Решение № 141309503, 09.11.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/2518/26

Провадження № 2/401/2175/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року місто Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Андріянової С.М.

за участю секретаря судового засідання - Бойко Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2026 року через систему "Електронний суд" представник позивача, адвокат Усенко М.І., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 101670652 від 05 квітня 2024 року в розмірі 39 612 грн. 00 коп., судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрат на правову допомогу в розмірі 8 000 грн. 00 коп.

В обґрунтуванні позову посилається на те, що 05 квітня 2024 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 101670652, який укладено в електронній формі шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису). Відповідно до умов кредитного договору ТОВ "Мілоан" надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 4 100 грн. 00 коп., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів і можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. ТОВ "Мілоан" свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами договору. 29 серпня 2024 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" укладено Договір відступлення прав вимоги № 111-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" відступило ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" права вимоги до боржників, вказаних у відповідному реєстрі. Згідно з Реєстром боржників від 29 серпня 2024 року до вказаного договору відступлення права вимоги ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . Відповідно до розрахунку заборгованість відповідача за кредитним договором № 101670652 від 05 квітня 2024 року становить 39 612 грн. 00 коп., з яких: 3 660 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 340 грн. 00 коп. - заборгованість за комісіями за надання кредиту; 29 882 грн. 85 коп. - заборгованість за відсотками; 5 729 грн. 15 коп. - заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання. Разом з позовом представник позивача подав до суду клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати в АТ "А-БАНК" інформацію про надходження 05 квітня 2024 року на рахунок банківської картки № НОМЕР_1 коштів у розмірі 4 100 грн. 00 коп. (а.с. 2-9, 11)

Ухвалою від 19 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву, терміном 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. (а.с. 84-85)

Ухвалою від 19 серпня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Вказану ухвалу виконано 01 вересня 2026 року. (а.с. 86-87, 90)

Відповідач своїм правом на подання відзиву, в порядку ст. 178 ЦПК України, не скористалася.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовній заяві просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує. (а.с. 8)

Відповідач у судове засідання не з`явилася. Про день, час та місце розгляду справи повідомлена за місцем реєстрації. На адресу суду повернувся конверт з відміткою працівників пошти "Адресат відсутній". (а.с. 100)

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається таким, що повідомлений належним чином за місцем реєстрації.

У відповідності до вимог ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи, на підставі наявних у справі письмових доказів, поданих позивачем разом із позовом до суду.

Оскільки, сторони у справі не з`явилися в судове засідання для розгляду справи по суті, фіксація судового засідання технічними засобами не здійснювалася, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та зміст заяви позивача по суті справи, оцінивши у єдності та в сукупності надані докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 05 квітня 2024 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 101670652, яким передбачено, що відповідачу надано кредит у розмірі 4 100,00 грн. (п. 1.2), строком на 345 днів (п. 1.3). Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 16 березня 2025 року (п. 1.4). Денна процентна ставка складає 1,99 % (п. 1.5). Комісія за надання кредиту становить 460,00 грн., яка нараховується за ставкою 11,50 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1). Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 547,50 % річних на фактичну заборгованість за кредитом (п. 1.5.2). Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 912,50 % річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно з п. 1.5.2 та 1.5.3 договору проценти за користування кредитом за весь строку кредитування складають 27 644,25 грн. (п. 1.5.3). Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 *08 (п. 2.1). (а.с. 15-25)

Додатками № 1 та № 2 до договору про споживчий кредит № 101670652 від 05 квітня 2024 року визначено графік платежів і розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, та заява на отримання кредиту. (а.с. 26-27, 28)

Додатком № 3 до договору про споживчий кредит № 101670652 від 05 квітня 2024 року є додаткові контактні дані позичальника для взаємодії за кредитним договором. (а.с. 29)

Згідно з паспортом споживчого кредиту № 101670652 та інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом становить 32 204 грн. 25 коп. (а.с. 30-34)

Відповідно до довідки з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "Мілоан" про надсилання одноразового ідентифікатора у формі смс, ОСОБА_1 підписала кредитний договір № 101670652 від 05 квітня 2024 року за допомогою одноразового ідентифікатора "195612" за номером телефону НОМЕР_3 . (а.с. 35)

05 квітня 2024 року кредитні кошти в сумі 4 100,00 грн. перераховані на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується відомостями про щоденні нарахування та погашення і платіжним дорученням № 86326282 від 05 квітня 2024 року. (а.с. 36, 37-39)

29 серпня 2024 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" укладено Договір відступлення прав вимоги № 111-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" відступило ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" права вимоги до боржників вказаних у відповідному реєстрі. (а.с. 45-62)

