Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 438/1350/25
Номер провадження 2/438/51/2026
УХВАЛА
щодо вирішення питання відводу
09 листопада 2026 року Бориславський міський суд Львівської області в складі:
головуючого судді Слиша А.Т.,
за участі секретаря судових засідань Кекош Н.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м.Борислав заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Слиша Андрія Теодоровича у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя та стягнення грошової компенсації,
в с т а н о в и в:
У провадженні Бориславського міського суду перебуває вищезазначена цивільна справа.
Ухвалою судді від 04 травня 2026 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову. Накладено арешт на земельну ділянку загальною площею 0,0400 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4610345400:01:001:0311 (РНОНМ: 112019946103), цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку. Заборонено здійснювати реєстрацію, перереєстрацію земельної ділянки загальною площею 0,0400 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4610345400:01:001:0311 (РНОНМ: 112019946103), а також здійснювати будь які дії щодо розпорядження, відчуження вказаної земельної ділянки до набрання чинності рішенням у справі № 438/1350/25. Накладено арешт на житловий будинок загальною площею 777, 2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ: 1061701946000). Заборонено здійснювати реєстрацію, перереєстрацію з житловий будинок загальною площею 777, 2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ: 1061701946000), а також здійснювати будь які дії щодо розпорядження, відчуження вказаного будинку до набрання чинності рішенням у справі № 438/1350/25.
Ухвалою судді від 20 жовтня 2025 року відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 березня 2026 року у зв`язку із звільненням з посади судді Бориславського міського суду Львівської області ОСОБА_5 на підставі розпорядження від 27 березня 2026 року, визначено новий склад суду, а саме суддю Слиш А.Т.
Ухвалою судді від 09 квітня 2026 року прийнято вищезгадану справу до свого провадження та призначено підготовче судове засідання на 07 травня 2026 року з викликом сторін.
Проведення підготовчого судового засідання неодноразово відкладалось у зв`язку із заявленими клопотаннями представників сторін з метою позасудового врегулювання спору та неявкою учасників справи у судове засідання.
Протокольною ухвалою суду від 15 вересня 2026 року проведення підготовчого судового засідання було відкладено у зв`язку із заявленим клопотання представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про можливе заявлення відводу позивачем ОСОБА_1 головуючому судді Слишу А.Т.
Проведення підготовчих судових засідань 02 жовтня та 20 жовтня 2026 року було відкладено через неявку учасників у судове засідання.
03 листопада 2026 року через систему «Електронний суд» скерована заява позивача ОСОБА_1 про відвід судді Слиша А.Т. В обґрунтування поданої заяви про відвід судді , позивач посилається на те, що її колишній чоловік відповідач у справі ОСОБА_3 та суддя Слиш А.Т. особисто знайомі, перебувають у дуже близьких товариських стосунках починаючи із 2020 року. Позивач також особиста знайома із суддею та його дружиною Галиною. Сім`я судді неодноразово гостювали у сторін за адресою АДРЕСА_2 . Зазначену обставину заявник підтверджує наявністю в її особистому телефоні робочого номера телефону судді та його дружини. Неодноразово заявниця та її колишній чоловік перебували за одним столом із сім`єю судді у ресторані готелю «Тріумф». Зазначену обставину може підтвердити батько заявниці ОСОБА_6 , який також сидів за одним столом із суддею ОСОБА_7 у ресторані «Тріумф».
Протокольною ухвалою суду від 03 листопада 2026 року проведення підготовчого судового засідання було відкладено у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача ОСОБА_1 Медвідя В.О. щодо допиту в якості свідка, батька позивача ОСОБА_6 щодо обставин вирішення питання відводу
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримала подану заяву від 03 листопада 2026 року про відвід судді, зіславшись на обставини викладені у заяві. Додатково пояснила, що її донька неодноразово спілкувалась із дітьми судді, коли останні перебували на відпочинку у смт.Східниця.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Медвідь В.О. заяву про відвід судді підтримав.
Відповідач ОСОБА_3 у підготовчому засіданні повністю заперечив проти задоволення відводу у зв`язку із відсутністю підстав для відводу судді Слиша А.Т. Повністю заперечив факт перебування із суддею у товариських стосунках, заперечив також перебування судді та членів його сім`ї вдома у відповідача за адресою АДРЕСА_2 , а також відмічання будь-яких подій із суддею Слишом А.Т. за одним столом будь-де в тому числі у ресторані готелю «Тріум». На думку відповідача, його колишня дружина зловживає процесуальними правами лише з метою затягування розгляду справи.
Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Вовк У.Я. заперечила проти задоволення відводу у зв`язку із відсутністю підстав для відводу судді передбачених цивільним процесуальним кодексом України.
Заслухавши позицію учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи.
Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» (Заява № 7577/02) від 03 травня 2007 року встановлено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути видно, що воно чиниться (рішення у справах «Білуха проти України», пункт 53, «Де Куббер проти Бельгії», пункт 26).
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспекти. Зокрема, у рішеннях у справах «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначено, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.
Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків, вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).
На думку Європейського суду з прав людини, судді у своїй професійній діяльності мають бути вільними від особистих симпатій, уподобань, схильностей. Вважається, що суддя є безстороннім, якщо немає доказів, які свідчили б про протилежне (суб`єктивна безсторонність). Суду також належить бути безстороннім об`єктивно, тобто мати достатньо гарантій, що виключають будь-які сумніви стосовно нього. Цей аспект висуває додаткові обмеження для суддів щодо їхньої участі в політичному житті держави або будь-якій іншій діяльності, оскільки це може викликати підозру в їхній особистій заінтересованості під час вирішення справ. Суддя не буде об`єктивно безстороннім у випадку його залежності від чогось або когось.
За правилами ч. 2, 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
У даній справі заява про відвід судді Слиша А.Т. заявлена фактично в день проведення підготовчого засідання, а саме 03 листопада 2026 року відповідно питання про відвід вирішується судом, який розглядає справу.
Відповідно до положень статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч.4 ст.36 ЦПК України).
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції має визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.
У пунктах 104-106 рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2013 року по справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) зазначено, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
При вирішенні справи «Білуха проти України»(заява № 33949/02) Європейський суд з прав людини у пункті 52 свого рішення від 9 листопада 2006 року щодо об`єктивного критерію зазначив, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.
Далі, відвід має бути обґрунтований посиланням на факти, які вказують на залежність, упередженість або необ`єктивність судді щодо сторін чи будь-кого з них. Лише за таких обставин відвід буде правомірним і убезпечить сторони від залежного, упередженого або необ`єктивного суду.
Заява про відвід судді фактично зводиться до дружніх, товариських стосунків учасників справи, як відповідача ОСОБА_3 так і позивача ОСОБА_1 із головуючим у справі суддею Слишом А.Т. та членами його родини: дружиною та дітьми.
Закон не покладає на суддю обов`язку переконувати у своїй неупередженості. Суддя (суд) своєю процесуальною та позапроцесуальною поведінкою має таку неупередженість та безсторонність транслювати, демонструючи презумпцію неупередженості судді. Якщо у судді існують реальні факти для самовідводу, які впливатимуть на його безсторонність, суддя має вказати про це у поданій заяві (процесуальному рішенні).
Відповідно жодних обставин, які б свідчили про упередженість або необ`єктивність судді Слиша А.Т., його заінтересованості у результаті розгляду даної цивільної справи заявником суду не надано.
Товариські (дружні) стосунки судді чи членів його сім`ї з учасником справи з позивачем та відповідачем одночасно безумовно є підставою для задоволення відводу та винесення відповідної ухвали суду, якщо вони підтверджені конкретними доказами та викликають обґрунтований сумнів у неупередженості судді. Самі по собі припущення однієї із сторін, при запереченні протилежної сторони про знайомство, або формальне знайомство чи наявність певної інформації щодо членів сім`ї судді в соцмережах не призводять до відводу.
Суд вважає, що подана ОСОБА_1 заяву про відвід судді є безпідставною та спрямована на перешкоджання розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України закріплено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.
В даному випадку, зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.
Суд звертає увагу, що дане провадження перебуває на розгляді Бориславського міського суду Львівської області з 03 вересня 2025 року.
За цей період судом під головуванням судді Ткачової С.М. неодноразово відкладались судове засідання у зв`язку із заявленими почергово клопотаннями сторін про відкладення судових засідань.
Надалі, починаючи з 27 березня 2026 року, підготовче судове засідання неодноразово відкладалося через систематичні клопотання представників сторін щодо позасудового врегулювання спору, а також через неявку учасників справи.
Суд звертає увагу, що даний позов перебуває у провадженні судді Слиша А.Т. саме з 27 березня 2026 року.
Відповідно до приписів ч.3 ст.39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Заявниці ОСОБА_1 , як позивачці у справі безумовно було відомо, що на підставі розпорядження від 27 березня 2026 року (у зв`язку зі звільненням з посади судді Бориславського міського суду Львівської області ОСОБА_5 ) та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу від 27 березня 2026 року головуючим суддею у справі визначено Слиша А.Т.
Однак заявником ОСОБА_1 , подано заяву про відвід судді із значним пропуском строку для подання відводу з часу коли заявник дізнався про підставу відводу, лише 03 листопада 2026 року. Більш того, в день проведення чергового підготовчого судового засідання, з позбавленням можливості вирішення питання про відвід іншим суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлений ОСОБА_1 відвід судді Слиша А.Т., є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду у справі Шульга проти України від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (рішення Суду у справі Мусієнко проти України від 20.01.2011).
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про відсутність відсутні підстави вважати, що головуючий суддя Слиш А.Т. є упередженим або необ`єктивним при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 , що свідчить про необґрунтованість заявленого відводу та необхідність відмови у його задоволенні.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.31, 36, 39-41, 260 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Слиша Андрія Теодоровича у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя та стягнення грошової компенсації, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення щодо неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали виготовлено 12 листопада 2026 року.
Головуючий суддя Андрій СЛИШ
Судебное решение № 141475913, Бориславський міський суд Львівської області было принято 09.11.2026. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Постановление суда. На этой странице вы сможете найти необходимые сведения об этом судебном решении. Мы предоставляем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных охватывает полный спектр необходимой информации, позволяя вам легко находить необходимые сведения.
то решение относится к делу № 438/1350/25. Компании, указанные в тексте настоящего судебного документа: