Решение № 141348587, 09.11.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

09.11.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

копія Справа № 401/2389/25 Провадження № 2/401/189/2627 жовтня 2026 року м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Мельничика Ю.С.,

з участю: секретаря судового засідання Рудської В.А.,

сторони справи: представник позивача, адвокат Сичов А.Ю.,

представник відповідача, адвокат Михайлов А.Л.,

відповідач ФОП ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Холдингова компанія» Київміськбуд», фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , про захист прав споживачів та стягнення з відповідачів збитків і упущеної вигоди,

ВСТАНОВИВ:

Процедура (рух) справи:

У липні 2025 року позивач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Сичов А.Ю., звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів упущеної вигоди, збитків та неустойки в порядку захисту прав споживачів в загальній сумі 2 617 504,37 грн.

Ухвалою суду від 20 серпня 2025 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою підготовчого засіданні від 15 січня 2026 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_2 до Приватного підприємства "Холдингова компанія" Київміськбуд", фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , про захист прав споживачів та стягнення з відповідачів збитків та упущеної вигоди в загальній сумі 1 564 715,48 грн.

Ухвалою суду від 30 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позиція позивача, ОСОБА_2 :

В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 березня 2025 року у справі № 401/1802/24, яке залишене без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 26 червня 2025 року та набрало законної сили, було розірвано попередній договір купівлі-продажу квартири від 11 травня 2021 року, укладений між ним та ПрАТ «ХК «Київміськбуд». Вказаним судовим рішенням встановлено факт істотного порушення забудовником умов договору, яке виразилося у невчиненні будівельних робіт, бездіяльності щодо позасудового прийняття від позивача відмови від договору та створенні перешкод у підписанні угоди про розірвання. Внаслідок цього з ПрАТ «ХК «Київміськбуд» на користь позивача було стягнуто 1 059 533,15 грн внесеної передоплати, а з ФОП ОСОБА_1 10 000,00 грн штрафу. Рішення суду було виконано в примусовому порядку 04 серпня 2025 року. Позивач стверджує, що в період з 12 травня 2021 року (дати перерахування коштів) по 04 серпня 2025 року його грошові кошти у розмірі 1 059 533,15 грн були безпідставно вилучені з його вільного економічного обороту та перебували у користуванні відповідача ПрАТ «ХК «Київміськбуд». За цей час, внаслідок інфляційних процесів у державі, купівельна спроможність вказаної суми суттєво зменшилася. Розрахувавши інфляційні втрати за період з травня 2021 року по червень 2025 року із застосуванням індексу інфляції 166,533%, позивач визначив суму знецінення у 704 939,48 грн, яку просить стягнути як реальні збитки в порядку статті 22 ЦК України.

Крім того, позивач зазначає, що внаслідок істотного порушення відповідачами своїх зобов`язань, він зазнав упущеної вигоди, оскільки був позбавлений можливості отримати дохід від своїх "заморожених" коштів. На підтвердження розміру упущеної вигоди у сумі 859 776,00 грн позивач надав звіт про оцінку збитків від 30 жовтня 2025 року, складений суб`єктом оціночної діяльності. Згідно зі звітом, розрахунок упущеної вигоди базується на припущенні, що позивач міг би інвестувати ці кошти у гарантовані державою інструменти (облігації внутрішньої державної позики ОВДП) та банківські депозити, отримуючи відповідний відсоток доходу. Вимоги до відповідача ФОП ОСОБА_1 позивач обґрунтовує пропорційним розподілом загальної суми збитків та упущеної вигоди відповідно до сум, стягнутих з відповідачів у попередній судовій справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Аргументи відповідача, Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (далі - Відповідач 1):

