Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 287/1699/26
провадження 3/287/2147/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Любомир Вікторович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт серії НОМЕР_1 виданий 24.09.1996 року Комунарським РВ УМВС України в Запорізькій області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
за ч. 2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 386843 від 17.09.2026 року вбачається, що 17.09.2026 року, о 20 год. 30 хв. на околиці населеного пункту Рудня (відстань від лінії державного України 11500 м) прикордонним нарядом від ІНФОРМАЦІЯ_2 (з м.д.н.п. Копище), був виявлений громадянин України ОСОБА_1 в складі групи осіб, намагався незаконно перетнути державний кордон України поза пунктом пропуску через кордон, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
11.11.2026 на адресу суду від захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Трачука О.В. надійшло клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, в якому просить провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування клопотання зазначає, що вказана справа підлягає закриттю, з огляду на те, що при складанні (оформлені) протоколу про адміністративне правопорушення та додатків до них, були допущені порушення вимог чинного законодавства України. Крім того, вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні не підтверджується належними та допустимими доказами та відсутністю складу та події адміністративного правопорушення. Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст.204-1 КУпАП настає за перетинання (закінчене правопорушення) або спробу (замах на вчинення правопорушення) перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади. Відповідальність за ч.2 ст.204-1 КУпАП настає за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті. Відповідальність за намір (бажання вчинити) незаконного перетинання кордону вказаною нормою Закону не передбачено. На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП. до протоколу додано рапорт інспектора прикордонної служби, зміст якого відображає зміст фабули події, зазначеної у протоколі. Крім цього до протоколу схема виявлення правопорушника. Однак, на схемі не зазначено де знаходиться прикордонний знак (хоча в умовних позначеннях у схемі він зазначений), також не зазначено де проходить прикордонна смуга. Однак, вказані докази не містять жодних даних щодо спроби ОСОБА_1 вчинити дії, спрямовані на перетин державного кордону, тому не можуть вважатись такими, що беззаперечно доводять вчинення вказаною особою умисних дій, спрямованих на спробу перетинання державного кордону України. Більш того, відповідно до відеозапису, який долучений до матеріалів справи, слідує, що ОСОБА_1 помилково потрапив до прикордоння, умислу на перетин державного кордону України чи спробу такого перетину, у нього не було. Разом з тим, як вбачається з протоколу, ОСОБА_1 було виявлено біля н.п. Рудня, на відстані 11,5 км. від лінії державного кордону, тобто, на місці, яке в силу наведених положень Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року №1147, не відноситься до прикордонної смуги, яка становить смугу завширшки 2 км від державного кордону. Жодних доказів про те, що прикордонна смуга у вищезазначеному розмірі знаходиться у місці, де було виявлено ОСОБА_1 , не подано, у протоколі взагалі не зазначено, які саме дії здійснював ОСОБА_1 з метою спроби незаконного перетинання державного кордону України, які б відповідали об`єктивній стороні правопорушення, передбаченого ст.204-1 КУпАП, крім того, що рухався у напрямку державного кордону.
В судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Трачук О.В. не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, у встановленому законодавством порядку, що стверджується матеріалами справи.
Ст. 268 КУпАП не передбачено обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при розгляді справ вказаної категорії.
Частиною другою статті 277 КУпАП визначено, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 204-1 КУпАП, розглядаються протягом доби.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/02) зазначається, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції.
З урахуванням викладеного, а також враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд вивчив матеріали справи та оцінив всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об`єктивно, дослідив всі обставини справи, дійшов наступного висновку.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (частини 1 та 2 статті 7 КУпАП).
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Під складом адміністративного проступку розуміють сукупність установлених законом суб`єктивних і об`єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративний проступок. Структура складу містить у собі чотири елементи (підсистеми): 1) суб`єкт правопорушення; 2) об`єкт правопорушення; 3) суб`єктивну сторону; 4) об`єктивну сторону правопорушення. Відсутність хоча б однієї ознаки, що характеризує суб`єкт, об`єкт, суб`єктивну сторону або об`єктивну сторону адміністративного проступку, свідчить про те, що це правопорушення не відбувалося.
Диспозицією ч. 1 ст. 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Відповідно до ч. 2 ст. 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Об`єктом даного адміністративного проступку є встановлений порядок управління, а також безпека особи, суспільства і держави.
Об`єктивна сторона цього правопорушення виражається у перетинанні державного кордону України поза пунктами пропуску, а також у пунктах пропуску через державний кордон України без установлених документів або дозволу відповідних органів державної влади групою осіб. Під незаконним перетинанням державного кордону громадянами України, іноземними громадянами й особами без громадянства слід розуміти залишення особою території однієї держави і переміщення на територію іншої держави шляхом самовільного (без відповідного документа або відповідного дозволу) перетинання державного кордону України.
Із суб`єктивної сторони незаконне перетинання державного кордону припускає прямий умисел, тобто виражається в умисній формі вини. Особа усвідомлює, що незаконно перетинає кордон і бажає зробити такі протиправні дії.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про Державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Згідно ст. 12 вказаного Закону, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.
Правила перетинання державного кордону України громадянами України, затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (далі за текстом - Правила).
Перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий ; 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу (пункт 2 Правил).
Крім того, пунктом 2-1 Правил визначено категорії осіб, які мають право перетинати кордон у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану.
Пропуск громадян через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону (пункт 10 Правил).
Згідно п. 7 Розділу «Порядок в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі» Положення про прикордонний режим, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року № 1147 громадяни України в`їжджають у прикордонну смугу та контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в їх межах на підставі документів, що посвідчують їх особу.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що інспектором прикордонної служби вищої категорії начальником відділення технічних засобів охорони державного кордону ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 (з місцем дислокації АДРЕСА_3 ) сержантом ОСОБА_2 у повній мірі дотримані вимоги чинного законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та фіксації обставин правопорушення.
Зокрема, вина ОСОБА_1 у вчиненні за викладених вище обставин адміністративного правопорушення підтверджується усією сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності та допустимості, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 386843 від 17.09.2026 року, який складений у відповідності до вимог КУпАП, містить формулювання суті вчиненого адміністративного правопорушення;
- рапортом інспектора прикордонної служби вищої категорії начальника відділення технічних засобів охорони державного кордону ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 (з місцем дислокації АДРЕСА_3 ) сержанта ОСОБА_3 від 17.09.2026 року, згідно якого17.09.2026 року о 20 год. 30 хв., перебуваючи у прикордонному наряді «Оператор Комплексу Технічних Засобів» від МТНС «Журжевичі» в лісовому масиві на околиці н.п. Рудня (до лінії державного кордону 11500 м), ним було виявлено групу осіб, а саме: громадянина України ОСОБА_1 та громадянина України ОСОБА_4 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України поза пунктом пропуску без проходження прикордонно-митного контролю з метою ухилення від мобілізації;
- схемою виявлення правопорушника на ділянці НОМЕР_2 прикордонної застави (з м.д. АДРЕСА_2 ) 17.09.2026;
- копією паспорту ОСОБА_1 ;
- відео поясненнями правопорушника.
Суд, розглянувши клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Трачука О.В. про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.
Доводи захисника щодо відсутності в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення суд вважає такими, що не знайшли свого підтвердження за результатами дослідження матеріалів справи, з огляду на те, що наведені у клопотанні обставини не спростовують фактичних даних, які містяться в матеріалах провадження та підлягають оцінці в їх сукупності.
Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, рапорту інспектора прикордонної служби та схеми виявлення правопорушника вбачається, що ОСОБА_1 перебував у складі групи осіб, які рухалися в напрямку державного кордону України та були виявлені поблизу прикордонного наряду. Наведені обставини мають значення для з`ясування характеру та спрямованості дій ОСОБА_1 і підлягають оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи.
При цьому суд враховує, що адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП настає не лише за фактичне перетинання державного кордону України, а й за спробу такого перетинання, вчинену групою осіб. Отже, відсутність факту фактичного перетинання державного кордону сама по собі не виключає наявності складу зазначеного правопорушення.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 було виявлено на відстані близько 11,5 км від лінії державного кордону України, а тому місце його виявлення не належить до прикордонної смуги, саме по собі не спростовує можливості вчинення правопорушення, передбаченого ст. 204-1 КУпАП, оскільки диспозиція цієї статті не пов`язує наявність відповідальності виключно з перебуванням особи в межах прикордонної смуги. Водночас зазначена відстань враховується судом під час оцінки всіх обставин події.
Щодо посилання захисника на випадкове потрапляння ОСОБА_1 до прикордонної місцевості. Зокрема, сторона захисту не навела конкретних обставин, які б пояснювали мету перебування ОСОБА_1 у відповідній місцевості, маршрут його руху та кінцевий пункт призначення. У клопотанні не зазначено, звідки та куди прямував ОСОБА_1 , з якою метою перебував у складі групи інших осіб та за яких обставин опинився у відповідному районі. Натомість твердження про те, що останній заблукав, наведене без конкретизації обставин, які б давали змогу перевірити таку версію.
При цьому суд бере до уваги, що ОСОБА_1 є мешканцем іншої області, однак був виявлений у прикордонній місцевості у складі групи осіб, які рухалися в напрямку державного кордону України. Зазначені обставини підлягають оцінці не окремо, а в їх сукупності з іншими фактичними даними, що містяться в матеріалах справи.
Щодо відеозапису, долученого до матеріалів справи, суд зазначає, що відсутність на ньому прямого висловлювання ОСОБА_1 наміру незаконно перетнути державний кордон України сам по собі не спростовує інших зафіксованих обставин події. Адже спрямованість дій особи може встановлюватися не лише з її словесних пояснень, а й з урахуванням характеру поведінки, обставин та послідовності вчинених дій. Разом із тим суд не розцінює відсутність заперечень чи пояснень ОСОБА_1 на відеозаписі як самостійне підтвердження його вини.
Доводи захисника щодо недоліків оформлення протоколу та доданих до нього матеріалів також підлягають оцінці з урахуванням їх змісту та значення для встановлення обставин справи. Саме по собі посилання на окремі недоліки схеми, зокрема незазначення на ній місця розташування прикордонного знака та проходження прикордонної смуги, не свідчить автоматично про відсутність події адміністративного правопорушення, однак такі обставини мають бути враховані під час оцінки достатності та достовірності доказів.
Отже, наведені захисником обставини не можуть оцінюватися відокремлено одна від одної, а підлягають перевірці в сукупності з усіма матеріалами справи. Саме по собі наведення іншої версії події стороною захисту не зумовлює закриття провадження, однак суд зобов`язаний перевірити її та надати належну оцінку.
З огляду на викладене, питання про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення підлягає вирішенню за результатами оцінки всієї сукупності досліджених доказів, а доводи клопотання захисника не можуть бути прийняті як безумовна підстава для закриття провадження у справі.
Аналізуючи наведені докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до переконання в доведенні винуватості ОСОБА_1 у спробі незаконного перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України без відповідних документів групою осіб, за що передбачено відповідальність за ч.2 ст. 204-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення відповідно до ст. ст. 34, 35 КУпАП судом не встановлено.
Вирішуючи питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, суд відповідно до статті 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, що за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно вимог ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Оскільки, особу, що притягається до адміністративної відповідальності, тобто ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, то вважаю за необхідне стягнути з останнього судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.
На підставі наведеного та керуючись ч.2 ст.204-1, ст.ст. 33, 34, 35, 40-1, 283, 284 КУпАП, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 (вісім тисяч п`ятсот) гривень в дохід держави.
Штраф перерахувати на р/р UA 048999980313020106000006741, код отримувача (ЄДРПОУ) 37976485, код класифікації доходів бюджету: 21081100, отримувач коштів: ГУК у Житомирській області/ ТГ м. Олевськ/ 21081100, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), найменування коду класифікації доходів бюджету: адміністративні штрафи та інші санкції.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн., які перерахувати на рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Отримувач ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача ( код за ЄДРПОУ)37993783, Банк отримувачаКазначейство України (ЕАП), кодкласифікації доходів бюджету- 22030106.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Л. В. Винар
Судебное решение № 141461665, Олевський районний суд Житомирської області было принято 11.11.2026. Форма судопроизводства - Про адмінправопорушення, форма решения – . На этой странице вы сможете найти ключевые сведения об этом судебном решении. Мы предлагаем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных содержит полный спектр необходимой информации, позволяя вам удобно находить ключевые сведения.
то решение относится к делу № 287/1699/26. Организации, указанные в тексте настоящего судебного документа: