Решение № 141303791, 09.11.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.11.2026м. Івано-ФранківськСправа № 909/1088/26Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику)

сторін справу за позовом: ТОВ "ВОЛАГРО", вул. Персенківська, буд. 19, м. Львів, Львівська обл., 79004,

до відповідача: ТОВ "ДРУЖБА"АГРО-ІФ", вул. Набережна, буд. 87, с. Росільна, Богородчанський р-н., Івано-Франківська обл.,77722, про стягнення заборгованість у загальному розмірі 506 077,68 грн, з яких: 306 758,41 грн пеня; 71 090,61 грн 7% річних; 30 467,40 грн 3% річних; 97 761,25 грн інфляційні втрати та судових витрат,

встановив, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованість у загальному розмірі 506 077,68 грн, з яких: 306 758,41 грн пеня; 71 090,61 грн 7% річних; 30 467,40 грн 3% річних; 97 761,25 грн інфляційні втрати та судових витрат.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач всупереч вимогам ЦК України та умовам договорів поставки №ВПІВ-08/07/25 від 08.07.2025 та №ВПІВ-04/08/25 від 04.08.2025 не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов`язання щодо оплати отриманого товару та наданих супутніх послуг за видатковими накладними №273 від 30.07.2025, №295 від 12.08.2025, №294 від 12.08.2025, №316 від 19.08.2025; актами надання послуг №292 від 12.08.2025, №315 від 19.08.2025, №317 від 19.08.2025. Даний факт встановлено в рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2026, що винесено у справі №909/13/26 і, як наслідок, з відповідача стягнуто заборгованість за вказаними договорами, зокрема основний борг, пеню, штраф, 3 % річних та інфляційні втрати, нараховані по 30.12.2025 включно. Однак, відповідач добровільно рішення суду не виконав, а основний борг погашено в примусовому порядку лише 17.08.2026. У зв`язку з цим, позивач вважає, що відповідно до вимог ЦК України та умов договорів поставки, має право на стягнення пені, 7 % річних за користування чужими грошовими коштами, 3 % річних та інфляційних втрат за період з 31.12.2025 до 16.08.2026 включно.

В підтвердження викладеного долучено копії: ордеру на надання правничої допомоги від 30.12.2025, платіжної інструкції №1328 від 21.08.2026, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2026, що винесене у справі №909/13/26, постанови про відкриття виконавчого провадження №81009883 від 15.05.2026, кредитових повідомлень, позовної заяви, розрахунку інфляційних, відсотків, пені, 7 % річних, 10% штрафу по договорах поставки №ВПІВ-08/07/25 від 08.07.2025, №ВПІВ-04/08/25 від 04.08.2025, договору поставки №ВПІВ-08/07/25 від 08.07.2025, специфікації №1 від 08.07.2025 до договору, видаткових накладних №273 від 30.07.2025, №262 від 25.07.2025, №260 від 25.07.2025, №249 від 21.07.2025, №248 від 21.07.2025, актів наданих послуг №272 від 30.07.2025, №263 від 25.07.2025, №261 від 25.07.2025, договору поставки №ВПІВ-04/08/25 від 04.08.2025, специфікації №1 від 04.08.2025 до договору, видаткових накладних №316 від 19.08.2025, №290 від 12.08.2025, №291 від 12.08.2025, №295 від 12.08.2025, №292 від 12.08.2025, №296 від 12.08.2025, №317 від 19.08.2025, №315 від 19.08.2025, №294 від 12.08.2025, квитанцій №8504853, №8504852.

За наслідками розгляду позову, суд відкрив провадження у справі, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, встановив сторонам строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - п`ять днів з дня вручення ухвали, повідомив відповідача, що строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали (разом з поданням відзиву), а для позивача - не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву, також повідомив відповідача, що строк для надання суду відзиву на позовну заяву і всіх наявних у нього доказів, що підтверджують заперечення проти позову, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; копію відзиву та доданих до нього документів у встановлений строк належить також надати учасникам справи, подання відзиву відповідач повинен здійснити, враховуючи вимоги ст. 165, 178 ГПК України, роз`яснив, що в разі ненадання відповідачем у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив - п`ять днів з дня отримання відзиву, а відповідачу строк для подання заперечень - п`ять днів з дня отримання відповіді на відзив (ухвала про відкриття провадження у справі від 31.08.2026).

Відповідач вказав на те, що визнає обов`язковість рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2026, що винесено у справі №909/13/26 та факту його повного виконання 17.08.2026, однак просив у задоволенні позовної вимоги про стягнення 71 090,61 грн - 7 % річних за користування чужими грошовими коштами - відмовити повністю, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат вирішити в межах належно доведеного і перевіреного судом розрахунку, судові витрати розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Також відповідач на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України просив зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 90% оскільки позивач не навів і не підтвердив конкретних збитків у розмірі, співмірному із загальною сумою неустойки; повне виконання рішення основного зобов`язання, стягнення значного штрафу і пені за попередній період, додаткове нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, а також дотримання балансу інтересів сторін є достатніми обставинами для зменшення пені.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити частково.

При цьому суд врахував наступне.

Предметом позову є стягнення 306 758,41 грн пені, 71 090,61 грн 7% річних, 30 467,40 грн 3% річних та 97 761,25 грн інфляційних втрат за період з 31.12.2025 до 16.08.2026 включно нарахованих у зв`язку з простроченням виконання взятих зобов`язань за договорами поставки №ВПІВ-08/07/25 від 08.07.2025 та №ВПІВ-04/08/25 від 04.08.2025.

ЦК України врегульовано питання виконання договірних зобов`язань.

Статтею 629 ЦК України встановлено те, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказане, визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, законом встановлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. В розумінні положень наведеної норми, позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Із матеріалів справи встановлено те, що між сторонами у справі існували договірні відносини, що виникли на підставі укладених між сторонами договорів поставки №ВПІВ-08/07/25 від 08.07.2025 та №ВПІВ-04/08/25 від 04.08.2025 (далі - договори поставки).

За наслідками поставки товару та надання супутніх послуг, на підставі видаткових накладних №273 від 30.07.2025, №295 від 12.08.2025, №294 від 12.08.2025, №316 від 19.08.2025; актів наданих послуг №292 від 12.08.2025, №315 від 19.08.2025, №317 від 19.08.2025, у зв`язку з невиконанням ТОВ "ДРУЖБА"АГРО-ІФ" (відповідачем) умов договорів поставки №ВПІВ-08/07/25 від 08.07.2025 та №ВПІВ-04/08/25 від 04.08.2025 в частині оплати, судом у справі №909/13/26 винесено відповідне рішення від 08.04.2026 про задоволення позову частково, стягнуто заборгованість за надані послуги у загальному розмірі 2 119 291,67 грн (крім іншого 871 456,07 грн основного боргу за договором №ВПІВ-08/07/25 від 08.07.2025, 747 263,37 грн основного боргу за договором №ВПІВ-04/08/25 від 04.08.2025).

Як вказує позивач, на виконання рішення суду від 08.04.2026, винесеного у справі №909/13/26, яке набрало законної сили, на підставі наказу від 11.05.2026 про примусове виконання рішення, 15.05.2026 відкрито виконавче провадження №81009883.

22.05.2026, 04.06.2026, 17.08.2026 приватним виконавцем примусово стягнуто з ТОВ "ДРУЖБА"АГРО-ІФ" на користь ТОВ "ВОЛАГРО", крім іншого, 1 618 719,44 грн основного боргу за надані послуги (за № 2663 на суму 26 321,41 грн, за №154 на суму 50 000 грн, за №6024 на суму 2 042 970,26 грн).

Як зазначає позивач, оскільки проведених платежів у розмірі 26 321,41 грн та 50 000 грн (22.05.2026 та 04.06.2026) було недостатньо для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі згідно з рішенням суду від 08.04.2026, що винесено у справі № 909/13/26, вказані суми зараховані позивачем в рахунок погашення неустойки у відповідності до черговості погашення вимог (ст. 534 ЦК України), відтак, основний борг погашено 17.08.2026.

Ціна товару визначається в специфікації з урахуванням суми податку на додану вартість та виражається у грошовій одиниці України (гривні). Сторони можуть визначити в специфікації грошовий еквівалент зобов`язання у іноземній валюті Злотому (PLN) (п. 3.2 договорів поставки).

Днем оплати товару вважається день зарахування відповідної суми грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 3.6 договорів поставки).

Покупець оплачує товар у такому порядку: в сумі у гривнях, еквівалентній 62 551,98 Злотих (PLN), 44 334,75 Злотих (PLN), на умовах попередньої оплати протягом 3 днів з моменту складення цієї Специфікації; в сумі у гривнях, еквівалентній 255 212,09 Злотих (PLN), 184 364,37 Злотих (PLN) на умовах відстрочення платежу протягом 31 днів з моменту передачі йому товару. У разі поставки товару декількома партіями на підставі двох або більше видаткових накладних строк внесення післяплати обчислюється окремо за кожною партією. При цьому сума зобов`язання в Злотих (PLN) щодо оплати тієї чи іншої партії товару визначається пропорційно вартості товару у такій партії в гривнях згідно з пунктом 1 цієї Специфікації (п.4 Специфікацій №1 від 08.07.2025, 04.08.2025).

Покупець компенсує Постачальникові вартість транспортно-експедиторських послуг і послуг перевезення на умовах попередньої оплати протягом 2 днів з моменту складення цієї Специфікації (п.8 Специфікацій №1 від 08.07.2025, 04.08.2025).

Враховуючи викладене, а також те, що рішенням суду від 08.04.2026, яке винесено у справі №909/13/26 і набрало законної сили, встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договорами поставки №ВПІВ-08/07/25 від 08.07.2025 та №ВПІВ-04/08/25 від 04.08.2025, при цьому, відповідно до ч. 2 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом та беручи до уваги, що вказане зобов`язання виконане відповідачем 17.08.2026, в межах примусового виконання судового рішення, вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 467,40 грн 3% річних та 97 761,25 грн інфляційних втрат за період з 31.12.2025 до 16.08.2026, є обґрунтованими.

Вимога позивача про стягнення 306 758,41 грн пені за період з 31.12.2025 до 16.08.2026 включно слід задоволити частково виходячи з наступного.

Відповідно до правової позиції КГС ВС, викладеної у постанові від 15.07.2026, що винесена у справі № 911/437/25, розпочата за чинності певного закону реалізація права, за загальним правилом, має завершуватися із застосуванням норм, які діяли на момент виникнення такого права, якщо інше прямо не встановлено законом.

Оскільки договори поставки укладено сторонами від 08.07.2025, 04.08.2025, тобто в період дії ГК України, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а відтак, з урахуванням здійсненого судом перерахунку пені за період з 31.12.2025 до 30.06.2026 та положень п. 5.7 договорів поставки, обґрунтованими є 243 473,14 грн пені.

Однак, згідно з ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків або за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Такі правові висновки викладені, зокрема, в постанові ВС від 10.09.2025, що винесена у справі № 920/792/22.

З урахуванням наведеного, відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які б звільняли відповідача від відповідальності за порушення строків виконання зобов`язання, встановленого факту прострочення оплати послуг, клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення пені, те, що матеріали справи не містять доказів завдання позивачу збитків чи іншого істотного негативного впливу на його господарську діяльність, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, зважаючи на компенсаційний, а не каральний характер відповідальності, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення визначеної судом пені (243 473,14 грн) на 50 %. Відтак, до стягнення підлягає 121 736,57 грн пені.

В задоволенні вимоги позивача про стягнення 71 090,61 грн 7% річних слід відмовити з огляду на таке.

Користування коштами за статтею 536 ЦК України стосується випадків правомірного користування (наприклад, за договором позики) і передбачає сплату процентів як плату за таке користування. Натомість відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, настає у разі неправомірного утримання коштів (прострочення виконання грошового зобов`язання) і полягає у стягненні інфляційних втрат та 3% річних. Відтак, якщо кошти утримуються неправомірно, застосуванню підлягають виключно наслідки, передбачені ст. 625 ЦК України (правовий висновок викладений у постанові ВП ВС від 10.04.2018, що винесена у справі № 910/10156/17, провадження № 12-14гс18).

Оскільки у спірних правовідносинах має місце прострочення виконання грошового зобов`язання (неправомірне утримання коштів), за яке позивач вже нарахував 3% річних та інфляційні втрати як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України, додаткове стягнення 7 % річних за користування цими ж коштами згідно з п. 5.8 договорів поставки за період прострочення не допускається. Сторони могли передбачити можливість нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 7 % річних, зокрема і у випадку прострочення як відкладальної обставини (ч. 1 ст. 212 ЦК України). Проте такі нарахування здійснюються не за період прострочення, як передбачено в договорах поставки, а за період правомірного користування коштами - з часу поставки до настання строку платежу, тобто за період відстрочення платежу.

Судовий збір, у відповідності до ст. 129 ГПК України, підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням того, що при розподілі судового збору за вимогою про стягнення пені суд виходив із визначеного судом розміру пені без урахування її зменшення судом на 50 %, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 86, 129, 236-238, 240-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з ТОВ "ДРУЖБА АГРО-ІФ" (код ЄДРПОУ 42955289, вул. Набережна, буд. 87, с. Росільна, Богородчанський р-н., Івано-Франківська обл.,77722) на користь ТОВ "ВОЛАГРО" (код ЄДРПОУ 38592097, вул. Персенківська, буд. 19, м. Львів, Львівська обл., 79004) - 30 467,40 грн (тридцять тисяч чотириста шістдесят сім гривень сорок копійок) - 3% річних; 97 761,25 грн (дев`яносто сім тисяч сімсот шістдесят одну гривню двадцять п`ять копійок) - інфляційних втрат, 121 736,57 грн (сто двадцять одну тисячу сімсот тридцять шість гривень п`ятдесят сім копійок) - пені та 4 460,43 грн (чотири тисячі чотириста шістдесят гривень сорок три копійки) - судового збору на рахунок НОМЕР_1 , найменування банку: Відділення "КІБ" АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО банку: 300614, код ЄДРПОУ банку:14361575.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І. М. Скапровська