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що правовідносини між сторонами виникли на підставі попереднього договору купівлі-продажу квартири, за умовами якого єдиним основним обов`язком компанії було передати у майбутньому нерухоме майно, а не повертати кошти. Відповідно, до моменту розірвання цього договору у судовому порядку, у ПрАТ «ХК «Київміськбуд» не існувало жодного грошового зобов`язання перед позивачем. Посилаючись на статтю 653 ЦК України, відповідач наголошує, що зобов`язання сторін припиняються з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Оскільки постанова апеляційного суду у справі № 401/1802/24 була ухвалена 26 червня 2025 року, саме з цієї дати договір вважається розірваним, і саме з цього моменту кошти, що утримувалися компанією, набули статусу грошового зобов`язання з їх повернення. На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на сталу судову практику, зокрема, на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19, згідно з яким аванс або попередня оплата стає грошовим зобов`язанням, на яке можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних, лише з моменту виникнення обов`язку боржника повернути ці кошти. До 26 червня 2025 року компанія володіла коштами правомірно в межах чинного договору, а тому будь-які твердження про незаконне вилучення коштів чи нарахування збитків за цей період є безпідставними. Щодо упущеної вигоди, відповідач зазначає, що доводи позивача ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки жодних доказів реального наміру позивача інвестувати кошти в депозити чи цінні папери суду не надано.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Аргументи відповідача, ОСОБА_1 (далі - Відповідач 2):

Відповідач подав до суду відзив на позовну, в якому зазначив, що позивачем доведено факт істотного порушення Відповідачем 1 умов попереднього договору та факт заподіяння збитків. Разом з тим, в частині позовних вимог до нього заперечує, оскільки збитки заподіяні позивачу внаслідок протиправних дій відповідача ПрАТ «ХК «Київміськбуд» та мають бути покладені на даного відповідача у повному обсязі.

Розглянувши справу в порядку загального позовного провадження, дослідивши матеріали справи та зміст заяви сторін по суті справи, заслухавши представників сторін, оцінивши у єдності та в сукупності надані позивачем докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Встановлені судом обставини справи:

Судом на підставі письмових доказів беззаперечно встановлено, що 11 травня 2021 року між ПрАТ «ХК «Київміськбуд» (Майбутній Продавець) та ОСОБА_2 (Майбутній Покупець) було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашкевич Л. Г. та зареєстрований в реєстрі за № 637. За умовами вказаного договору сторони домовилися в майбутньому укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 Києва». На виконання умов пункту 2.2 Попереднього договору, ОСОБА_2 12 травня 2021 року перерахував на банківський рахунок ПрАТ «ХК «Київміськбуд» грошові кошти у розмірі 1 059 533,15 грн в якості повної попередньої оплати вартості майбутнього об`єкта нерухомості. (Том №1, а.с.26-28)

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 березня 2025 року у цивільній справі № 401/1802/24 за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ «ХК «Київміськбуд», ФОП ОСОБА_1 про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення коштів, позовні вимоги було задоволено. Вказаним судовим рішенням розірвано попередній договір купівлі-продажу квартири від 11 травня 2021 року; стягнуто з ПрАТ «ХК «Київміськбуд» на користь ОСОБА_2 1 059 533,15 грн внесеної оплати; стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 штраф в розмірі 10 000,00 грн. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 26 червня 2025 року рішення Світловодського міськрайонного суду від 11 березня 2025 року залишено без змін. Рішення набрало законної сили та не скасовано в касаційному порядку. (Том №1, а.с.19-25)

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, преюдиційними та такими, що не підлягають повторному доказуванню у даній справі, є факти істотного порушення ПрАТ «ХК «Київміськбуд» умов попереднього договору, яке виразилося у тому, що товариство не розпочало будівельні роботи, самоусунулося від виконання договору, не розглядало повідомлення позивача про відмову від договору та створювало перешкоди у підписанні угоди про розірвання. Внаслідок цього позивач був значною мірою позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору.

Як вбачається з наданої Відповідачем 1 копії постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, судове рішення у справі № 401/1802/24 в частині стягнення з ПрАТ «ХК «Київміськбуд» грошових коштів було примусово виконано 04 серпня 2025 року, кошти в сумі 1 059 533,15 грн були перераховані позивачу. Таким чином, основний борг було повністю погашено. (Том №1, а.с.76)

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, розмір інфляційних збитків завданих позивачу за період з 12.05.2021 по 30.06.2025 року становить 704 939,48 грн. (Том №1, а.с.29,30)

На підтвердження розміру упущеної вигоди у сумі 859 776,00 грн позивач надав звіт про оцінку збитків від 30 жовтня 2025 року, складений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Оцінка 24". (Том №1, а.с.92-128)

Наведені обставини підтверджуються належними, допустимими та достовірними доказами, сторонами визнані та не спростовані.

Оцінка суду та висновок суду:

Надаючи правову оцінку заявленим в уточненій позовній заяві вимогам про стягнення реальних збитків та упущеної вигоди, суд виходить із загальних засад цивільного законодавства щодо відшкодування шкоди та меж цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За правилами пункту 8 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Підставами виникнення цивільних прав та обов?язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти (п. 3, п. 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку. Зобов?язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу (ч. 1, ч. 2ст. 509 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов?язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов?язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв?язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків); причинного зв?язку між протиправною поведінкою та збитками; вини правопорушника. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Оцінюючи вимогу позивача про стягнення 704 939,48 грн (з яких 698 383,55 грн до Відповідача 1 та 6 555,93 грн до Відповідача 2) як реальних збитків, які позивач обґрунтовує знеціненням внесених ним коштів внаслідок впливу інфляції за період з травня 2021 року по червень 2025 року, суд дійшов висновку про її повну безпідставність з огляду на помилкову правову кваліфікацію природи таких нарахувань.

Цивільним законодавством передбачено спеціальний механізм захисту майнових прав кредитора від знецінення грошових коштів, який закріплений у частині другій статті 625 ЦК України. Відповідно до цієї норми, боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Тобто, інфляційні нарахування є спеціальною мірою майнової відповідальності за порушення саме грошового зобов?язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19 сформулювала правовий висновок щодо природи авансових платежів: аванс (попередня оплата) це грошова сума, яка перераховується згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений. При цьому грошовим є зобов?язання, яке передбачає обов?язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Аванс набуває статусу грошового зобов?язання, на яке поширюються положення статті 625 ЦК України, виключно з моменту виникнення у боржника обов?язку повернути цю суму (наприклад, після розірвання договору або спливу строку поставки).

У даній справі правовідносини сторін ґрунтувалися на попередньому договорі, предметом якого було зобов?язання укласти в майбутньому основний договір купівлі-продажу квартири. Первісне зобов?язання ПрАТ «ХК «Київміськбуд» не було грошовим, воно полягало в організації будівництва та передачі нерухомого майна.

Відповідно до частини третьої статті 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов?язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Оскільки рішення суду про розірвання попереднього договору набрало законної сили 26 червня 2025 року (дата прийняття постанови апеляційного суду), саме з цієї дати договірні зобов?язання сторін припинилися, і саме з 26 червня 2025 року у ПрАТ «ХК «Київміськбуд» виникло нове грошове зобов?язання щодо повернення отриманої передоплати позивачу.

До 26 червня 2025 року грошові кошти у розмірі 1 059 533,15 грн перебували у розпорядженні ПрАТ «ХК «Київміськбуд» на законних підставах, а саме на виконання чинного на той час попереднього договору. Оскільки у цей період товариство не мало грошового зобов?язання перед позивачем, воно не могло його прострочити. Нарахування будь-яких збитків у вигляді втрати купівельної спроможності коштів за період їх правомірного договірного утримання не ґрунтується на законі.

Для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків (ст. 22 ЦК України) обов?язковою умовою є наявність прямого причинного зв?язку між протиправною поведінкою боржника та завданою шкодою.

Суд дійшов до переконання, що інфляційні процеси, які відбувалися в державі протягом 2021-2025 років, не перебувають у прямому причинно-наслідковому зв?язку з порушенням відповідачем строків будівництва (як встановлено преюдиційним судовим рішенням). Спроба позивача в уточненій позовній заяві штучно підмінити правову природу інфляційних нарахувань (які можливі лише при простроченні грошового боргу) на конструкцію "реальних збитків" за статтею 22 ЦК України є помилковою. Знецінення коштів під час їх правомірного договірного утримання не є майновою шкодою (реальними збитками) у розумінні статті 22 ЦК України.

Оскільки позивач відмовився від застосування статті 625 ЦК України в уточненому позові, а застосування статті 22 ЦК України до інфляційних процесів за період дії договору є безпідставним, суд відхиляє позовні вимоги про стягнення збитків до обох відповідачів у повному обсязі.

Суд також відхиляє посилання позивача на постанову Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 662/542/15-ц, де інфляція була стягнута як збитки. У зазначеній справі розглядалися деліктні (позадоговірні) правовідносини, пов?язані з неповерненням привласнених коштів.

Переходячи до оцінки позовних вимог про стягнення упущеної вигоди у загальному розмірі 859 776,00 грн (з яких 851 780,00 грн до Відповідача 1 та 7 996,00 грн до Відповідача 2), суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України упущеною вигодою є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Законодавчо закріплений критерій "реальності" означає, що неодержаний дохід не може бути абстрактним, теоретичним чи гіпотетичним.

Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 12 жовтня 2018 року у справі № 906/824/17 та від 25 червня 2019 року у справі № 910/422/18, неодноразово формулював сталу правову позицію: саме лише теоретичне обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення. Упущена вигода має бути розрахована на підставі точних даних, які безперечно підтверджують, що кредитор вжив усіх необхідних заходів та зробив реальні приготування для отримання такого доходу, але не отримав його виключно через протиправну поведінку боржника.

В обґрунтування розміру упущеної вигоди позивач надав звіт про оцінку збитків (упущеної вигоди) від 30 жовтня 2025 року, складений оцінювачем ОСОБА_3 (ТОВ «Оцінка 24»).

Суд, дослідивши вказаний звіт за правилами оцінки доказів (стаття 89 ЦПК України), ставиться до нього критично та відхиляє як доказ наявності реальної упущеної вигоди. Даний звіт є прикладом теоретичного моделювання альтернативної фінансової поведінки позивача. У даному звіті розраховано прибуток, який позивач міг би отримати, якби у травні 2021 року не уклав договір із забудовником, а натомість спрямував ці кошти на придбання валютних облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) та відкриття банківських депозитів з подальшим їх реінвестуванням.

Проте, такі розрахунки прямо суперечать дійсним намірам та волевиявленню ОСОБА_2 на момент укладення попереднього договору.

Матеріалами справи, в тому числі доданими до позову роздруківками з сайтів нерухомості щодо стану будівництва та вартості квартир, беззаперечно підтверджується, що первісною і єдиною метою позивача було придбання об?єкта житлової нерухомості для задоволення особистих потреб.

Позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу, які б свідчили про те, що він дійсно планував та здійснював реальні приготування для інвестування грошових коштів у розмірі 1 059 533,15 грн у фондовий ринок чи банківські установи.

У даній справі суд дійшов висновку, що заміна об?єкта інвестування (з квартири на державні облігації та депозити), здійснена позивачем та оцінювачем вже після розірвання договору, є конструкцією спрямованою на штучне збільшення суми стягнення. Оскільки позивач не довів факту вчинення ним реальних дій для отримання доходу від депозитів чи ОВДП, заявлена ним упущена вигода не відповідає критерію реальності, а тому не підлягає судовому захисту. Суд повністю погоджується з доводами ПрАТ «ХК «Київміськбуд» про те, що вимоги в цій частині ґрунтуються на припущеннях, що прямо заборонено частиною шостою статті 81 ЦПК України.

Щодо позовних вимог, заявлених до Відповідача 2 ФОП ОСОБА_1 (про стягнення 6 555,93 грн реальних збитків та 7 996,00 грн упущеної вигоди), суд дійшов висновку про їх безпідставність.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 надавав позивачу виключно консультаційні послуги, за неналежне виконання яких рішенням суду від 11 березня 2025 року з нього вже було стягнуто штраф у розмірі 10 000 грн. Відповідач 2 ніколи не отримував, не утримував і не розпоряджався основною сумою коштів позивача (1 059 533,15 грн). Будь-який причинно-наслідковий зв?язок між наданням консультаційних послуг та інфляційним знеціненням коштів на рахунках забудовника або теоретичною неможливістю позивача отримувати дохід відсутній. Запропонований позивачем метод "пропорційного розподілу" збитків між солідарними/субсидіарними боржниками не має під собою жодного нормативного обґрунтування в рамках деліктних чи договірних зобов?язань цього відповідача. Таким чином, позовні вимоги до ФОП ОСОБА_1 також не підлягають задоволенню.

Щодо заявленого представником ПрАТ «ХК «Київміськбуд» клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до усталеної та послідовної правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц та від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, перш ніж застосувати позовну давність, суд повинен з?ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого він звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість та безпідставність. І лише у разі встановлення факту порушення суб?єктивного цивільного права особи, але пропуску нею строку позовної давності за відсутності поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позову з підстав спливу позовної давності.

Оскільки за результатами розгляду цієї справи судом достовірно встановлено відсутність факту порушення права чи охоронюваного законом інтересу позивача, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог саме за їх безпідставністю. За таких обставин питання щодо наявності чи відсутності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності за заявою відповідача судом не вирішується та правова оцінка цьому строку не надається, оскільки інститут позовної давності підлягає застосуванню виключно до обґрунтованих позовних вимог.

Враховуючи викладене та оцінюючи надані сторонами докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих доказів - з точки зору достатності та взаємозв?язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, вважає позовні вимоги такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм цивільного права щодо природи реальних збитків та абстрактних розрахунках упущеної вигоди, що не підтверджені належними та допустимими доказами реальності майнової шкоди, у зв?язку з чим, у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі щодо обох відповідачів.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, зазначає наступне.

При зверненні до суду з даним позовом позивач не сплачував судовий збір, посилаючись на звільнення від його сплати на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд критично оцінює посилання позивача на норми вказаного Закону як на підставу для звільнення від сплати судового збору у даній справі з огляду на таке.

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов?язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов?язків найманого працівника.

Суд звертає увагу, що в первісній редакції позову позивач заявляв вимогу про стягнення пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Однак, в уточнений позовній заяві від 11 листопада 2025 року, яку прийнято судом до розгляду, позивач повністю відмовився від вимог, що ґрунтуються на нормах Закону України «Про захист прав споживачів», та змінив підстави позову, обґрунтовуючи свої вимоги виключно нормами загального цивільного законодавства (статті 22, 611, 623, 653 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Оскільки позивач самостійно виключив з підстав позову норми споживчого законодавства, він тим самим визначив загальноцивільний характер даного спору, який не підпадає під дію пільг, визначених Законом України «Про судовий збір» для справ про захист прав споживачів.

Як вбачається зі змісту уточненої позовної заяви та наданого звіту про оцінку збитків, позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення упущеної вигоди тим, що він був позбавлений можливості отримати дохід від інвестування своїх коштів в облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) та розміщення їх на банківських депозитах. Тобто, предметом доказування у цій справі позивач визначив втрату ним фінансового прибутку від інвестиційної та комерційної діяльності, яка має на меті систематичне одержання доходу.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення реальних збитків (інфляційних втрат) та упущеної вигоди виходять за межі захисту прав споживача на отримання якісної продукції чи послуг для особистих (побутових) потреб. У даних правовідносинах позивач діє як суб?єкт інвестиційної діяльності, який позиціонує себе як особу, що втратила фінансовий прибуток.

Крім того, рішенням Світловодського міськрайонного суду від 11.03.2025 у справі № 401/1802/24, яке набрало законної сили 26.06.2025, попередній договір було розірвано. Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України, зобов?язання сторін припинилися. Позивач звернувся з даним позовом про стягнення упущеної вигоди та інфляційних втрат вже після остаточного припинення договірних (споживчих) правовідносин та після фактичного повернення йому коштів (04.08.2025).

Враховуючи те, що даний спір стосується відшкодування збитків у вигляді втраченого інвестиційного/фінансового доходу, на нього не поширюються пільги, передбачені Законом України «Про захист прав споживачів», а тому позивач помилково визначив статус споживача для даних спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною шостою цієї ж статті, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а у разі відсутності таких осіб у дохід держави.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що позивач не є споживачем у даних правовідносинах і не мав законних підстав для звільнення від сплати судового збору, а у задоволенні його позовних вимог майнового характеру (на загальну суму 1 564 715,48 грн) відмовлено повністю, сума належного, але не сплаченого при поданні позову судового збору підлягає стягненню з позивача в дохід держави.

Згідно п. 1.1.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставки судового збору встановлюються у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи ціну позову (1 564 715,48 грн), розмір судового збору, що підлягав сплаті позивачем при зверненні до суду, становить 15 647,15 грн, що перевищує 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 15 140 грн. (5*3028 грн).

Вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 140 000,00 грн також не підлягають задоволенню у зв?язку з відмовою у позові.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 526, 611, 614, 623, 625, 653 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Холдингова компанія» Київміськбуд» про стягнення 698383,55 грн. збитків та 851780 грн. упущеної вигоди.

Відмовити в позові ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 6555,93 грн. збитків та 7996 грн. упущеної вигоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 15140 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Складання повного рішення суду відкладено на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дата складення повного судового рішення 09 листопада 2026 року.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд», адреса: 01010, м. Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, 4/6, ЄДРПОУ 23527052.

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , зареєстрований та місце знаходження за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Світловодського

міськрайонного суду Ю.С. Мельничик

Згідно з оригіналом