Решение № 141425708, 12.11.2026, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/871/26

Провадження №2/485/590/26

РІШЕННЯ

іменем України

12 листопада 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі

головуючої судді Бодрової О.П.,

за участі секретаря судового засідання Літвінової Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» (далі ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором №1503549 від 04.12.2019 у сумі 92 246,40 грн та понесених судових витрат.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 04 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Верона» (далі ТОВ «ФК «Верона») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1503549, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 3600,00 грн шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку із зобов`язання повернення та сплати процентів за користування кредитом. 01 грудня 2023 року між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» було укладено договір відступлення права вимоги № 1-01/12/2023, відповідно до якого позивач набув право вимоги за кредитним договором №1503549 від 04 грудня 2019 року. Відповідачем умови зазначеного кредитного договору не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 92 246,40 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 3600,00 грн та простроченої заборгованості за відсотками 88 646,40 грн. У зв`язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та понесені судові витрати у розмірі 2662,40 грн зі сплати судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

11 червня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Так, відповідач категорично заперечує факт укладення з ТОВ «ФК «ВЕРОНА» кредитного договору №1503549 від 04.12.2019, а також факт отримання будь-яких грошових коштів від первісного кредитора, оскільки не подавала заявки на отримання кредиту, не проходила процедури електронної ідентифікації, не підтверджувала укладення договору шляхом введення одноразового ідентифікатора та не отримувала на свою банківську картку кредитних коштів. Після того, як відповідачу стало відомо про існування зазначеного кредитного договору, вона відразу звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення за фактом незаконного використання її персональних даних та шахрайського оформлення кредитних зобов`язань невстановленими особами. За вказаним фактом розпочато кримінальне провадження /а.с.37-39/.

15 червня 2026 року від представника позивача надійшла заява про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, в якій просив суд стягнути з відповідача на їх користь понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн /а.с.43-55/.

Крім того, 15 червня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій відзив на позовну заяву вважають безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідач, діючи добровільно та усвідомлено, без жодного зовнішнього тиску чи примусу, скористався доступом до мережі Інтернет та перейшов на офіційний веб-сайт Первісного кредитора, де самостійно, з використанням інтегрованого калькулятора, обрав бажану суму кредиту та строк кредитування. Після цього ним було надано персональні дані, зокрема реквізити банківської картки, на яку в подальшому були зараховані кошти. У процесі укладення правочину Відповідач пройшов передбачені етапи ідентифікації та підтвердження наміру укласти кредитний договір, за результатами чого між сторонами було укладено договір у встановленому законом порядку. Відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що зазначений картковий рахунок йому не належить. Крім того, подання заяви про вчинення злочину саме по собі не є підтвердженням факту відсутності волевиявлення Відповідача на укладення кредитного договору. Заява є лише підставою для початку досудового розслідування, а не встановлення факту злочину чи визнання угоди недійсною. Таким чином позовні вимоги просили задовільнити у повному обсязі, оскільки вважають їх доведеними /а.с.56-69/.

06 липня 2026 року від представника позивача на адресу суду надійшла заява, в якій останній зазначив, що між Первісним кредитором та Відповідачем було укладено кредитний договір в електронній формі, підписання якого здійснювалося шляхом застосування електронного підпису Відповідача. Зазначений підпис було сформовано із використанням одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону, зазначений Відповідачем під час укладення договору. Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором /а.с.94-97/.

Інші процесуальні дії у справі

Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області своєю ухвалою від 19 травня 2026 року позовну заяву прийняла до розгляду, відкрила провадження у справі та вирішила розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін /а.с.30/.

Снігурівський районний суд Миколаївської області своєю ухвалою від 16 червня 2026 року витребував докази у справі /а.с.78-79/.

Снігурівський районний суд Миколаївської області своєю ухвалою від 17 серпня 2026 року витребував докази у справі /а.с.111/.

Позиції учасників справи

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином і своєчасно, у відповіді на відзив та поданих клопотаннях просив про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином і своєчасно, про причини неявки суду не повідомила. Конверт повернуто з відміткою пошти «Адресат відсутній».

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Мотивувальна частина

Встановлені фактичні обставини та норми права, які застосовуються судом

Дослідивши матеріали справи і оцінивши докази, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як убачається із матеріалів справи, 04 грудня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Верона» (ТМ «Гроші всім») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1503549, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 3600,00 грн, строк кредитування 29 календарних днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,90% від суми позики в день /а.с.21-26/.

Пунктом 1.4. Договору визначено, що проценти за користування позикою нараховуються на суму позики, а у разі часткового погашення на непогашену частину, та встановлюються в розмірі 1,90 % від суми позики в день, що на рік становить (реальна річна процентна ставка становить) 693,5 % від суми позики. Тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до п. 2.1. Договору, Кредитодавець надає Позичальникові позику у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок банківської платіжної картки Позичальника протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору, Позичальник зобов`язується повернути суму отриманої позики та сплатити нараховані проценти за користування позикою у строки, визначені в Графіку платежів, не пізніше останнього дня користування позикою. Повернення суми позики та сплата процентів за користування позикою має бути здійснено Позичальником в останній день користування позикою, без окремої письмової чи усної вимоги Позикодавця, що є належним виконанням зобов`язань Позичальника за цим Договором.

У разі порушення Позичальником своїх грошових зобов`язань у вигляді несвоєчасного повернення або неповернення суми позики та несвоєчасної сплати або несплати процентів за користування позикою, Позичальник зобов`язаний сплатити Позикодавцю пеню у розмірі 2,9% від загальної суми належних та несплачених платежів (суми заборгованості) за Договором за кожний день прострочення платежу (п.6.2 Договору).

