Решение № 141441021, 12.11.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Дата принятия
12.11.2026
Номер дела
754/16513/26
Номер документа
141441021
Форма судопроизводства
Гражданское
Государственный герб Украины Єдиний державний реєстр судових рішень

Номер провадження 2/754/14639/26

Справа №754/16513/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12 листопада 2026 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» про встановлення факту трудових відносин, визнання звільнення незаконним, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення заробітньої плати,-

ВСТАНОВИВ:

До Деснянського районного суду міста Києва надійшла позовна заява позивача ОСОБА_1 до відповідача ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» в якій позивач просить суд: встановити факт перебування у трудових відносинах між Позивачем ( ОСОБА_1 ) та Відповідачем (ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів», код ЄДРПОУ 35759087) у період з 16 вересня 2022 року по 21 серпня 2026 року на посаді промоутера (представника). Визнати незаконним та скасувати усне рішення Відповідача про припинення трудових відносин (фактичне звільнення) від 21 серпня 2026 року. Зобов`язати Відповідача нарахувати та сплатити єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) за весь період роботи з 16 вересня 2022 року по 21 серпня 2026 року, виходячи з розміру заробітної плати 10 000 грн. на місяць, для належного зарахування цього періоду до страхового стажу в Пенсійному фонді України. Стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість із заробітної плати за весь період роботи у розмірі 472 380 грн. 95 коп., Стягнути з Відповідача на користь Позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 22 серпня 2026 року по день ухвалення рішення судом.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 16 вересня 2022 року Позивач приступив до фактичного виконання трудових обов`язків у ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» на посаді промоутера (представника). При прийнятті на роботу між Позивачем та Відповідачем не було укладено письмового трудового договору та не видано наказу про прийняття на роботу, що є прямим порушенням вимог КЗпП України. Факт роботи Позивача підтверджується наявним у нього оригіналом посвідчення представника, виданим Відповідачем, на якому міститься підпис керівника та відтиск круглої печатки ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» а також внутрішнім фінансовим документом організації, що чітко визначає розмір посадового окладу Позивача - 10 000 грн. на місяць (2 500 грн. на тиждень) та систему бонусних винагород за правочинами. Позивач сумлінно виконував свої обов`язки промоутера протягом 47 місяців та 5 днів. Робота мала системний, постійний характер, керівництво організації щоденно ставило йому завдання, координувало та контролювало їх виконання через месенджери. Заробітна плата виплачувалась виключно готівкою «в конверті». 21 серпня 2026 року керівництво Відповідача в усній формі, без жодних законних підстав та без видачі наказу про звільнення, повідомило його про припинення співпраці та фактично виставило за двері без виплати заробітної плати за останній період та без виплати компенсацій за невикористані дні щорічної відпустки. Відповідно до ст. 24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли працівника фактично допущено до роботи. Відповідно до наданих доказів, погоджений сторонами розмір фіксованої заробітної плати (ставки) Позивача становив 10 000 грн. на місяць. Загальний період фактичного перебування у трудових відносинах складає 47 місяців та 5 робочих днів (з 16.09.2022 року по 21.08.2026 року). Розрахунок заборгованості із заробітної плати проводиться наступним чином: за 47 повних місяців роботи: 47 місяців х 10 000 грн = 470 000,00 грн.; За 5 робочих днів у серпні 2026 року: 10 000,00 грн/21 робочий день = 476,19 грн; 476,19 грн х 5 відпрацьованих днів = 2 380,95 грн. Загальна сума заборгованості із заробітної плати, яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, становить: 470 000, 00 грн. + 2 380,95 грн. = 472 380,95 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 14.09.2026 позовну заяву залишено без руху.

17.09.2026 року Позивачем через канцелярію суду подано заяву про усунення недоліків.

21.09.2026 року ухвалою Деснянського районного суду міста Києва відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) за наявними матеріалами справи без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику сторін).

19 вересня 2026 року зареєстровано відзив на позовну заяву сформований представником відповідача в системі «Електронний суд» 17.10.2026, відповідно до якого просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати. Представник відповідача зазначає, що ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» не погоджується з позовними вимогами та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вони ґрунтуються на твердженні про існування трудових відносин між сторонами, яке Відповідач заперечує. Позивач стверджує, що з 16 вересня 2022 року по 21 серпня 2026 року він перебував у трудових відносинах із Відповідачем на посаді промоутера (представника), отримував заробітну плату в розмірі 10 000 грн на місяць та був звільнений без дотримання встановленої законом процедури. Ці твердження не відповідають дійсності. Позивач не був працівником відповідача. Трудовий договір з ним не укладався, наказ про прийняття на роботу не видавався, заяви про прийняття на роботу він не подавав, до правил внутрішнього трудового розпорядку не долучався. Позивач залучався до інформаційно-просвітницької діяльності Центру як волонтер (промоутер) на добровільних засадах. Сам факт участі позивача в діяльності організації, виконання окремих доручень, комунікації з її представниками або отримання посвідчення представника не є безумовним підтвердженням виникнення трудових відносин. Крім того, позовні вимоги мають самостійні вади, які виключають їх задоволення навіть за умови встановлення факту трудових відносин: позивач вимагає стягнути заробітну плату за весь період, яку він сам визнає отриманою; вимагає «скасувати усне рішення» замість поновлення на роботі; та просить стягнути середній заробіток за вимушений прогул без вимоги про поновлення. Позивач періодично брав участь у діяльності Центру допомоги з інформування людей похилого віку про програми соціальної підтримки, він роздавав інформаційні матеріали, спілкувався з пенсіонерами на загальнодоступних локаціях, брав участь у клубах, організованих для пенсіонерів і передавав Центру допомоги контакти осіб, які потребували певної допомоги і які погоджувалися на подальше спілкування. У відносинах з позивачем визначальні ознаки трудових відносин відсутні: 1.Позивач займався волонтерською діяльністю, отримував посвідчення та атрибутику волонтера і сам представлявся пенсіонерам як волонтер. 2.Відсутність підпорядкування трудовому розпорядку. Позивач не був включений до штату, не мав посади у штатному розписі, не підлягав дисциплінарній відповідальності. 3.Відсутність трудових гарантій. Позивач сам визнає, що відпустки не оплачувались. Спілкування позивача з представниками Центру в месенджерах щодо локацій, контактів і результатів є звичайною координацією спільної діяльності. Така координація притаманна будь-якій співпраці, зокрема цивільно-правовій і сама по собі не доводить підпорядкування трудовому розпорядку. Докази позивача не підтверджують ні факту трудових відносин за весь заявлений період, ні розміру заробітної плати. Щодо аудіозаписів, то їх зроблено позивачем без відома співрозмовника, повні стенограми не надано, позивач подав лише власний переказ фрагментів «у межах їх сприйняття». Згідно зі ст. 31 та ст. 32 Конституції України, кожному гарантується таємниця телефонних розмов та право на приватне життя. Доказ є недопустимим, якщо він отриманий з порушенням закону (ч. 1 ст. 78 ЦПК). Стосовно робочих блокнотів позивача, то це власні записи позивача, складені ним одноосібно. Вони не є документами відповідача і не можуть підтверджувати ні допуск до роботи, ні умови оплати. Вимога про стягнення 472 380,95 грн. суперечить твердженням самого позивача, який просить стягнути «заборгованість» у сумі всієї заробітної плати за 47 місяців і 5 днів, хоча сам зазначає про те, що отримував виплати регулярно. Фактично, позивач має намір через суд отримати кошти шляхом безпідставного збагачення. Крім того, позивач не надав жодного доказу того, що за конкретний період виплата не була здійснена, і не визначив цей період. Частина 6 ст.235 КЗпП України передбачає виплату лише невиплаченої заробітної плати, а не всієї нарахованої за весь період. Звернення до суду з позовом у цій справі може свідчити про недобросовісні наміри позивача «заробити» грошей через суд, оскільки жодна б адекватна людина не працювала би 47 місяців і 5 робочих днів (3,5 роки) без оплати праці.

20 жовтня 2026 року зареєстровано відповідь на відзив на позовну заяву сформований Позивачем в системі «Електронний суд» 19.10.2026 де Позивач зазначає, що Доводи відзиву не спростовують сукупність доказів Позивача. Навпаки, Відповідач визнає тривале виконання Позивачем діяльності в інтересах Центру та припинення цієї діяльності у серпні 2026 року. Альтернативна версія про волонтерство через ГО «Пенсіон» не підтверджена документами, тоді як посвідчення та «Положення про роботу промоутера» містять печатку ТОВ і підписи його працівників, а їх зміст узгоджується з аудіозаписами, листуванням і 23 робочими блокнотами.

16 листопада 2026 року зареєстровано заперечення на позовну заяву сформовані представником відповідача в системі «Електронний суд» в яких просив визнати «Положення про роботу промоутера (волонтера)», нотатки та "робочі блокноти" позивача, скріншоти листування з Telegram, аудіозаписи - неналежними, недопустимими, недостатніми та недостовірними доказами на підставі ст.77-80 ЦПК України. У задоволенні позову відмовити повністю.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Так, звертаючись до суду з цим позовом, позивач на підтвердження трудових відносин з відповідачем долучив копію посвідчення, виданого ГО «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» №43 на пред`явника ОСОБА_1 , що він дійсно являється ВОЛОНТЕРОМ (видано 15 травня 2023 року та дійсне до 15.05.2026 року) та посвідченням виданим ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» №2022/25 на пред`явника ОСОБА_1 , що він дійсно являється Уповноваженим представником, (видано 16 вересня 2022 року та дійсне до 16 вересня 2023 року). Також додане Положення про роботу промоутера (волонтера) Центру допомоги пенсіонерам від 01 квітня 2026 року, що підписані Позивачем 25.05.2026 року. Також на підтвердження трудових відносин позивача з відповідачем до суду надано Фінансовий документ з визначенням ставки та бонусів «ЗРС» від «РО 6 ОСОБА_2 » до «ИД ОСОБА_3 та РО3 ОСОБА_6.»

Представник відповідача заперечуючи проти позовних вимог, зазначав, що Позивач не був працівником відповідача, трудовий договір з ним не укладався, наказ про прийняття на роботу не видавався, заяви про прийняття на роботу він не подавав, до правил внутрішнього трудового розпорядку не долучався. Позивач залучався до інформаційно-просвітницької діяльності Центру як волонтер (промоутер) на добровільних засадах.

У статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У частині другій статті 2 КЗпП України зазначено, що працівник реалізує своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі чи організації, або з фізичною особою.

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові,а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило,в письмовій формі.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», який набрав чинності 01 січня 2015 року, виключено частину четверту статті 24 КЗпП України, відповідно до якої трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Водночас, суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема, виконання працівником обов`язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.

Подібні правові висновки викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2023 року у справі № 132/1587/22 (провадження № 61-3162св23).

Установлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 06 квітня 2020 року у справі № 462/7621/15-ц (провадження № 61-10916св18); від 01 квітня 2026 року у справі № 570/4554/23 (провадження № 61-498св26).

У постанові Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у справі № 754/12104/20-ц (провадження № 61-9060св23) зазначено, що суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження, лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема виконання працівником обов`язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документа про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.

При влаштуванні на роботу працівник зобов`язаний подавати трудову книжку. З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу про призначення на роботу роботодавець зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова форма № П-2), в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки. До початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець зобов`язаний: роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором (за його наявності); визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати під підпис працівника з охорони праці, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони. Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, за іншою професією (посадою). Заробітна плата має виплачуватися регулярно у встановлені на підприємстві строки не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. При кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з вказівкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною третьою статті 94 КЗпП України встановлено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Встановлення факту наявності трудових відносин між працівником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу. Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 06 квітня 2020 року у справі № 462/7621/15-ц (провадження № 61-10916св18); від 01 квітня 2026 року у справі № 570/4554/23 (провадження № 61-498св26).

У постанові Верховного Суду від 13 квітня 2020 року у справі № 344/2293/19 зазначено, що встановлення факту наявності трудових відносин між працівником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Крім того, згідно з частини першої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

У встановленні факту трудових відносин слід зважати на концепцію прихованого працевлаштування (deemed employment), яка знайшла своє втілення у Рекомендаціях Міжнародної організації праці 2006 року № 198 «Про трудові відносини», у яких зазначено, що держави-члени МОП повинні передбачити можливість визначення у своїх законодавчих та нормативно-правових актах або інших засобах конкретні ознаки існування трудових правовідносин, які можуть включати:

- той факт, що робота: виконується відповідно до вказівок і під контролем іншої сторони; припускає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства; виконується винятково або головним чином в інтересах іншої особи; повинна виконуватися особисто працівником; виконується відповідно до певного графіка або на робочому місці, що вказується або узгоджується стороною, яка замовила її; має певну тривалість і передбачає певну спадкоємність; вимагає присутності працівника; або передбачає надання інструментів, матеріалів і механізмів стороною, що замовила роботу;

- періодичну виплату винагороди працівникові;

- той факт, що дана винагорода є єдиним або основним джерелом доходів працівника; здійснення оплати праці в натуральному виразі шляхом надання працівникові, приміром, харчових продуктів, житла або транспортних засобів; визнання таких прав, як щотижневі вихідні дні й щорічна відпустка; оплата стороною, що замовила виконання роботи, поїздок, що здійснюються працівником у цілях виконання роботи; або те, що працівник не несе фінансового ризику.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 10 червня 2020 року у справі № 298/827/15-ц (провадження № 61-4327св18), від 08 вересня 2023 року у справі № 132/1587/22 (провадження № 61-3162св23), від 18 вересня 2023 року у справі № 754/12104/20-ц (провадження № 61-9060св23).

При встановленні трудових відносин за допомогою критерію «залежності» беруться до уваги наступні елементи: періодичність виплати винагороди працівнику; той факт, що така винагорода являється єдиним або основним джерелом доходів працівника; виплата винагороди працівнику в натуральному вигляді шляхом надання працівнику, наприклад, продуктів харчування, житла, транспортних засобів; реалізація таких прав як право на вихідні та відпустку; оплата стороною, яка замовила роботу, поїздок працівника з метою виконання роботи; відсутність фінансового ризику у працівника.

Встановлення вказаних обставин у сукупності може безумовно свідчити про наявність трудових відносин.

Відповідно до позиції Верховного Суду від 01 квітня 2026 року року у справі № 570/4554/23 Встановлення факту трудових відносин вимагає доведення виконання працівником трудових функцій, підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку, забезпечення умов праці та виплати винагороди. Цивільно-правовий договір спрямований на отримання конкретного результату, а не на процес організації праці. Відсутність доказів волевиявлення на укладення трудового договору, зайняття посади іншими особами та встановлення судами цивільно-правового характеру відносин виключає визнання трудових правовідносин.

Встановлення факту наявності трудових відносин можливе при встановленні виконання працівником трудових функцій, підпорядкування працівника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення йому умов праці та виплати винагороди за виконану роботу відповідно до Постанови від 05 березня 2025 року у справі №463/10998/23.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Щодо Положення про роботу промоутера (волонтера) Центру допомоги пенсіонерам від 01.04.2026 року, то суд приходить до наступного.

Відповідно до статей 76, 77, 80, 81, 89 та 95 ЦПК України докази підлягають оцінці судом з погляду їх належності, допустимості, достовірності та достатності, а також взаємного зв`язку в сукупності з іншими матеріалами справи. При цьому обов`язок доказування обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, покладається на відповідну сторону, крім випадків, установлених законом.

Надаючи оцінку зазначеному Положенню, суд звертає увагу, що документ датований 01 квітня 2026 року, тоді як позивач посилається на перебування у трудових правовідносинах із відповідачем протягом 2022-2026 років.

Таким чином, саме по собі Положення, прийняте у 2026 році, за відсутності доказів існування аналогічних умов організації праці в попередній період не може підтверджувати характер, зміст та умови правовідносин між сторонами протягом 2022 року - 31 березня 2026 року.

Крім того, матеріали справи не містять належних і достатніх доказів того, що дія зазначеного Положення поширювалася безпосередньо на позивача.

Суд також враховує, що з наданих сторонами доказів не встановлено факту нарахування чи виплати позивачу заробітної плати або іншої винагороди за виконання трудової функції.

Разом із тим, відсутність документального підтвердження виплати заробітної плати сама по собі не виключає можливості існування фактичних трудових відносин, однак у сукупності з іншими дослідженими доказами підлягає врахуванню судом під час встановлення правової природи спірних відносин.

Водночас, сам факт існування внутрішнього організаційного документа, яким регламентовано загальний порядок діяльності промоутерів (волонтерів) не свідчить про виникнення трудових правовідносин між відповідачем та конкретною фізичною особою без встановлення обставин фактичного допуску такої особи до роботи, виконання нею трудових функцій, підпорядкування встановленому роботодавцем порядку організації праці та інших характерних ознак трудових відносин.

Отже, оцінюючи зазначене Положення в сукупності з іншими матеріалами справи, суд доходить висновку, що воно саме по собі не є достатнім доказом перебування позивача у трудових правовідносинах із відповідачем протягом 2022-2026 років, оскільки не підтверджує індивідуального поширення його положень на позивача, фактичного виконання ним трудової функції на умовах трудового договору, а також не дає можливості встановити час виникнення, тривалість та конкретні умови заявлених правовідносин.

Щодо поданих позивачем до суду аудізаписів розмов із керівником відділу Верною Т.М.

У частинах першій, третій статті 100 ЦПК України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 31 та 32 Конституції України кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до статті 78 ЦПК України Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Отже, суд відхиляє подані позивачем аудіо записи, як докази у справі у зв`язку з порушенням порядку їх отримання.

Щодо скриншотів листування з посадовими особами Відповідача, поданих позивачем у якості доказів по справі, то із досліджених скриншотів убачається, що здійснювалося листування з особами, зазначеними у відповідних облікових записах як « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_5 ». Водночас зміст зазначеного листування свідчить про те, що спілкування між його учасниками мало епізодичний характер та не здійснювалося на постійній і систематичній основі.

Крім того, надані скриншоти не містять відомостей щодо погодження сторонами умов оплати праці, її розміру, порядку нарахування та виплати, визначення конкретних трудових обов`язків, встановлення графіка роботи, тривалості робочого часу чи інших істотних обставин, які могли б свідчити про наявність між сторонами саме трудових правовідносин.

Сам по собі факт здійснення листування між відповідними особами не є беззаперечним підтвердженням фактичного допуску особи до роботи, систематичного виконання нею трудових функцій, підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку або існування домовленості щодо виплати заробітної плати.

При цьому зі змісту зазначених скриншотів неможливо достовірно встановити характер правовідносин між учасниками листування, обсяг виконаних робіт, період їх виконання, а також наявність чи відсутність заборгованості з оплати праці.

Таким чином, суд доходить висновку, що надані скриншоти листування підтверджують лише факт електронної комунікації між відповідними обліковими записами, однак самі по собі, без оцінки у сукупності з іншими доказами у справі не є достатніми для встановлення факту існування трудових правовідносин, погоджених умов оплати праці та наявності заборгованості з її виплати.

Щодо наданих робочих блокнотів позивача, які він подав до суду в якості доказів, то суд зауважує, що відображена в них інформація має однотипний характер, а саме містить переліки осіб із зазначенням їхніх прізвищ, імен, адрес проживання, номерів телефонів, віку та інших персональних відомостей.

Водночас, сам по собі факт наявності таких записів не свідчить про існування між сторонами трудових правовідносин, оскільки зазначені відомості не дають можливості встановити характер правовідносин між позивачем та відповідачем, факт виконання позивачем конкретних трудових функцій, період їх виконання, умови оплати праці чи підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку.

Таким чином, суд доходить висновку, що надані записи у блокнотах самі по собі не підтверджують факту перебування позивача у трудових відносинах із відповідачем та за відсутності інших належних і достатніх доказів не можуть слугувати самостійною підставою для встановлення таких правовідносин, а носять індивідуальний характер ведення нотатків.

Щодо клопотання позивача про виклик свідків, суд зазначає наступне, Відповідно до ч. 5,8 статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін здійснюється за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання та без виклику учасників справи чи свідків.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, позивачем у встановленому законом порядку не заявлялося, а тому допит свідків неможливий поза межами судового засідання, а підстав для переходу до розгляду справи з викликом з ініціативи суду відсутні, отже у задоволенні клопотання про виклик свідків суд відмовляє.

Зважаючи на те, що судом не встановлено факту трудових відносин між позивачем та відповідачем, не підлягають задоволенню в повному обсязі й інші заявлені вимоги, які є похідними від вищевказаних вимог.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа Серявін та інші проти України № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, оцінивши кожен доказ окремо на предмет його належності, допустимості та достовірності, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факту перебування у трудових відносинах із відповідачем.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про встановлення факту перебування у трудових відносинах, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Водночас, з огляду на те, що інші заявлені позивачем вимоги є похідними від вимоги про встановлення факту перебування у трудових відносинах, а їх задоволення безпосередньо залежить від встановлення відповідних правовідносин між сторонами, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення таких вимог.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи та результати оцінки наявних доказів у їх сукупності, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» про встановлення факту трудових відносин, визнання звільнення незаконним, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення заробітньої плати, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 12.11.2026 року.

Суддя О.М. ПАНЧЕНКО

Часті запитання

Який тип судового документу № 141441021 ?

Документ № 141441021 це Решение

Яка дата ухвалення судового документу № 141441021 ?

Дата ухвалення - 12.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141441021 ?

Форма судочинства - Гражданское

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141441021 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Информация о судебном решении № 141441021, Деснянський районний суд міста Києва

Судебное решение № 141441021, Деснянський районний суд міста Києва было принято 12.11.2026. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти полезные сведения об этом судебном решении. Мы предоставляем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе последних судебных прецедентов. Наша база данных содержит полный спектр необходимой информации, позволяя вам быстро находить полезные сведения.

Судебное решение № 141441021 относится к делу № 754/16513/26

то решение относится к делу № 754/16513/26. Юридические лица, указанные в тексте настоящего судебного документа:


Наша система позволяет поиск по разным критериям, таким как регион или название суда. Также в личном кабинете есть возможность подробной настройки, что существенно ускоряет процесс поиска информации. Это позволяет продуктивно экономить ваше время при получении необходимой информации из реестра судебных решений и других официальных источников.

Предыдущий документ : 141441019
Следующий документ : 141441022