Відповідно до Акту приймання-передачі Реєстру боржників від 29 серпня 2024 року до Договору відступлення прав вимоги № 111-МЛ/Т від 29 серпня 2024 року, загальна кількість боржників за Реєстром боржників № 2 складає 1 795. Загальна сума заборгованості за Реєстром боржників № 2 становить 41 200 263 грн. 39 коп. (а.с. 64)

Платіжною інструкцією № 5483 від 29 серпня 2024 року підтверджується перерахування ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" коштів ТОВ "Мілоан" за Договором відступлення прав вимоги № 111-МЛ/Т від 29 серпня 2024 року. (а.с. 66-67)

Згідно з витягом із Реєстру боржників № 2 до Договору відступлення прав вимоги № 111-МЛ/Т від 29 серпня 2024 року, ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 101670652 від 05 квітня 2024 року в розмірі 21 403 грн. 50 коп., з яких: 3 444 грн. 00 коп. - залишок заборгованості по кредиту; 216 грн. 00 коп. - залишок простроченої заборгованості по кредиту; 947 грн. 10 коп. - залишок нарахованих процентів; 10 727 грн. 25 коп. - залишок прострочених нарахованих процентів; 280 грн. 00 коп. - залишок комісії за надання кредиту; 60 грн. 00 коп. - залишок простроченої комісії за надання кредиту; 5 729 грн. 15 коп. - залишок по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання. (а.с. 68)

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданим позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 101670652 від 05 квітня 2024 року, станом на 15 липня 2026 року становить 39 612 грн. 00 коп., з яких: 3 660 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 340 грн. 00 коп. - заборгованість за комісіями за надання кредиту; 29 882 грн. 85 коп. - заборгованість за відсотками; 5 729 грн. 15 коп. - заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання. (а.с. 40, 41-44)

01 липня 2026 року позивачем направлено на адресу відповідача письмову претензію № 23870033/974, з вимогою погашення заборгованості за кредитним договором № 101670652 від 05 квітня 2024 року в розмірі 39 612 грн. 00 коп. (а.с. 69)

Із інформації, наданої на запит суду АТ "А-БАНК", стосовно рахунків ОСОБА_1 , вбачається, що картку № НОМЕР_4 (рахунок № НОМЕР_5 ) емітовано на ім`я ОСОБА_1 . Згідно з випискою про рух коштів по картці № НОМЕР_4 , 05 квітня 2024 року здійснено зарахування коштів на суму 4 100 грн. 00 коп. (а.с. 90-99)

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що у разі якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України "Про споживче кредитування" та Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" - електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що кредитний договір № 101670652 від 05 квітня 2024 року підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором "195612". Отже, після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у кредитодавця виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Відповідно до положень ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов кредитного договору № 101670652 від 05 квітня 2024 року, що укладений між первісним кредитором ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 .

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц від 25 травня 2021 року аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

У пункті 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 зроблено висновок, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Судом встановлено, що ТОВ "Мілоан" свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, перерахувавши на картковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 4 100 грн. 00 коп., що підтверджується відомостями про щоденні нарахування та погашення, платіжним дорученням № 86326282 від 05 квітня 2024 року та інформацією, яка надана АТ "А-БАНК", на виконання вимог ухвали про витребування доказів.

Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язана повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів.

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення, 22 квітня 2024 року відповідачем сплачено тіло кредиту в розмірі 440,00 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором № 101670652 від 05 квітня 2024 року в розмірі 3 660 грн. 00 коп.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 29 882 грн. 85 коп., суд зазначає наступне.

Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини, а також у вільному визначенні особою умов договору в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою), вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України "Про споживче кредитування".

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (ст. 8 доповнено ч. 5 згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023).

Згідно з п. 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % (Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 17 згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023).

Відповідно до розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з карткою документа Закону № 3498-ІХ визначено, що дата публікації 23 грудня 2023 року, дата набрання законної сили - 24 грудня 2023 року.

Тобто, з 24 грудня 2023 та протягом перших 120 днів (до 22.04.2024) розмір денної процентної ставки при укладенні кредитного договору не може перевищувати 2,5 %.

Відповідно до листа Національного банку України від 20 лютого 2024 року «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» надано роз`яснення щодо застосування Закону № 3498-ІХ, а також п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про споживче кредитування" з метою недопущення порушення прав споживачів. Згідно з роз`ясненнями у листі (п. 2 щодо максимального розміру денної процентної ставки) Національним банком України було зазначено наступне: «Відповідно до пункту 17 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення" Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто до 20 серпня 2024 включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).

На підставі ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто з 21 серпня 2024 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", не може перевищувати 1 %.

Із матеріалів справи вбачається, що договір про споживчий кредит № 101670652 укладений 05 квітня 2024 року строком на 345 днів, проценти нараховані за період із 05 квітня 2024 року по 16 березня 2025 року, а тому процента ставка з 23 квітня 2024 року не може бути більшою за 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року - не більше 1 %.

Судом встановлено, що 22 квітня 2024 року відповідачем сплачено тіло кредиту - 440,00 грн., комісію за надання кредиту - 120,00 грн. та проценти - 1 127,50 грн.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що розмір заборгованості по відсоткам за кредитним договором № 101670652 від 05 квітня 2024 року, який підлягає стягненню з відповідача, становить 14 200,80 грн., з яких:

1) з 06 квітня 2024 року по 20 квітня 2024 року (15 днів): 15 х 61,50 грн. = 922,50 грн. (згідно з розрахунком первісного кредитора з процентною ставкою 1,5 %);

2) з 21 квітня 2024 року по 22 квітня 2024 року (2 дні): 2 х 102,50 грн. = 205,00 грн. (згідно з розрахунком первісного кредитора з процентною ставкою 2,5 %);

3) з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року (120 днів): 3 660,00 грн. тіло кредиту х 1,5 % х 120 днів / 100 = 6 588,00 грн.

4) з 21 серпня 2024 року по 16 березня 2025 року (208 днів): 3 660,00 грн. тіло кредиту х 1 % х 208 днів / 100 = 7 612,80 грн.

5) 922,50 грн. + 205,00 грн. + 6 588,00 грн. + 7 612,80 грн. = 15 328,30 грн.

6) 15 328,30 грн. - 1 127,50 грн. = 14 200,80 грн. - загальний розмір заборгованості за сумою відсотків.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 340 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

З пункту 1.5.1 кредитного договору № 101670652 від 05 квітня 2024 року та графіка розрахунків вбачається, що комісія за надання кредиту становить 460,00 грн. Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення, 22 квітня 2024 року відповідачем сплачено комісію за надання кредиту в розмірі 120,00 грн.

Судом не встановлено, що зазначена комісія є платою за дії кредитодавця, які відповідно до закону мають надаватися споживачу безоплатно, або що така комісія є прихованою платою за врегулювання простроченої заборгованості. Комісія прямо визначена умовами договору та графіком платежів, тому вимога про її стягнення у розмірі 340 грн. 00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання у розмірі 5 729 грн. 15 коп., суд зазначає наступне.

Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року в справі № 183/7850/22 зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, нарахування неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання у розмірі 5 729 грн. 15 коп. слід відмовити.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та визначеного позивачем предмета спору, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 101670652 від 05 квітня 2024 року в розмірі 18 200 грн. 80 коп., з яких: 3 660 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 14 200 грн. 80 коп. - заборгованість за процентами; 340 грн. 00 коп. - заборгованість за комісією за надання кредиту.

Щодо вирішення питання про судові витрати та витрати пов`язані із правничою допомогою, суд виходить з наступного.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положеннями про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (ч. 5 ст. 626 ЦК України). Отже, договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру" та ст. 28 Правил адвокатської етики, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України).

У постановах Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 320/3271/19, від 05 серпня 2020 року у справі № 640/15803/19 викладено правову позицію, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Водночас суд враховує, що при визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України, від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

На підтвердження понесених судових витрат у вигляді професійної правової допомоги, позивачем подано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 від 29 вересня 2012 року; Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року; ордер серії ВС № 1408806 від 20 жовтня 2025 року; Акт № Д/28403 наданих послуг від 15 липня 2026 року; детальний опис наданих послуг до акту № Д/28403 від 15 липня 2026 року. (а.с. 72, 75-78)

З урахуванням виконаної адвокатом роботи, враховуючи категорію справи, яка не представляє складності, обсяги виконаної роботи є незначними, а також з урахуванням принципів пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн. 00 коп., який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме сплачений позивачем судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог, а саме 1 223 грн. 31 коп.

Керуючись ст. ст. 525-527, 530, 610, 628, 629, 638, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором № 101670652 від 05 квітня 2024 року в розмірі 18 200 грн. 80 коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1 223 грн. 31 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн. 00 коп., а всього: 21 424 (двадцять одна тисяча чотириста двадцять чотири) грн. 11 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Відповідачу протягом 2-х днів направити копію заочного рішення у справі для відома.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", місцезнаходження за адресою: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 10 січня 2012 року Світловодським РС УДМС України в Кіровоградській області, РНОКПП НОМЕР_7 , УНЗР 19890124-08385, місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області С.М. Андріянова