Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №333/6885/26
Провадження №2/333/5125/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2026 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючої судді Варнавської Л.О.,
за участю секретаря судового засідання Яблуновської А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання права власності на квартиру, -
ВСТАНОВИВ:
03.06.2026 року позивачки звернулися до суду із вказаним позовом у якому просять визнати за ними право власності на 1/3 частину квартиру розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для кожної з позивачів.
В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що вони є співвласниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 01.11.1999 року № НОМЕР_1 . Зазначена квартира належала ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності в рівних частках. Позивачі зазначають, що ОСОБА_3 після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_5 , у зв`язку з чим ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є однією і тією ж особою, що підтверджується відповідними документами про державну реєстрацію шлюбу. На підтвердження належного набуття та державної реєстрації права власності на спірну квартиру позивачі посилаються на положення Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 року № 56, які діяли на момент виникнення права власності. Зокрема, зазначають, що відповідно до цих Правил державна реєстрація нерухомого майна здійснювалася бюро технічної інвентаризації на підставі правовстановлюючих документів, а факт реєстрації підтверджувався відповідним реєстраційним написом на оригіналі такого документа. Крім того, позивачі обґрунтовують свої вимоги положеннями частини четвертої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої права на нерухоме майно, що виникли до 01.01.2013 року, визнаються дійсними за умови їх реєстрації згідно із законодавством, чинним на момент їх виникнення. У зв`язку із цим вважають, що право власності на спірну квартиру виникло та є дійсним незалежно від внесення відомостей про нього до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також позивачі зазначають, що внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України та тимчасової окупації міста Мелітополя Запорізької області вони були вимушені залишити своє місце проживання та евакуюватися на підконтрольну Україні територію. При цьому Мелітопольська міська територіальна громада відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року № 376, віднесена до тимчасово окупованих територій України з 25.02.2022 року. З метою реалізації своїх майнових прав, отримання в подальшому відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України, а також оформлення спадкових прав після смерті співвласниці квартири ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачі 04.07.2025 року звернулися через ЦНАП до державного реєстратора із заявою № 67734864 про державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру. Однак рішенням державного реєстратора від 15.08.2025 року № 80388436 їм було відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності. Підставою для відмови стало те, що у зв`язку з тимчасовою окупацією Мелітопольської міської територіальної громади архівні інвентаризаційні справи, необхідні для проведення державної реєстрації, залишилися на тимчасово окупованій території та є недоступними для державного реєстратора. За таких обставин позивачі вважають, що відсутність доступу до архівних матеріалів БТІ, зумовлена тимчасовою окупацією міста Мелітополя, не може бути перешкодою для підтвердження та реалізації належного їм права власності на квартиру, набутого відповідно до законодавства України, чинного на момент його виникнення.
Ухвалою суду від 10.06.2026 р. відкрито провадження по справі та визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання.
16.09.2026 підготовче провадження закрито та призначена справа до судового розгляду.
Позивачі в судове засідання не з`явилися, надіслали заяви в яких просять розглянути справу без їхньої участі.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі, заперечень щодо позову не висловлено.
Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Дослідивши письмові докази, надані сторонами, судом встановлено наступне.
Згідно зі Свідоцтвом про право власності на житло від 01 листопада 1999 року № НОМЕР_1 , виданим органом приватизації «Мелітопольжитлосервіс», квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 49,0 кв.м, належить на праві спільної часткової власності в рівних частках, а саме по 1/3 частині кожній, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Вказане свідоцтво зареєстровано Мелітопольським міським бюро технічної інвентаризації 06 листопада 1999 року в реєстровій книзі № 407 за реєстраційним номером 1471/1403/8, що підтверджує здійснення державної реєстрації права власності на спірну квартиру відповідно до порядку, який діяв на час виникнення відповідного права.
Відповідно до технічного паспорта на квартиру від 16 жовтня 1999 року, виготовленого Мелітопольським міським бюро технічної інвентаризації, загальна площа квартири становить 49,0 кв. м, житлова площа - 28,2 кв. м, підсобна площа - 20,8 кв. м. Зазначений технічний паспорт містить відомості про склад та технічні характеристики квартири, а також визначає її співвласниками ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Згідно з договором найму жилого приміщення від 15 листопада 1986 року, укладеним ЖЕУ №3 Управління житлового господарства виконавчого комітету Мелітопольської міської ради з квартиронаймачем ОСОБА_4 , остання була наймачем спірного житлового приміщення, що передувало подальшій приватизації квартири.
Із Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 10 лютого 2001 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Мелітопольського міського управління юстиції, актовий запис №66, вбачається, що 10 лютого 2001 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, після державної реєстрації якого дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_5 ».
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 , зазначена у Свідоцтві про право власності на житло від 01 листопада 1999 року № НОМЕР_1 як співвласник квартири, та позивачка ОСОБА_1 є однією і тією ж особою, а зміна її прізвища відбулася у зв`язку з державною реєстрацією шлюбу.
Відповідно до паспортних документів та реєстраційних відомостей позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно зі Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 16 лютого 2026 року, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Вінниці у віці 87 років.
Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 84811691 від 08 квітня 2026 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Уколовим С.А. заведено спадкову справу № 28/2026 (номер у Спадковому реєстрі 75456106) після смерті ОСОБА_4 .
Згідно з довідкою виконавчого комітету Мелітопольської міської ради № 00627/12-70-2 від 16 квітня 2026 року, станом на день смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом із позивачками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та членами їхньої родини.
Із матеріалів справи також встановлено, що 04 липня 2025 року позивачки звернулися через Центр надання адміністративних послуг із заявою № 67734864 про державну реєстрацію права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами розгляду зазначеної заяви державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради Олійником Д.В. 04 липня 2025 року прийнято рішення № 79761772 про зупинення розгляду заяви, а в подальшому, 15 серпня 2025 року, - рішення № 80388436 про відмову у проведенні реєстраційних дій.
Як убачається зі змісту рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій, підставою для відмови стало те, що у зв`язку з тимчасовою окупацією території міста Мелітополя архівні матеріали Мелітопольського міського бюро технічної інвентаризації залишилися на тимчасово окупованій території та є недоступними для державного реєстратора. За таких обставин державний реєстратор позбавлений можливості отримати необхідну довідку-підтвердження щодо реєстрації права власності, яке виникло до 01 січня 2013 року, що унеможливило проведення відповідної державної реєстрації.
Отже, судом встановлено, що позивачки вживали заходів для державної реєстрації належних їм прав на спірну квартиру, однак проведення реєстраційних дій виявилося неможливим з причин, які не залежали від їхньої волі, а саме через відсутність доступу до архівних матеріалів БТІ, що залишилися на тимчасово окупованій території.
Таким чином, на підставі досліджених письмових доказів судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , була приватизована та набута у спільну часткову власність ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках, по 1/3 частині кожній, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 01 листопада 1999 року № НОМЕР_1 та відомостями про його реєстрацію в Мелітопольському міському бюро технічної інвентаризації.
При цьому позивачка ОСОБА_1 є тією самою особою, яка на момент приватизації квартири мала прізвище ОСОБА_7 , а тому зміна прізвища не впливає на належність їй права власності на відповідну частку нерухомого майна.
Після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, входить належна їй 1/3 частина спірної квартири. Разом із тим факт заведення спадкової справи сам по собі не підтверджує набуття позивачками права власності на зазначену спадкову частку.
Відтак між сторонами виник спір щодо підтвердження та реалізації права власності позивачок на спірну квартиру, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне надати правову оцінку встановленим обставинам та дослідженим доказам з урахуванням положень законодавства, чинного на момент виникнення права власності, а також норм, що регулюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.
Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року №376 про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, вся територія Мелітопольського району, до складу якої входить місто Мелітополь, є тимчасово окупованою російською федерацією територією України, а тому встановлений особливий режим, в умовах якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.
Зі змісту рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій вбачається, що державним реєстратором не встановлено наявності зареєстрованого права власності на спірну квартиру.
Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення таких прав законодавство не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
Отже, законодавець передбачив збереження юридичної сили прав на нерухоме майно, набутих до запровадження сучасної системи державної реєстрації речових прав, за умови дотримання порядку їх набуття та реєстрації, який діяв на відповідний час.
Судом встановлено, що право власності на спірну квартиру виникло у ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 01 листопада 1999 року № НОМЕР_1 , виданого органом приватизації «Мелітопольжитлосервіс».
При цьому зазначене свідоцтво містить відомості про реєстрацію права власності Мелітопольським міським бюро технічної інвентаризації 06 листопада 1999 року в реєстровій книзі № 407 за реєстраційним номером 1471/1403/8.
Таким чином, на момент виникнення права власності на спірну квартиру законодавством була передбачена відповідна реєстрація прав у бюро технічної інвентаризації, яку було здійснено, що підтверджується наявним у матеріалах справи правовстановлюючим документом із реєстраційними відомостями.
Відсутність відомостей про зазначене право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно сама по собі не свідчить про відсутність у позивачок права власності, оскільки на час його набуття діяла інша система реєстрації прав на нерухоме майно.
Крім того, відповідно до статей 316, 317, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частини першої статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності. Спільна власність є спільною частковою або спільною сумісною власністю.
Відповідно до статті 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно зі статтею 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, а кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Як встановлено судом, Свідоцтвом про право власності на житло від 01 листопада 1999 року № 1086-р чітко визначено частки кожної із співвласниць спірної квартири, а саме по 1/3 частині кожній.
Отже, позивачки набули право власності на відповідні частки квартири на законних підставах, а саме внаслідок приватизації державного житлового фонду, що підтверджується належним правовстановлюючим документом та відомостями про його реєстрацію в БТІ.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир у власність громадян здійснюється уповноваженими органами приватизації. Спори, що виникають при приватизації квартир, вирішуються судом.
Суд також враховує, що відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що позов про визнання права власності є способом захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права власника.
У даному випадку позивачки не можуть у повному обсязі реалізувати свої права власників спірної квартири шляхом проведення державної реєстрації речових прав, оскільки державним реєстратором відмовлено у проведенні відповідних реєстраційних дій через відсутність доступу до архівних матеріалів БТІ, які залишилися на тимчасово окупованій території.
Разом із тим суд звертає увагу, що відсутність доступу до архівних матеріалів БТІ з причин тимчасової окупації території міста Мелітополя не спростовує відомостей, які містяться у наданому позивачками Свідоцтві про право власності на житло, та не свідчить про недійсність такого документа або незаконність набуття права власності на спірну квартиру.
При цьому наявність оригіналу правовстановлюючого документа з відповідним реєстраційним написом, технічного паспорта квартири, а також інших письмових доказів у їх сукупності підтверджує факт приватизації квартири та набуття позивачками права спільної часткової власності.
Суд бере до уваги, що відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтями 77, 78, 79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; допустимість доказів означає, що обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленого значення.
Оцінюючи надані позивачками докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою, підтверджують обставини набуття права власності на спірну квартиру та не спростовані іншими доказами.
Суд також враховує, що представником відповідача подано заяву про розгляд справи за його відсутності, заперечень проти задоволення позовних вимог не висловлено. Разом із тим сама по собі відсутність заперечень відповідача не звільняє суд від обов`язку дослідити докази та встановити обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин суд доходить висновку, що право власності позивачок на відповідні частки спірної квартири виникло на законних підставах у 1999 році та було зареєстроване відповідно до законодавства, чинного на момент його виникнення.
При цьому суд зазначає, що смерть ОСОБА_4 , яка була співвласницею спірної квартири та якій належала 1/3 частина квартири, не припиняє та не змінює прав позивачок на належні їм частки. Питання переходу права власності на належну померлій 1/3 частину квартири в порядку спадкування не є предметом розгляду цієї справи та має вирішуватися відповідно до норм спадкового законодавства.
Позивачі також просять визнати, що ОСОБА_4 на день її смерті належала на праві приватної спільної часткової власності 1/3 частка цієї квартири.
Відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).
Проте, позовні вимоги в цій частини не підлягають задоволенню, виходячи з того, що фактично такі позовні вимоги означають визнання права власності за померлим, та в такому разі буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної дієздатності.
Отже, з огляду на встановлені обставини, наявні у справі письмові докази та положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання за кожною права власності на 1/3 частину квартири є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в іншій частині вимог слід відмовити.
Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 247, 258, 259, 263265 ЦПК України, статтями 316, 317, 319, 321, 328, 355, 356, 358, 392 ЦК України, статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», частиною четвертою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Мелітопольської міської ради Запорізької області до Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання права власності на квартиру задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 (до зміни прізвища ОСОБА_3 ) право власності на 1/3 частину квартири загальною площею 49,0 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину квартири загальною площею 49,0 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту його оголошення до Запорізького апеляційного суду області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складений 16.11.2026 року.
Суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя Л.О. Варнавська
Судебное решение № 141491978, Комунарський районний суд м. Запоріжжя было принято 16.11.2026. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти важные данные об этом судебном решении. Мы обеспечиваем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных охватывает полный спектр необходимой информации, позволяя вам быстро находить важные данные.
то решение относится к делу № 333/6040/26. Организации, указанные в тексте настоящего судебного документа: