Єдиний державний реєстр судових рішень
З А О Ч Н Е Р I Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11.11.2026
м. Лозова Харківської області
Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:
головуючого - Харабадзе К.Ш.,
за участю секретаря - Петренко Ю.С.,
Справа № 629/4202/25
Номер провадження 2/629/46/26
позивач ОСОБА_1
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Новакс Трейд»
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди
у с т а н о в и в :
Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, розмір якого в подальшому було збільшено. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в період з 08.02.2023 по 08.04.2025 позивач перебувала в трудових відносинах з ТОВ «Новакс Трейд». На день звільнення, в порушення норм трудового законодавства роботодавець не провів у повному обсязі виплату заборгованість по заробітній платі за період з 01.02.2024 по 08.04.2025 включно. Неодноразові звернення до відповідача стосовно усунення причин заборгованості та виплати заборгованості по заробітній платі не сприяли вирішенню спору і станом теперішній час заборгованість по заробітній платі за вищезазначені періоди не виплачена. На підставі вищевикладеного, просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період роботи з 01.12.2024 по 08.04.2025 у розмірі 50298,14 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.04.2025 по день ухвалення рішення; моральну шкоду у розмірі 20 000 гривень; витрати на правничу допомогу у розмірі 11400 гривень, суму оплати за витяг з ЄДРПОУ у сумі 155,00 грн. Рішення в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в межах суми платежу за 1 (один) місяць допустити до негайного виконання.
Позивачка та її представник у судове засідання не з`явились, представник позивача в наданій суду заяві просила розгляд справи проводити за її відсутності та відсутності позивача, на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином, судовою повісткою про виклик, за адресою зареєстрованого місця проживання, причину неявки суду не повідомив, з заявами про ознайомлення зі справою до суду не звертався, будь-яких заяв по суті не подавав, правом подання відзиву не скористався.
Згідно до положення ч.3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Виходячи з викладеного, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, доходить до такого.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів /ч. 1 ст. 4 ЦПК України/.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків /ст. 12 ЦПК України/.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності /ст. 13 ЦПК України/.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, враховуючи положення ст. 81 ЦПК України та особливості вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність притягнення до дисциплінарної відповідальності, саме відповідач повинен довести, що таке притягнення відбулося без порушення законодавства про працю.
Такий висновок суду в повній мірі кореспондує і позиції Верховного суду, висловленій у постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 23.01.2018 року у справі №273/212/16-ц.
Судом встановлено, що з 08.02.2023 по 08.04.2025 позивач перебувала у трудових правовідносинах з ТОВ «Новакс Трейд», що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці.
Нормою статті 3 Кодексу Законів про працю України визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
За змістом норми статті 4 Кодексу Законів про працю України акцентовано, що законодавство про працю складається з Кодексу Законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: Кодексу Законів про працю; Законами України: «Про оплату праці», тощо.
Нормою статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами (стаття 94 Кодексу Законів про працю України).
Стаття 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95 (1949), яка ратифікована 30 червня 1961 року закріплює, що відповідно до мети цієї Конвенції, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.
Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (частина 1 статті 115 Кодексу Законів про працю).
Статтею 47 Кодексу Законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.
Імперативною нормою статті 116 Кодексу Законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Доказами у справі встановлено, що позивач працювала на посаді оператора заправочних станцій 3-го розряду з 08.02.2023 по 08.04.2025 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Новакс Трейд».
Згідно розрахунків, обчислених стороною позивачки, їй була нарахована та не виплачена заробітна плата за період з 01.12.2024 по 08.04.2025 у розмірі 50298,14 грн.
Разом з тим, як вбачається з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, ОСОБА_1 було нараховано та було виплачено суми доходу заробітна плата ТОВ «Новакс Трейд» за грудень 2024 року виплачено 10969,22 грн., сума податку 1974,46 грн., сума військового збору 548,46 грн., за січень 2025 року виплачено 12153,80 грн., сума податку 2187,68 грн., сума військового збору 607,69 грн., за лютий 2025 року виплачено 10805,59 грн., сума податку 1945,01 грн., сума військового збору 540,28 грн., за березень 2025 року нараховано сума доходу 12843,25 грн., виплачено 0,00 грн., нараховано сума податку 2311,79 грн., перераховано - 0,00 грн., нараховано сума військового збору 642,16 грн., перераховано 0,00 грн., за квітень 2025 року нараховано сума доходу 8305,01 грн., виплачено 0,00 грн., нараховано сума податку 1494,90 грн., перераховано - 0,00 грн., нараховано сума військового збору 415,25 грн., перераховано 0,00 грн..
Відтак, фактична заборгованість нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, відповідача перед позивачем, станом на момент розгляду справи становить 21148,26 грн, а не 50298,14 грн.
Надана позивачкою виписка по картковому рахунку не може бути прийняті до уваги, оскільки не містить усієї інформації, що позбавляє суд можливості перевірити чи були здійсненні виплати з боку відповідача за вказаний період на картковий рахунок позивачки. Жодних належних доказів, які б свідчили, про існування заборгованості по заробітній платі товариства перед ОСОБА_1 саме за зазначені останньою періоди часу та у зазначеному нею розмірі, суду надано не було.
За таких обставин, враховуючи досліджені докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги позивача, у частині стягнення заборгованості по заробітній платі, підлягають частковому задоволенню за період з березня 2025 року по квітень 2025 року у розмірі 21148,26 грн.
Щодо стягнення середньомісячного заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Крім того, за змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком № 100.
Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, зокрема, у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Також Порядком врегульованого питання визначення періоду, за яким обчислюється середня заробітна плата для кожного з випадків. В Порядку чітко вказано, що у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, а тому , доводи сторони позивача щодо визначення більшого періоду для обчислення середньої заробітної плати судом не приймаються.
Оскільки позивачка звільнена 08.04.2025 розрахунок середнього заробітку позивача проводиться виходячи з виплат за лютий 2025 року та березень 2025 року.
Відповідно до п. 8 Розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як зазначено вище, пунктом 4 розділу ІІІ Порядку № 100 встановлено перелік виплат, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати.
Позивач вказала, що у січні 2025 року нею було відпрацьовано 9 змін по 24 години кожна, 1 зміна 7 годин та одна зміна 17 годин, тобто всього 240 годин; у лютому 2025 році відпрацьовано 9 змін по 24 години кожна та 1 зміна 7 годин, тобто всього 223 години; у березні 2025 року відпрацьовано 10 змін по 24 години кожна, тобто 240 годин; у квітні 2025 року відпрацьовано 3 зміни по 24 години кожна, тобто 72 години.
Судом встановлено, що розмір нарахованої заробітної плати позивача без урахування виплат, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, складав: за лютий 2025 року 10805,59 грн. (за відпрацьовані 223 години), за березень 2025 року - 12843,25 грн. (за відпрацьовані 240 годин).
Виходячи з наведеного середній годинний заробіток позивача становить 51,08 грн. (10805,59 +12843,25)/463 год.). Оскільки позивач працювала по змінах 24 години роботи/48 години відпочинку, і в місяць відпрацьовувала 10 робочих змін - 240 годин, то за період з 09.04.2025 по 09.10.2025 кількість робочих годин складає 1464 годин.
Враховуючи, що позивачу у день звільнення не було виплачено належні йому виплати, середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні за період з 09.04.2025 по 09.10.2025 складає 74781,12 грн. (51,08 грн х 1464 год.), з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.
Щодо відшкодування моральної шкоди.
Частиною 1 статті 237-1 КЗпП передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок незаконних дій працедавця, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інші негативні наслідки морального характеру.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Позивач стверджував перед судом, що відповідач, не виплативши вчасно належної йому заробітної плати, своїми діями поставив його у скрутне матеріальне становище. Перебування у таких обставинах унеможливило забезпечення нормального існування та призвело до психічних страждань позивача. Суд вважає переконливими та доведеними обставини понесення позивачем психологічних страждань, що безумовно спричинили останньому моральної шкоди. Позивач, який був фактично позбавлений власних грошових коштів, не міг власноруч забезпечити свої потреби на придбання ліків, проживання та сплату комунальних послуг.
Тому, враховуючи засади виваженості, розумності та справедливості, а також співмірності грошового відшкодування із характером та тривалістю заподіяння відповідачем такої шкоди, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги в цій частині. При цьому суд доходить до переконання, що достатньою моральною сатисфакцією буде стягнення моральної шкоди саме в розмірі 3000 гривень. Таке відшкодування на переконання суду буде достатнім та належним за понесені позивачем моральні страждання.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд доходить до такого.
Відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги від 13.05.2025, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Дегтярчук І.О., предметом договору є надання правничої допомогу у справі про стягнення заборгованості по заробітній платі з ТОВ «Новакс Трейд», вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.
Згідно додатку № 1 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 13.05.2025 розмір гонорару адвоката складає: консультація (усна), з вивченням документів, дослідження нормативно-правових актів для підготовки правової позиції по справі, пошук та аналіз судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, підготовка заяви про проведення розрахунку при звільненні згідно норм трудового законодавства 1000 грн., складання та направлення адвокатського запиту до ТОВ «Новакс Трейд» щодо витребування інформації щодо розміру заборгованості по заробітній платі (помісячно) з урахуванням компенсації за невикористані відпустки, вихідної допомоги, індексації, премії, оплати лікарняних листів (у разі наявності) та інших складових; середньої заробітної плати 400 грн., складання позовної заяви про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, вихідної допомоги та моральної шкоди, що включає в себе підготовку до судового засідання, формування пакетів документів до суду та інших учасників 4800 грн.
Відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги від 10.09.2025, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Дегтярчук І.О., предметом договору є надання правничої допомогу у справі про стягнення заборгованості по заробітній платі з ТОВ «Новакс Трейд», вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.
Згідно додатку № 2 від 10.09.2025 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 13.05.2025 розмір гонорару адвоката складає: представництво в суді першої інстанції 4000 грн.
Згідно додатку № 3 від 18.02.2026 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 13.05.2025 розмір гонорару адвоката складає: підготовка, розрахунок, складання уточненого позову - 2000 грн.
Як вбачається з акту наданих послуг від 28.04.2026, на підставі Договору про надання професійної правничої допомоги від 13.05.2025 адвокатом були виконані наступні роботи: консультація (усна), з вивченням документів, дослідження нормативно-правових актів для підготовки правової позиції по справі, пошук та аналіз судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, підготовка заяви про проведення розрахунку при звільненні згідно норм трудового законодавства 1000 грн., складання та направлення адвокатського запиту до ТОВ «Новакс Трейд» щодо витребування інформації щодо розміру заборгованості по заробітній платі (помісячно) з урахуванням компенсації за невикористані відпустки, вихідної допомоги, індексації, премії, оплати лікарняних листів (у разі наявності) та інших складових; середньої заробітної плати 400 грн., складання позовної заяви про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, вихідної допомоги та моральної шкоди, що включає в себе підготовку до судового засідання, формування пакетів документів до суду та інших учасників 4000 грн., підготовка, розрахунок, складання уточненого позову 2000 грн., представництво інтересів в суді першої інстанції 4000 грн.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.
Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об`єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Враховуючи викладене та те, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, підлягає зменшенню та відшкодуванню у сумі 5000 грн.
Щодо розподілу судового збору, суд зазначає.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 3, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з: витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов`язані з отриманням витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України у розмірі 155,00 грн., суд вважає обґрунтованими, оскільки позивачем доведено їх необхідність та доцільність для розгляду цієї справи.
Нормою частини 1 статті 141 ЦПК України закріплено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Позовні вимоги стосувалися: стягнення заборгованості по нарахованій та невиплаченій заробітній платі та відшкодування моральної шкоди.
Стосовно першої вимоги позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Відносно вимоги щодо стягнення моральної шкоди позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір»
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
За таких обставин, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави, за подання позовної заяви про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, у розмірі 2422,40, що буде відповідати вимогам чинного цивільного процесуального законодавства України.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 128, 131, 141, 223, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд,
у х в а л и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новакс Трейд» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новакс Трейд» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період роботи з 01 березня 2025 року по 08 квітня 2025 року в сумі 21148 гривень 26 копійок, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті;
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новакс Трейд» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.04.2025 по 09.10.2025 в сумі 74781 гривень 12 копійок, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новакс Трейд» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 гривень 00 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новакс Трейд» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень, витрати на отримання витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України у розмірі 155 гривень 00 копійок,
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новакс Трейд» на користь держави судовий збір в сумі 2422 гривні 40 копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше розміру заробітної плати за один місяць.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Позивач може оскаржити рішення до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Новакс Трейд», код ЄДРПОУ 44626956, місцезнаходження за адресою: м. Харків, Аерокосмічний проспект, буд. 4, квм. 45/1
Суддя: Карина ХАРАБАДЗЕ
Судебное решение № 141472713, Лозівський міськрайонний суд Харківської області было принято 11.11.2026. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти необходимые данные об этом судебном решении. Мы предлагаем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе последних судебных прецедентов. Наша база данных включает полный спектр необходимой информации, позволяя вам легко находить необходимые данные.
то решение относится к делу № 629/4202/25. Фирмы, указанные в тексте настоящего судебного документа: