Єдиний державний реєстр судових рішень
КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
Іменем України
(заочне)
Справа №133/1029/26
16.11.2026 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області
у складі: головуючого судді Дем`янової Ж.М.,
за участі секретаря судового засідання Бірюкової Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Стислий виклад позицій учасників справи.
До суду 26.03.2026 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову ТОВ «Споживчий центр» зазначило, що 17.08.2025 між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 17.08.2025-100000632, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 19000,00 грн строком на 168 днів, з кінцевою датою повернення 31.01.2026.
Позивач зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі шляхом прийняття відповідачкою пропозиції про його укладення та підписання відповідних документів електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим у смс-повідомленні на номер телефону, зазначений нею як фінансовий. Ідентифікація відповідачки під час укладення договору здійснювалася за допомогою системи BankID Національного банку України.
Відповідно до умов кредитного договору процентна ставка «Стандарт» становить 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших семи чергових періодів, а процентна ставка «Економ» 0,5 % за кожен день користування кредитом у наступних чергових періодах. Комісія, пов`язана з наданням кредиту, становить 5 % від суми кредиту, тобто 950,00 грн. Крім того, договором передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 950,00 грн за кожен із трьох чергових періодів.
На підтвердження виконання зобов`язань щодо надання кредитних коштів позивач надав інформаційне повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування коштів від 17.08.2025, відповідно до якого відповідачу перераховано кредитні кошти у розмірі 19000,00 грн на зазначений нею картковий рахунок із використанням інтернет-еквайрингу, номер транзакції в системі iPay.ua 835623940.
Позивач зазначає, що відповідачка належним чином не виконувала своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 57570,00 грн, яка складається з 19000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 25270,00 грн заборгованості за процентами, 950,00 грн комісії, пов`язаної з наданням кредиту, 2850,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості та 9500,00 грн процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Обґрунтовуючи вимогу про стягнення комісії, пов`язаної з наданням кредиту, позивач зазначає, що вона є платою за послугу з перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, із використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу. Комісію за обслуговування кредитної заборгованості позивач обґрунтовує наданням інформаційної та консультаційної підтримки позичальника, забезпеченням можливості здійснення платежів онлайн, відновлення пароля до особистого кабінету та інформуванням про дати сплати чергових платежів.
Вимогу про стягнення процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України позивач обґрунтовує умовами кредитного договору та положеннями чинного законодавства, зазначаючи, що договір укладено 17.08.2025, тобто після набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування», якими відновлено можливість нарахування платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором споживчого кредиту.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 17.08.2025-100000632 від 17.08.2025 у розмірі 57570,00 грн, а також понесені судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу, попередній розмір яких визначено у сумі 6000,00 грн.
Позивач просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності його представника та не заперечував проти ухвалення заочного рішення. Докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач зобов`язався подати протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.
Відповідачка відзиву на позов до суду не подала.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 08.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.
У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.
Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позову просив суд розглядати справу за його відсутності, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням, який повернувся не врученим з відміткою «адресат відсутній».
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позов, заяв чи клопотань до суду не подав, про причини неявки суд не повідомив.
За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням рішення.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
При цьому, суд бере до уваги позицію Верхового Суду, сформульовану у Постанові КЦС ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо сторони чи їх представники, інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У ситуації, що розглядається, суд прийшов до висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі не відкладаючи її розгляду.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що 17.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 17.08.2025-100000632, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 19000,00 грн строком на 168 днів із кінцевою датою повернення 31.01.2026.
Відповідно до умов кредитного договору процентна ставка «Стандарт» становить 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших семи чергових періодів, а процентна ставка «Економ» 0,5 % за кожен день користування кредитом у наступних чергових періодах. Також договором передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 5 % від суми кредиту, що становить 950,00 грн, та комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 950,00 грн за кожен із трьох чергових періодів, наступних за першим.
Указаний кредитний договір укладено в електронній формі шляхом прийняття відповідачем пропозиції позивача та підписання документів електронним підписом одноразовим ідентифікатором. При цьому відповідач пройшла ідентифікацію з використанням Системи BankID Національного банку України, що підтверджується наданими позивачем копією кредитного договору, заявкою на отримання кредиту та матеріалами щодо ідентифікації відповідача.
На підтвердження виконання зобов`язань щодо надання кредитних коштів позивач надав інформаційне повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування коштів від 17.08.2025, відповідно до якого відповідачу перераховано кредитні кошти у розмірі 19000,00 грн на зазначений нею картковий рахунок із використанням інтернет-еквайрингу, номер транзакції в системі iPay.ua 835623940.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, відповідач належним чином не виконувала зобов`язання за кредитним договором, унаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 57570,00 грн, з яких: 19000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 25270,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 950,00 грн - комісія, пов`язана з наданням кредиту, 2850,00 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 9500,00 грн - проценти, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України.
Обґрунтовуючи вимогу про стягнення комісії, пов`язаної з наданням кредиту, позивач зазначає, що вона є платою за перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу.
Вимогу про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості позивач обґрунтовує тим, що така плата передбачена умовами договору та є оплатою послуг з інформаційної підтримки позичальника, забезпечення можливості здійснення платежів онлайн, відновлення пароля для входу до особистого кабінету, інформування про дати сплати чергових платежів та надання консультаційних послуг.
Вимогу про стягнення 9500,00 грн відповідно до статті 625 ЦК України позивач обґрунтовує умовами кредитного договору та положеннями законодавства, посилаючись на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання.
Доказів повного погашення заборгованості або спростування наданого позивачем розрахунку відповідач суду не надала. Відзиву на позовну заяву не подала.
Отже, зміст спірних правовідносин, які виникли між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , становлять правовідносини, пов`язані з укладенням договору споживчого кредиту в електронній формі, наданням кредитних коштів, обов`язком їх повернення та сплати процентів і комісій, а також наслідками неналежного виконання грошового зобов`язання, тобто кредитні правовідносини.
Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.
Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтями 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.
Судом установлено, що 17.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 17.08.2025-100000632, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 19000,00 грн строком на 168 днів із кінцевою датою повернення 31.01.2026.
Договір укладено в електронній формі, а його підписання відповідачем здійснено шляхом використання одноразового ідентифікатора. Ідентифікація відповідача під час укладення договору проводилася за допомогою системи BankID Національного банку України.
На підтвердження виконання зобов`язань щодо надання кредитних коштів позивач надав інформаційне повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування коштів від 17.08.2025, відповідно до якого відповідачу перераховано кредитні кошти у розмірі 19000,00 грн на зазначений нею картковий рахунок із використанням інтернет-еквайрингу, номер транзакції в системі iPay.ua 835623940.
Отже, факт укладення кредитного договору та надання відповідачу кредитних коштів підтверджується наявними у справі доказами.
Доказів повернення відповідачем отриманих кредитних коштів або сплати нарахованих за договором платежів матеріали справи не містять. Відповідач відзиву на позовну заяву та доказів на спростування доводів позивача суду не надала.
За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 19000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, суд виходить із такого.
Відповідно до умов кредитного договору процентна ставка «Стандарт» становить 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших семи чергових періодів, а процентна ставка «Економ» 0,5 % за кожен день користування кредитом у наступних чергових періодах.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, за користування кредитними коштами відповідачу нараховано 25270,00 грн процентів.
Судом установлено, що умови щодо розміру процентних ставок та порядку їх нарахування погоджені сторонами під час укладення кредитного договору. Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, доказів сплати процентів або неправильності їх нарахування суду не надано.
За таких обставин суд доходить висновку, що вимога про стягнення 25270,00 грн процентів за користування кредитом є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 950,00 грн суд зазначає таке.
Згідно з умовами кредитного договору комісія, пов`язана з наданням кредиту, становить 5 % від суми кредиту, тобто 950,00 грн.
Обґрунтовуючи вимогу в цій частині, позивач зазначає, що вказана комісія є платою за перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу.
Судом установлено, що умова щодо сплати зазначеної комісії передбачена кредитним договором, з яким відповідач ознайомилася та який підписала шляхом використання одноразового ідентифікатора. При цьому факт перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 19000,00 грн із використанням інтернет-еквайрингу підтверджується квитанцією від 17.08.2025.
Отже, наданими доказами підтверджується як погодження відповідачем умови про сплату комісії, так і здійснення перерахування кредитних коштів із використанням відповідного платіжного сервісу.
Доказів того, що зазначену комісію було сплачено, умову договору щодо її сплати змінено або визнано недійсною, відповідачем суду не надано.
За таких обставин суд доходить висновку, що вимога про стягнення комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 950,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2850,00 грн суд зазначає таке.
Згідно з умовами кредитного договору комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 950,00 грн за кожен із трьох чергових періодів, наступних за першим.
Позивач обґрунтовує стягнення зазначеної комісії тим, що вона є платою за послуги з інформаційної підтримки позичальника, забезпечення можливості здійснення платежів онлайн, відновлення пароля для входу до особистого кабінету, інформування про дати сплати чергових платежів та надання консультаційних послуг.
Водночас відповідно до положень законодавства про споживче кредитування кредитодавець не має права встановлювати платежі за дії, які не є послугою у розумінні закону, а також за дії, що здійснюються кредитодавцем у власних інтересах або є необхідними для укладення чи виконання кредитного договору.
Саме по собі передбачення кредитним договором комісії за обслуговування кредитної заборгованості не є достатньою підставою для її стягнення. Позивач повинен довести, що відповідні послуги фактично надавалися відповідачу, а також їх обсяг та вартість.
Однак матеріали справи не містять доказів фактичного надання відповідачу зазначених послуг, їх обсягу, періоду надання та вартості. Надані позивачем документи підтверджують укладення кредитного договору та перерахування кредитних коштів, проте не підтверджують надання відповідачу окремих платних послуг з обслуговування кредитної заборгованості.
За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача 2850,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги про стягнення 9500,00 грн, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.
Судом установлено, що кредитний договір укладено 17.08.2025, а кінцевий строк повернення кредиту 31.01.2026. Отже, строк виконання грошового зобов`язання та період його прострочення припадають на час дії в Україні воєнного стану.
За таких обставин до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.
Отже, вимога позивача про стягнення 9500,00 грн, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позов ТОВ «Споживчий центр» підлягає частковому задоволенню в частині стягнення 19000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 25270,00 грн процентів за користування кредитом та 950,00 грн комісії, пов`язаної з наданням кредиту, а всього - 45220,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 2850,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості та 9500,00 грн, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, слід відмовити.
Розподіл судових витрат у справі.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з даним позовом ТОВ «Споживчий центр» сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжним документом, долученим до матеріалів справи.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» на загальну суму 45220,00 грн із заявлених 57570,00 грн, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2091,26 грн (2662,40 грн ? 45220,00 грн / 57570,00 грн).
Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 263265 ЦПК України, статтями 526, 610, 612, 625, 629, 1048, 1054 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд,
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 17.08.2025-100000632 від 17.08.2025 у загальному розмірі 45220 (сорок п`ять тисяч двісті двадцять) грн 00 коп., з яких:
-19000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту;
-25270,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом;
-950,00 грн - комісія, пов`язана з наданням кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2091 (дві тисячі дев`яносто одна) грн 26 коп.
У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 2850,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості та 9500,00 грн, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА
Судебное решение № 141528621, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області было принято 16.11.2026. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти необходимые сведения об этом судебном решении. Мы предоставляем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных включает полный спектр необходимой информации, позволяя вам быстро находить необходимые сведения.
то решение относится к делу № 133/1029/26. Юридические лица, указанные в тексте настоящего судебного документа: