Решение № 141423713, 10.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.11.2026Справа № 910/4831/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Омельчук М.О. розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-інвестиційна група»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 10720945,18 грн

за участі представників:

від позивача - Білан В.В.

від відповідача - Салівон В.І.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично-інвестиційна група» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення коштів у розмірі 10720945,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання за договором про врегулювання небалансів електричної енергії в частині проведення розрахунків за розрахункові періоди з серпня 2025 року по лютий 2026 року, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 10453221,12 грн, яку позивачем заявлено до стягнення. Окрім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 73591,41 грн та інфляційні витрати у розмірі 194132,65 грн.

Відповідач заперечив проти позову, вказавши, що статтею 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» та пунктом 7.3.2 Правил ринку встановлено спеціальний алгоритм розрахунків між оператором системи передачі та стороною, відповідальною за баланс, за яким такі розрахунки здійснюються виключно з поточного рахунку із спеціальним режимом використання та в межах наявних на ньому коштів, що надійшли від учасників балансуючого ринку, а у зв`язку із систематичним порушенням учасниками ринку своїх фінансових зобов`язань вказаний рахунок не накопичує в достатній мірі коштів для проведення розрахунків. Також відповідач зазначив, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки ним не заявлено вимогу про зобов`язання перерахувати кошти саме з рахунку із спеціальним режимом використання.

Окрім того, відповідачем заявлено про зменшення розміру 3% річних до 1% або відмову в їх задоволенні. Вказане обґрунтовано наявністю виключних обставин.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив суд відмовити.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії врегульовані Законом України «Про ринок електричної енергії» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За умовами частини 5 статті 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку.

Судом встановлено, що 05.09.2022 позивач приєднався до умов публічного договору приєднання про врегулювання небалансів електричної енергії (ідентифікатор №2337-01024; дата акцептування 05.09.2022) (далі - Договір) та долучений до реєстру учасників ринку, що підтверджується повідомленням відповідача від 05.09.2022.

Згідно з пунктом 1.4 Договору оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії зі стороною, відповідальною за баланс, у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що формування ОСП декадних звітів СВБ, місячних звітів СВБ, позапланових звітів СВБ, звітів про коригування, забезпечення СВБ коштів на рахунку ескроу СВБ відповідно до них, формування актів та списання ОСП коштів з рахунків ескроу СВБ на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ОСП здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку та цим Договором.

За приписами пункту 7.3.2 Правил ринку якщо за результатами місячного звіту СВБ має відбутись списання для АР (нарахування для СВБ), АР на четвертий робочий день з дня надсилання повідомлення про формування місячного звіту СВБ перераховує з рахунку зі спеціальним режимом використання ОСП кошти на рахунок СВБ відповідно до Акта купівлі-продажу небалансів електричної енергії.

Абзацом 9 пункту 3.2 Додатку 10 «Правила коригування» до Правил ринку встановлено, що якщо за результатами звіту про коригування має відбутись списання для АР (нарахування для СВБ), АР на четвертий робочий день з дня виставлення акту коригування до акту купівлі-продажу перераховує з рахунку зі спеціальним режимом використання ОСП кошти на рахунок СВБ відповідно до Акта коригування.

Відповідно до пункту 7.7.4 Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.

Як вбачається з матеріалів справи, за розрахункові періоди з серпня 2025 року по лютий 2026 року сума, що підлягала сплаті відповідачем позивачу, визначена актами коригування до актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, підписаними уповноваженими представниками сторін в електронній системі відповідача без зауважень та заперечень.

Позивачем направлялись відповідачу рахунки-фактури (INVOICE) на оплату, зокрема, від 18.03.2026 №1803202600001 за серпень 2025 р. на суму 1657860,40 грн; від 18.03.2026 №1803202600002 за вересень 2025 р. на суму 2712329,70 грн; від 18.03.2026 № 1803202600003 за листопад 2025 р. на суму 1056,95 грн; від 18.03.2026 №1803202600004 за грудень 2025 р. на суму 1 648 802,36 грн; від 18.03.2026 № 1803202600005 за лютий 2026 р. на суму 4433123,11 грн та коригуючий рахунок-фактуру від 24.03.2026 №2403202600001 за серпень 2025 року на суму 1657909 грн.

В матеріалах справи наявні докази направлення вказаних документів, зокрема, супровідні листи позивача, накладні поштових відправлень з описами вкладень.

Судом встановлено, що за вказані періоди за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 10453221,12 грн.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором є таким, що настав, проте доказів оплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 10453221,12 грн.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 73 591,41 грн та інфляційних витрат у розмірі 194132,65 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних витрат, судом встановлено, що надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача про спеціальний алгоритм розрахунків на балансуючому ринку суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов`язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках.

Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на: 1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників; 2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників; 3) поточний рахунок оператора системи передачі.

З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.

У постанові від 30.09.2026 у справі №910/8043/25 за позовом сторони, відповідальної за баланс, до оператора системи передачі про стягнення заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії Верховний Суд, надаючи оцінку доводам про те, що приписами статті 75 Закону «Про ринок електричної енергії» встановлені виключні підстави внесення оператором системи передачі на поточний рахунок із спеціальним режимом використання коштів з власного поточного рахунка - у разі системних обмежень, навів правовий висновок, сформований у постанові від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, а саме: «зміст ст.75 Закону "Про ринок електричної енергії" не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача (оператора системи передачі) з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов`язань вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що, в свою чергу, свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов`язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором». (пункт 63 вказаної постанови)

У пункті 65 цієї постанови наведено висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 03.02.2023 у справі №910/9374/21, про те, що «аргументи оператора системи передачі з приводу того, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини з посиланням на приписи ч.4 ст.75 Закону "Про ринок електричної енергії", є неспроможними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права».

При цьому Верховний Суд зазначив, що вказана правова позиція є сталою, послідовною та актуальною. (пункт 66 постанови Верховного Суду)

З огляду на викладене, посилання відповідача на встановлений законом спеціальний алгоритм розрахунків, а також на систематичне порушення учасниками ринку своїх фінансових зобов`язань перед оператором системи передачі та недостатність коштів на поточному рахунку із спеціальним режимом використання судом відхиляються, оскільки вказані обставини не впливають на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, та не виключають застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Щодо доводів відповідача про обрання позивачем неналежного способу захисту суд зазначає наступне.

Звернення позивача з вимогою про стягнення заборгованості є способом захисту, який безпосередньо відповідає змісту порушеного, за твердженням позивача, майнового права та характеру його порушення, оскільки у разі невиконання боржником грошового зобов`язання саме присудження до виконання такого зобов`язання спрямоване на відновлення майнового стану кредитора.

При цьому вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних не є самостійним способом захисту, який змінює характер заявленого Позивачем способу захисту, а пов`язані з простроченням виконання Відповідачем грошового зобов`язання та заявлені як передбачені законом наслідки такого прострочення.

У справі № 488/5027/14-ц, на яку посилається відповідач, Велика Палата Верховного Суду розглядала спір, що виник із земельних та речових правовідносин, у межах якого заявлялися вимоги про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсними правочинів, скасування запису про право власності та витребування земельної ділянки.

Сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц висновки щодо необхідності застосування ефективного способу захисту були зумовлені саме характером спірних речових правовідносин та визначенням належного способу відновлення права власності. Вони не містять висновку про неможливість захисту права кредитора шляхом стягнення заборгованості за договором. (п.47 постанови Верховного Суду від 22.09.2026 у справі №910/8080/25)

З огляду на викладене, доводи відповідача про обрання позивачем неналежного способу захисту судом відхиляються.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру 3% річних до 1% або відмову в їх задоволенні, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 зазначила, що суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.

Саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.

Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Позивачем у даній справі нараховано проценти річних у розмірі, встановленому частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Договором чи законом іншого розміру процентів не встановлено.

Отже, підстави для зменшення заявленої до стягнення суми 3% річних, а також для відмови у її стягненні відсутні, у зв`язку з чим клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Інші доводи сторін судом розглянуто та відхилено, оскільки вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат вирішення спору.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюра, буд. 25, ідентифікаційний код: 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-інвестиційна група» (01014, м. Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 43, офіс 5, ідентифікаційний код: 44494907) заборгованість у розмірі 10453221 (десять мільйонів чотириста п`ятдесят три тисячі двісті двадцять одна) грн 12 коп., інфляційні витрати у розмірі 194132 (сто дев`яносто чотири тисячі сто тридцять дві) грн 65 коп., 3% річних у розмірі 73591 (сімдесят три тисячі п`ятсот дев`яносто одна) грн 41 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 128651 (сто двадцять вісім тисяч шістсот п`ятдесят одна) грн 34 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 12.11.2026

Суддя Я.В. Маринченко