Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/6481/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області про визнання протиправними та скасування рішення та розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Шавлак Валентина Романівна, звернувся до суду з позовом до Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області (далі - відповідач, Великоолександрівська селищна військова адміністрація), в якому просить:
визнати протиправним і скасувати рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України № 249 від 13.01.2026, яким відмовлено у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати протиправним і скасувати розпорядження Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 19.01.2026 № 105 «Про затвердження рішення комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 13 січня 2026 року № 249 «Про відмову у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 за заявою № ЗВ-25.11.2025-273320 від 25.11.2025 року»»;
зобов`язати Великоолександрівську селищну військову адміністрацію Бериславського району Херсонської області забезпечити прийняття Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України рішення про надання ОСОБА_1 компенсації за знищене внаслідок військової агресії російської федерації проти України майно - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який у 2022 році внаслідок обстрілу було знищено. 25.11.2025 позивач через застосунок «Дія» подав повідомлення про пошкоджене або втрачене нерухоме майно та заяву про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна. Рішенням Комісії від 13.01.2026 № 249, затвердженим розпорядженням відповідача від 19.01.2026 № 105, йому відмовлено у наданні компенсації на підставі пункту 2 частини шостої статті 6 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України», тобто у зв`язку з виявленням недостовірних даних, зазначених у заяві, однак з указаних рішень не вбачається, які саме дані, зазначені позивачем у заяві, є недостовірними, а отже причину відмови не конкретизовано.
Позивач зазначає, що актом комісійного обстеження від 23.12.2025 № 1791 визначено III категорію пошкоджень будинку, яка відповідно до Методики проведення обстеження та оформлення його результатів, затвердженої наказом Мінрегіону від 06.08.2022 № 144, відповідає зруйнованому об`єкту, непридатному для використання за цільовим призначенням, тому будинок є знищеним об`єктом нерухомого майна у розумінні закону. Висновки акта про те, що частина будинку підлягала відновленню шляхом капітального ремонту, а значна частина конструкцій зазнала пошкоджень унаслідок природних впливів, позивач вважає безпідставними та зауважує, що законодавство не покладає на власника знищеного об`єкта обов`язку вживати заходів щодо його самостійного збереження чи відновлення. Заява подана під час дії воєнного стану, тобто в межах строку, визначеного законом. На переконання позивача, для прийняття рішення про надання йому компенсації виконано всі умови, визначені законом, у зв`язку з чим належним способом захисту його права є зобов`язання відповідача забезпечити прийняття Комісією рішення про надання компенсації.
Вважаючи вказані рішення протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою від 16.03.2026 провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зобов`язано відповідача надати до суду засвідчені належним чином копії усіх документів, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення.
19.03.2026 відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 16.03.2026 подано до суду копії документів, зокрема копії паспорта та картки платника податків позивача, заочного рішення суду у справі № 650/3814/25, витягу з Державного реєстру речових прав, технічного паспорта, акта комісійного обстеження та витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
26.03.2026 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає. Відповідач зазначає, що за результатами комісійного обстеження від 23.12.2025 № 1791 встановлено орієнтовну дату пошкодження майна (червень 2022 року) та III категорію пошкоджень, водночас частина будинку в червні 2022 року була пошкоджена внаслідок військових дій та підлягала відновленню шляхом капітального ремонту, а значна частина конструкцій зазнала пошкоджень внаслідок зовнішніх природних впливів, оскільки понад 10 років у будинку ніхто не проживав та не проводив ремонти, після деокупації селища користувач протягом трьох років не намагався вберегти будівлю, а повідомлення про пошкодження до органів поліції надійшло лише в жовтні 2025 року. Під час засідання Комісії встановлено, що право власності позивача на будинок зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.09.2025, тобто після його знищення, набуття права власності відбулося за рішенням суду в 2025 році, а на момент знищення на об`єкт не було оформлено жодного правовстановлюючого документа. Відповідач посилається на рекомендації Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та позицію Міністерства юстиції України щодо моменту виникнення права власності на новостворене нерухоме майно, а також зазначає, що після присвоєння заяві кінцевого статусу в Реєстрі пошкодженого та знищеного майна адміністратор не має технічної можливості проводити повторний її розгляд, а тому у Комісії відсутні правові підстави для повторного розгляду заяви.
30.03.2026 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій позивач підтримує позовні вимоги та зазначає, що заочним рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 21.07.2025 у справі № 650/3814/25, яке набрало законної сили 22.08.2025, визнано дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку від 19.08.2011 та визнано за позивачем право власності на будинок, державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише засобом підтвердження державою факту набуття права, тому дата реєстрації 24.09.2025 не є датою набуття права власності. Рекомендації міністерств не є нормативно-правовими актами, а норми щодо новоствореного об`єкта нерухомого майна до будинку позивача не застосовуються, оскільки нове будівництво позивачем не здійснювалось.
12.10.2026 представником позивача подано до суду клопотання про прискорення розгляду справи з урахуванням стану здоров`я позивача.
Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення.
Рішення ухвалюється судом в межах строку розгляду справи з урахуванням періодів тривалої відсутності електроенергії в будівлі суду внаслідок ракетних обстрілів збройними угрупуваннями російської федерації та тривалості повітряних тривог, оголошених в м. Одесі.
Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що заочним рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 21.07.2025 у справі № 650/3814/25, яке набрало законної сили 22.08.2025, визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 19 серпня 2011 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 придбав житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та визнано за позивачем право власності на зазначений житловий будинок.
Згідно з технічним паспортом, виготовленим 24.08.2025, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , збудовано до 05 серпня 1992 року.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 29.09.2025 № 445417939 право власності позивача на житловий будинок садибного типу загальною площею 52,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3209719665020), зареєстровано 24.09.2025 на підставі рішення суду у справі № 650/3814/25.
12.10.2025 за заявою позивача до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12025231090002288 за частиною першою статті 438 Кримінального кодексу України за фактом зруйнування в червні 2022 року внаслідок обстрілу невстановленими військовими підрозділами збройних сил та інших військових формувань російської федерації житлового будинку позивача за адресою: АДРЕСА_1 .
25.11.2025 позивач засобами Порталу «Дія» подав повідомлення про пошкоджене або втрачене нерухоме майно № ІП-25.11.2025-649632 та заяву про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна № ЗВ-25.11.2025-273320, в якій зазначив свої персональні дані, одноосібний тип власності, відомості про об`єкт (приватний будинок загальною площею 52,5 кв.м, номер об`єкта нерухомого майна 3209719665020, адреса) та обраний вид компенсації (житловий сертифікат).
Актом обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації, від 23.12.2025 № 1791, складеним комісією з обстеження Великоолександрівської селищної ради, встановлено: орієнтовна дата пошкодження: червень 2022 року; ймовірні причини пошкодження: артилерійські обстріли; фундамент не пошкоджений; зовнішні стіни, фасад пошкоджено в результаті військових дій (3 м куб.); внутрішні стіни, перегородки зруйновані на 80%; дах, покрівля зруйновані на 100%; заповнення віконних та дверних прорізів, інженерні мережі та обладнання відсутні на 100%; інші конструкції та елементи будівлі відсутні на 80%; категорія пошкоджень III. У висновках акта зазначено, що на дату обстеження об`єкт не придатний для експлуатації, частина будинку в червні 2022 року була пошкоджена в результаті військових дій та підлягала відновленню шляхом капітального ремонту, значна частина конструкцій зазнала пошкоджень в результаті зовнішніх природних впливів, оскільки понад 10 років у будинку ніхто не проживав та не проводив ремонти, після деокупації території селища користувач будівлі протягом трьох років не намагався її вберегти, повідомлення про пошкодження будинку до органів поліції надійшло тільки в жовтні 2025 року, і комісія не вбачає жодних дій власника чи користувача будівлі для її своєчасного збереження та відновлення.
Рішенням Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Комісія), утвореної розпорядженням Великоолександрівської селищної військової адміністрації від 08 вересня 2023 року № 745, від 13.01.2026 № 249 позивачу відмовлено в наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, що розміщується за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з виявленням недостовірних даних, зазначених у заяві про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, згідно з пунктом 2 частини шостої статті 6 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України».
Розпорядженням начальника Великоолександрівської селищної військової адміністрації від 19.01.2026 № 105 затверджено рішення Комісії від 13 січня 2026 року № 249 «Про відмову у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 за заявою № ЗВ-25.11.2025-273320 від 25.11.2025 року».
Ні рішення Комісії від 13.01.2026 № 249, ні розпорядження від 19.01.2026 № 105 не містять зазначення того, які саме дані, наведені позивачем у заяві про надання компенсації, є недостовірними, а також посилань на документи чи відомості, з яких Комісія виходила, дійшовши такого висновку.
Листом від 24.02.2026 № 863 відповідач на адвокатський запит від 20.02.2026 надав представнику позивача копії розпорядження від 19.01.2026 № 105 та акта обстеження від 23.12.2025 № 1791.
Не погоджуючись з рішенням Комісії та розпорядженням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, визначає Закон України від 23.02.2023 № 2923-IX «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» (далі - Закон № 2923-IX).
Відповідно до підпункту «а» пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 2923-IX знищені об`єкти нерухомого майна - об`єкти нерухомого майна, які розташовані в Україні та стали непридатними для використання за цільовим призначенням внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, відновлення яких є неможливим шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції, реставрації чи економічно недоцільним: квартири, інші житлові приміщення в будівлі, будинки садибного типу, садові та дачні будинки.
Згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 2923-IX отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об`єкти нерухомого майна є, зокрема, фізичні особи - громадяни України, які є власниками пошкоджених/знищених об`єктів нерухомого майна.
Частиною третьою статті 2 Закону № 2923-IX визначено, що отримувачами компенсації не можуть бути: 1) особи, до яких застосовано санкції відповідно до Закону України «Про санкції»; 2) особи, які мають судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених розділом I «Злочини проти основ національної безпеки України» Особливої частини Кримінального кодексу України; 3) спадкоємці щодо пошкоджених/знищених об`єктів нерухомого майна, які належали за життя спадкодавцям, визначеним пунктами 1 і 2 цієї частини.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 2923-IX для розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна виконавчий орган сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, військова адміністрація населеного пункту або військово-цивільна адміністрація населеного пункту утворює Комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, як консультативно-дорадчий орган та затверджує положення про роботу такої Комісії.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 2923-IX заява про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна подається до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації, уповноваженої розглядати заяви про надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна на відповідній території. Така заява подається під час дії воєнного стану та протягом одного року з дня його припинення або скасування на території, на якій розташований (розташовувався) знищений об`єкт нерухомого майна.
Частиною першою статті 6 Закону № 2923-IX передбачено, що розгляд заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації включає, зокрема: встановлення наявності/відсутності підстав для отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна; збирання документів та/або інформації, необхідних для прийняття рішення про надання компенсації, шляхом доступу до відповідних інформаційно-комунікаційних систем державної та комунальної форм власності та отримання документів та/або інформації з них, витребовування від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій документів та/або інформації; забезпечення проведення обстеження об`єкта (крім випадків його проведення до розгляду заяви); прийняття рішення про надання/відмову у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону № 2923-IX підставами для відмови у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна є: 1) подання заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна особою, яка не може бути отримувачем компенсації відповідно до цього Закону або не має повноважень для подання заяви; 2) виявлення недостовірних даних, зазначених у заяві про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна; 3) подання заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна після спливу строку, визначеного частиною першою статті 4 цього Закону.
Згідно з абзацом першим частини сьомої статті 6 Закону № 2923-IX рішення про надання/відмову у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна підлягає затвердженню рішенням виконавчого органу ради, військової адміністрації населеного пункту або військово-цивільної адміністрації населеного пункту протягом п`яти календарних днів з дня прийняття Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації такого рішення.
Механізм надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна визначає Порядок надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2023 № 600 (далі - Порядок № 600), пунктом 15 якого визначено, що розгляд заяви здійснюється Комісією відповідно до статей 6, 7, частин четвертої - шостої статті 8 Закону.
