Решение № 141304680, 09.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.11.2026Справа № 910/9664/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КП "Шляхбуд інвест" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімпекс трейд" (м. Київ)

про стягнення 1 155 999,48 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КП "Шляхбуд інвест" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімпекс трейд" про стягнення 1 155 999,48 грн заборгованості за надані послуги за договором надання послуг № КП -28/05/1 від 28.05.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення виявлених недоліків.

Оскільки позивачем у встановлений судом строк усунуто виявлені недоліки, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2026 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

Копія цієї ухвали була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, проте відповідний поштовий конверт було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення отримувачу у зв`язку з відсутністю адресата.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 цього Закону).

Таким чином, відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав; будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КП "Шляхбуд інвест" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сімпекс трейд" (Замовник) було укладено договір надання послуг № КП -28/05/1 від 28.05.2025 (далі - Договір), за умовами п. п. 1.1. - 1.3. якого Виконавець зобов`язується за завданням Замовника надати послуги спецтехніки, в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Згідно даного Договору Виконавець надає Замовнику послуги спеціальними машинами та механізмами, та послуги перевезення (надалі іменується - послуги), а Замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти та оплатити надані послуги. Послуги за цим Договором надаються автотранспортом Виконавця, вид послуг та ціна зазначаються в рахунках.

Відповідно до п. п. 3.1. - 3.3. Договору вартість послуг зазначається в рахунках і погоджується Сторонами. Розрахунки за надані послуги проводяться шляхом оплати на розрахунковий рахунок Виконавця, на підставі виставленого рахунку, після підписання Сторонами акту наданих послуг та первинних документів (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів тощо). Сторони складають акт послуг на підставі фактично наданих послуг не пізніше 25-го числа наступного за звітним місяця. Виконавець зобов`язується після надання Послуг протягом трьох робочих днів звітного місяця, в якому надавалися Послуги, надати Замовнику для підписання Акт у двох примірниках та/або талони замовника або товарно-транспортні накладні, або інші підтверджуючи надання послуг документів (шляхових листів, нарядів тощо). Одночасно із Актом та/або талоном виконавця Виконавець передає Замовнику оригінали рахунку-фактури, рапорти про роботу машин/будівельних механізмів, товарно-транспортні накладні (або інші документи, які узгоджені сторонами) та податкової накладної, яка виписана в момент виникнення податкових зобов`язань у відповідності з чинним законодавством України.

За умовами п. п. 5.1. - 5.3. Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 5.1. цього Договору та закінчується 31.12.2025. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані відповідачу послуги за Договором відповідно до Актів здачі-приймання робіт (надання послуг):

- № 235 від 10.06.2025 на суму 60 000,00 грн з ПДВ;

- № 243 від 19.06.2025 на суму 66 000,00 грн з ПДВ;

- № 245 від 18.06.2025 на суму 60 000,00 грн з ПДВ;

- № 244 від 17.06.2025 на суму 45 000,00 грн з ПДВ;

- № 242 від 16.06.2025 на суму 12 000,00 грн з ПДВ;

- № 241 від 16.06.2025 на суму 21 000,00 грн з ПДВ;

- № 240 від 14.06.2025 на суму 69 000,00 грн з ПДВ;

- № 239 від 13.06.2025 на суму 84 000,00 грн з ПДВ;

- № 238 від 13.06.2025 на суму 60 000,00 грн з ПДВ;

- № 236 від 11.06.2025 на суму 57 000,00 грн з ПДВ;

- № 234 від 09.06.2025 на суму 54 000,00 грн з ПДВ;

- № 233 від 09.06.2025 на суму 57 000,00 грн з ПДВ;

- № 232 від 07.06.2025 на суму 75 000,00 грн з ПДВ;

- № 231 від 06.06.2025 на суму 75 000,00 грн з ПДВ;

- № 230 від 05.06.2025 на суму 75 000,00 грн з ПДВ;

- № 229 від 04.06.2025 на суму 82 999,98 грн з ПДВ;

- № 228 від 03.06.2025 на суму 48 000,00 грн з ПДВ;

- № 227 від 03.06.2025 на суму 15 000,00 грн з ПДВ.

Означені Акти підписані обома сторонами та скріплені їх печатками, будь-яких зауважень до наданих позивачем послуг відповідачем не заявлено.

Позивачем разом з Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) надавались рахунки на оплату наданих послуг.

Проте відповідачем зобов`язання з оплати послуг позивача за Договором не виконано, що і зумовило звернення останнього до суду з даним позовом.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів та підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 1 155 999,98 грн.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України ).

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідач жодних доказів сплати позивачу суми заборгованості за Договором чи відсутності обов`язку з її сплати суду не надав, доводів і тверджень позивача в установленому законом порядку не спростував.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доводів і тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.

Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Твердження позивача відповідачем належними доказами не спростовані.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 13 871,99 грн, оскільки сума належного до сплати судового збору при зверненні до суду з даним позовом складає 13 871,99 грн з урахуванням приписів ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на відсутність відповідного клопотання позивача, суд наразі не вирішує питання щодо повернення надмірно сплаченого при зверненні до суду з позовною заявою судового збору в розмірі 3 468,01 грн з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімпекс трейд" (01042, м. Київ, вул. Марії Приймаченко, буд. 1; ідентифікаційний код 39933251) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КП "Шляхбуд інвест" (02141, м. Київ, вул. Руденко Лариси, буд. 6а, нежитлове приміщення 388; ідентифікаційний код 41891921) 1 155 999 (один мільйон сто п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 98 коп. заборгованості та 13 871 (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят одну) грн 99 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко