Решение № 141342353, 09.11.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/2469/26

381/2786/26

Рішення

Іменем України

09 листопада 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруги А.С., розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,-

Встановив:

06 травня 2026 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.

Зі змісту заявлених позовних вимог слідує, що сторони шлюбу перебували в зареєстрованому шлюбі з 23 червня 2010 року.

В період спільного проживання сторін спору ними було придбано житловий будинок присадибного типу з надвірними будівлями та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 . Площа будинку 61,8 квадратних метри.

Позивачка зазначає, що відповідач не визнає її права, як співвласника, на вказаний будинок та обмежує її можливість користуватися будинком, не пускає на подвір`я, погрожуючи побиттям.

З урахуванням наведеного, позивачка просить визнати зазначений будинок спільною сумісною власністю подружжя та визнати за нею право власності на частину будинку.

18 травня 2026 року Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

01 вересня 2026 року до суду надійшов відзив на позов. Зі змісту відзиву слідує, що відповідач заперечує придбання будинку за спільні кошти подружжя та зазначає, що будинок є його особистою приватною власністю, як такий, що придбаний за рахунок коштів, отриманих ним від сестри під час вирішення питання поділу спадщини.

02 жовтня 2026 року до суду надійшла заява про зміну предмету позову, в якій конкретизовано позовні вимоги, і викладено прохання визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок з прибудовою загальною площею 61,8 квадратних метри, сараї в кількості 2 штук, погріб, туалет, огорожа з двох секцій, розташованих на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер 3211200000:05:002:0831, як є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

02 жовтня 2026 року протокольною ухвалою було прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову.

02 жовтня 2026 року Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області було закритим підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судове засідання, призначене на29 жовтня 2026 року, не з`явилась позивачка. В судовому засіданні приймав участь її представник адвокат Молчанов Олег Вікторович, який підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити. Вказав, що будинок придбаний за спільні кошти та є спільною власністю подружжя.

Відповідач в судовому засіданні пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір. Після смерті матері вирішувалось питання про поділ і оформлення спадщини. Відповідач вказав, що отримав 13 000 доларів США від сестри, як свою частку у спадщині після смерті матері. За вказані кошти і було придбано спірний будинок. Позивачка не приймала участі у придбанні будинку. Їхнє подружжя не мало спільних коштів для придбання будинку, так як всі кошти, отримані ними, як зарплата, в той період часу витрачались на лікування. Відповідач уточнив, що для проведення ремонтних робіт брав в борг кошти у товаришів, в подальшому віддав борг зі своєї заробітної плати одноосібно.

Після вступних промов учасників справи, були досліджені письмові докази та проведені судові дебати. У відповідності до приписів статті 244 ЦПК України суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення, ухвалення та проголошення судового рішення було відкладеним до 09 листопада 2026 року до 16 години 05 хвилин.

За наслідками дослідження матеріалів справи, суд встановив наступні обставини.

Так, судом встановлено, що 23 червня 2010 року між сторонами спору було укладено шлюб, що був розірваним 08 липня 2025 року. Зазначені обставини підтверджуються долученими до матеріалів справи копіями свідоцтв про шлюб від 23 червня 2010 року серія НОМЕР_1 та про розірвання шлюбу від 08 липня 2025 року серія НОМЕР_2 .

19 вересня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Вінічук Н. В. та зареєстрований в реєстрі № 1580.

Згідно умов пункту 2.2 договору, продаж будинку здійснено за 262 500 гривень.

Згідно умов пункту 4.9 договору, цей договір укладено за згодою дружини покупця ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , матір відповідача. Зазначена обставина підтверджується долученою до справи копією свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_3 . Сторони спору не заперечують обставини, що ОСОБА_5 є матір`ю відповідача.

Судом встановлено, що 26 грудня 2009 року матір відповідача склала заповіт, яким все належне їй майно заповіла дітям: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Цей заповіт посвідчено секретарем виконкому Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Копія заповіту долучена до матеріалів справи.

31 серпня 2022 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , як спадкоємцями ОСОБА_4 , було укладено договір про поділ спадщини. Договір посвідченим державним нотаріусом Боярської державної нотаріальної контори Панікар В.М., та зареєстровано в реєстрі № 1-553. Копія договору долучена до матеріалів справи.

Згідно умов пункту 3 договору, у власність ОСОБА_2 перейшла земельна ділянка з кадастровим номером 3222488201:01:009:0057, площею 0,0919 га.

В договорі про поділ спадщини не викладені умови щодо виплати відповідачу, як спадкоємцю від інших спадкоємців грошових під час поділу спадщини. Відповідач в судовому засіданні не заперечував про відсутність таких умов в договорі про поділ спадщини, вказував, що відповідна домовленість між ним та сестрою про виплату коштів письмово не оформлювалась.

Встановивши зазначені обставини, суд вважає, що спірні правовідносини урегульовані наступними правовими нормами.

Так, в силу приписівстатті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способі захисту права є визнання права.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина 9статті 7 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (пункти 1, 3 частини 1статті 57 СК України).

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно приписів частини 1 статті 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно приписів частини 3 цієї статті, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно приписів частини 1 статті 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно приписів частини 2 статті 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно правової позиції, висловленої в Постанові Великої Палати Верховного суду від 21 листопада 2018 року, спростовує презумпцію спільності майна подружжя той із подружжя, який заперечує, що майно, набуте у період шлюбу, є спільним сумісним майном.

Згідно правової позиції, висловленої в Постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22, згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя поширюється на як на випадки відчуження майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і на випадки набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності.

Надання згоди іншим з подружжя на набуття майна подружжям (стороною договору) свідчить про набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності, оскільки у такому випадку відбувається розпорядження коштами, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності.

Не виключається вчинення усного договору між подружжям про набуття майна в спільну сумісну власність, зовнішнім вираженням якого є згода одного з подружжя на розпоряджаються майном (коштами) на набуття майна в спільну сумісну власність. Така згода може бути зафіксована безпосередньо у договорі про набуття майна, вчиненим іншим з подружжя.

Наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя. У разі, якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність.

Згідно правової позиції, висловленої в Постанові Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 17 червня 2026 року по справі № 127/16799/19, у статтях 60, 70 СК України, статті 368 ЦК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи та норми, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Так, суд враховує, що спірний будинок був придбаним в період перебування сторін спору в зареєстрованому шлюбі. Відповідно, на нього поширюється режим спільної сумісної власності.

Тому, саме відповідач, як особа, що заперечує поширення відповідного правового режиму на вказане майно, повинен довести, що це майно придбане за його особисті кошти.

Суд зауважує, що позиція відповідача щодо обставин та джерел придбання спірного будинку не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Зокрема, суд критично оцінює посилання відповідача на отримання коштів для придбання будинку від сестри, як належної йому частки у праві на спадщину після смерті матері.

В цьому випадку суд зазначає, що документальних підтверджень обставин передачі коштів та подальшого їх витрачання саме на придбання будинку матеріали справи не містять. Відповідач не заявив клопотання про виклик для допиту, як свідка, його сестри, не вказав, якою саме із двох сестер були передані йому кошти.

Договір про поділ спадщини було укладено 31 серпня 2022 року, в той час як спірний будинок придбано 19 вересня 2019 року. До того ж, договір про поділ спадщини не містить положень щодо передачі відповідачу, як спадкоємцю, коштів в рахунок виділу його частки у спадщині. Цим договором унормовано питання виділу відповідачу, як спадкоємцю, земельної ділянки.

Окремо, суд враховує, що в договорі купівлі-продажу будинку не було зазначено про його придбання на особисті кошти відповідача, навпаки, зазначено, що позивачка, як дружина покупця, надає згоду на укладення договору (пункт 4.9 договору).

Таким чином, презумпція спільної сумісної власності щодо майна, придбаного в період перебування сторін спору у шлюбі, не спростована.Враховуючи те, що майно належить сторонам спору на праві спільної сумісної власності, а права позивачки не визнаються відповідачем, існують підстави для задоволення позовних вимог та визначення права власності за позивачкою на частину цього будинку з господарськими будівлями, що відповідає способу захисту права, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦПК України.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, суд, керуючись приписами статті 141 ЦПК України, стягує з відповідача на користь позивачки понесені нею витрати зі сплати судового збору у сумі 1 064,96 гривень.

Враховуючи вище наведене, керуючись приписами статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, статті 60, 63 СК України, статті 16, 368, 369 ЦК України, -

Ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на (одну другу частину) житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , а саме на частину житлового будинку, загальною площею 61,8 квадратних метри, житловою площею 25,7 квадратних метри, зсараєм літ. Б, сараєм літ. Г., погрібом літ Б, туалетом І, огорожею № 1, № 2, що розташовані на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер якої 3211200000:05:002:0831.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 064,96 гривень, як компенсацію витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Інформація про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Самуха В.О.