Решение № 141305991, 20.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/1781/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676)

до відповідача: Чорнобаївської сільської ради Херсонського району Херсонської області (75024, Херсонська обл., с. Чорнобаївка, вул. Соборна, буд. 44, код ЄДРПОУ 26347342)

за участю Херсонської обласної прокуратури (73025, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33, код ЄДРПОУ 04851120)

про стягнення 663929,14 грн., -

за участю учасників справи:

від позивача: Єгоров В.С., адвокат, діє на підставі довіреності

від відповідача: не з`явився

прокурор Бухтоярова В.В.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Чорнобаївської сільської ради Херсонського району Херсонської області про стягнення 663929,14 грн., з яких: 420843,60 грн. основного боргу, 114695,87 грн. пені, 26302,27 грн. 3% річних та 102087,40 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу №20-1075/21-БО-Т від 08.11.2021 в частині повної та своєчасної оплати природного газу у лютому-травні 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.04.2024 (суддя Рога Н.В.) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/1781/24, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 21.05.2024 о 10:30. Ухвалою суду від 21.05.2024 (суддя Рога Н.В.) відкладено підготовче засідання на 11.06.2024 об 11:30. Ухвалою суду від 11.06.2024 (суддя Рога Н.В.) відкладено підготовче засідання на 08.07.2024 о 10:30. Підготовче засідання призначене на 08.07.2024 не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 08.07.2024 (суддя Рога Н.В.) підготовче засідання призначено на 18.07.2024 о 10:30. Ухвалою суду від 18.07.2024 (суддя Рога Н.В.) зупинено провадження у справі №916/1781/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №908/1162/23. Ухвалою суду від 01.04.2026 (суддя Рога Н.В.) поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 17.04.2026 об 11:00.

17.04.2026 за вх.№13345/26 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях позивач зазначив, зокрема, наступне:

- для застосування обмежень, передбачених статтею 13 Закону, необхідним є не лише факт визнання відповідної території тимчасово окупованою, а й наявність окремого рішення Кабінету Міністрів України про поширення на неї обмежень, визначених цією статтею; Кабінет Міністрів України не ухвалював рішень про поширення дії положень, зокрема, статті 13 Закону на тимчасово окуповані в умовах воєнного стану території, визначені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, зокрема на Чорнобаївську сільську територіальну громаду, де зареєстрований відповідач;

- загальновідомий факт окупації певних територій сам по собі не може вважатися достатньою правовою підставою для застосування встановлених законом економічних обмежень; вказані обставини також не були враховані у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, у якій суд дійшов висновку про можливість застосування відповідних заборон без наявності спеціального рішення Кабінету Міністрів України щодо введення таких обмежень.

Ухвалою суду від 17.04.2026 (суддя Рога Н.В.) відкладено підготовче засідання на 21.05.2026 о 14:20.

21.05.2026 за вх.№17692/26 до суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №916/1781/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №916/1218/23, яке судом у протокольній формі залишено без розгляду за усним клопотанням представника позивача у підготовчому засіданні 03.09.2026.

Ухвалою суду від 21.05.2026 (суддя Рога Н.В.) відкладено підготовче засідання на 16.06.2026 об 11:00. Підготовче засідання 16.06.2026 не відбулось у зв`язку з відпусткою судді Рога Н.В.

16.06.2026 за вх.№20909/26 до суду від Херсонської обласної прокуратури надійшла заява про вступ на стороні позивача у справу №916/1781/24 за позовом ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Чорнобаївської сільської ради Херсонського району Херсонської області про стягнення 663929,14 грн.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Одеської області №99 від 17.06.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/1781/24 у зв`язку з прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 16.06.2026 №1182/0/15-26 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку». Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2026 справу №916/1781/24 розподілено судді Бездолі Ю.С.

Ухвало суду від 22.06.2026 (суддя Бездоля Ю.С.) прийнято справу №916/1781/24 до свого провадження; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16.07.2026 о 14:30.

У підготовчому засіданні 16.07.2026 судом у протокольній формі задоволено заяву прокурора про вступ у справу та подальший розгляд справи №916/1781/24 вирішено проводити за участю прокурора. У підготовчому засіданні 16.07.2026 судом у протокольній формі у порядку ст. 177 ГПК України продовжено строки підготовчого провадження на 30 днів та у порядку ст. 183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 03.09.2026 о 14:45.

02.09.2026 за вх.№29746/26 до суду від прокурора надійшли письмові пояснення, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях прокурор просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» в частині стягнення з Чорнобаївської сільської ради Херсонського району Херсонської області заборгованості за постачання природного газу за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, а також нарахованих на відповідну суму заборгованості пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

У підготовчому засіданні 03.09.2026 судом у протокольній формі у порядку ст. 185 ГПК України оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.09.2026 о 14:15. У судовому засіданні 22.09.2026 судом у протокольній формі у порядку ст. 202 ГПК України оголошено ухвалу про відкладення судового засідання на 20.10.2026 о 14:00.

У судовому засіданні 20.10.2026 представник позивача проситв суд задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання 20.10.2026 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Прокурор у судовому засіданні 20.10.2026 просив суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за постачання природного газу за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, а також нарахованих на відповідну суму заборгованості пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 13.07.2026 №596/2026, затвердженим Законом України від 14.07.2026 №4928-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Справа №916/1781/24 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від учасників справи не надійшло.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.

У відповідності до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В судовому засіданні 20.10.2026 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 20.10.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Натомість повне рішення складено 06.11.2026 з урахуванням обставин введеного воєнного стану, обстрілів об`єктів критичної інфраструктури, масованих атак м. Одеси країною-агресором, а також перебуванням судді з 02.11.2026 по 05.11.2026 у відрядженні. Відповідні процесуальні строки на апеляційне оскарження вказаного рішення обчислюються з дати складання повного рішення (06.11.2026), на що суд звертає увагу учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та прокурора, господарський суд встановив:

08.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник, позивач) та Чорнобаївською сільською радою Херсонського району Херсонської області (споживач, відповідач) укладений договір постачання природного газу №20-1075/21-БО-Т, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно з п.2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 260,615 тис.куб.метрів.

За п.п. 3.5-3.5.4 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу; споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором (ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ; на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі - акт), підписані уповноваженим представником постачальника; споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання; у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту від 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даними щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

У відповідності до п.4.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13658,42 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб.м; всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16554,00 грн.

Згідно з п.4.3 договору загальна вартість цього договору на дату укладання становить 3595183,92 грн., крім того ПДВ - 719036,79 грн., разом - 4314220,71 грн.

Відповідно до п.5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період; у разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору; споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

За п.5.3 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору; споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору; кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові період.

Згідно з п.п. 7.1, 7.2 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором; у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується неня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п.13.1 договору даний договір набирає чинності з дня його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 року (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання; продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

22.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник, позивач) та Чорнобаївською сільською радою Херсонського району Херсонської області (споживач, відповідач) укладена додаткова угода №1 до договору постачання природного газу №20-1075/21-БО-Т, в якій сторони, зокрема, виклали п.2.1 договору у наступній редакції: постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 223,13852 тис.куб.метрів.

В матеріалах справи наявні акти приймання-передачі природного газу до договору №20-1075/21-БО-Т (підписані з боку позивача) за період листопада 2021 року - квітня 2022 року, а саме: акт від 30.11.2021 на суму 171971,50 грн. (обсяг - 10,38852 тис.куб.метрів); від 31.12.2021 на суму 547455,69 грн. (обсяг - 33,07091 тис.куб.метрів); від 31.01.2022 на суму 660951,70 грн. (обсяг - 39,92702 тис.куб.метрів); від 28.02.2022 на суму 420436,38 грн. (обсяг - 25,39788 тис.куб.метрів); від 31.03.2022 на суму 108291,28 грн. (обсяг - 6,54170 тис.куб.метрів); від 25.04.2022 на суму 108193,81 грн. (обсяг - 6,54170 тис.куб.метрів); від 30.04.2024 на суму 248,09 грн. (обсяг - 0,01500 тис.куб.метрів); від 31.05.2022 на суму 256,60 грн. (обсяг - 0,01500 тис.куб.метрів).

Окрім того, в матеріалах справи наявні відомості з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача, в яких відображено ЕІС-код споживача, назву споживача та остаточну алокацію за період листопада 2021 року - травня 2022 року.

В матеріалах справи також наявна інформація про надходження коштів на рахунки ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за період з 08.11.2021 по 11.10.2023.

У вимозі від 11.08.2023 позивач вимагав у відповідача негайно погасити заборгованість, яка виникла у споживача по договору та сплатити Товариству грошові кошти в сумі 420843,60 грн.

З розрахунку суми основного боргу за договором №20-1075/21-БО-Т вбачається, що за зобов`язаннями:

- за листопад 2021 року: нараховано - 171971,50 грн., сплачено - 171971,50 грн., борг - 0 грн.;

- за грудень 2021 року: нараховано - 547455,69 грн., сплачено - 547455,69 грн., борг - 0 грн.;

- за січень 2022 року: нараховано - 660951,70 грн., сплачено - 660951,70 грн., борг - 0 грн.;

- за лютий 2022 року: нараховано - 420436,38 грн., сплачено - 108291,28 грн., борг - 312145,10 грн.;

- за березень 2022 року: нараховано - 108193,81 грн., сплачено - 0, борг - 108193,81 грн.;

- за квітень 2022 року: нараховано - 248,09 грн., сплачено - 0, борг - 248,09 грн.;

- за травень 2022 року: нараховано - 256,60 грн., сплачено - 0, борг - 256,60 грн.

Позивачем здійснено розрахунки пені, 3% річних та інфляційних нарахувань Чорнобаївської сільської ради Херсонського району Херсонської області, нарахованих в зв`язку з порушенням строків оплати за природний газ, поставлений у період з лютого 2022 року по травень 2022 року згідно з договором №20-1075/21-БО-Т (станом на 29.02.2024), в якому наведені суми заборгованостей, враховані оплати відповідача, а також детально розраховано в загальному розмірі: 420843,60 грн. основного боргу, 114695,87 грн. пені, 26302,27 грн. 3% річних та 102087,40 грн. інфляційних втрат.

Несплата відповідачем заявлених до стягнення сум стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з ч.1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

За ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.

За ст.ст. 627, 628 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтями 525, 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Згідно з п.2 ч.2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно з приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обгрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» також вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. З огляду на встановлену імперативну заборону щодо надання послуг на окуповані території, інші аргументи позивача не спростовують висновків суду та не впливають на кінцевий результат вирішення спору.

Як встановлено судом, на підставі укладеного договору про постачання природного газу №20-1075/21-БО-Т від 08.11.2021, відомостей з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача (відповідача), в яких відображено остаточну алокацію за період листопада 2021 року - травня 2022 року, позивачем у спірний період було поставлено природний газ та складено акти приймання-передачі природного газу до договору №20-1075/21-БО-Т (підписані з боку позивача) за період листопада 2021 року - квітня 2022 року, а саме: акт від 30.11.2021 на суму 171971,50 грн. (обсяг - 10,38852 тис.куб.метрів); від 31.12.2021 на суму 547455,69 грн. (обсяг - 33,07091 тис.куб.метрів); від 31.01.2022 на суму 660951,70 грн. (обсяг - 39,92702 тис.куб.метрів); від 28.02.2022 на суму 420436,38 грн. (обсяг - 25,39788 тис.куб.метрів); від 31.03.2022 на суму 108291,28 грн. (обсяг - 6,54170 тис.куб.метрів); від 25.04.2022 на суму 108193,81 грн. (обсяг - 6,54170 тис.куб.метрів); від 30.04.2024 на суму 248,09 грн. (обсяг - 0,01500 тис.куб.метрів); від 31.05.2022 на суму 256,60 грн. (обсяг - 0,01500 тис.куб.метрів).

Виходячи з наявних матеріалів справи, а саме: реєстрів надходжень коштів та розрахунку заборгованості, відповідачем сплачено за зобов`язаннями: за листопад 2021 року - 171971,50 грн., за грудень 2021 року - 547455,69 грн., за січень 2022 року сплачено - 660951,70 грн., за лютий 2022 року сплачено - 108291,28 грн., за березень 2022 року сплачено - 0 грн., за квітень 2022 року сплачено - 0 грн. за травень 2022 року сплачено - 0 грн.

Таким чином, господарський суд зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 663929,14 грн., з яких: 420843,60 грн. основного боргу (за зобов`язаннями за період лютий-травень 2022 року), а також нарахованих 114695,87 грн. пені, 26302,27 грн. 3% річних та 102087,40 грн. інфляційних втрат.

Разом з тим, вирішуючи питання про наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача нарахованих сум, господарський суд звертає увагу на наступне.

Відповідачем у справі та споживачем за договором є Чорнобаївської сільської ради Херсонського району Херсонської області (75024, Херсонська обл., с. Чорнобаївка, вул. Соборна, буд. 44, код ЄДРПОУ 26347342)

Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», який був чинним з 27.12.2022 по 19.03.2025, Чорнобаївська сільська територіальна громада визначена як тимчасово окупована російською федерацією з 01.03.2022 по 11.11.2022. Аналогічні відомості також вказані у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженому наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376, який набрав чинності 20.03.2025.

При цьому суд враховує, що спірним періодом у цій справі є лютий-травень 2022 року.

Тобто, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення сплати природного газу в тому числі у період, протягом якого місцезнаходженням відповідача була тимчасово окупована територія України.

Відповідно до ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII (далі - Закон №1207-VII) тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Водночас, виходячи зі ст. 2 Закону №1207-VII, метою цього закону є визначення статусу території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Частиною 2 ст. 13 Закону №1207-VII передбачено, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 13-1 Закону №1207-VII на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.

Наведені положення Закону №1207-VII дозволяють господарському суду зробити висновок про заборону здійснення господарської діяльності з переміщення товарів, зокрема природного газу, трубопровідним транспортом на тимчасово окуповану територію України.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №908/1162/23 постановою від 03.10.2025, залишаючи постанову суду апеляційної інстанції про відмову в позові без змін, зокрема виснувала, що:

- Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану» від 16.11.2022 №2764-ІХ частину третю статті 1 Закону №1207-VII було викладено в редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України;

- чинна редакція цієї норми (у відповідності до змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» №3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;

- як зазначила Об`єднана палата, з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону №1207-VII не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

- 06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій;

- однак у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» правовий статус тимчасово окупованої території РФ в розумінні п.1 ч.1 ст. 3 Закону №1207-VII не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у п.1 ч.1 ст. 3 Закону №1207-VII, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася;

- таким чином, Об`єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі №910/9680/23 про поширення положень ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України;

- Об`єднана палата, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі №908/1162/23 про відмову в позові, зазначила про те, що підставою для відмови в позові у цій справі, враховуючи положення ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2025 у справі №916/1650/23, застосувавши висновки Об`єднаної палати у справі №908/1162/23, залишив без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за період з березня до червня 2022 року, яка передавалася відповідачу на територію Херсонської області.

Господарський суд в силу положень частини четвертої статті 236 ГПК України враховує зазначені вище висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, оскільки правовідносини у даній справі та у справі №908/1162/23 є подібними за змістовним критерієм.

Окрім того, господарський суд зазначає, що тимчасова окупація відповідної території та встановлені державою обмеження господарської діяльності є обставинами публічно-правового характеру, які безпосередньо впливають на можливість належного виконання зобов`язання. Обмеження, встановлені законом щодо переміщення товарів та здійснення господарських операцій на тимчасово окупованій території, мають імперативний характер і спрямовані на захист національної безпеки. Правові висновки, викладені Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №908/1162/23, свідчать про необхідність врахування спеціального правового режиму тимчасово окупованої території при оцінці правових наслідків господарських правовідносин, що виникли у відповідний період.

Отже, з урахуванням введення з 24.02.2022 в Україні воєнного стану, окупації Чорнобаївської сільської територіальної громади, а також приймаючи до уваги, що зазначена територія належала до територій, визначених п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», господарський суд виходить з того, що правовий режим, встановлений ст. 13-1 цього Закону, поширювався на відповідну територію, а тому позивач не мав поставляти природний газ відповідачу на тимчасово окуповану територію з 24.02.2022 по травень 2022 року.

Разом з тим, постачання природного газу з 01.02.2022 по 23.02.2022 є правомірним, а тому, з урахуванням фактично спожитого відповідачем природного газу та часткової оплати, несплаченою залишилася вартість природного газу, спожитого відповідачем у лютому 2022 року (по 23.02.2022) у розмірі 301392,28 грн. (420436,38 грн. - 108291,28 грн. - 10752,82 грн.).

Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи вищенаведені обставини та висновки суду, з урахуванням відсутності доказів сплати відповідачем вартості спожитого природного газу у період з 01.02.2022 по 23.02.2022 у розмірі 301392,28 грн., господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» в частині стягнення з відповідача 301392,28 грн. основного боргу.

Разом з тим, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» позовних вимог про стягнення решти основного боргу у розмірі 119451,32 грн., який становить вартість поставленого природного газу з 24.02.2022 по травень 2022 року, оскільки позивач не мав здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу на тимчасово окуповану територію.

Доведення/не доведення позивачем обставин фактичної поставки природного газу на тимчасово окуповану територію, як і здійснення оплати за неї, не має визначального правового значення для вирішення спору у вказаних справах, оскільки визначальним за висновком Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, є неможливість (заборона) передання товару на тимчасово окуповані території у силу приписів статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», що, зі свого боку, є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо вимог позивача про стягнення 114695,87 грн. пені, 26302,27 грн. 3% річних та 102087,40 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи вищевстановлені судом обставини, зокрема щодо того, що позивач не мав передавати природний газ відповідачу на тимчасово окуповану територію з 24.02.2022 по травень 2022 року, господарський суд дійшов висновку, що відмова суду у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу (його частини) має наслідком необхідність відмови у задоволенні похідних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за зобов`язаннями, які виникли у вказаний період. Разом з тим, решта нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими, а тому, здійснивши перерахунок зазначених нарахувань в межах заявлених позивачем періодів (2022-2024 роки), господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 86538,63 грн. пені, 19857,46 грн. 3% річних та 80690,68 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи встановлені судом обставини справи і наведені норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, з урахуванням правової позиції, викладеної Верховним Судом у справі №908/1162/23, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача 301392,28 грн. основного боргу, 86538,63 грн. пені, 19857,46 грн. 3% річних та 80690,68 грн. інфляційних втрат. В решті позовних вимог судом відмовляється.

Іншого учасниками справи не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви через систему Електронний суд покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» - задовольнити частково.

2.Стягнути з Чорнобаївської сільської ради Херсонського району Херсонської області (75024, Херсонська обл., с. Чорнобаївка, вул. Соборна, буд. 44, код ЄДРПОУ 26347342) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676) 301392 /триста одну тисячу триста дев`яносто дві/ грн. 28 коп. основного боргу, 86538 /вісімдесят шість тисяч п`ятсот тридцять вісім/ грн. 63 коп. пені, 19857 /дев`ятнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят сім/ грн. 46 коп. 3% річних, 80690 /вісімдесят тисяч шістсот дев`яносто/ грн. 68 коп. інфляційних втрат та 5861 /п`ять тисяч вісімсот шістдесят одну/ грн. 75 коп. судового збору.

3.В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 06 листопада 2026 р. з урахуванням обставин введеного воєнного стану, обстрілів об`єктів критичної інфраструктури, масованих атак м. Одеси країною-агресором, а також перебування судді з 02.11.2026 по 05.11.2026 у відрядженні.

Суддя Ю.С. Бездоля