Згідно з пунктом 17-1 Порядку № 600 у разі незгоди з рішенням Комісії про надання/відмову в наданні компенсації, зокрема з розміром компенсації, заявник має право подати заперечення до уповноваженого органу протягом п`яти календарних днів з дати прийняття рішення Комісією. Рішення уповноваженого органу можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів регулює Закон України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX (далі - Закон № 2073-IX) (частина перша статті 1).
Відповідно до пунктів 1, 3, 7 частини першої статті 2 Закону № 2073-IX адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації; адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб); дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 2073-IX принципами адміністративної процедури є, зокрема: верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; обґрунтованість; добросовісність і розсудливість; пропорційність; ефективність; презумпція правомірності дій та вимог особи; офіційність.
Відповідно до статті 8 Закону № 2073-IX адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.
Згідно з частинами першою, другою статті 72 Закону № 2073-IX адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті). Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта. У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Аналіз наведених норм свідчить, що громадянин України, який є власником будинку садибного типу, що розташований в Україні та став непридатним для використання за цільовим призначенням внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, відновлення якого є неможливим шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції, реставрації чи економічно недоцільним, має право на отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, а перелік підстав для відмови у наданні такої компенсації визначений частиною шостою статті 6 Закону № 2923-IX.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2025 у справі № 200/5556/24 зазначив, що виключні підстави для відмови в наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна закріплені в частині шостій статті 6 Закону № 2923-IX.
Як встановлено судом, рішенням Комісії від 13.01.2026 № 249, затвердженим розпорядженням відповідача від 19.01.2026 № 105, позивачу відмовлено у наданні компенсації на підставі пункту 2 частини шостої статті 6 Закону № 2923-IX, тобто у зв`язку з виявленням недостовірних даних, зазначених у заяві про надання компенсації.
Разом з тим, жодне з оскаржуваних рішень не містить зазначення того, які саме дані, наведені позивачем у заяві про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, Комісія вважає недостовірними, у чому полягає їх невідповідність дійсності, з яких документів чи відомостей це вбачається, а також правової оцінки таких обставин. Фактично рішення Комісії обмежується відтворенням змісту норми закону, на підставі якої відмовлено у наданні компенсації, без наведення фактичних обставин, що зумовили її застосування.
Таке рішення не відповідає вимогам статей 8, 72 Закону № 2073-IX, оскільки не дає змоги позивачу зрозуміти, з яких підстав йому відмовлено у наданні компенсації, і позбавляє його можливості ефективно реалізувати право на оскарження такого рішення, а суду не дає можливості перевірити, чи дійсно існували обставини, з якими пункт 2 частини шостої статті 6 Закону № 2923-IX пов`язує відмову у наданні компенсації.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, на якого покладено обов`язок доказування, у відзиві на позовну заяву не зазначив, які саме дані у заяві позивача є недостовірними, та не надав суду жодного доказу, який би свідчив про недостовірність відомостей, наведених позивачем у заяві.
Зі змісту заяви позивача від 25.11.2025 № ЗВ-25.11.2025-273320 вбачається, що в ній зазначено персональні дані позивача, одноосібний тип власності, тип, площу, номер та адресу об`єкта нерухомого майна, які відповідають відомостям Державного реєстру речових прав, наданим самим відповідачем на виконання ухвали суду.
Наведені ж у відзиві обставини щодо реєстрації права власності позивача на будинок 24.09.2025, тобто після його пошкодження, а також щодо стану будинку та поведінки власника як підстави для відмови в оскаржуваних рішеннях не зазначені.
Обґрунтування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень мотивами, які не були покладені в основу такого рішення на час його прийняття та з`явилися лише під час судового розгляду, не відповідає принципу обґрунтованості, закріпленому частиною другою статті 2 КАС України та статтею 8 Закону № 2073-IX.
Суд перевіряє правомірність рішення суб`єкта владних повноважень з тих підстав, які зазначені в самому рішенні, і не може підміняти собою суб`єкта владних повноважень, самостійно встановлюючи підстави для відмови, яких такий суб`єкт не навів.
Крім того, суд зауважує, що зазначені у відзиві обставини самі по собі не є підставою для відмови у наданні компенсації з огляду на пункт 2 частини шостої статті 6 Закону № 2923-IX. Відомості про дату державної реєстрації права власності містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, підставою реєстрації є рішення суду у справі № 650/3814/25, яким визнано дійсним договір купівлі-продажу будинку від 19 серпня 2011 року та визнано за позивачем право власності, а позивач у заяві не повідомляв відомостей, які б суперечили цим даним.
Відповідно до частини другої статті 220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Отже, право власності позивача на будинок ґрунтується на договорі купівлі-продажу від 19 серпня 2011 року, визнаному судом дійсним, тобто на правочині, вчиненому задовго до пошкодження будинку, а державна реєстрація 24.09.2025 проведена на підставі рішення суду у справі № 650/3814/25.
При цьому ні Закон № 2923-IX, ні Порядок № 600 не містять умови, за якою компенсація за знищений об`єкт нерухомого майна надається лише у разі, якщо державну реєстрацію права власності на такий об`єкт проведено до його пошкодження чи знищення, а позивач не належить до осіб, визначених частиною третьою статті 2 Закону № 2923-IX, які не можуть бути отримувачами компенсації.
Посилання відповідача на правову позицію Міністерства юстиції України щодо моменту виникнення права власності на новостворене нерухоме майно суд відхиляє, оскільки житловий будинок позивача згідно з технічним паспортом збудовано до 05 серпня 1992 року і новоствореним об`єктом нерухомого майна він не є, а рекомендації та роз`яснення міністерств, на які посилається відповідач, не є нормативно-правовими актами та не можуть встановлювати додаткових підстав для відмови у наданні компенсації, не передбачених законом.
Щодо доводів відповідача про те, що значна частина конструкцій будинку зазнала пошкоджень унаслідок природних впливів через тривалу відсутність належного утримання, суд зазначає, що встановлення наявності/відсутності підстав для отримання компенсації, зокрема того, чи став об`єкт непридатним для використання за цільовим призначенням саме внаслідок бойових дій, належить до повноважень Комісії (пункт 1 частини першої статті 6 Закону № 2923-IX).
Проте оскаржуване рішення Комісії не містить жодної оцінки таких обставин і не ґрунтується на них, а сам акт обстеження від 23.12.2025 № 1791 одночасно фіксує ймовірну причину пошкодження (артилерійські обстріли), орієнтовну дату пошкодження (червень 2022 року) та III категорію пошкоджень.
Відтак ці обставини підлягають оцінці Комісією під час розгляду заяви позивача з наведенням відповідного обґрунтування, а не можуть бути покладені судом в основу висновку про правомірність рішення, яке на них не ґрунтується.
Доводи відповідача про відсутність технічної можливості повторного розгляду заяви після присвоєння їй кінцевого статусу в Реєстрі пошкодженого та знищеного майна суд також відхиляє, оскільки організаційно-технічні особливості функціонування інформаційно-комунікаційної системи не можуть обмежувати право особи на судовий захист та виконання судового рішення, яке відповідно до статті 129-1 Конституції України та статті 14 КАС України є обов`язковим до виконання.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Комісії від 13.01.2026 № 249 та розпорядження відповідача від 19.01.2026 № 105 про його затвердження прийняті необґрунтовано, без зазначення фактичних обставин, з яких виходив суб`єкт владних повноважень, тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача забезпечити прийняття Комісією рішення про надання позивачу компенсації суд зазначає таке.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Верховний Суд у постанові від 30.10.2018 у справі № 820/4852/17 зазначив, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.
У постанові від 18.05.2023 у справі № 380/1936/20 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій (прийнятті рішення) та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження, а тому доцільним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідне питання, що не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, а є способом відновлення порушеного права позивача.
Розгляд заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна включає встановлення Комісією наявності або відсутності підстав для отримання компенсації, збирання документів та інформації, необхідних для прийняття рішення, забезпечення проведення обстеження об`єкта (частина перша статті 6 Закону № 2923-IX), що передбачає оцінку результатів такого обстеження, у тому числі щодо причин і ступеня пошкодження об`єкта, а також визначення розміру компенсації (пункт 16 Порядку № 600).
