Решение № 141382680, 05.10.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/9144/26

Номер провадження 2/932/3549/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 жовтня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Леміщенко О.О., за участю секретаря судового засідання Маншиліна Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2026 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернувся до Шевченківського районного суду міста Дніпра через підсистему «Електронний суд» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.05.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» (надалі - Первісний Кредитор, Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі Відповідач, Позичальник) укладено кредитний договір про споживчий кредит № 184386 (далі - Кредитний договір) на суму 29 412,00 грн. На виконання умов Кредитного договору, 21.05.2025 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 (далі - Платіжна картка) Відповідача, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію Первісного кредитора. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується Довідкою про перерахування коштів (далі Довідка). Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 30 554,04 грн, яка складається з: 28 344,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 9,04 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 601,00 грн - заборгованість по комісії; 1 600,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Справу було зареєстровано 21 липня 2026 року в автоматизованій системі документообігу (Д-3).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 липня 2026 року, справу було передано на розгляд судді Шевченківського районного суду міста Дніпра Леміщенко О.О.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 24 липня 2026 року було відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. У позовній заяві просить розглядати справу без його участі, позовні вимогі підтримує та просить задовольнити, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток на адресу реєстрації, конверти з якими повернулися до суду. Відповідач відзив на позовну заяву не подав, інших заяв або клопотань до суду не надходило.

Враховуючи вказані факти, згоду представника позивача, що викладена в позовній заяві, суд вважає за можливе відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами за відсутності учасників справи не здійснювався.

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до наступного.

По-перше, суд вирішує питання з приводу заявленої заборгованості за тілом кредиту.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України , а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

21.05.2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 184386 підписання якого позичальником відбулося за допомогою одноразового ідентифікатора «eef03ble».

Відповідно до пункту 2.2.1 розділу ІІ «Індивідуальні умови кредитування позичальника» Договору № 184386, сума кредиту яка надається позичальнику становить 29412,00 гривень та надається не пізніше наступного дня після укладання договору в наступному порядку: у розмірі 24998,03 гривень для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 170968 від 11.02.2025 року укладений з кредитодавцем; у розмірі 2,17 гривень на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті; у розмірі 4411,80 гривень шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини.

Пунктами 2.3, 2.5, 2.6 Договору встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10% річних; комісія за надання кредиту становить 4411,80 гривень; загальний строк кредитування складає 276 днів.

Відповідно до довідки від ТОВ «ФК «Кредіплюс», вказане товариство здійснило 21.05.2025 року переказ грошових коштів в розмірі 2,17 гривень на платіжну картку № НОМЕР_3 , що також підтверджується листом від АТ «ПУМБ» № КНО-07.8.5/13564БТ від 03.08.2026 року, який було надано до суду відповідно до ухвали суду про витребування доказів.

10 жовтня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 10102025.

Згідно копії реєстру прав вимоги № 1 від 10.10.2025 року, до ТОВ «Юніт Капітал» відійшли права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 184386 від 21.05.2025 року на загальну суму заборгованості в розмірі 30554,04 гривні.

Аналізуючи наведені докази, суд приходить до того, що кредитний договір № 184386, укладений між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 за своїм предметом поклав на первісного кредитора більш ширші обов`язки з приводу надання кредитних коштів. В момент підписання договору, первісний кредитор зобов`язався не тільки переказати певну грошову суму на банківський рахунок позичальника (відповідача), для користування, а також здійснити операції в межах своєї інформаційної системи для зарахування іншої частини грошових коштів на погашення заборгованості за іншим кредитним договором, та списання комісії за надання самого кредиту.

Матеріалами справи та витребуваними доказами підтверджується виконання лише одного з трьох обов`язків первісного кредитора за кредитним договором, виражене у наданні позичальнику у користування грошових коштів у розмірі 2,17 гривень шляхом переказу на банківську картку.

Однак, цими ж доказами не підтверджується виникнення заборгованості за більшою частиною тіла кредиту в розмірі 24998,03 гривень. Як було зазначено вище, первісний кредитор взяв на себе зобов`язання зарахувати на рахунок іншого кредитного договору (№ 170968 від 11.02.2025 року) кредитні кошти, які надаються в межах нового кредитного договору (№ 184386). На думку суду, вчинення таких дій не може підтверджуватись одним лише їй визначенням у предметній частині кредитного договору.

Під час звернення до суду із захистом порушених прав в наслідок невиконання кредитного договору, кредитор (первісний або його правонаступник) має довести, що самим позикодавцем у першу чергу було виконано усі покладені на нього обов`язки за кредитним договором. Доведення вчинення таких дій та відсутності порушень у виконанні умов договору повинно доводитись відповідними доками (письмовими, електронними та іншими).

Представником ТОВ «Юніт Капітал», яке є правонаступником ТОВ «ФК «Кредіплюс» за договором факторингу № 10102025, не було надано жодного документу на підтвердження факту існування кредитних зобов`язань між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 за кредитним договором № 170968, утворення за ним відповідної заборгованості, яка на момент укладання нового кредитного договору не була погашена та не оспорювалась у суді. А також відсутні будь-які документи від первісного кредитора, якими підтверджується факт вчинення дій з приводу зарахування коштів у сумі 24998,03 гривень на рахунок кредитного договору № 170968, що в подальшому призвело до погашення наявної за ним заборгованості та припинення його дії.

Відсутність таких документів не дозволяє суду встановити, чи дійсно первісний кредитор виконав покладені на нього боязкий у цій частині договору, зарахував грошові кошти на інший кредитний договір, здійснив погашення за ним заборгованості на поточну суму, що в подальшому поклало обов`язок на позичальника з приводу повернення цих коштів.

Теж саме стосується і заявленої суми заборгованості у розмірі 4411,80 гривень, яка входить до основного тілу кредиту. Вказана сума надавалась позичальнику для погашення комісії за надання кредиту № 184386, яка нараховується відповідно до п. 2.5 договору та становить 15,00% від суми кредиту. Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що первісний кредитор виконав покладений на нього обов`язок і в цій частині кредитного договору та списав комісію за надання кредитних коштів, за рахунок цих самих наданих кредитних коштів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Вирішуючи питання по стягнення заявленої заборгованості за тілом кредиту, суд прийшов до висновку, що представником позивача не доведено виконання первісним кредитором зобов`язання за предметом кредитного договору № 184386 в частині надання грошових коштів у вигляді 24998,03 гривень на погашення кредитної заборгованості за кредитом № 170968 та списання комісії у розмірі 4411,80 гривень за основним кредитним договором. Але доведено наявність заборгованості на суму 2,17 гривень.

Однак, заявлена позивачем сума заборгованості за тілом кредиту становить 28344,00 гривень, така сума сформована внаслідок часткового погашення відповідачем заборгованості на загальну суму 1068,00 гривень, що відображено у розрахунку заборгованості за кредитним договором № 184386.

Відповідно до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду викладених у постанові від 16.08.2023 року у справ № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23), що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Враховуючи те, що відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості, а в матеріалах справи відсутні відповідні докази, які б підтверджували виконання первісним кредитором зобов`язання за грошовими коштами у розмірі 24998,03 гривень та 4411,80 гривень, що в свою чергу визиває у суду певні сумніви у тому, чи був повідомлений позичальник (відповідач) про виконання первісним кредитором взятих на себе зобов`язань, та надав грошові кошти у користування в тому вигляді і розумінні, яке визначено у пункті 2.2.1 кредитного договору № 184386. Через це, суд не може вважати часткове погашення заборгованості як безумовне існування усієї заявленої заборгованості за тілом кредиту, та підтвердження того, що відповідачем не виконано обов`язку з приводу її повернення.

Заявлену суму заборгованості у розмірі 28344, 00 гривень суд вважає такою, що недоведена позивачем, а у задоволенні вимоги про її стягнення слід відмовити.

По-друге, суд вирішує питання щодо заявленої заборгованості за комісією.

В умовах кредитного договору № 184386 міститься пункт 2.4, в якому зазначено, що знижений тариф комісії за украплення та обслуговування кредиту складає 1,00 гривню. Стандартний тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200,00 гривень.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 184386 від первісного кредитора ТОВ «ФК «Кредіплюс», заборгованість за комісією становить 601,00 гривню.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Також у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22), та постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження 61-4202сво22).

Так у матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що позичальник ОСОБА_1 користувалася відповідними послугами за обслуговування кредиту більше ніж один раз на розрахунковий період (тобто один місяць відповідно до умов договору), як і відсутні відповідні докази звернення позичальника із запитами на отримання відповідної інформації, в наслідок чого відсутні підстави для здійснення нарахування плати за обслуговування кредиту відповідно до пункту 2.4 кредитного договору, а тому у задоволені вимоги про стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 601,00 гривень слід відмовити.

По-третє, суд вирішує питання про стягнення нарахованих штрафних санкцій.

В умовах кредитного договору № 184386 міститься пункт 2.10, в якому визначені суми штрафу та пені, які нараховуються кредитодавцем за порушення позичальником умов договору.

Однак, відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України і діє до цього часу.

Кредитний договір № 184386 був укладений 21.05.2025 року, на момент дії військового стану, а позивач ТОВ «Юнті Капітал» отримало права вимоги до відповідача внаслідок укладання договору факторингу, та не здійснювало додаткове нарахування до простроченої заборгованості, однак це не відміняє обов`язок позивача списати нараховані первісним кредитором штрафи за прострочення виконання зобов`язання, а тому у позовній вимогі про стягнення нарахованих штрафних санкцій в розмірі 1600,00 гривень слід відмовити.

На підставі усього вищезазначеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3-5, 10-13, 81, 141, 209, 247, 258, 263-265, 268, 274, 279-287 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено та підписано суддею 05 жовтня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, юридична адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.О. Леміщенко