Решение № 141386929, 28.10.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/12498/26

Провадження № 2-о/361/230/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 р. м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Ведмідь Н.В.

за участі секретаря судового засідання Чуняк В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Броварський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просить встановити факт смерті його батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Велика Білозерка Василівського району Запорізької області, на тимчасово окупованій території України.

Обґрунтовуючи заяву, зазначає, що Броварський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області не має можливості здійснити державну реєстрацію смерті його батька відповідно до вимог чинного законодавства України, оскільки він помер на тимчасово окупованій території України - у селі Велика Білозерка Василівського району Запорізької області.

Встановлення факту смерті необхідне заявнику для подальшої державної реєстрації смерті в органі державної реєстрації актів цивільного стану, отримання свідоцтва про смерть та реалізації його цивільних прав як сина померлого.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження.

За правилами частини другої статті 317 ЦПК України справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, яка визначена такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим, не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив заяву про встановлення факту смерті на окупованій території розглянути у його відсутність.

Представник заінтересованої особи - Броварського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, направив заяву про розгляд справи без участі представника (а.с. 17).

У відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України суд розглянув справу в судовому засіданні за відсутності учасників справи та без здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Велика Білозерка Василівського району Запорізької області, батьками вказані: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 8).

Отже, зі змісту матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_2 .

Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Великобілозерським РВ УМВС України в Запорізькій області, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Велика Білозерка Білозерського району Запорізької області та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце народження: Україна, Запорізька область, Василівський район, село Велика Білозерка, причина смерті - «церебральний атеросклероз, атеросклеротична хвороба серця, старість», що підтверджується довідкою про смерть № С-00579, виданою 06 серпня 2026 року Територіальним відділом РАЦС Веселівського району Управління РАЦС Запорізької області (а.с. 9).

На підтвердження факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 заявником також надано копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Територіальним відділом РАЦС Веселівського району Управління РАЦС Запорізької області (а.с. 10).

За правилами частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

За змістом частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами, якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси, до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

За змістом частини другої статті 317 ЦПК України справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

За змістом частини четвертої статті 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

За змістом частини п`ятої статті 317 ЦПК України копія судового рішення видається учасникам справи негайно після його ухвалення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.

За змістом частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; або рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до пункту 1 розділу І Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів, зокрема смерті.

Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права. Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року; Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, Великобілозерська сільська територіальна громада Василівського району Запорізької області віднесена до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій з 26 лютого 2022 року.

Положеннями статей 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

У практиці Європейського суду з прав людини розвинений принцип узгодженості спірного питання. Зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, § 45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.

При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті, зокрема, реєстрації народжень, смертей і шлюбів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як підтвердження обставин, що мають істотне значення для реалізації прав людини (громадянина України).

Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України, ніяким чином не легітимізує таку владу. Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. У той же час держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.

Встановлення факту народження або смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника. Рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17; у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2022 року у справі № 759/5313/21.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва або довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі за обставин, що загрожували їй смертю.

Вочевидь, вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Разом із тим суд повинен мати достатні, належні та допустимі докази для встановлення саме факту смерті громадянина в певний час та за певних обставин. Самі по собі обставини, які лише свідчать про ймовірність загибелі особи, не є достатніми для встановлення такого факту. Подібний підхід відображений у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 390/1443/19-ц, від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22.

Крім того, у постанові від 16 вересня 2026 року у справі № 619/5907/25 Верховний Суд наголосив, що спеціальний порядок, передбачений статтею 317 ЦПК України, не змінює предмета доказування у справах цієї категорії: суд має встановити саме факт смерті конкретної особи у певний час та за певних обставин, а не лише наявність обставин, які дають підстави припускати її загибель. Отже, під час вирішення заяви суд повинен оцінити всю сукупність доказів з огляду на те, чи підтверджують вони фактичне настання смерті особи.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер на тимчасово окупованій території України. Факт його смерті та дата смерті підтверджуються довідкою про смерть № С-00579 від 06 серпня 2026 року та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданими відповідними органами на тимчасово окупованій території України.

Наведені документи оцінюються судом не як такі, що самостійно породжують правові наслідки на території України, а як докази, які у сукупності з іншими матеріалами справи підтверджують факт смерті конкретної особи, її дату та місце смерті. Їх врахування у такому обмеженому контексті відповідає наведеним вище принципам міжнародного права та практиці Європейського суду з прав людини і не означає легітимізації окупаційних органів.

Крім того, родинний зв`язок заявника з померлим підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , а особа померлого, його дата та місце народження копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .

Таким чином, досліджені судом докази є взаємопов`язаними та в сукупності підтверджують факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Велика Білозерка Василівського району Запорізької області. Зазначений населений пункт розташований на території Великобілозерської сільської територіальної громади, яка відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, перебуває під тимчасовою окупацією з 26 лютого 2022 року.

Отримання документів встановленої форми, на підставі яких органи державної реєстрації актів цивільного стану можуть провести державну реєстрацію смерті, за наведених обставин є неможливим. Встановлення факту смерті необхідне заявнику, який є сином померлого, для подальшої державної реєстрації смерті, отримання свідоцтва про смерть та реалізації прав, пов`язаних зі смертю батька.

За таких обставин суд вважає, що заява про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є обґрунтованою, а викладені в ній обставини підтверджуються належними доказами, у зв`язку з чим вимога про встановлення факту смерті підлягає задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Керуючись статтями 258, 259, 263265, 293, 315, 317, 319, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Броварський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце народження: Україна, Запорізької область, Василівський район, с. Велика Білозерка, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті селі Велика Білозерка, Василівського району Запорізької області.

Рішення суду підлягає до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оскарження судового рішення не перешкоджає його виконанню.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_4 .

Заінтересована особа: Броварський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місце знаходження: м. Бровари, вул. Київська, 155, ЄДРПОУ 33341526.

Суддя Ведмідь Н. В.