Решение № 141340770, 30.10.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/4452/26

провадження № 2/208/4438/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Грищенко О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кам`янське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 208/4452/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторінг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулось до Заводського районного суду міста Кам`янського із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 25.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінас» та ОСОБА_1 на підставі Заявки-анкети № 3700263 на умовах Пропозиції (оферти) шляхом підписання відповідачем Акцепту оферти електронним підписом одноразовим ідентифікатором укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0936510160/4 від 25.06.2021.

Відповідно до умов Акцепту оферти розмір кредиту становить 15000,00 грн., строк користування кредитом 30 днів, строк дії Договору 3 роки, відсоткова ставка 1,225 % за один день користування кредитом, яка застосовується за умови належного виконання умов Договору та відсутності пролонгації; номінальна відсоткова ставка 1,75 % за один день користування кредитом, застосовується у випадках, передбачених Правилами; максимальна відсоткова ставка 3,5 % за один день користування кредитом, застосовується за умови неналежного виконання умов Договору. Відповідно до умов Договору Оферта, Акцепт оферти, Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, та Заявка-анкета становлять єдиний документ Договір позики.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.

Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви.

Станом на день подачі позову строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

24.11.2022 було укладено договір факторингу № 24/11-22/2 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфінас» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська Агенція з Повернення Боргів» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0936510160/4.

23.05.2024 було укладено договір факторингу № 23/05/24 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська Агенція з Повернення Боргів» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0936510160/4. Таким чином, вважає, що ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 0936510160/4.

Загальний розмір заборгованості за Договором № 0936510160/4 від 25.06.2021 становить 185362,50 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 15000 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 170362,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно до відповіді № 2618230 від 17.04.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відповіді № 2618797 від 17.04.2026 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери довідки ВПО щодо ОСОБА_1 відсутні.

Ухвалою суду від 23.04.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі№ 208/4452/26 за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивачем у позовній заяві було надано згоду на розгляд справи без участі їх представника та не заперечують проти винесення судом заочного рішення.

Відповідач, ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлявся шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, оскільки зареєстроване місце проживання відповідача знаходиться на тимчасово окупованій території, де доставка поштових відправлень неможлива, що в розумінні ч. 11 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням про розгляд справи, причини своєї неявки суду не повідомив. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Заяв та клопотань про проведення розгляду справи за його відсутності не подавав.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст.280,281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК

Розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

25.06.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 25.06.2021 року укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0936510160/4, згідно до якого розмір кредиту становить 15000 грн., строк користування кредитом 30 днів, строк дії договору 3 роки, відсоткова ставка 1,225 % за один день користування кредитом, номінальна відсоткова ставка 1,75 % за один день користування кредитом.

Акцепт оферти підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Підписуючи Акцепт, відповідач одночасно підписав Паспорт споживчого кредиту та Заявку-анкету на отримання кредиту, у яких зазначені ті ж істотні умови.

Згідно з довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3158_250611114687 від 30-07-2025, між зазначеним товариством та ТОВ Інфінанс» укладено договір про переказ коштів № ФК-П-17/08-04 від 03 серпня 2017 року. На виконання умов цього договору 25 червня 2021 року о 15:45 було успішно перераховано кошти в сумі 15000 грн на платіжну картку № 5375419713. Номер транзакції в системі iPay.ua - 95096976. У призначенні платежу зазначено: «Зарахування 15000 грн на картку 5375419713».

Згідно з інформацією ТОВ «Інфінанс», 25 червня 2021 року на платіжну картку № НОМЕР_1 було зараховано кредитні кошти в сумі 15 000 грн за кредитним договором № 0660196781 від 25 червня 2021 року, укладеним із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Ідентифікатор транзакції в платіжній системі IPay -95096976. Як зазначено у довідці, право вимоги за вказаним кредитним договором було передано ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі договору факторингу № 24/11-22/2 від 24 листопада 2022 року, а в подальшому - ТОВ «Факторинг Партнерс» відповідно до договору факторингу № 23/05/24 від 23 травня 2024 року.

24.11.2022 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 24/11-22/2, відповідно до реєстру боржників до якого до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 0936510160/4 від 25.06.2021 року.

Відповідно до п. 1.2. договору факторнигу перехід від клієнта до фактора права вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості та набуває відповідні права вимоги.

24.11.2022 року ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підписано акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу №24/11-22/2 від 24 листопада 2022 року, відповідно до якого Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників кількістю 4671, після чого, з урахуванням пункту 1.2. Договору факторингу № 24/11-22/2 від «24» листопада 2022 року, від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги Заборгованості від Боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей.

Згідно витягу з реєстру боржників ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» передано право вимоги за кредитним договором № 0936510160/4, загальний розмір заборгованості складає 185362,50 грн, з яких: 15000 грн заборгованість за тілом кредиту, 170362,50 грн заборгованість за відсотками.

23.05.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу № 23/05/24, відповідно до реєстру боржників до якого до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 0936510160/4 від 25.06.2021 року.

Згідно п. 5.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора права вимоги за портфедем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває відповідні права вимоги.

20.12.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено додаткову угоду № 1 до договору факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024 року.

На підтвердження оплати за договором фактрингу позивачем надано копію платіжної інструкції № 422780413 від 24.05.2024 року.

23.05.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Факторинг Партнерс» підписано акт приймання-передачі Реєстру Заборгованостей Договором факторингу № 23/05/24 від «23» травня 2024, відповідно до якого на виконання п. 5.2. Договору факторингу № 23/05/24 від «23» травня 2024 р., укладеного між Клієнтом та Фактором, Клієнт передав, а Фактор прийняв оригінал Реєстру Заборгованостей №1 від «23» травня 2024 р., Реєстру Заборгованостей №2 від «23» травня 2024 р., Реєстру Заборгованостей №3 від «23» травня 2024 р., Реєстру Заборгованостей №4 від «23» травня 2024 р., Реєстру Заборгованостей №5 від «23» травня 2024 р., після чого від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги Заборгованостей від Боржників і Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей.

Згідно реєстру заборгованості № 4 від 23.05.2024 року до позивача прейшло право вимоги до відповідача за договором № 0936510160/ загальний розмір заборгованості складає 185362,50 грн, з яких: 15000 грн заборгованість за тілом кредиту, 170362,50 грн заборгованість за відсотками.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним ( ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статі 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі №761/35556/14 зроблено висновок, що «невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1045 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним».

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідачем не оспорюється факт укладення вказаних договорів та отримання грошових коштів за ними, як і факт невиконання ним належним чином зобов`язань по поверненню кредитних коштів.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 512ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відступлення прав вимоги за договором № 0936510160/4 від 25.06.2021 року не суперечить статті 514 ЦК України, а тому позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Звертаючись до суду позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 0936510160/4 від 25.06.2021 становить 185362,50 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 15000 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 170362,50 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 0936510160/4 від 02.08.2020 року вбачається видача відповідачу кредиту у розмірі 15000 грн 23.06.2021 року. 24.11.2022 року відповідачем здійснено погашення заборгованості у розмірі 0,74 грн які зараховано на погашення відсотків, в подальшому у період з 24.11.2022 року по 12.03.2026 року відповідачем не здійснювалось погашення заборгованості.

Суд зазначає, що оскільки укладений між сторонами договір розрізняє строк користування кредитом, який становить 30 днів та строк дії договору - 3 роки, кредитодавець має право на стягнення з позичальника відсотків за кожен день користування кредитом у розмірі 1,225 % в межах дії договору № 0936510160/4 від 25.06.2021 року та у розмірі 3,5% за один день користування кредитом за умови неналежного виконання умов Договору.

Отже судом встановлено, що відповідачем умови договорів належним чином не виконано, порушено вимоги правил надання банківських послуг, якими передбачено зобов`язання позичальника погашення заборгованості за кредитом, процентів за його користування. Відповідачем проведений позивачем розрахунок заборгованості не спростовано, власного розрахунку не надано, доказів повного або часткового погвшення заборгованості матеріали справи не містять.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно положень ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Також у справі заявлено до відшкодування витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано: договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги укладений між позивачем та АО «Лігал Ассістанс» від 02.07.2024 року, відповідно до якого АО на підставі звернення клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги; тарифи на послуги; заявку на надання юридичної допомоги № 707 від 02.02.2026 року; витяг з Акту № 29 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026 року.

Згідно Заявки про надання юридичної допомоги № 707 від 02.02.2026 року, було надано наступні юридичні послуги:

1)надання усної консультації з вивченням документів 2 години по 2000 грн - 4000 грн;

2)складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 6 годин по 3000 грн 18000 грн

3) письмова (вивчення документації Клієнта з посиланням на нормативно-правові акти та підготовкою аналітичної довідки щодо судової практики) фіксована 1 година по 3000 - 3000 грн.

Всього вартість наданої правової допомоги становить: 25000 грн.

Суд зазначає, що згідно статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При вирішенні питання розподілу судових витрат враховуються: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості письмових доказів на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час.

За таких обставин, беручи до уваги предмет позову, задоволення позовних вимог, та суму заборгованості, присуджену до стягнення, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст.1, 2, 12,ч.2 ст.13,81, 141, 174,263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовн Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактирнг Партнерс» (юридична адреса реєстрації: 03150, місто Київ, вулиця Ґедройця Єжи, будинок 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за Договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0936510160/4 від 25.06.2021 у розмірі 185362 (сто вісімдесят п`ять тисяч триста шістдесят дві) гривні 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», юридична адреса реєстрації: 03150, місто Київ, вулиця Ґедройця Єжи, будинок 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371, витрати по оплаті судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Сторони по справі:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактирнг Партнерс» (юридична адреса реєстрації: 03150, місто Київ, вулиця Ґедройця Єжи, будинок 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371).

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В.Г.Гречана