Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.11.2026 Справа № 914/1747/26
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З.,
розглянувши матеріали заяви представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Парус Парк Бороган В.В. про ухвалення додаткового рішення за вх. № 4819/26 від 19.10.2026
у справі № 914/1747/26
за позовом: ОСОБА_1 , м. Львів
до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Парус Парк, м. Львів
про: визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ Парус Парк та зобовязати ОСББ Парус Парк усунути недоліки
ВСТАНОВИВ:
На адресу Господарського суду Львівської області в систему Електронний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Парус Парк про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ Парус Парк.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026, справу № 914/1747/26 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.06.2026, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.10.2026 у справі № 914/1747/26 вирішено у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
19.10.2026 на адресу суду в систему Електронний суд від представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Парус Парк Бороган В. В. надійшла заява з додатками за вх. № 4819/26 про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/1747/26.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.10.2026, заяву представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Парус Парк за вх. № 4819/26 про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/1747/26 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Згідно поданої заяви, відповідач просить суд стягнути з позивача 100 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування заяви відповідач зазначає, що 09.06.2026 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Парус Парк та Адвокатським бюро Бороган укладено договір про надання правової допомоги, пунктом 4.1 якого, погоджено винагороду адвокатського бюро у фіксованому розмірі 100 000,00 грн. 14.10.2026 сторонами договору підписано акт приймання-передачі виконаної роботи, згідно з яким адвокатським бюро виконано, а клієнтом прийнято роботи з представництва інтересів відповідача у справі № 914/1747/26. Посилаючись на висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, заявник вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено.
19.10.2026 за вх. № 29527/26 від позивача надійшло на адресу суду в систему "Електронний суд" заперечення на клопотання, згідно з яким позивач просить суд повністю відмовити ОСББ «ПАРУС ПАРК» у стягненні з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 100 000,00 грн, у зв`язку з недоведеністю підстав для покладення заявленої суми на позивача, з урахуванням особливих умов пунктів 4.3 4.4 договору від 09.06.2026 та критеріїв статті 129 ГПК України; альтернативно, у разі встановлення підстав для відшкодування частини витрат, зменшити заявлений розмір витрат відповідно до частин четвертої-шостої статті 126 ГПК України та відмовити у покладенні на позивача необґрунтованої та неспівмірної частини витрат на підставі статті 129 ГПК України.
Заперечуючи проти задоволення заяви, позивач покликається на те, що спір мав немайновий характер, а звернення до суду, було реалізацією передбаченого законом права на судовий захист. На думку позивача, пунктами 4.3, 4.4 договору від 09.06.2026, остаточна винагорода адвокатського бюро поставлена в залежність від суми, фактично присудженої судом та отриманої клієнтом, а тому у відповідача відсутній безумовний обов`язок сплатити 100 000,00 грн. Крім того, позивач зазначає, що акт від 14.10.2026 не містить відомостей про кількість годин роботи адвоката, обсяг кожного виду послуг та розподіл загальної суми між роботами, а заявлена сума є неспівмірною з фактичним обсягом правничої допомоги, наданої в суді першої інстанції. На підтвердження своїх доводів позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.10.2026 вирішено прийняти до розгляду заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення за вх. № 4819/26 від 19.10.2026 та здійснювати розгляд заяви без виклику (повідомлення) учасників справи. Запропонувати позивачу надати до суду в строк до 28.10.2026 письмові пояснення/заперечення щодо поданої відповідачем заяви, з доказами їх направлення позивачу.
Згідно із частинами 3, 4 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.
Оскільки у цій справі вирішується питання про стягнення судових витрат, то суд здійснюватиме розгляд заяви відповідача без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пункту 3 частини 1, частини 2 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву за вх. № 19057/26 від 06.07.2026, відповідач зазначив, що попередній розрахунок судових витрат на правову допомогу становить 100 000,00 грн.
В судовому засіданні 14.10.2026 представник відповідача зазначив, що заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу буде подано у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Отже, відповідач з дотриманням вимог частини 8 статті 129 ГПК України, до закінчення судових дебатів зробив заяву про подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення суду та подав такі докази 19.10.2026, тобто у п`ятиденний строк з дня ухвалення рішення від 14.10.2026.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Приписами пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі розмір гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Приписами частини 4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
Згідно з частинами 5, 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, відповідно до практики якого, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактично понесені, неминучі, а їхній розмір обґрунтований (рішення у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України від 23.01.2014, заява № 19336/04).
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 розмежувала зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу на підставі частин 5, 6 статті 126 ГПК України, яке можливе лише за клопотанням іншої сторони, та право суду не покладати такі витрати на іншу сторону повністю або частково з урахуванням критеріїв, визначених частинами 5, 6, 7, 9 статті 129 ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідач подав договір про надання правової допомоги від 09.06.2026 та акт приймання-передачі виконаної роботи від 14.10.2026. Крім того, у матеріалах справи наявний ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВН № 1724837 від 10.06.2026, виданий Адвокатським бюро Бороган адвокату Бороган В.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1544 від 04.05.2007) на представництво інтересів ОСББ Парус Парк у Господарському суді Львівської області.
Згідно з пунктом 2.1 договору від 09.06.2026 адвокатське бюро прийняло на себе зобов`язання надати клієнту правничу допомогу у представництві його інтересів у справі № 914/1747/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСББ Парус Парк про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників ОСББ Парус Парк, оформленого протоколом № 4 від 07.04.2026, в частині питання № 13 порядку денного. Відповідно до пункту 2.4 договору, для надання правової допомоги адвокатське бюро призначило адвоката Бороган В.В.
Пунктом 4.1 договору, сторони погодили, що за надання правової допомоги, яка є предметом договору, клієнт сплачує адвокатському бюро грошовий гонорар (винагороду) у розмірі 100 000,00 грн. Згідно з пунктом 4.3 договору виплата винагороди, розмір якої зазначено в п. 4.1 Договору, здійснюється протягом п`яти робочих днів після надходження цих коштів на рахунок клієнта. Пунктом 4.4 договору передбачено, що остаточна винагорода адвокатського бюро підлягає оплаті виключно за рахунок коштів, фактично стягнутих та отриманих клієнтом від відповідача як компенсація витрат на професійну правничу допомогу. У разі якщо суд зменшить заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу, адвокатське бюро має право на отримання лише суми, фактично присудженої та отриманої клієнтом. Різниця між сумою 100 000,00 грн та сумою, фактично присудженою судом або фактично отриманою клієнтом, оплаті не підлягає. У разі відмови в позові або відмови у стягненні витрат на правничу допомогу клієнт не зобов`язаний здійснювати будь-які додаткові платежі.
Відповідно до акта приймання-передачі виконаної роботи від 14.10.2026, адвокатським бюро виконано, а клієнтом прийнято такі роботи: ознайомлення з позовною заявою, підготовка відзиву на позовну заяву, підготовка заперечень на заяву про забезпечення позову, підготовка додаткових письмових пояснень, участь у судових засіданнях. За виконану роботу клієнт зобов`язався сплатити адвокатському бюро 100 000,00 грн протягом п`яти робочих днів із дня отримання клієнтом винагороди, відповідно до пунктів 4.1, 4.3, 4.4 договору. Претензій до якості виконаних робіт, клієнт не має.
Стосовно доводів позивача про відсутність у відповідача обов`язку оплатити правничу допомогу з огляду на умови пунктів 4.3, 4.4 договору, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 2 статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Сторони договору від 09.06.2026, реалізуючи свободу договору, погодили розмір гонорару, строк та джерело його оплати. Умови пунктів 4.3, 4.4 договору не скасовують обов`язку клієнта оплатити надану правничу допомогу, а визначають строк його виконання та джерело коштів, за рахунок яких здійснюється оплата. Наявність такого обов`язку додатково підтверджена актом від 14.10.2026, яким клієнт прийняв виконані роботи та зобов`язався сплатити за них винагороду.
Приписами частини 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розподілу підлягають судові витрати, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 виснувала, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Факт надання відповідачу професійної правничої допомоги у справі № 914/1747/26 підтверджується ордером серії ВН № 1724837 від 10.06.2026, актом від 14.10.2026, а також наявними в матеріалах справи процесуальними документами, поданими представником відповідача, зокрема відзивом на позовну заяву за вх. № 19057/26 від 06.07.2026, заперечення на заяву про забезпечення позову за вх. № 16520/26 від 10.06.2026 та іншими документами,
Відтак, правнича допомога відповідачу була реально надана, а витрати на неї- пов`язані з розглядом цієї справи. З огляду на наведене, доводи позивача про недоведеність реальності витрат відповідача та відсутність підстав для їх відшкодування, суд відхиляє.
Водночас, зі змісту пункту 4.4 договору вбачається, що визначена пунктом 4.1 договору сума 100 000,00 грн є граничним розміром винагороди, а фактичний обов`язок клієнта щодо її оплати обмежений сумою, яку буде присуджено судом та отримано клієнтом. Такі умови не спростовують реальності витрат, проте свідчать про те, що зазначена сума не є ціною, яку клієнт погодився сплатити за рахунок власних коштів незалежно від результатів вирішення питання про судові витрати. Відтак, сума 100 000,00 грн не може слугувати самостійним мірилом розумності витрат, а розмір компенсації належить визначити за критеріями частини 4 статті 126 та частини 5 статті 129 ГПК України.
Щодо доводів позивача про відсутність в акті від 14.10.2026 відомостей про час, витрачений адвокатом, та вартість кожного виду робіт суд зазначає, що договором від 09.06.2026 погоджено гонорар у фіксованому розмірі, який не залежить від кількості витрачених адвокатом годин. Як визнає і сам позивач, за фіксованого гонорару відсутність погодинного розрахунку не є самостійною підставою для відмови у відшкодуванні витрат. Разом з тим, відсутність такої деталізації не звільняє суд від обов`язку перевірити співмірність заявленої суми з фактичним обсягом наданих послуг, що суд здійснює на підставі матеріалів справи.
Стосовно доводів позивача про немайновий характер спору та добросовісну реалізацію ним права на судовий захист, суд зазначає, що процесуальний закон не ставить розподіл витрат на професійну правничу допомогу в залежність від майнового чи немайнового характеру позовних вимог або від добросовісності сторони, яка програла спір.
Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України, у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача. Відповідач, заперечуючи проти позову, правомірно скористався передбаченим статтею 16 ГПК України правом на професійну правничу допомогу. Немайновий характер спору враховується судом не як підстава для відмови у відшкодуванні витрат, а як обставина, що впливає на оцінку пропорційності їх розміру.
Суд також не встановив обставин, передбачених частиною 9 статті 129 ГПК України, за наявності яких, судові витрати можуть бути покладені на сторону незалежно від результатів розгляду справи. Доказів зловживання відповідачем чи його представником процесуальними правами, позивач не подав, а з огляду на відмову у задоволенні позову рішенням Господарського суду Львівської області від 14.10.2026, підстав вважати, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, немає.
Таким чином, доводи позивача про необхідність повної відмови у відшкодуванні відповідачу витрат на професійну правничу допомогу, є безпідставними та не спростовують права відповідача на компенсацію таких витрат.
Разом з тим, оцінивши подані відповідачем докази у їх сукупності відповідно до статей 76-79, 86 ГПК України, суд погоджується з доводами позивача про неспівмірність заявленої до стягнення суми з обсягом наданих адвокатом послуг відповідачу.
Суд враховує, що предметом спору у справі № 914/1747/26 була вимога немайнового характеру про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників ОСББ Парус Парк, оформленого протоколом № 4 від 07.04.2026, лише в частині одного питання порядку денного (питання № 13). Спір не є складним, стосується типових правовідносин у сфері управління багатоквартирним будинком і не потребував складного правового аналізу. Матеріали справи не свідчать про наявність у ній значного публічного інтересу.
Перелік робіт, зазначений в акті від 14.10.2026, охоплює звичайні процесуальні дії представника сторони під час розгляду справи в суді першої інстанції. Ознайомлення з позовною заявою є невід`ємною складовою підготовки відзиву на позовну заяву і не є самостійною послугою, яка потребує окремої оплати. Акт не містить вартості кожного виду робіт та часу, витраченого на їх виконання, а заявник не навів жодного обґрунтування того, яким чином погоджена сума 100 000,00 грн співвідноситься з обсягом і складністю виконаних адвокатом робіт.
Позивач, у свою чергу, заявив клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідно до частин 5, 6 статті 126 ГПК України та навів обставини, які свідчать про неспівмірність заявленої суми, що знайшли своє підтвердження під час розгляду заяви.
Стосовно витрат відповідача на професійну-правничу допомогу на загальну суму 100 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в своїй постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 дотримується позиції, що загальне правило розподілу судових витрат, визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Водночас у частині п`ятій наведеної норми встановлено критерії, за якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку, суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/15621/19.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 01.06.2018 у справі N 904/8478/16).
Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача, має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації, також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
З урахуванням наведених вище норм процесуального законодавства України та правових позицій Верховного Суду, вирішуючи питання, щодо стягнення з Литвина Василя Євгеновича витрат на правову допомогу, суд, керуючись положеннями ч.ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, вважає за можливе з власної ініціативи обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які розподіляються, Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку Парус Парк.
При цьому, суд бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, котрі вона неодноразово викладала в постановах від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (пункт 5.44), від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (пункти 135, 147), згідно яких не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару, сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20, Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Господарський суд враховує, що заявлена відповідачем загальна сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 100 000,00 грн. виходить за розумні межі визначення розміру гонорару, з урахуванням таких критеріїв як: справедливість, добросовісність, розумність; принципів співмірності та розумності судових витрат, витраченого адвокатом відповідача 1 часу на надання послуг у даній справі.
На думку суду, надані представником Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Парус Парк докази про надання правової (професійної правничої) допомоги, не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі (100 000,00 грн.) з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд враховує позицію Верховного Суду викладену у постанові по справі № 905/1795/18 від 07.11.2019 року, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, суд не вправі втручатись в ці правовідносини.
Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Відтак, з врахуванням вищенаведеного, взявши до уваги характер спірних правовідносин у даній справі, зокрема, значення справи для сторін, категорію складності справи, обсяг доказів, предмет та ціну позову, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, суд дійшов висновку в порядку ч.5 ст. 129 ГПК України, обмежити розмір витрат представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Парус Парк на професійну правничу допомогу до 6 000,00 грн., що підлягає до стягнення з Литвина Василя Євгеновича, та що на переконання суду, є достатнім у даній справі.
Обмежуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу до 6 000,00 грн., суд не змінює їх суму та не втручається у правовідносини адвоката та його клієнта, а лиш використовує таке право, надане суду частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд у постанові від 30.01.2023 у справі №910/7032/17 акцентує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника, не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., пунктах 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009р., пункті 80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006р., пункті 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., пункті 268 рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України від 02.06.2014р., заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Оцінивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Парус Парк до стягнення з Литвина Василя Євгеновича витрат на професійну правничу допомогу, підлягають до задоволення частково в розмірі 6 000,00 грн. У задоволенні стягнення решти суми витрат Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку Парус Парк, суд відмовляє.
Керуючись ст. ст. 16, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, 244, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Заяву представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Парус Парк Бороган В.В. про ухвалення додаткового рішення за вх. № 4819/26 від 19.10.2026 задоволити частково в сумі 6 000,00 грн.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Парус Парк (79041, м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 64А; код ЄДРПОУ 44520203) 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України, після набрання додатковим рішенням суду законної сили.
Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і в строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Додаткове рішення складено і підписано 06.11.2026.
Суддя Долінська О.З.
Судебное решение № 141305571, Господарський суд Львівської області было принято 06.11.2026. Форма судопроизводства - Хозяйственное, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти полезные данные об этом судебном решении. Мы обеспечиваем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе последних судебных прецедентов. Наша база данных содержит полный спектр необходимой информации, позволяя вам быстро находить полезные данные.
то решение относится к делу № 914/1747/26. Юридические лица, указанные в тексте настоящего судебного документа: