Решение № 141306406, 21.10.2026, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/419/26

Провадження № 2/589/1598/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. ШосткаШосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Темірова Ч.М.,

за участю секретаря судового засідання Безуглої Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», звернувшись до суду з позовною заявою, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0975155309 від 19 жовтня 2020 року в розмірі 103652.50 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 7000.00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 96652.50 грн. В обгрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань з повернення кредиту, сплати процентів за вказаним договором.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у поданій позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилась, про час та місце проведення судового засідання повідомлялась судовими повістками, які відправлялися рекомендованим поштовим відправленням, але до суду повернулися з відміткою «адресат відсутній». Причини неявки суду не повідомила, із заявою про розгляд справи у її відсутності до суду не зверталась, відзив на позов з правовим обґрунтуванням доводів та заперечень не надала.

З урахуванням викладеного, в судовому засіданні 21 жовтня 2026 року у відповідності із ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України постановлено провести заочний розгляд справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ «ІНФІНАНС» (далі- Товариство) та ОСОБА_1 (Позичальник), за результатами обміну в електронній формі заявкою-анкетою про отримання кредиту № 3408794 від 29.12.2020, пропозицією укласти договір згідно з даною анкетою та акцептом оферти, укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0975155309 (далі Договір), невід`ємною частиною якого є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM Loyal» (далі Правила). За умовами вказаного договору ТОВ «ІНФІНАНС» мало надати відповідачу кредит у розмірі 7000 грн. строком користування кредитом на 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,75% в день від суми кредиту, в разі неналежного виконання договірних умов процентна ставка - 3,5% (максимальна) в день від суми кредиту. Умовами Договору № 0975155309 також передбачено, що строк його дії становить 3 роки. Акцептуючи оферту ОСОБА_2 підтвердила, що самостійно перед укладанням Договору повністю ознайомилась з Правилами, викладеними на веб-сайті Товариства, проєктом Договору і який відповідає умовам даного Договору, та погоджується з ними.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Акцепт оферти від 29 грудня 2020 року на укладення Договору № 0975155309 підписано електронним підписом відповідача, відтворений шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора «7d0n2r», у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Наведене свідчить, що відповідач ознайомилась і погодилась з умовами вищевказаного договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, уклавши його у належній формі, а подані позивачем докази в електронній формі є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Товариство виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Договору, перерахувавши грошові кошти на рахунок ОСОБА_1 , зазначений нею в заяві-анкеті, що вбачається з листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. №5686_25909142728 від 09092025.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Але всупереч наведеним умовам договору та вимогам закону, відповідач належним чином свої зобов`язання за цим договору не виконувала, у визначені цим договором строки кредит, проценти, комісію не сплатила. Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «ІНФІНАНС» за кредитним договором, заборгованість відповідача станом на 11.02.2022 складає 103652.50 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 7000.00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 96652.50 грн.

В подальшому, 11.02.2022 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «Вердикт-Капітал» було укладено договір факторингу №11-02/22, відповідно до якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників, у тому числі за договором № 0975155309 щодо відповідача.

Після відступлення права грошової вимоги, ТОВ «Вердикт Капітал» за період з 11.02.2022 року до 09.01.2023 року донарахував відповідачу проценти за договором, після чого згідно з розрахунком ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за процентами визначена в сумі 178237 грн 50 коп.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Реєстрі боржників.

Таким чином, як вбачається з Реєстру боржників від 10.01.2023 до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» передані вимоги до ОСОБА_1 за договором № 0975155309.

Після відступлення права грошової вимоги, позивач за період з 10.01.2023 по 18.10.2023 донарахував відповідачу проценти за договором, після чого згідно з розрахунком ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за процентами визначена в сумі 247327 грн 50 коп.

Слід зазначити, що у матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання договорів факторингу та відступлення прав вимоги недійсними.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Статтею 514 ЦК України встановлено, щодо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач не виконала своїх зобов`язань. Після відступлення права грошової вимоги, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

Посилаючись на принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 103652.50 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 7000.00 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 96652.50 грн.

Доказів повернення відповідачем ОСОБА_1 позивачу отриманих у кредит грошових коштів за договором № 0975155309 від 19 жовтня 2020 року в розмірі 7000 грн, матеріали справи не містять, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) в розмірі 7000 грн за цим договором є обґрунтованою.

Водночас, перевіряючи доводи позивача щодо розміру нарахованих процентів за договором № 0975155309 від 19 жовтня 2020 року, суд зазначає наступне.

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач посилався зокрема на те, що умови та порядок надання ТОВ «ІНФІНАНС» грошових коштів у позику на умовах фінансового кредиту тощо викладені у Правилах, з якими відповідач ознайомилася перед укладенням договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

З матеріалів справи встановлено, що додані позивачем Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «Money BOOM Loyal» ТОВ «ІНФІНАНС» (затв. Наказом № 14/1 18.08.2020) не містять підпису відповідача, а тому слід дійти висновку, що указані Правила не є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

З огляду на зазначене суд вважає, що основні умови кредитування викладені у пропозиції (оферті) на укладення договору (оферті), яка акцептована відповідачем 29 грудня 2020 року шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, сторони договору погодили, зокрема розмір кредиту 7000 грн, строк користування кредитом 30 днів, відсоткову ставку 1,75% в день, яка застосовується за умови належного виконання умов договору та загальну вартість кредиту - 3 675 грн.

Проценти в заявленому до стягнення розмірі 96652.50 грн, нараховані ТОВ «ІНФІНАНС» за період з 29.12.2020 по 28.01.2021 за ставкою 1,75% за один день користування кредитом, за період з 29.01.2021 по 11.02.2022 за ставкою 3,5% за один день користування відповідно до пункту договору такого змісту: «Максимальна відсоткова ставка 3,5 % за один день користування кредитом застосовується за умов неналежного виконання умов договору».

Суд звертає увагу позивача на постанову ВП ВС від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16. Зокрема, ВП ВС у п. 141 зазначеної постанови вказала, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, мали на увазі сторони встановлення нарахування процентів як міри відповідальності в певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem», тобто «слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав»).

Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

При застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року в справі № 146/1094/21 (провадження № 61-8990св22)).

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23).

Суд при тлумаченні положення кредитного договору - «Максимальна відсоткова ставка 3,5 % за один день користування кредитом застосовується за умов неналежного виконання умов договору», на якому ґрунтуються позовні вимоги позивача про стягнення процентів, виходить з таких мотивів.

Указаний пункт договору № 0975155309 розміщений у розділі «Основні умови кредиту (траншу)».

Умовами указаного пункту кредитного договору сторонами погоджено розмір процентів за користування кредитом у розмірі 3,5% на день, тобто як проценти за "правомірне користування кредитом". При цьому указане положення кредитного договору одночасно містить посилання на сплату підвищених процентів як наслідок неналежного виконання умов Договору.

Вживання слова «максимальна» граматично передбачає існування діапазону значень або базової (мінімальної) ставки, з якої це максимальне значення виводиться. Це створює невизначеність відносно того, чи є ставка 3,5% на день фіксованою величиною, що застосовується автоматично в разі будь-якого порушення, чи вона є верхньою межею певного дискреційного діапазону, в межах якого кредитодавець самостійно визначає конкретний розмір ставки.

Сплата процентів, передбачених договором, за користування кредитними коштами може випливати лише з правомірного їх користування, а відповідальність за неправомірне користування кредитними коштами передбачена, зокрема, ст. 625 ЦК України.

Положення договору, яким установлена ставка 3,5 % як максимальна на день не містить в собі посилання на статтю 625 ЦК України.

Пов`язуючи одночасно підвищений процент за користування кредитом саме з неналежним виконанням умов договору, сторони встановили фактично підвищений договірний процент як частину основного зобов`язання за неправомірне користування кредитними коштами, що суперечить практиці Великої Палати Верховного Суду про те, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, тобто виключається одночасне застосування статті 1048 та статті 625 ЦК України (постанова від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16).

За таких обставин, керуючись частиною восьмою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та принципом contra proferentem, суд визнає вказану умову договору двозначною та нечіткою, передбачають декілька варіантів тлумачення, що зумовлює необхідність її тлумачення на користь споживача (позичальника).

Отже, стягнення з відповідача процентів, які нараховані після закінчення строку кредитування (28.01.2021) на підставі положення кредитного договору, що є нечітким.

Враховуючи, що кредитним договором не передбачено право кредитодавця на пролонгацію строку користування кредитом, а правила надання грошових коштів у позику не підписані відповідачем, розмір заборгованості слід визначати з урахуванням строку кредитування у 30 днів. Таким чином, розмір відсотків відповідно до договору № 0975155309 від 19 жовтня 2020 року, який підлягає стягненню з відповідача становить 3675 грн (7000х1,75х30:100) за період з 29.12.2020 по 28.01.2021.

Частина 1 ст. 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 2 даної статті учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Частина 2 ст. 13 ЦПК України визначає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ст. 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач в даній справі не скористалась своїми правами щодо подання відзиву на позовну заяву з правовим обґрунтуванням своїх заперечень, доказів на їх підтвердження.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково у розмірі 10675 грн 00 коп.

Вирішуючи питання щодо судових витрат в справі, суд вважає правомірним покласти на відповідача понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 274 грн 23 коп.

Що стосується витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано: копію договору № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, укладеного між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», копію заявки на надання юридичної допомоги № 924 від 01.12.2025, копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс», затверджений рішенням загальних зборів № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року, копію витягу з акту № 17 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025.

Клопотання та/або заперечення від відповідача щодо зменшення заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу на адресу суду не надходило.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 2575 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 1049, 1054, 1082 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 83, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (розташованого за адресою: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором № 0975155309 від 19 жовтня 2020 року в розмірі 10675 (десять тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (розташованого за адресою: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926) судовий збір в сумі 274 (двісті сімдесят чотири) грн 23 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 2575 (дві тисячі п`ятсот сімдесят п`ять) грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене іншими особами до Сумського апеляційного суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СуддяЧ.М.Теміров