Решение № 141386604, 11.11.2026, Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/1157/26

Провадження № 2/282/759/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року селище Любар

Суддя Любарського районного суду Житомирської області Вальчук В.В., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в селищі Любар у порядку письмового провадження, за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка продовжує навчання, в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки заробітку (доходу) відповідача щомісяця, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, на період навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 вересня 2006 року, від якого мають доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 18 серпня 2022 року шлюб між сторонами розірвано.

Судовим наказом Любарського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2021 року з відповідача стягувалися аліменти на утримання доньки до досягнення нею повноліття. На виконання судового наказу 10 лютого 2022 року відкрито виконавче провадження № 68576861. Станом на 12 вересня 2026 року виконавче провадження перебувало на виконанні, однак фактичне стягнення аліментів припинилося у зв`язку з досягненням донькою повноліття ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Надалі донька змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

Зазначає, що її донька ОСОБА_4 після досягнення повноліття продовжує навчання на другому курсі Вінницького національного технічного університету за денною формою навчання на контрактній основі, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги. Самостійного доходу донька не має, оскільки навчається та не має можливості працювати.

Позивач зазначає, що самостійно несе витрати на утримання доньки, зокрема сплачує вартість навчання в розмірі 40000 грн на рік, проживання в гуртожитку - 4000 грн щомісяця, а також витрати на проїзд до місця навчання та у зворотному напрямку. При цьому донька зареєстрована та проживає разом із позивачем у с. Стрижівка Житомирської області, а перебування у гуртожитку м. Вінниці зумовлене виключно необхідністю навчання.

Відповідач проживає окремо, після досягнення донькою повноліття матеріальної допомоги на її утримання не надає, добровільно домовитися з ним про надання такої допомоги не вдалося. На думку позивача, відповідач є працездатним, має задовільний стан здоров`я та можливість надавати доньці матеріальну допомогу.

З огляду на викладене, позивач просить стягувати з відповідача аліменти на утримання повнолітньої доньки у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23 років, а також стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

Ухвалою Любарського районного суду від 22 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та визначено відповідачеві строк для подання відзиву.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами, двічі надсилалися відповідачу на адресу його реєстрації, однак поверталася на адресу суду з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відтак, з урахуванням правової позиції висловленої у постанові Верховного суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.12.2023 року у справі №591/4832/22, суд вважає за можливе проводити розгляд справи.

Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Таким чином, у визначений судом строк відповідач відзиву та заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін не надав, також не надав зустрічного позову в межах визначеного судом строку, а тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Відповідно до ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду, розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У зв`язку із здійсненням судом розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив наступне.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України.

Статті 180, 181 СК України визначають обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За нормами статті 198 СК батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 182 СК України).

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

При визначенні розміру матеріальної допомоги суд обов`язково враховує актуальну і дійсну потребу дитини у наданні їй матеріальної допомоги, вартість навчання, вартість підручників і проїзду до навчального закладу, вартість проживання у гуртожитку або орендованій квартирі за місцем знаходження навчального закладу (постанова Верховного Суду від 13.04.2021 року у справі № 308/4214/18).

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину) є обов`язковою складовою сукупності юридичних фактів, на підставі яких виникає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленому ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27.10.1993).

Відповідно до статті 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

У постанові від 16.02.2022 у справі №381/2423/20 Верховний Суд зазначив, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 від 24.10.2024, яке видане Романівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 змінила прізвище із « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_7 », про що складено відповідний актовий запис №12.

10 грудня 2021 року Любарським районним судом Житомирської області у справі №282/985/21 (провадження №2-н/282/63/21) видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 у розмірі 1/4 частини із всіх доходів боржника до повноліття дитини, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення донькою ОСОБА_8 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Старшим державним виконавцем Любарського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Чмирук О.М. 10.02.2022 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №68576861 щодо стягнення аліментів з ОСОБА_3 відповідно до судового наказу виданого 10.12.2021 Любарським районним судом Житомирської області у справі №282/985/21.

Відповідно до довідки №1101 від 01.09.2026 виданої Вінницьким національним технічним університетом слідує, що ОСОБА_4 є студентом другого курсу факультету менеджменту та інформаційної безпеки контрактної форм навчання. Термін навчання на бакалавраті з 01.09.2025 по 30.06.2029.

Згідно довідки №10 від 06.09.2026 виданої Вінницьким національним технічним університетом слідує, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 проживає без реєстрації в кімнаті АДРЕСА_1 .

Оплату за навчання та проживання в гуртожитку здійснюється позивачем, що стверджується платіжними документами від 20.08.2025, від 03.02.2026, від 28.08.2026, від 07.09.2026, від 14.11.2025, від 23.01.2026, від 24.01.2026, від 24.02.2026, від 24.03.2026, від 24.03.2026, від 26.04.2026, від 19.05.2026, від 09.06.2026, від 09.06.2026 та від 30.08.2026.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Пріоритет у доказуванні надається не тому хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

З огляду на зазначені обставини, врахувавши характер спірних правовідносин та враховуючи реалії сьогодення, витрати, які необхідні на організацію навчального процесу, необхідність забезпечення дитини що навчається харчуванням, одягом, надавши оцінку доказам у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з мотивів, що викладені вище.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За правилами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на правничу допомогу.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач у позові заявила вимогу про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в сумі 3000,00 грн. підтверджено наступними доказами: договором про надання правової допомоги №44/2025 від 28.12.2025 року; копією квитанції від 11.09.2026 про здійснення оплати за надання правничої допомоги у сумі 3000,00 грн; розрахунком суми судових витрат від 12.09.2026.

Таким чином, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені нею витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 3000, 00 грн.

Окрім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн, оскільки при зверненні до суду з позовною вимогою про стягнення аліментів позивач звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 55, 56, 110, 172-184 СК України, ст. ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , інтереси якої представляє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ), яка продовжує навчання, в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки заробітку (доходу) відповідача щомісяця, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, на період навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнення розпочати з 15 вересня 2026 року.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 в дохід Держави 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривень 20 (двадцять) копійок судового збору, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, найменування коду класифікації доходів бюджету: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: В. В. Вальчук