Решение № 141304449, 02.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2026Справа № 910/11154/26Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву

Фізичної особи-підприємця Загороднього Віталія Івановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до

Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код 14360570)

про стягнення 16 354,85 грн,

Представники:

від позивача: не з`явилися;

від відповідача: Жарський І.Р. (в режимі відеоконференції);

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ.

Короткий зміст позовних вимог.

Фізична особа-підприємець Загородній Віталій Іванович (далі - ФОП Загородній В.І./позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»/відповідач) про стягнення 16 354,85 грн, у тому числі: 16 200,00 грн - безпідставно набутих коштів, 122,50 грн - 3% річних та 32,35 грн - інфляційних втрат.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.09.2026 позовну заяву ФОП Загороднього В.І. залишив без руху, встановив позивачу спосіб та строк усунення її недоліків.

07.09.2026 через систему «Електронний суд» від ФОП Загороднього В.І. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.09.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

22.09.2026 через систему «Електронний суд» від АТ КБ «ПриватБанк» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач одночасно просить суд здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про участь у судових засіданнях у справі №910/11154/26 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

Господарський суд міста Києва ухвалами від 28.09.2026 відмовив у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, при цьому, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначив на 02.11.2026; задовольнив клопотання представника АТ КБ «ПриватБанк» про участь у судових засіданнях у справі №910/11154/26 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

28.09.2026 через систему «Електронний суд» від ФОП Загороднього В.І. надійшла відповідь на відзив.

29.09.2026 через систему «Електронний суд» від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли заперечення на відповідь на відзив.

03.10.2026 через систему «Електронний суд» від ФОП Загороднього В.І. надійшла відповідь на заперечення відповідача.

26.10.2026 через систему «Електронний суд» від ФОП Загороднього В.І. надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

02.11.2026 у судове засідання з`явився (у режимі відеоконференції) представник АТ КБ «ПриватБанк».

Зокрема, у судовому засіданні представник АТ КБ «ПриватБанк» проти задоволення позову заперечував із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Позиція позивача.

ФОП Загородній В.І. в обґрунтування позовних вимог зазначає, що виконував зобов`язання за кредитним договором № 2916512199-КД-1 від 25.07.2023 належним чином і в повному обсязі, зокрема, погашення кредиту здійснював щомісячно згідно з графіком платежів, а саме усі платежі вносилися своєчасно, прострочень позивач не допускав.

Разом із тим, 30.05.2026 о 09:01 АТ КБ «ПриватБанк» здійснило договірне списання з поточного рахунку позивача грошових коштів у сумі 16 200,00 грн на підставі платіжної інструкції №HS020B000Q від 30.05.2026 із зазначенням платежу «Погашення заборгованості за кредитним договором 2916512199-КД-1 від 25.07.2023». Зазначене списання відрізняється від усіх інших, зокрема, за рахунком, а також його здійснено поза графіком платежів та встановленою п. А8 договору датою сплати.

Після звернення позивача до банку із заявою про надання обґрунтованих роз`яснень щодо підстав списання коштів, банк повідомив позивача, що списання було здійснено в зв`язку з нарахуванням штрафу за порушення умов п. 2.2.8 кредитного договору. Проте, позивач зазначає, що зобов`язання, передбачене п. 2.2.8. кредитного договору, не порушував, відповідно відсутня підстави для списання грошових коштів у розмірі 16 200,00 грн. За таких обставин, набуті відповідачем грошові кошти є безпідставно набутим майном, яке підлягає поверненню на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Позиція відповідача.

АТ КБ «ПриватБанк» проти позову заперечує, посилаючись на те, що нарахував та списав з рахунку ФОП Загороднього В.І. штраф у відповідності до п. 5.2. кредитного договору №2916512199-КД-1 від 25.07.2023, а саме за порушення позивачем зобов`язання, передбаченого п. 2.2.8. кредитного договору.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

25.07.2023 між Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (далі - банк) та Фізичною особою-підприємцем Загороднім Віталієм Івановичем укладено кредитний договір №2916512199-КД-1, відповідно до якого банк зобов`язався за наявності вільних грошових коштів надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п.п. 2.1.2 цього договору в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни/строки.

Так, за умовами пунктів А.1 - А.4 договору, вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія. Ліміт цього договору: 1 620 000,00 грн, на наступні цілі: фінансування оборотного капіталу. Кінцевий термін повернення кредиту 01.07.2026 (включно). Рахунок для обслуговування кредиту: рахунок НОМЕР_2 (у гривні).

Згідно з п. А.6 та п. А.6.1. договору тип процентної ставки за цим договором - фіксована. За користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 22,86 % річних від суми непогашеної заборгованості за кредитом.

Датою сплати процентів за користування кредитними коштами є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору. Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, що наведений в додатку №1 до цього договору, який є невід`ємною частиною цього договору. У випадку несплати процентів за користування кредитом та/або непогашення заборгованості за кредитом у терміни, що визначені цим договором, такі суми є простроченою заборгованістю (за процентами та/або кредитом, відповідно) (п. А8 договору).

Відповідно до п. 2.2.6. договору сторони узгодили, що виконання позичальником зобов`язань з погашення кредиту, сплати процентів за його використання, комісійних винагород, неустойки та інших платежів, що підлягають сплаті на користь банку за цим договором може здійснюватися шляхом ініціювання банком дебетового переказу з усіх поточних рахунків позичальника в терміни та в межах сум, що підлягають сплаті банку згідно з цим договором та/або у разі прострочення таких платежів. Підписанням цього договору, позичальник надає свою згоду на проведення банком дебетових переказів зі сплати вказаних вище платежів з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту.

За умовами п. 2.2.8. договору позичальник зобов`язується надавати банку не пізніше 28 числа місяця, що настає за звітним кварталом, та 28 лютого наступного за звітним року, фінансову звітність та інформацію (в обсязі, передбаченому законодавством для відповідних звітних періодів). На вимогу банку надавати сумарні надходження на усі рахунки, що належать позичальнику, за три останні місяці, у розрізі кожного місяця, а також іншу звітність та інформацію, у т.ч. про майно, що належить позичальнику на праві власності або повного господарського відання.

У п. 2.3.5. договору сторони узгодили, що виконання позичальником зобов`язань з погашення кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, неустойки та інших платежів, що підлягають сплаті на користь банку за цим договором може здійснюватися шляхом ініціювання банком дебетового переказу з усіх поточних рахунків позичальника в терміни та в межах сум, що підлягають сплаті банку згідно з цим договором та/або у разі прострочення таких платежів. У випадку порушення позичальником строків/термінів виконання будь-яких з грошових зобов`язань, встановлених цим договором (за відсутності коштів у необхідних сумах на рахунку позичальника для здійснення повноважень банку відповідно до пп. 2.2.6, 2.3.4. цього договору), підписанням цього договору позичальник надає свою згоду на проведення банком дебетових переказів зі сплати вказаних вище платежів з усіх поточних рахунків позичальника, відкритих в банку, а також тих, що будуть відкриті в майбутньому, у валюті кредиту для виконання зобов`язань з погашення кредиту, сплати процентів за його використання, комісійних винагород, неустойки та інших платежів передбачених договором, в межах сум, що підлягають сплаті банку згідно з цим договором. Для здійснення банком дебетового переказу за рахунок коштів, що розміщені на депозитному (-их) рахунку (-ах) позичальника банк має право в односторонньому порядку достроково розірвати договір вкладу (депозиту) шляхом письмового повідомлення позичальника із зазначенням дати його розірвання. Вклад та нараховані проценти залежно від валюти вкладу (депозиту) у зазначену повідомленні дату банк перераховує на поточні рахунки позичальника, зазначені у цьому пункті договору, з яких здійснюється переказ коштів у порядку, передбаченому цим договором.

Також, у п. 2.3.5. договору сторони узгодили, що згода, надана в цьому договорі, містить точну суму платіжної операції, що дорівнює сумі сплати заборгованості по кредиту та/або по процентам та/або по комісійним винагородам / сумі інших зобов`язань визначених цим договором та/або у тарифах банку та/або договорами укладеними з позичальником та платіжною інструкцією на дату виконання платіжної операції. Відкликання позичальником згоди на виконання платіжної операції (операцій, пов`язаних між собою спільними ознаками), що надана за цим договором, можливо виключно за умови припинення зобов`язань позичальника перед банком за цим договором. Форма та порядок надання розпорядження позичальника (як платника) про відкликання згоди на виконання платіжної операції наведені в договорі, за яким банком надаються платіжні послуги позичальнику.

Згідно із п. 5.2. договору, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених пп. 2.2.8, 2.2.9, 2.2.15, цього договору позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення штраф у розмірі 1% від суми встановленого у п. А2 цього договору ліміту. Сплата штрафу здійснюється у гривні.

Як вбачається з графіку платежів, позивач зобов`язався у період з 01.09.2023 по 01.06.2026 першого числа кожного місяця сплатити суму кредиту у розмірі 46 285,71 грн, а 01.07.2026 - 46 285,86 грн.

30.05.2026 АТ КБ «ПриватБанк» на підставі платіжної інструкції №HS020B000Q здійснило договірне списання з рахунку позивача грошових коштів у розмірі 16 200,00 грн з призначенням платежу «Погашення заборгованості за кредитним договором 2916512199-КД-1 від 25.07.2023».

Позивач зазначає, що це списання грошових коштів з його рахунку відрізняється від всіх інших операцій, зокрема за рахунком, більше того планові платежі за договором здійснювалися регулярно 2-го числа кожного місяця, проте списання грошових коштів у розмірі 16 200,00 грн здійснено 30 числа, окремою операцією, поза графіком платежів та встановленою п. А8 договору датою сплати.

Так, 11.06.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою (зверненням) за вих. №1 про надання обґрунтованих роз`яснень щодо списання 30.05.2026 коштів з рахунку позивача у розмірі 16 200,00 грн.

У відповідь на це звернення, АТ КБ «ПриватБанк» листом від 10.07.2026 за вих. №20.1.0.0.0/7-260612/38236 повідомило позивача, що списання грошових коштів з рахунку останнього в сумі 16 200,00 грн здійснено у зв`язку із нарахуванням штрафу за порушення умов кредитного договору № 2916512199-КД-1 від 25.07.2023.

17.07.2026 ФОП Загородній В.І. звернувся до відповідача з претензією №1 про повернення безпідставно списаних грошових коштів за кредитним договором № 2916512199-КД-1 від 25.07.2023 у розмірі 16 200,00 грн, зазначивши про відсутність порушення ним умов кредитного договору№ 2916512199-КД-1 від 25.07.2023.

21.08.2026 у відповідь на претензію відповідач листом за вих. №20.1.0.0.0/7 повідомив позивача, що у зв`язку із ненаданням банку фінансової звітності у встановлені строки та як наслідок порушення зобов`язань встановлених п. 2.2.8. кредитного договору, банк нарахував штраф на підставі п. 5.2. кредитного договору, відтак, у банку відсутні правові підстави для скасування нарахованого штрафу.

Мотивуючи позовні вимоги щодо безпідставного списання штрафу у розмірі 16 200,00 грн, ФОП Загородній В.І. зазначає про відсутність порушення, зокрема обов`язок, передбачений п. 2.2.8. кредитного договору, сформульований як надання фінансової звітності «в обсязі, передбаченому законодавством для відповідних звітних періодів», тобто відсилає до вимог законодавства. Однак, законодавство України не покладає на фізичну особу-підприємця обов`язку складати фінансову звітність.

Таким чином, на думку позивача, обов`язок, за нібито невиконання якого банк нарахував штраф, для позивача як платника єдиного податку другої групи, відсутній. Порушення обов`язку, зміст якого законодавчо відсутній, є неможливим, а отже підстава для нарахування штрафу за п. 5.2. договору відсутня по суті, а не лише недоведена.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» безпідставно набутих коштів у розмірі 16 200,00 грн, а також просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 122,50 грн та інфляційні втрати у сумі 32,35 грн, нараховані за період з 31.05.2026 по 31.08.2026.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу ( ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Судом встановлено, що 25.07.2023 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № 2916512199-КД-1, відповідно до якого банк зобов`язався за наявності вільних грошових коштів надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п.п. 2.1.2 цього договору в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни/строки.

Згідно із ч. 2 ст. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Так, відповідно до п. 2.2.6. договору сторони узгодили, що виконання позичальником зобов`язань з погашення кредиту, сплати процентів за його використання, комісійних винагород, неустойки та інших платежів, що підлягають сплаті на користь банку за цим договором може здійснюватися шляхом ініціювання банком дебетового переказу з усіх поточних рахунків позичальника в терміни та в межах сум, що підлягають сплаті банку згідно з цим договором та/або у разі прострочення таких платежів. Підписанням цього договору, позичальник надає свою згоду на проведення банком дебетових переказів зі сплати вказаних вище платежів з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту.

Крім того, у п. 2.3.5. договору сторони узгодили, що виконання позичальником зобов`язань з погашення кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, неустойки та інших платежів, що підлягають сплаті на користь банку за цим договором може здійснюватися шляхом ініціювання банком дебетового переказу з усіх поточних рахунків позичальника в терміни та в межах сум, що підлягають сплаті банку згідно з цим договором та/або у разі прострочення таких платежів. У випадку порушення позичальником строків/термінів виконання будь-яких з грошових зобов`язань, встановлених цим договором (за відсутності коштів у необхідних сумах на рахунку позичальника для здійснення повноважень банку відповідно до пп. 2.2.6, 2.3.4. цього договору), підписанням цього договору позичальник надає свою згоду на проведення банком дебетових переказів зі сплати вказаних вище платежів з усіх поточних рахунків позичальника, відкритих в банку, а також тих, що будуть відкриті в майбутньому, у валюті кредиту для виконання зобов`язань з погашення кредиту, сплати процентів за його використання, комісійних винагород, неустойки та інших платежів передбачених договором, в межах сум, що підлягають сплаті банку згідно з цим договором.

Судом встановлено, що 30.05.2026 відповідач здійснив договірне списання з рахунку позивача коштів у розмірі 16 200,00 грн на підставі платіжної інструкції №HS020B000Q з призначенням платежу «Погашення заборгованості за кредитним договором 2916512199-КД-1 від 25.07.2023».

Спір у цій справі виник з підстав того, що позивач вважає, що АТ КБ «ПриватБанк» здійснило договірне списання цих коштів за відсутності у позивача простроченої заборгованості зі сплати кредиту або будь-якого іншого порушення зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим кошти у розмірі 16 200,00 грн підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України як безпідставно набуті.

Суд зазначає, що підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, для виникнення кондикційного зобов`язання необхідна сукупність таких умов: набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої особи та відсутність достатньої правової підстави для такого набуття (збереження) або відпадіння такої підстави у подальшому.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20).

Судом встановлено, що за умовами п. 2.2.8. кредитного договору позичальник зобов`язується надавати банку не пізніше 28 числа місяця, що настає за звітним кварталом, та 28 лютого наступного за звітним року, фінансову звітність та інформацію (в обсязі, передбаченому законодавством для відповідних звітних періодів).

Так, згідно з п. 5.2. договору, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених пп. 2.2.8, 2.2.9, 2.2.15, цього договору позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення штраф у розмірі 1% від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту. Сплата штрафу здійснюється у гривні.

Отже, АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що внаслідок порушення позивачем вимог п. 2.2.8. кредитного договору щодо надання банку до 28 лютого поточного року фінансову звітність та інформацію (в обсязі, передбаченому законодавством для відповідних звітних періодів), останнім здійснено договірне списання з рахунку позивача штрафу, передбаченого п. 5.2. кредитного договору у розмірі 1% від суми кредитного ліміту, тобто у сумі 16 200,00 грн.

Як вбачається з Витягу з Реєстру платників єдиного податку, Фізична особа-підприємець Загородній Віталій Іванович є платником єдиного податку другої групи.

Так, відповідно до п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України (далі - ПК України) фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників (п. 296.2 ст. 296 ПК України).

Згідно з підпунктом 49.18.1 п. 49.18 ст. 49.18 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом 49.18.4 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Отже, з наведених правових норм вбачається, що позивач, як платник єдиного податку другої групи зобов`язаний подавати до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку за звітний рік, у строк до 28 лютого наступного за звітним роком, одночасно такий обов`язок встановлений для позивача пунктом 2.2.8. кредитного договору щодо подання банку відповідної інформації, тобто позивач зобов`язаний був до 28 лютого наступного за звітним роком подати відповідачу податкову декларацію платника єдиного податку.

Проте, як зазначає відповідач, і не заперечується позивачем, останній такої інформації на виконання п. 2.2.8. кредитного договору банку не надав, чим порушив умови цього пункту договору.

Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що АТ КБ «ПриватБанк», керуючись положеннями кредитного договору №2916512199-КД-1 від 25.07.2023, правомірно у відповідності до вимог п. 2.2.6. та 2.3.5. договору здійснив договірне списання з рахунку позивача штрафу у розмірі 16 200,00 грн, нарахованого на підставі п. 5.2. договору, за порушення позивачем зобов`язання, передбаченого п. 2.2.8. договору щодо ненадання інформації в обсязі, передбаченому законодавством для відповідних звітних періодів, тобто податкової декларації платника єдиного податку за звітний рік.

Крім того, доводи позивача щодо невірного призначення платежу, здійсненого згідно із платіжною інструкцією №HS020B000Q від 30.05.2026, а саме «Погашення заборгованості за кредитним договором 2916512199-КД-1 від 25.07.2023», в той час, як таке договірне списання було здійснено в рахунок сплати штрафу, суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що із заключної виписки по рахунку позивача за період з 01.09.2023 по 15.07.2026 вбачається, що всі платіжні інструкції за кредитним договором №2916512199-КД-1 від 25.07.2023 мають призначення платежу «Погашення заборгованості за кредитним договором 2916512199-КД-1 від 25.07.2023» без виокремлення сум, сплачених на погашення кредиту чи сплати процентів, відтак суд погоджується із доводами відповідача, що поняття «заборгованість за кредитним договором» є узагальнюючим і охоплює будь-які грошові зобов`язання позивача перед банком за вказаним кредитним договором.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин, викладених у позовній заяві щодо безпідставного набуття відповідачем коштів у розмірі 16 200,00 грн, що має наслідком відмову у задоволенні цієї вимоги.

Також не підлягають задоволенню похідні позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Частиною 1 статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову ФОП Загородньому В.І. у задоволенні позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Загороднього Віталія Івановича - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повний текст рішення складено: 09.11.2026.

Суддя Віта БОНДАРЧУК