Решение № 141304574, 04.11.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/10301/26

Провадження № 2/175/3081/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"04" листопада 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Вербицької К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" звернулося до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 43120 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 04.11.2024 року між ТОВ "Фінансова компанія "Процент" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №22600 . Позивачем було надано кредит на загальну суму 7 000 грн. строком на 730 днів. Відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконує, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 43 120 грн., яка складається з заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 30 240 грн. та 12 880 грн. 00 коп. штрафу за порушення умов договору.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14.07.2026 року дану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання також не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції за адресою його проживання. Заяви про розгляд справи його участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідача також не надходило.

З урахуванням того, що позивач не заперечував щодо заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи за відсутності відповідача, про що постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлено, що 04.11.2024 року між ТОВ "Фінансова компанія "Процент" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №22600 , підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора №289811.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, на умовах встановленим цим договором, товариство зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 7000 гривень (сім тисяч гривень 00 копійок) (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором.

Згідно п. 1.2. процентна ставка за користування кредитом становить 1.0% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 365.00%) користування кредитом. процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та застосовується у межах строку визначеного в п. 1.3. договору.

Відповідно до п. 1.3. строк надання кредиту та строк дії договору становить 730 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку №1 до цього договору.

Положеннями п. 1.6. договору, товариство переказує суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальникові. Переказ суми кредиту здійснюється товариством через платіжний сервіс (фінансову установу, що здійснює діяльність переказу коштів без відкриття рахунків) або іншим способом.

Також, сторони допомовилися, що відповідно до п. 3.5. договору, у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Позичальник зобов`язаний сплатити товариству штраф: 3.5.1. у розмірі 1120.00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та 3.5.2. у розмірі 280.00 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

04.11.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Процент» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 суму у розмірі 7000 грн, що підтверджується листом №20260324-3453 від 24.03.2026 року, виданого ТОВ «Пейтек».

Згідно детального розрахунку заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 має заборгованість за договором №22600 від 04.11.2024 року у розмірі 50 120 грн. 00 коп..

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України, передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано кредитний договір, паспорт споживчого кредиту, які містять, зокрема, умови про погодження між сторонами розміру відсотків за користування кредитом та яка підписана відповідачем електронним цифровим підписом.

Таким чином суд вважає, що відповідач погодився із запропонованими умовами кредитування, в тому числі, щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами, оскільки в даному випадку всі умови та правила містяться в одному документі, а не є окремим додатком до договору.

При цьому, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 12880 грн., суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, п. 2 ч. 3 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування.

Оскільки кредитний договір було укладено 04.11.2024 року, тобто під час дії воєнного стану, на вимогу щодо стягнення 12880 грн штрафу поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, суд доходить висновку, що вимога про стягнення штрафу за цим договором не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, надавши оцінку кожному доказу, суд доходить висновку, що позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2333 грн. 92 коп.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги від 03.06.2024 року, акт приймання-передачі наданих юридичних послуг №103 від 26.01.2026 року відповідно до яких загальна вартість наданих послуг за правову допомогу становить 10 000 грн.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-289, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" (місцезнаходження: 03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 4, ЄДРПОУ: 41466388) заборгованість за кредитним договором №22600 від 04.11.2024 року у розмірі 30 240 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" (місцезнаходження: 03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 4, ЄДРПОУ: 41466388) сплачений судовий збір у розмірі 2333 грн. 92 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Тамара ЖУРАВЕЛЬ