Як убачається із Договору, він підписаний сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 5ТР4Т /а.с.25/.

Відповідно до довідки ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» №1903/2026-3 від 19.03.2026, відповідачу ОСОБА_1 ТОВ «ФК «ВЕРОНА» переведені кошти за кредитним договором 04.12.2019 у розмірі 3600,00 грн на її картковий рахунок НОМЕР_1 /а.с.9/.

01 грудня 2023 року між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» було укладено договір відступлення права вимоги № 1-01/12/2023, відповідно до якого ТОВ «ФК «Верона» передав (відступив) ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за плату, а ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» прийняв належні ТОВ «ФК «Верона» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників до цього договору /а.с.15-16/.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 1-01/12/2023 від 01 грудня 2023 року, ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1503549 від 04 грудня 2019 року в сумі 92 246,40 грн, з яких: 3600,00 грн залишок по тілу кредиту, 88 646,40 грн залишок по відсотках /а.с.19/.

Згідно наданої виписки з особового рахунка за кредитним договором № 1503549 від 04 грудня 2019 року вбачається, що відповідач зобов`язання за договором не виконала, після відступлення права грошової вимоги платежів для погашення існуючої заборгованості не здійснювала /а.с.20/.

06 грудня 2019 року на підставі заяви ОСОБА_1 внесено відомості до ЄРДР за №12019150310000737 за ч.1 ст.190 КК України /а.с.87-93/.

За даними листа АТ «Ощадбанк» від 10.07.2026 №46/12-11/95521/2026/Бт, встановлено що на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок, який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_1 . Крім того, убачається що за вказаний в ухвалі суду проміжок часу відсутні зарахування коштів у сумі 3600,00 грн /а.с.104-106/.

За даними листа АТ «Ощадбанк» від 03.09.2026 №46/12-11/121421/2026/Бт, убачається що на банківську картку ОСОБА_1 , за вказаний в ухвалі суду проміжок часу, відсутні зарахування коштів у сумі 3600,00 грн /а.с.119-121/.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 59 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 (далі Положення) визначено, що банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри як клієнтські рахунки та виписки з них. Відповідно до пункту 62 Положення виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Згідно з пунктом 63 Положення, виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Разом з тим, на підтвердження факту отримання відповідачкою коштів у кредит поданий лише лист-відповідь ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС», наданий адвокату Пархомчуку С.В., до якого додано певну таблицю про проведення операцій з перерахування коштів.

При цьому з поданої таблиці неможливо встановити, що будь-які кредитні кошти були перераховані саме на банківську карту відповідачки.

Наявність одного лише листа відповіді, наданого на запит адвоката, без зазначення конкретної інформації стосовно відповідачки як отримувача кредитних коштів, не є підставою для задоволення позовних вимог.

Аналогічний підхід висловлено Верховним Судом у постанові від 24 вересня 2025 року у справі № 266/4900/21, у якій зазначено, що довідки, розрахунки заборгованості та інші документи, складені кредитором, самі по собі не підтверджують факту надання кредитних коштів та не можуть замінювати належні докази здійснення платіжної операції.

Також матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка взагалі на виконання умов кредитного договору надавала ТОВ «ФК «Венера» реквізити своєї банківської картки для подальшого перерахування на неї суми кредиту.

Крім того, згідно з листами банка-емітенту встановлено факт відсутності зарахування коштів у сумі 3600,00 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 .

Більш того, відповідачка заперечувала сам факт укладення договору та перерахування їй кредиту, повідомляла, що за наслідком вчинення відносно неї шахрайських дій вона зверталась до правоохоронних органів.

Тому, в матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі і достатні докази перерахування на картковий рахунок кредитних коштів позичальнику (відповідачу) за вказаним договором, відповідно до вимог ст.526, 1046, 1054, 1088 ЦК України. Надані позивачем документи (розрахунок заборгованості) лише констатують нараховану заборгованість за кредитними договорами, але не підтверджують її наявність та походження.

Кредитний договір, який укладається після позитивного рішення щодо надання кредиту позичальнику, не вважається доказом надання/отримання кредитних коштів. На етапі підписання договору правовідносини за договором не виникають, оскільки такий документ за своєю природою вказує лише про намір сторін вступити до правовідносин. В кредитному договорі зазначаються лише умови кредитування: строки, розміри надання та повернення кредиту, порядок кредитування та інші умови. Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження перерахування відповідачу коштів за кредитним договором - не надано розрахункового документа (платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо) або виписки з банківського рахунку, які б відповідали вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Законом визначено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст.1046 ЦК України).

Суд наголошує, що доказом надання кредиту є саме первинні документи, що підтверджують передачу коштів, вимоги до яких встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду (ст.13 ЦПК України).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, а також у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 456/3643/17, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц та від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, саме кредитор зобов`язаний довести факт отримання позичальником кредитних коштів належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене, беручи до уваги встановлені судом обставини справи, належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено фактичної видачі грошових коштів за кредитним договором №1503549 від 04.12.2019 відповідачу та користування такими коштами відповідачем, а тому за наведених обставин, у задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволені позову, в силу вимог п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 12 листопада 2026 року.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн», місцезнаходження: 01042, м.Київ, вул.Саперне Поле, буд.12, нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ 44002941.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя О.П.Бодрова