Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 524/9624/26
Провадження №2/524/7399/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.11.2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі: головуючого-судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2026 року до суду звернулося ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (далі ТОВ «ФК «Профіт Капітал», позивач) із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову вказували, що 15 серпня 2019 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2237398 шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним за допомогою використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер її мобільного телефону.
За умовами вказаного договору відповідач отримала кредит у розмірі 9000,00 грн. строком на 30 днів, тобто до 14.09.2020 року, зі сплатою процентів в розмірі 1,60% в день (базова процентна ставка), акційна процентна ставка становила 0,4% в день, за понадстрокове користування позикою діяла процентна ставка у розмірі 2,70%.
Кошти надавалися позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок № НОМЕР_1 …0213.
Додатковими угодами від 25.02.2020 року, від 11.03.2020 року, від 14.03.2020 року, від 29.03.2020 року, укладеними між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 були внесені зміри у договір позики від 15.08.2019 року, де сторони погодили продовжити строк користування позикою, останній день повернення позики становив 12.04.2020 року.
10 липня 2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» було укладено договір факторингу № 10072020, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики, укладеним з відповідачем.
За вказаним договором факторингу до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» перейшло право вимоги за зобов`язанням до відповідача у розмірі 23 608,00 грн., з яких: 9000,00 грн. заборгованість за кредитом та 14 608,00 грн. заборгованість за процентами, які позивач просив стягнути з відповідача на їх користь, а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
06 серпня 2026 року до суду від відповідача, до відкриття провадження у справі, надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач стверджує, що позивач не має права вимоги до неї, заявила про пропуск позивачем строку позовної давності. Зазначила, що нею були здійснені платежі на погашення заборгованості у загальному розмірі 7968,00 грн. Вказала, що її чоловік є військовослужбовцем, а вона як його дружина має статус захищеної особи в розумінні Закону № 2459-ІХ. Заперечувала щодо стягнення з неї витрат на професійну правничу допомогу. Просила застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог позивача, витребувати у відповідача письмові докази та відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою судді від 04 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, залучено сторін, третю особу , призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання в межах робочого часу суду.
Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Станом на день розгляду справи та ухвалення судом рішення, учасники справи не подавали будь-які заяви, клопотання про відкладення розгляду справи та/або про розгляд справи з викликом учасників справи у судове засідання.
Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
З огляду на те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази у їх сукупності, встановив наступне.
15 серпня 2019 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2237398.
За умовами цього договору ОСОБА_1 було надано у борг позику у розмірі 9000,00 грн., строком на 30 днів, дата повернення позики (останній день) 14.09.2019 року, зі сплатою процентів за користування позикою в розмірі 1,60% в день (фіксована процента ставка), акційна процентна ставка становила 0,4% в день. За понадстрокове користування позикою діяла процентна ставка 2,70% в день.
До укладання договору про надання позики відповідач ознайомилася з паспортом споживчого кредиту, про що свідчить її електронний підпис одноразовим ідентифікатором oGDEXJTnj3.
У свою чергу ОСОБА_1 зобов`язувалася повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити проценти за користування позикою (п. 1 договору).
Позивачем до матеріалів справи додано копію листа ТОВ «ФК «Фінекспрес», за яким, 15.08.2019 року на платіжну картку ОСОБА_1 № 516874…0213 були перераховані грошові кошти у розмірі 9000,00 грн. Даний факт відповідач не спростувала.
Додатковими угодами від 25.02.2020 року, від 11.03.2020 року, від 14.03.2020 року та від 29.03.2020 року, укладеними між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було внесено зміри у договір позики від 15.08.2019 року, де сторони погодили продовжити строк користування позикою, останній день повернення якої становив 12.04.2020 року.
10 липня 2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» було укладено договір факторингу № 10072020, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики, укладеним з відповідачем.
За вказаним договором факторингу до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» перейшло право вимоги за зобов`язанням до відповідача у розмірі 23 608,00 грн., з яких: 9000,00 грн. заборгованість за кредитом та 14 608,00,00 грн. заборгованість за процентами.
Позивач вважає, що відповідно до укладеного договору факторингу, до нього перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 23 608,00 грн., яку просив стягнути з відповідача на їх користь.
Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.
Так у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як визначено у ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зазначений договір є чинними та підлягає виконанню сторонами. Факт отримання грошових коштів відповідач не спростував.