Такі питання в межах розгляду заяви позивача Комісією належним чином не досліджені, а суд не може перебирати на себе повноваження Комісії щодо їх вирішення, у тому числі щодо оцінки технічного стану об`єкта та причин його руйнування.
Протиправність оскаржуваних рішень встановлена судом з огляду на їх невмотивованість та недоведеність підстави для відмови, а не з огляду на встановлення судом того, що позивачем виконано всі умови для надання компенсації і єдиним правомірним варіантом поведінки Комісії є прийняття рішення про її надання.
Відтак вимога позивача про зобов`язання відповідача забезпечити прийняття Комісією рішення про надання компенсації по суті є вимогою про зобов`язання прийняти рішення конкретного змісту на користь позивача, задоволення якої за встановлених обставин неможливе, оскільки виконання всіх умов, визначених законом для прийняття такого рішення, судом не встановлено (частина четверта статті 245 КАС України), а встановлення наявності/відсутності підстав для отримання компенсації, у тому числі щодо причин руйнування об`єкта, належить до повноважень Комісії, які суд не може перебирати на себе.
Враховуючи, що Комісія є консультативно-дорадчим органом, утвореним відповідачем, а рішення Комісії підлягає затвердженню відповідачем, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, який призведе до його реального відновлення та водночас не буде втручанням у повноваження Комісії та відповідача, є визнання протиправними та скасування рішення Комісії від 13.01.2026 № 249 і розпорядження відповідача від 19.01.2026 № 105 та зобов`язання відповідача забезпечити повторний розгляд Комісією заяви позивача від 25.11.2025 № ЗВ-25.11.2025-273320 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог лише в разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
При повторному розгляді заяви позивача Комісія, у разі встановлення підстав для відмови у наданні компенсації, зобов`язана навести конкретні фактичні обставини, з яких вона виходить, послатися на документи та відомості, на яких ґрунтуються такі висновки, та надати їм правову оцінку відповідно до вимог Закону № 2923-IX та Закону № 2073-IX.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Приписами частини першої статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування рішення Комісії від 13.01.2026 № 249 і розпорядження відповідача від 19.01.2026 № 105 та зобов`язання відповідача забезпечити повторний розгляд Комісією заяви позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, із відмовою в задоволенні решти позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 КАС України та з урахуванням понесених позивачем судових витрат у вигляді сплаченого за подання позовної заяви судового збору у розмірі 1064,96 грн.
Суд враховує, що позивач звернувся до суду за захистом права на отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, порушення якого відповідачем встановлено судом, а часткове задоволення позову обумовлене не відсутністю порушення прав позивача, а визначенням судом іншого способу їх захисту, ніж той, про який просив позивач.
За таких обставин сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1064,96 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному обсязі.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області про визнання протиправними та скасування рішення та розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 13.01.2026 № 249 про відмову в наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, що розміщується за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 19.01.2026 № 105 «Про затвердження рішення комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 13 січня 2026 року № 249 «Про відмову у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 за заявою № ЗВ-25.11.2025-273320 від 25.11.2025 року»».
Зобов`язати Великоолександрівську селищну військову адміністрацію Бериславського району Херсонської області (74100, Херсонська область, Бериславський район, селище Велика Олександрівка, вул. Свободи, буд. 161, код ЄДРПОУ 44709581) забезпечити повторний розгляд Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 25.11.2025 № ЗВ-25.11.2025-273320 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , та прийняття рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області (74100, Херсонська область, Бериславський район, селище Велика Олександрівка, вул. Свободи, буд. 161, код ЄДРПОУ 44709581) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний
Судебное решение № 141430521, Одеський окружний адміністративний суд было принято 12.11.2026. Форма судопроизводства - Административное, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти необходимые данные об этом судебном решении. Мы предлагаем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных охватывает полный спектр необходимой информации, позволяя вам легко находить необходимые данные.
то решение относится к делу № 420/6481/26. Организации, указанные в тексте настоящего судебного документа: