Постановление суда № 141305726, 09.11.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

09 листопада 2026 року Справа № 915/1768/26

м.Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієва М.В., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву Приватного підприємства «СТАРТКОМ-АГРО» б/н від 05.11.2026 (вхід.№17080/26 від 06.11.2026) про забезпечення позову у справі

за позовом: Приватного підприємства «СТАРТКОМ-АГРО»,

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства «КОРОНА»,

про: стягнення 1279269,46 грн,-

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «СТАРТКОМ-АГРО» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «КОРОНА» 1279269,46 грн заборгованості по Договору купівлі-продажу №162 від 25.08.2025, з яких: 523234,90 грн основний борг за поставлений по договору товар, 270203,76 грн - пеня, 184646,95 грн - штраф, 80373,76 грн - інфляційні втрати, 220810,09 грн - 25% річних.

Разом з позовною заявою Приватне підприємство «СТАРТКОМ-АГРО» звернулось до суду із заявою б/н від 05.11.2026 (вхід.№17080/26 від 06.11.2026), в якій просить суд вжити у даній справі заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на грошові кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать відповідачу, у межах розміру позовних вимог на загальну суму 1279269,46 грн.

В обґрунтування вказаної заяви позивач вказує наступне:

- предмет позову становить майнову вимогу позивача до відповідача, що випливає із невиконання останнім Договору купівлі-продажу №162 від 25.08.2025 на загальну суму 1279269,46 грн;

- відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, статутний капітал Приватного сільськогосподарського підприємства «КОРОНА» становить 4000,0 грн, що є значно меншим за ціну позову у справі;

- відповідно до порталів відкритих даних (opendatabot.ua, youcontrol.com.ua, досьє ділової репутації в Приват24 та інших), загальний дохід Приватного сільськогосподарського підприємства «КОРОНА» за 2025 рік склав 38514000,0 грн, а зобов`язання визначені на загальну суму в 32069000,0 грн, однак чистий дохід становив - 11867000,0 грн. Рівень рентабельності порівняно з 2024 роком знизився з +16,19% до -21,68%. Сукупність цих показників, на думку позивача, свідчить про можливе невиконання рішення суду та потенційний вивід активів з підприємства відповідача;

- істотне ускладнення виконання рішення суду позивачем обґрунтовується і тим, що відповідач вже попередньо визнав заборгованість відповідно актів звірення взаєморозрахунків укладених і підписаних сторонами в 2025 та 2026 роках та додаткової угоди до основного договору, однак попри засвідчення існування цього боргу Приватне сільськогосподарське підприємство «КОРОНА» його повністю не погасило;

- також, позивач вказує, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що у власності відповідача є: нежилий об`єкт, мехзагін №2 в м.Баштанка по вул.Дмитра Боровика, 60 (реєстраційний номер 45611348206); нежилий об`єкт мехзагону №1 в м.Баштанка по вул.Миколаївській, 13 (реєстраційний номер 44574348206); цілісний майновий комплекс в м.Баштанка по вул.Промисловій, 9 (реєстраційний номер 43986948206). Водночас, згідно актуальної інформації про державну реєстрацію обтяжень - на об`єкт з реєстраційним номером 45611348206 накладено обтяження згідно з договором іпотеки, серія та номер: 1264, виданий 23.10.2014; на об`єкт з реєстраційним номером 44574348206 накладено обтяження згідно з договором іпотеки, серія та номер: 1264, виданий 23.10.2014; на об`єкт з реєстраційним номером 43986948206 накладено обтяження згідно з договором іпотеки, серія та номер: 1264, виданий 23.10.2014. Тобто, пори існування у власності відповідача низки нежитлових об`єктів, на всіх них вже накладене обтяження;

- позивач вказує, що наведені відомості в сукупності свідчать про наявність у нього обґрунтованих і реальних підстав стверджувати про потенційне утруднення чи навіть унеможливлення виконання майбутнього рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до норм ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі.

Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно ч.4 ст.137 ГПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

За змістом ст.136 ГПК України, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17.

Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Водночас ч.4 ст.137 ГПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Оскільки виконання в майбутньому судового рішення по даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, тому застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Таким чином, суд вважає, що вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову відповідатиме вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Суд також приймає до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 по справі №905/448/22 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.06.2023 по справі №37з-23, про те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов, вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном, зокрема і коштами) свідчитиме про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Таким чином, врахувавши предмет спору у даній справі, встановивши зв`язок між конкретними заходами до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, взявши до уваги те, що невжиття заходів до забезпечення позовних вимог може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, чим фактично буде нівельована функція судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів, суд дійшов висновку, що заява позивача підлягає задоволенню у визначений ним спосіб, оскільки невжиття запропонованих ним заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Керуючись ст.ст.136-140, 234, 235 ГПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. Заяву Приватного підприємства «СТАРТКОМ-АГРО» б/н від 05.11.2026 (вхід.№17080/26 від 06.11.2026) про забезпечення позову, - задовольнити.

2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать Приватному сільськогосподарському підприємству «КОРОНА» (ідент.код 24784472), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на грошові кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Приватному сільськогосподарському підприємству «КОРОНА» (ідент.код 24784472), у межах розміру позовних вимог на загальну суму 1279269,46 грн (один мільйон двісті сімдесят дев`ять тисяч двісті шістдесят дев`ять гривень 46 копійок).

3. Ухвала є обов`язковою та набирає законної сили з 09.11.2026 року.

4. Дана ухвала є виконавчим документом та дійсна для пред`явлення до примусового виконання протягом трьох років.

5. Примірник ухвали з гербовою печаткою направити заявнику.

За даною ухвалою:

Стягувач: Приватне підприємство «СТАРТКОМ-АГРО» (55200, Миколаївська обл., Первомайський р-н, м.Первомайськ, вул.Богопільська, буд.43-А; ідент.код 40288215).

Боржник: Приватне сільськогосподарське підприємство «КОРОНА» (56100, Миколаївська обл., Баштанський р-н, м.Баштанка, вул.Промислова, буд.9; ідент.код 24784472).

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В.Мавродієва