарахування, однак саме по собі не підтверджує правильності вихідних даних, на підставі яких визначено обсяг електричної енергії.

Відповідач оспорює обсяг 3 298 кВт·год, посилаючись на розбіжності між показниками комерційного обліку.

Судом досліджено наданий позивачем реєстр АТ «Херсонобленерго» за лютий 2023 року.

У реєстрі щодо точки комерційного обліку № 62Z6228097644516 відображено показники 2 165,44 та 2 206,86, окрему розрахункову величину 518,45, коефіцієнт трансформації 40, а також додаткові величини, пов`язані з обліком електричної енергії та втратами.

Підсумковий обсяг, віднесений оператором системи розподілу до відповідного споживача, становить 3 298 кВт·год.

Суд ураховує, що зазначений обсяг у реєстрі відображено як фактичний розрахунковий обсяг.

Тим самим назва відповідної графи сама по собі не розкриває способу формування показника та не дає змоги встановити, які саме вихідні дані були використані для його визначення.

Наявність у реєстрі окремої розрахункової різниці, коефіцієнта трансформації та величин втрат потребує оцінки їх взаємозв`язку.

При цьому суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що сама наявність числової розбіжності безумовно доводить відсутність споживання електричної енергії.

Показники приладу обліку можуть відображати різні складові комерційного обліку, а остаточний обсяг електричної енергії не в усіх випадках визначається простим арифметичним відніманням двох чисел.

Разом із тим позивач, на якого покладено обов`язок доказування розміру заявленої вимоги, має надати докази, які дозволяють суду встановити походження спірного обсягу та перевірити його правильність.

У цьому випадку наявність підсумкового показника 3 298 кВт·год не усуває необхідності перевірки його складових, оскільки відповідач навів конкретні заперечення щодо розрахунку.

Суд також ураховує особливості нормативного регулювання визначення обсягів електроспоживання в умовах воєнного стану.

У лютому 2023 року Херсонська міська територіальна громада була включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.

У відповідний період діяли постанова НКРЕКП від 31.05.2022 № 555 та Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затверджене наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148.

Зазначене Положення передбачало спеціальні правила визначення обсягів споживання електричної енергії за відповідних обставин, зокрема у випадках відсутності можливості отримання фактичних показників комерційного обліку.

При цьому застосування спеціального розрахункового порядку залежить від конкретного способу визначення обсягу електричної енергії.

Отже, суд не вважає, що до будь-якого обсягу, відображеного у звіті ОСР як фактичний, автоматично підлягає застосуванню коефіцієнт приросту або зниження споживання.

Водночас для вирішення питання про застосування відповідної методики необхідно встановити, чи сформовано спірний обсяг за фактичними показниками комерційного обліку, чи із застосуванням розрахункових або оціночних даних.

У постанові Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 905/644/22 розглядалося питання застосування спеціального регулювання визначення обсягів споживання електричної енергії в умовах воєнного стану.

Відповідні правові підходи підлягають урахуванню з огляду на фактичні обставини цієї справи та спосіб визначення спірного обсягу.

Оцінивши надані документи, суд доходить висновку, що вони підтверджують факт формування позивачем нарахування за лютий 2023 року та його зв`язок із відомостями оператора системи розподілу.

Разом із тим наведені документи не дають достатніх підстав для перевірки способу визначення підсумкового обсягу 3 298 кВт·год за наявності конкретних суперечностей у складових реєстру.

Відтак заявлений до стягнення розмір заборгованості за лютий 2023 року не може вважатися доведеним за стандартом вірогідності доказів, установленим статтею 79 ГПК України.

За таких обставин вимога про стягнення 20 761,42 грн основного боргу за лютий 2023 року задоволенню не підлягає.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 відкрито провадження у справі № 908/2702/23 про банкрутство ТОВ «ХЕРСОНАВТОТРАНС».

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Оскільки зобов`язання щодо оплати електричної енергії за лютий 2023 року виникло до 21.09.2023, відповідна вимога має конкурсний характер.

З матеріалів справи вбачається, що позивач із самостійною заявою про визнання конкурсних грошових вимог у справі про банкрутство не звертався.

Разом із тим відсутність такої заяви не є самостійною підставою для відмови в позові.

Відповідно до статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує в межах цієї справи майнові спори, стороною в яких є боржник.

При цьому розгляд позовної вимоги про стягнення заборгованості не є тотожним процедурі визнання конкурсних вимог кредитора у справі про банкрутство.

Отже, суд розглядає вимогу про стягнення заборгованості за лютий 2023 року по суті, а висновок про відмову в її задоволенні ґрунтується саме на оцінці доказів заявленого розміру боргу, а не на відсутності окремої заяви про визнання конкурсних вимог.

Щодо заборгованості за квітень 2024 року:

Позивачем заявлено до стягнення 13 125,26 грн заборгованості за квітень 2024 року.

На підтвердження зазначеної вимоги надано акт купівлі-продажу електричної енергії № 055962 від 30.04.2024 та відомості оператора системи розподілу.

Заявлений позивачем обсяг становить 4 201 кВт·год.

Первісна вартість електричної енергії визначена в сумі 20 321,83 грн.

Позивач урахував часткову оплату в розмірі 7 196,57 грн, здійснену відповідачем за платіжною інструкцією № 277 від 18.10.2024, у зв`язку з чим залишок заборгованості визначено в сумі 13 125,26 грн.

Судом досліджено реєстр оператора системи розподілу за відповідний період.

Із реєстру вбачається, що за відповідною точкою комерційного обліку відображено показники 4 218,05 та 4 082,68, різницю 135,37, коефіцієнт трансформації 40, окремий показник 3 781 кВт·год та величини втрат, унаслідок урахування яких сформовано підсумковий обсяг 4 201 кВт·год.

Суд зазначає, що арифметичний добуток 135,37 Ч 40 становить 5 414,80 кВт·год.

У реєстрі відображено інший проміжний показник 3 781 кВт·год.

Сам по собі такий результат не свідчить про протиправність дій оператора системи розподілу, оскільки можуть застосовуватися передбачені нормативними актами правила розподілу обсягів, коригування та врахування технологічних втрат.

Проте за наявності заперечень відповідача суд повинен мати можливість перевірити, які саме складові та за якою методикою сформували кінцевий обсяг 4 201 кВт·год.

Надані документи підтверджують факт відображення такого обсягу в реєстрі ОСР, але не усувають суперечностей між його складовими.

Суд також ураховує часткову оплату відповідачем 7 196,57 грн.

Здійснення зазначеного платежу є доказом проведення розрахунків між сторонами, однак не може безумовно розцінюватися як визнання відповідачем правильності всього нарахування та залишку заборгованості.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку про недостатність доказів для встановлення заявленого залишку заборгованості за квітень 2024 року в сумі 13 125,26 грн.

У задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Щодо заборгованості за травень 2024 року:

Позивачем заявлено до стягнення 26 168,30 грн заборгованості за травень 2024 року.

На підтвердження зазначеної вимоги позивач посилається на акт купівлі-продажу електричної енергії № 056209 від 31.05.2024 та дані оператора системи розподілу.

Заявлений обсяг електричної енергії становить 5 229 кВт·год.

Відповідач заперечує правильність зазначеного обсягу, посилаючись на те, що відповідно до наведених ним показників різниця становить 115,27, а з урахуванням коефіцієнта трансформації 40 4 610,80 кВт·год.

Відповідач також оспорює включення до підсумкового обсягу додаткових величин технологічних втрат.

Суд зазначає, що технологічні втрати електричної енергії за певних умов можуть враховуватися під час визначення обсягів електричної енергії, які підлягають оплаті споживачем.

Разом із тим правомірність їх віднесення на конкретного споживача залежить від відповідних умов комерційного обліку, місця встановлення приладів обліку, меж балансової належності та застосованої методики розрахунку.

Відтак відсутні підстави як для автоматичного виключення будь-яких технологічних втрат із розрахунку, так і для безумовного визнання правильності їх включення лише на підставі підсумкового показника реєстру.

За наявності конкретного спору щодо відповідних складових надані докази мають дозволяти встановити їх походження та правові підстави врахування.

Оцінивши доводи сторін та надані документи, суд доходить висновку, що правильність визначення обсягу 5 229 кВт·год і відповідної вартості в сумі 26 168,30 грн належними та достатніми доказами не підтверджена.

У зв`язку із цим вимога про стягнення 26 168,30 грн за травень 2024 року задоволенню не підлягає.

Щодо заборгованості за червень 2024 року:

Позивачем заявлено до стягнення 2 480,84 грн заборгованості за червень 2024 року.

На підтвердження зазначеної вимоги позивач посилається на акт купівлі-продажу електричної енергії № 056719 від 30.06.2024 та дані оператора системи розподілу.

Заявлений обсяг електричної енергії становить 1 797 кВт·год.

Первісна вартість електричної енергії визначена в сумі 12 470,84 грн.

Позивачем ураховано часткову оплату в сумі 9 990,00 грн, здійснену відповідачем за платіжною інструкцією № 294 від 29.07.2024.

Відповідач заперечує правильність залишку заборгованості, посилаючись на те, що за наведеними ним показниками комерційного обліку різниця становить 30,16, а з урахуванням коефіцієнта трансформації 40 1 206,40 кВт·год.

Відповідач також оспорює додатково враховані величини технологічних втрат.

Суд ураховує, що наведені відповідачем арифметичні обчислення самі по собі не доводять відсутності будь-якої заборгованості.

Водночас вони свідчать про наявність конкретного спору щодо правильності визначення підсумкового обсягу електричної енергії.

Позивачем не наведено достатнього пояснення взаємозв`язку між вихідними показниками комерційного обліку, величинами технологічних втрат та кінцевим обсягом, використаним для визначення вартості електричної енергії.

За таких обставин суд не має достатніх підстав визнати доведеним саме залишок заборгованості в сумі 2 480,84 грн.

У задоволенні позовних вимог у зазначеній частині слід відмовити.

Щодо заборгованості за липень 2024 року:

Позивачем заявлено до стягнення 10 843,43 грн заборгованості за липень 2024 року.

На підтвердження зазначеної вимоги позивачем надано акт купівлі-продажу електричної енергії № 057474 від 31.07.2024.

Відповідно до зазначеного акта обсяг електричної енергії становить 1 280 кВт·год, вартість без ПДВ 9 036,19 грн, ПДВ 1 807,24 грн, загальна вартість 10 843,43 грн.

Акт складений та підписаний представником позивача. Підпис відповідача на наданому примірнику відсутній.

Суд зазначає, що відсутність підпису споживача на акті не є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові, оскільки відповідні правовідносини регулюються спеціальними правилами роздрібного ринку електричної енергії та умовами публічного договору.

Разом із тим акт підтверджує насамперед формування постачальником відповідного нарахування.

Судом також досліджено надані відомості оператора системи розподілу за липень 2024 року.

Із відповідних реєстрів убачається, що за окремими точками комерційного обліку відповідача постачання електричної енергії позивачем припинялося 07.07.2024 та 08.07.2024.

Зазначена обставина має істотне значення для встановлення періоду, за який позивач вправі здійснювати нарахування.

Водночас припинення постачання в зазначені дати не свідчить про відсутність споживання електричної енергії протягом попередніх днів липня 2024 року.

Отже, довід відповідача про короткий період постачання сам по собі не спростовує можливості виникнення грошового зобов`язання.

Разом із тим відповідач оспорює не лише тривалість постачання, а й правильність визначення обсягу 1 280 кВт·год, зокрема у зв`язку з включенням до нього технологічних втрат.

За таких обставин належить перевірити, чи відповідає підсумковий обсяг саме періоду фактичного постачання позивачем та чи правильно визначені складові комерційного обліку.

Сам акт № 057474 від 31.07.2024 не містить вихідних показників комерційного обліку та не розкриває методики визначення обсягу 1 280 кВт·год.

Оцінивши надані документи в сукупності, суд доходить висновку, що вони не дають достатніх підстав для встановлення правильності заявленого обсягу електричної енергії та відповідної суми заборгованості.

Отже, вимога про стягнення 10 843,43 грн за липень 2024 року задоволенню не підлягає.

Суд окремо оцінює доводи відповідача щодо неналежного оформлення окремих звітів оператора системи розподілу.

За змістом статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній формі, що містить дані про обставини, які мають значення для справи.

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом у встановленому законом порядку.

Суд ураховує, що відсутність кваліфікованого електронного підпису на окремому документі не означає автоматичного спростування всіх відомостей, які він містить, та не виключає можливості оцінки його разом з іншими доказами.

Водночас у разі оспорювання достовірності відповідних відомостей суд повинен перевірити їх походження, зміст та узгодженість з іншими матеріалами справи.

Наявні у справі електронні листи та їх скриншоти підтверджують обставини листування й направлення певних документів, однак не є самостійним доказом правильності технічних розрахунків обсягів електричної енергії.

Суд також ураховує посилання відповідача на лист АТ «Херсонобленерго» № 13420/ПОН, який, за доводами відповідача, містить відомості про втрату доступу до окремих баз даних комерційного обліку та первинної технічної документації внаслідок збройної агресії.

Тим самим сам факт ускладнення доступу до відповідних даних не означає, що будь-які відомості оператора системи розподілу є недостовірними.

Вирішальне значення має можливість перевірки конкретних даних, використаних для визначення заявлених до стягнення обсягів.

У цій справі суд оцінює зазначені обставини не ізольовано, а разом із установленими суперечностями між вихідними показниками та підсумковими обсягами електричної енергії.

Таким чином, суд не відхиляє реєстри оператора системи розподілу лише з формальних підстав, однак у сукупності з іншими доказами не вважає їх достатніми для встановлення всіх спірних сум заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 відкрито провадження у справі № 908/2702/23 про банкрутство ТОВ «ХЕРСОНАВТОТРАНС».

Відповідно до статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів запроваджується одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство.

Мораторій передбачає спеціальний правовий режим задоволення вимог кредиторів та обмеження, визначені КУзПБ.

Разом із тим дія мораторію не припиняє грошового зобов`язання та сама по собі не є підставою для відмови в розгляді майнового спору по суті.

Зобов`язання щодо оплати електричної енергії за лютий 2023 року виникло до відкриття провадження у справі про банкрутство, а тому відповідна вимога є конкурсною.

Натомість зобов`язання щодо оплати електричної енергії за квітеньлипень 2024 року виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство та за своєю правовою природою належать до поточних вимог.

Правовий режим зазначених вимог є різним.

Водночас суд наголошує, що відмова в задоволенні позову у цій справі зумовлена недоведеністю заявленого розміру грошових вимог, а не самим фактом відкриття провадження у справі про банкрутство чи запровадження мораторію.

Позивачем заявлено до стягнення 1 561,38 грн 15 % річних, нарахованих у зв`язку з простроченням оплати електричної енергії за лютий 2023 року.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач обґрунтовує застосування ставки 15 % річних умовами комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021.

Суд зазначає, що встановлення договором іншого розміру процентів річних допускається положеннями частини другої статті 625 ЦК України.

Разом із тим для стягнення відповідних нарахувань необхідно встановити існування грошового зобов`язання в заявленому розмірі, факт його прострочення та правильність визначення періоду нарахування.

У цій справі суд дійшов висновку про недоведеність розміру основного грошового зобов`язання за лютий 2023 року, на яке позивачем нараховано 15 % річних.

За таких обставин відсутні достатні підстави для встановлення правильності розрахунку 1 561,38 грн річних.

При цьому суд ураховує, що відповідне нарахування заявлене за період до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Отже, відмова у стягненні 15 % річних зумовлена недоведеністю бази нарахування, а не дією мораторію, запровадженого 21.09.2023.

У задоволенні вимоги про стягнення 1 561,38 грн 15 % річних слід відмовити.

Позивачем заявлено до стягнення 415,23 грн інфляційних втрат.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України інфляційні втрати є встановленим законом наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі нарахування мають компенсаційний характер і спрямовані на відшкодування кредитору втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Водночас їх обчислення здійснюється на суму простроченого грошового зобов`язання.

Оскільки заявлений позивачем розмір основної заборгованості за лютий 2023 року судом не визнано доведеним, відсутні достатні підстави для встановлення правильності нарахування інфляційних втрат у сумі 415,23 грн.

У задоволенні зазначеної вимоги слід відмовити.

Оцінивши надані докази в їх сукупності відповідно до статей 73 79, 86 ГПК України, суд доходить висновку, що позивачем підтверджено обставини формування нарахувань за електричну енергію та використання для цього відомостей оператора системи розподілу.

Разом із тим за наявності конкретних заперечень відповідача щодо вихідних показників комерційного обліку, порядку визначення обсягів електричної енергії та включення технологічних втрат надана сукупність доказів не дає достатніх підстав для встановлення правильності всіх заявлених до стягнення сум.

Суд не виходить із презумпції недостовірності відомостей оператора системи розподілу.

Однак сам факт отримання електропостачальником певних підсумкових даних від оператора системи розподілу не звільняє позивача від доказування розміру грошового зобов`язання в разі його предметного оспорювання.

Також суд не вважає, що відсутність підпису відповідача на актах купівлі-продажу електричної енергії автоматично свідчить про відсутність зобов`язання з оплати.

Вирішальним у цій справі є питання достатності та взаємної узгодженості доказів щодо визначення спірних обсягів електричної енергії.

За результатами дослідження наявних матеріалів суд доходить висновку про недоведеність заявленої до стягнення суми основного боргу 73 379,25 грн.

Вимоги про стягнення 1 561,38 грн 15 % річних та 415,23 грн інфляційних втрат також не підлягають задоволенню з огляду на недоведеність розміру основного зобов`язання, на яке здійснено відповідні нарахування.

Таким чином, позовні вимоги ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО» про стягнення 75 355,86 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно зі статтею 129 ГПК України у разі відмови в задоволенні позову судовий збір покладається на позивача.

Позивачем заявлено витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 328,00 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача та стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 13, 20, 30, 73 79, 86, 96, 123, 129, 232 233, 236 241, 247 252 Господарського процесуального кодексу України, статтями 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України, статтями 1, 7, 41, 45 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів із дня складення повного судового рішення в порядку, визначеному статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано-17.11.2026.

Суддя О.О. Юлдашев

Часті запитання

Який тип судового документу № 141537331 ?

Документ № 141537331 це Решение

Яка дата ухвалення судового документу № 141537331 ?

Дата ухвалення - 17.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141537331 ?

Форма судочинства - Хозяйственное

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141537331 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Сведения о судебном решении № 141537331, Господарський суд Запорізької області

Судебное решение № 141537331, Господарський суд Запорізької області было принято 17.11.2026. Форма судопроизводства - Хозяйственное, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти важные сведения об этом судебном решении. Мы обеспечиваем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе последних судебных прецедентов. Наша база данных содержит полный спектр необходимой информации, позволяя вам удобно находить важные сведения.

Судебное решение № 141537331 относится к делу № 908/2702/23 (908/2204/26)

то решение относится к делу № 908/2702/23 (908/2204/26). Фирмы, указанные в тексте настоящего судебного документа:


Наша платформа позволяет поиск по разным критериям, таким как регион или название суда. Также в личном кабинете есть возможность подробной настройки, что существенно ускоряет процесс поиска информации. Это позволяет эффективно экономить ваше время при получении необходимой информации из реестра судебных решений и других официальных источников.

Предыдущий документ : 141537330
Следующий документ : 141537332