Решение № 141344983, 26.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.10.2026Справа № 910/8937/26

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомОСОБА_1доОСОБА_2простягнення 772 760 грн 24 коп.Представники сторін:від позивача ОСОБА_1від відповідача не з`явивсяОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.07.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами до ОСОБА_2 про стягнення 772 760 грн 24 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору купівлі-продажу частки розміром 17 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГ Детейлінг" від 23.10.2020 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо сплати вартості частки, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 338 237 грн 87 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором позивачем нараховано 314 222 грн 98 коп. пені, 25 798 грн 75 коп. 3 % річних та 94 500 грн 64 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2026 відкрито провадження у справі 910/8937/26, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.09.2026.

13.08.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в який просить позовні вимоги задовольнити частково.

14.09.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та постановити ухвалу про участь відповідача у всіх наступних судових засіданнях у справі № 910/8937/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку (ЄСІТС).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2026 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 28.09.2026. Підготовче засідання, призначене на 28.09.2026, та всі наступні засідання проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення системи відеоконференцзв`язку "ВКЗ".

Підготовче засідання, призначене на 28.09.2026, не відбулося, у зв`язку з повітряною тривогою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2026 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 19.10.2026.

У підготовчому засіданні 19.10.2026 суд, керуючись пунктом 3 частиною 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26.10.2026.

В судове засідання 26.10.2026 з`явився позивач та надав пояснення по суті спору. Позивач в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 26.10.2026 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.12.2020 між ОСОБА_1 (продавець за договором, позивач у справі) та ОСОБА_2 (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір купівлі-продажу частки розміром 17% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біг Детейлінг" (далі - договір) предметом якого є частка в розмірі 17 % статутного капіталу, що складає 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) грн 00 коп. (надалі - "частка") в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Біг Детейлінг" (надалі - "товариство"), що на момент укладення даного договору належить продавцю.

Відповідно до пункту 1.2. договору в порядку і на умовах визначених цим договором, продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає і сплачує покупну ціну за відчужувану частку в товаристві місцезнаходженням якого є: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 43178517.

У відповідності до пунктів 2.1 та 2.2 договору за домовленістю сторін договірна ціна купівлі-продажу частки в товаристві складає 8 000 (вісім тисяч) доларів США (надалі - "покупна ціна") та визначена сторонами із урахуванням реальної ринкової вартості частки. Покупна ціна є остаточною та повністю влаштовує обидві сторони та перегляду за будь-яких обставин (в тому числі зміни ринкової вартості частки, зміни курсу долару, тощо) не підлягає.

Договірна ціна сплачується покупцем продавцю в гривні по курсу НБУ долар США до гривні в готівковій або безготівковій формі на реквізити, що надасть продавець (пункт 2.3 договору).

Згідно пункту 3.1 договору покупну ціну продавець має отримати від покупця протягом 3 років від дати підписання цього договору, а саме до 23.12.2023.

Право власності на придбану частку в товаристві переходить до покупця з моменту підписання сторонами цього договору (пункт 4.1 договору).

Пунктом 6.2 договору встановлений обов`язок покупця оплатити покупну ціну за частку продавця в терміни та в повному об`ємі, згідно умов договору.

Відповідно до пункту 8.1 договору у випадку невиконання чи неналежного виконання однією з сторін зобов`язань по договору, винна сторона несе відповідальність згідно з цим договором та/або чинним законодавством України.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (пункт 11.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору поставки від 26.08.2025 № 3С-0001261,

Відповідно до акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Біг Детейлінг" від 23.12.2020 ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Біг Детейлінг" у розмірі 17,00 %, яка в грошовому еквіваленті становить 51 000 грн 00 коп.; сторони не мають один до одного матеріальних претензій у зв`язку з передачею зазначеної у Акті частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Біг Детейлінг".

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору купівлі-продажу частки розміром 17 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГ Детейлінг" від 23.10.2020, позивачем відповідно до платіжної інструкції від 28.08.2025 № 877 (#2013838886816) було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача кошти у сумі 166 125 грн 00 коп. з призначенням платежу: "плата за селітру аміачну, згідно рах. № 3С-0001261 від 26.08.2025 у т.ч. ПДВ 20.00% - 27687.50.".

В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначає, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору купівлі-продажу частки розміром 17 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГ Детейлінг" від 23.10.2020 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати вартості частку в товаристві, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 7 604,85 Доларів США, що станом на дату подання позову, за офіційним курсом НБУ (44,4766), складає 338 237 грн 87 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором позивачем, за загальний період прострочення 24.12.2023 по 09.07.2026, нараховано 314 222 грн 98 коп. пені, 25 798 грн 75 коп. 3 % річних та 94 500 грн 64 коп. інфляційних втрат.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач зазначає, що позивачем протиправно нараховано інфляційні втрати на грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, а також пеню нараховано з порушенням граничного розміру та строку, встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України. Крім того, відповідачем заявлено клопотання про зменшення пені на 60 % та розстрочення виконання, в обґрунтування чого посилається на складний майновий стан, спричинений наслідками введення воєнного стану в Україні.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати вартості частку в товаристві за договором купівлі-продажу частки розміром 17 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГ Детейлінг" від 23.10.2020, та факту наявності заборгованості у розмірі 338 237 грн 87 коп., вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 314 222 грн 98 коп. пені, 25 798 грн 75 коп. 3 % річних та 94 500 грн 64 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 24.12.2023 по 09.07.2026, суд зазначає наступне.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У відповідності до пункту 8.2. договору за кожен день прострочення не оплати покупної ціни, на покупця покладається штраф в розмірі 0,1% від покупної ціни за кожен день такої прострочки.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов пункту 8.2. договору.

Суд підкреслює, що індексації підлягає лише гривня як національна валюта України, тоді як іноземна валюта індексації не підлягає. Тому положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення інфляційних втрат застосовуються лише до грошових зобов`язань, визначених у гривні, а не у гривні з валютним еквівалентом.

Суд також зазначив, що у випадку порушення зобов`язання, вираженого у гривні з еквівалентом в іноземній валюті, втрати кредитора від знецінення національної валюти компенсуються саме механізмом валютного еквівалента.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 94 500 грн 64 коп. інфляційних втрат є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині процентів річних та інфляційних втрат суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, встановив, що він виконаний неправильно, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 Цивільного кодексу України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

В даному випадку позивач, хоча й заявив до стягнення пеню в гривні, проте безпідставно розрахував пеню в доларах США з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, а не в національній валюті України в еквіваленті до долару США.

Визначення ж суми простроченого платежу (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань"), на яку нараховується пеня, має здійснюватися у гривні за курсом НБУ на день прострочення, а не на час пред`явлення позову.

Окрім того, нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Таким чином, за результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені судом встановлено, що розмір пені, перерахований судом у відповідності до умов договору, статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та з урахуванням визначеного судом розміру періоду нарахування відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, з 26.12.2023 по 26.06.2024, становить 42 663 грн 43 коп., а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом, а саме 42 663 грн 43 коп.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення суми 3 % річних судом встановлено, що розмір 3 % річних перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 25 743 грн 15 коп., визнаються судом обґрунтованими.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення пені на 60 % суд зазначає наступне

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Таким чином, наведеними нормами статті 551 Цивільного кодексу України передбачено право суду зменшувати розмір заявлених до стягнення сум неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

З урахуванням викладеного та змісту клопотання відповідача суд зазначає, що відповідачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження достатньої поважності причин неналежного виконання зобов`язань за договором та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення, відтак обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути розцінені як виняткові та такі, що є підставою для зменшення нарахованої пені.

Щодо, викладеної у відзиві на позовну заяву, відповідачем заяви про розстрочку виконання рішення на строк дванадцять місяців, в обґрунтування якої відповідач посилається на важке фінансове становище, зумовлене повномасштабним російським військовим вторгнення в Україну, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частини 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому частиною 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

При цьому, підставою для розстрочення/відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим у визначений строк.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Із підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Особа, яка подала заяву про розстрочення або відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 74-79 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що скрутне фінансове становище не є безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду. Окрім того, запровадження в Україні воєнного стану має негативний наслідок на господарську діяльність обох сторін договору, у тому числі і на позивача.

Наразі, відповідачем в порушення приписів статті 74 Господарського процесуального кодексу України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які є підставами для відстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість виконання рішення суду, а також доказів відсутності достатніх грошових коштів для погашення наявної заборгованості.

Натомість обставини, на які посилається ОСОБА_2 у своїй заяві про розстрочення виконання рішення суду, не є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять таке виконання неможливим в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання рішення, господарський суд не визнає причини, з яких рішення суду не може бути виконано у встановлений термін, поважними, та вважає за необхідне відмовити в задоволенні відповідної заяви ОСОБА_2 .

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 338 237 (триста тридцять вісім тисяч двісті тридцять сім) грн 87 коп. заборгованості, 42 663 (сорок шість тисяч шістсот шістдесят три) грн 43 коп. пені, 25 743 (двадцять п`ять тисяч сімсот сорок три) грн 15 коп. 3 % річних та 6 099 (шість тисяч дев`яносто дев`ять) грн 66 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 10.11.2026

Суддя Н.Плотницька