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Позивачем доведено перехід права вимоги за договором позики від 15.08.2019 року.
Зобов`язання з повернення кредитних коштів відповідач належним чином не виконувала у зв`язку із чим на момент розгляду справи наявна заборгованість, яку позивач просить стягнути.
За змістом частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною сьомою статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Належність виконання зобов`язання є предметом доказування і у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформульованої у справі № 913/618/21 від 08.06.2022 року. Тоді як не може бути визнаним неукладеним договір, зобов`язання за яким виконуються його сторонами.
У даній справі відповідачем не спростовано факт надання нею всіх особистих ідентифікуючих даних, її платіжної картки, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.
Із урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем надано достатні, переконливі та достовірні докази щодо укладення договору позики від 15.08.2019 року, перерахування кошів на банківську картку, зазначену у договорі, відсутність доказів, які б спростовували отримання позичальником кредитних коштів чи неналежності банківської картки на яку були зараховані кошти, що є підставою для стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9000,00 грн.
Проте, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами у розмірі 14 608,00 грн.
За умовами договору, сума кредиту становила 9000,00 грн. Строк кредитування -30 днів з 15.08.2019 року по 14.09.2019 року. Додатковими угодами від 25.02.2020 року, від 11.03.2020 року, від 14.03.2020 року та від 29.03.2020 року були внесені зміни до договору позики від 15.08.2019 року в частині строку користування позикою. Кінцева дата повернення позики становила 12.04.2020 року.
Із розрахунку заборгованості суд вбачає, що відповідачу були нараховані проценти у розмірі 14 608,00 грн. по 14.10.2020 року включно, що не відповідає умовам договору.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Із розрахунку заборгованості суд вбачає, що позивач у період з 15.08.2019 по 15.07.2020 нараховував відповідачу проценти за акційною процентною ставкою 0,4% в день, тобто по 36 грн. щоденно (9000,00 х 0,4%), а з 16.07.2020 по 14.10.2020 позичкодавець нараховував відповідачу проценти за базовою процентною ставкою 1,60% в день, тобто по 144 грн. щоденно (9000,00 х 1,60%).
Суд дійшов висновку, що розмір процентів за користування позикою за період 15.08.2019 12.04.2020 для відповідача мав становити 8712,00 грн., виходячи з розрахунку (9000,00 х 242 календарних дні х 0,4%).
Із розрахунку заборгованості суд вбачає, що відповідач сплатила проценти у загальному розмірі 11 204,00 грн., розмір переплачених процентів складає 2492,00 грн. (11 204,00 8712,00).
При цьому суд вважає, що розмір переплачених відповідачем процентів слід вирахувати з боргу за тілом кредиту. Таким чином борг за тілом кредиту становить 6508,00 грн. (9000,00 2492,00), який підлягає стягненню з відповідача.
Суд не бере до уваги посилання позивача на п. 6.4 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», який передбачає право нараховувати проценти у розмірі передбаченому договором за кожен день понадстрокового користування позикою, починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів з огляду на таке.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначаються Законом України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 12 вказаного Закону у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема, інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит.
Відповідач порушила взяті за договором позики зобов`язання та у визначений договором строк отримані в позику кошти не повернула, процентів за користування ними не сплатила.
В договорі позики сторони обумовили розмір процентної ставки за понадстрокове користування позикою в 2,70% за день (п. 2 договору), а п. 6.4. Правил передбачає право Товариства на нарахування процентів у розмірі, передбаченому договором позики, за кожен день понадстрокового користування позикою.
Тобто, виходячи з тлумачення умов договору позики та Правил, нарахування процентів на підставі п. 6.4. Правил здійснюється у разі прострочення виконання грошового зобов`язання як міра відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, однак з такими позовними вимогами товариство не зверталось.
Таким чином суд вважає, що посилання позивача на застосування п. 6.4. Правил до спірних правовідносин в частині нарахування процентів за користування позикою є безпідставним.
Крім того, вказані Правила не підписані ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтвердження, що саме їх розуміла відповідач, ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи кредитний договір. Названі Правила не можуть регулювати спірні правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17).
У відзиві на позовну заяву відповідач із посиланням на Закон України від 27.07.2022 року № 2459-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання простроченої заборгованості у період дії воєнного стану в Україні» вказувала, що вона є дружиною військовослужбовця, тобто захищеною особою в розумінні цього Закону, а отже у період дії воєнного стану та протягом 90 днів після його припинення, кредитодавцям, новим кредиторам та колекторським компаніям заборонено з власної ініціативи взаємодіяти з захищеними особами. Вважає звернення позивача до суду з позовом його недобросовісною поведінкою.
До відзиву відповідач додала копію свідоцтва про шлюб, копії свідоцтв про народження дітей, копію довідки в/ч НОМЕР_2 НГУ ( АДРЕСА_1 ) про проходження ОСОБА_2 військової служби за контрактом з 28.04.2023 року по теперішній час.
Суд звертає увагу, що Законом України від 27.07.2022 року № 2459-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання простроченої заборгованості у період дії воєнного стану в Україні», були внесені зміни у Закон України «Про споживче кредитування» в частині врегулювання простроченої заборгованості у період дії воєнного стану в Україні, а саме заборони банкам та колекторським компаніям за власною ініціативою взаємодіяти (телефонувати, писати, проводити зустрічі) із захищеною особою щодо повернення кредиту.
Так, дійсно, відповідно до цього закону, близькі родичі (зокрема дружина) військовослужбовців ЗСУ та інших формувань належать до захищеної категорії осіб, але виключно в межах відносин споживчого кредиту. Це дає захищеній особі право вимагати припинити телефонні дзвінки та листи на її адресу з боку банків, колекторів тощо. Однак, Закон на який посилається відповідач, не забороняє позивачу реалізовувати своє конституційне право на судовий захист, що і було зроблено останнім.
Відповідачем ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування строку позовної давності за вимогою позивача.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За правилами ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
За п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-IX) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
Таким чином позивачем не пропущено строк позовної давності на звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 .
У зв`язку з вищевикладеним суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме з відповідача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 6508,00 грн., що є боргом за кредитом (тілом кредиту) у цьому розмірі.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Позов задоволено судом у розмірі 6508,00 грн., що складає 27,57% від заявленого позивачем розміру 23 608,00 грн.
Враховуючи факт часткового задоволення судом позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 734,02 грн. (27,57% від 2662,40).
Щодо вимоги про стягнення правової допомоги у розмірі 7000,00 грн.
Пунктами 1,4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду надано: копію договору про надання правничої допомоги № 02-24 від 01.07.2024 року, укладений між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та адвокатським об`єднанням «Правовий курс», копію додаткової угоди № 1/1 від 01.07.2024 року до договору про надання правничої допомоги № 02-24 від 01.07.2024 року, копію Акту № 75 від 26.06.2026 року про передачу Реєстру боржників за договором про надання правової допомоги, копію Акту № 75 прийому-передачі наданої правової допомоги від 15.07.2026 року за 29 клієнтами, копію платіжної інструкції від 16.07.2026 року за оплату послуг про стягнення заборгованості на суму 203 000,00 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечувала проти стягнення витрат на правничу допомогу.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У постанові від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц також зауважено, що подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При вирішенні питання стягнення витрати на правову допомогу, суд бере до уваги зазначений в заяві обсяг виконаних адвокатом робіт.
У ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, дослідивши надані стороною відповідача документи, суд дійшов висновку, що витрати за надання правничої допомоги підтверджені належними та допустимими доказами.
Відповідно до п 3. ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення судом позову у розмірі 27,57%, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 1929,90 грн. (27,57% від 7000,00).
Сторони не заявляли про понесення ними будь-яких інших судових витрат.
Справа розглянута в межах заявлених позовних вимог та наданих учасниками справи доказів.
Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553-559, 625,626, 1046-1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позов ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованість за договором позики № 2237398 від 15.08.2019 року у розмірі 6508,00 грн., що є боргом за кредитом (тілом кредиту) у цьому розмірі, а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 734,02 грн. та 1929,90 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відмовити у задоволенні позову в іншій частині вимог.
Позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал», код ЄДРПОУ: 39992082, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. № 8.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа: ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», код ЄДРПОУ: 39861924, м. Київ, площа Арсенальна, буд. № 1-Б.
Повний текст рішення суду виготовлено 12 листопада 2026 року.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя:
Судебное решение № 141445413, Автозаводський районний суд м. Кременчука было принято 12.11.2026. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти важные сведения об этом судебном решении. Мы предлагаем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных охватывает полный спектр необходимой информации, позволяя вам быстро находить важные сведения.
то решение относится к делу № 524/9624/26. Юридические лица, указанные в тексте настоящего судебного документа: