Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
Справа № 1505/5418/2012
Номер провадження 6/495/599/2026
11 листопада 2026 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Гелла С.В.,
із участю секретаря судового засідання Дущенко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському заяву представника заявника адвоката Васильєва П.О. в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України,
ВСТАНОВИВ:
05 серпня 2026 року до суду з заявою звернувся адвокат Васильєв П.О. в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, у якій просить суд скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у праві виїзду за межі України, яке застосоване ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 червня 2012 року у цивільній справі № 1505/5418/2026 (провадження № 6/1505/566/2012).
Свою заяву обґрунтовує наступним.
Відповідно до ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 червня 2012 року по справі № 1505/5418/2026 підставою для застосування такого обмеження послугувала наявність в заявника невиконаних майнових зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням (судовий наказ Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 лютого 2009 року у справі № 2-н-37 2009 рік).
З листа Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 24 липня 2026 року № 92905/19.3 вбачається, що останнім не здійснюється примусове виконання судового наказу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 лютого 2009 року у справі № 2-н-37 2009 рік, а відомості в Єдиному реєстрі боржників щодо ОСОБА_1 відсутні.
ОСОБА_1 виконав у повному обсязі судовий наказ Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 лютого 2009 року у справі № 2-н-37 2009 рік, про що свідчить відповідна довідка Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» від 21 травня 2026 року № D3VA8IL4L61IQ0P6, згідно якої останній не має заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк».
В судове засідання учасники не з`явилися, належним чином були повідомлені, причини неявки суду не повідомили.
Від представника заявника надійшла заява про розгляд заяви за його відсутності, наполягає на задоволенні заяви.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України обґрунтована та підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що судовим наказом від 12 лютого 2009 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором №ODXRRX00330231 від 21 березня 2007 року, у розмірі 6001,45 грн, а також судові витрати у розмірі 30,01 грн. та 15,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 червня 2012 року встановлено тимчасове обмеження для боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань та вилучено у нього паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 серпня 2026 року ініційовано розгляд справи про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі №1505/5418/2012, судове провадження за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі про відновлення втраченого судового провадження в цивільній справі №1505/5418/2012.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 жовтня 2026 року відновлено втрачене судове провадження у справі № 1505/5418/2012.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 листопада 2026 року поновлено провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Між тим, згідно до ч.5 ст.441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасово обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон визначені Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».
Згідно положень п.2 ч.1 ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну" громадян України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (п.8).
Відповідно ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Стаття 313 ЦК України гарантує право на свободу пересування, що означає можливість фізичної особи вільно пересуватися по території України (після 14 років), вільно виїхати за її межі та безперешкодно повернутись до України (після 16 років), а також вільно визначити місце свого перебування, обирати способи і засоби пересування.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.
Зокрема пункт 5 зазначеної статті передбачає таку підставу для відмови громадянину у виїзді з України, як ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; а у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.
Отже, Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.
Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб як найскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
Отже тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, боржник ОСОБА_1 сплатив заборгованість в повному обсязі.
Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачає, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Відповідно ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт. Зокрема пункт 5 зазначеної статті передбачає таку підставу для відмови громадянину у виїзді з України, як ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.
У розумінні ст.12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню, зокрема факту ухилення боржника від виконання зобов`язань.
Верховний суд у постанові № 331/8536/17 від 28.10.2020 року, виклав правову позицію, яка полягає у наступному, "тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:
У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo, v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82). Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обгрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див, рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v, Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).
Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обгрунтованості (рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймі, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, §70). Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)...». Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин."
Отже, у відповідності з нормами процесуального права у суду є всі підстави для задоволення заяви про скасування обмеження у праві виїзду за межі України.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон щодо ОСОБА_1 , застосованого ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 червня 2012 року по справі № 495/5418/2012.
Керуючись ст.ст. 76-78, 258-260, 352-354, 441 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву адвоката Васильєва П.О. в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України- задовольнити.
Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), застосовані ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 червня 2012 року по справі № 495/5418/2012 про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 .
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Гелла С.В.
Судебное решение № 141453501, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області было принято 11.11.2026. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Постановление суда. На этой странице вы сможете найти ключевые сведения об этом судебном решении. Мы предлагаем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных включает полный спектр необходимой информации, позволяя вам удобно находить ключевые сведения.
то решение относится к делу № 1505/5418/2012. Фирмы, указанные в тексте настоящего судебного документа: